ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Дотримання режиму секретності під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій

1 2 3 456

Негласні слідчі (розшукові) дії відповідно до вимог чинного Кримінального процесуального кодексу України є одним із додаткових засобів отримання доказової інформації у кримінальному провадженні. Аналіз більшості нормативних актів іноземних держав у сфері правового регулювання досудового розслідування злочинів свідчить про те, що використання прихованих методів здобуття інформації про злочини і осіб, які їх вчинили, давно не вважається таким, що характеризує рівень демократії в країні. Навпаки, прозорість їх законодавчої регламентації та здійснення, наявність визначених законом механізмів контролю за провадженням робить їх ефективним інструментом правоохоронної діяльності демократичної держави.

Негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України (ст. 246)[11]. Зважаючи на специфіку негласних слідчих (розшукових) дій, законодавець передбачив можливість застосування режиму секретності (таємності) при здійсненні та використанні результатів проведення таких дій. Режим секретності можна визначити як встановлений нормативно-правовими актами відповідного рівня порядок створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту компетентними суб’єктами інформації, що становить таємницю.

Будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді згідно із Законом України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію», вважаються інформацією (ст. 1). У цому нормативно-правовому акті визначено відповідні правові режими інформаційної діяльності залежно від розподілу інформації на види. Так, будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом вважається конфіденційна, таємна та службова. Відповідно до положень вказаного Закону рівнозначними вважаються поняття «державна таємниця» та «секретна інформація», під якими розглядають вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Режим секретності – це встановлений Законом України «Про державну таємницю» та іншими нормативно-правовими актами єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці (ст. 1)[12]. Більше того, у зазначеному нормативно-правовому акті розмежовано такі поняття як: ступінь секретності («особливої важливості», «цілком таємно», «таємно») – категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою, а також режим секретності – категорія, яка характеризує важливість та обсяги відомостей, що становлять державну таємницю, які зосереджені в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях. Зважаючи на викладене, режими секретності та таємності можна розглядати як тотожні.

Поняття режиму секретності варто відмежовувати від конспірації та конфіденційності. Так, певне розмежування конспірації та режиму секретності провели С.О. Гриненко і С.Б. Фомін. На їхню думку, режим секретності характеризує винятково організаційно-правовий аспект діяльності відповідних органів, а конспірація – організаційно-тактичний. Відмінності між вказаними поняттями полягають і у суб’єктах, на яких вони поширюється. Конспірація передбачає певні права та обов’язки не лише для слідчого, прокурора, оперативного працівника, а й для осіб, які конфіденційно співпрацюють з ними. Для забезпечення режиму секретності достатньо обмежити доступ сторонніх осіб до документів обмеженого розповсюдження, а при конспірації необхідна активність і професійна підготовка суб’єктів[13].

Конфіденційною відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» вважається інформація, що стосується фізичної особи, та інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень[14]. Згідно з положеннями КПК України слідчий має право використовувати інформацію при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення зазначених дій.

Віднесення певних відомостей до державної таємниці здійснюється у чітко визначеному законодавчому порядку державним експертом з питань таємниць із установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі їх розголошення, включення цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та опублікування цього Зводу, змін до нього. Такий Звід відомостей, що становлять державну таємницю, як уже зазначалося, затверджений наказом Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року № 440[15], а Порядок організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року № 1561-12[16].

Із прийняттям 13 квітня 2012 року нового КПК України зазнало змін чимало нормативно-правових актів. Зокрема, абз. 11 п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» викладено у такій редакції: «До державної таємниці, у сфері державної безпеки та охорони правопорядку, відноситься інформація про результати перевірок, здійснюваних прокурором згідно із законом, у порядку відповідного нагляду за додержанням законів, та про зміст матеріалів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та судочинства…».

Згідно зі Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, до таких відомостей віднесено інформацію про зміст матеріалів судочинства, у тому числі судових справ, якщо розголошення відомостей про це може завдати шкоди національним інтересам і безпеці, та про зміст матеріалів дізнання (досудового слідства) з тих же причин (ст.ст. 4.11.16, 4.12.1 наказу Служби безпеки України № 440). Водночас згідно із внесеними до наказу Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року № 440 змінами[17] до державної таємниці може бути віднесено відомості про факт або методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії (ст. 4.12.4) та відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться чи планується проведення негласної слідчої (розшукової) дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам чи безпеці (ст. 4.12.5)[18].

Оскільки негласні слідчі (розшукові) дії є такими, відомості про які не підлягають розголошенню, конституційні права та свободи осіб, які залучаються до їх проведення, потребують відповідного захисту. З цією метою в ст. 253 КПК України зазначено, що особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

У повідомленні обов’язково зазначається вид негласної слідчої (розшукової) дії, а також подальше використання отриманих матеріалів у кримінальному провадженні або їх знищення. У разі вилучення речей чи документів прокурор при направленні повідомлення повинен з’ясувати, чи бажає власник їх повернути. Але потрібно враховувати необхідність забезпечення прав та законних інтересів особи, а також запобігання завданню шкоди кримінальному провадженню (коли речі чи документи є речовим доказом у кримінальному провадженні, у разі виявлення предметів, заборонених до обігу).

Конкретний час повідомлення визначається з урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, причетних до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом[19]. Разом із тим відомості, які мають гриф «таємно», після їх розсекречування, можуть бути надані особі, права якої тимчасово обмежувалися у зв’язку з проведенням негласних слідчих (розшукових) дій, услід за прийняттям рішення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Таким чином, передбачений ст. 253 КПК України порядок оповіщення особи є ефективним засобом забезпечення прав людини на недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Однак вказаний спосіб захисту неоднозначно оцінюється серед науковців. Зокрема, О.О. Левендаренко та Д.В. Іващенко стверджують, що така гарантія є дійсно прогресивним кроком вперед, проте все ж таки проведення певної негласної слідчої (розшукової) дії є втручанням держави в особі державних органів в особисте життя людини, коли у неї не залишається жодної можливості захиститися, а повідомлення про здійснені негласні заходи – лише констатація того, що її права були обмежені. Така ситуація зовсім не відповідає задекларованому в новому КПК України принципу змагальності, оскільки позбавляє підозрюваного повною мірою захищатися на стадії досудового розслідування.

Водночас вказана новела КПК України є позитивним здобутком у сфері реформування кримінальної юстиції. Адже про необхідність надсилання зазначеного вище повідомлення наголошував і Європейський суд з прав людини як на важливу гарантію прав особи. Так, у справі «Волохи проти України» від 2 листопада 2006 року, Європейський суд з прав людини констатував порушення ст. 13 Конвенції України з тієї підстави, що «… законодавство України не забезпечує особу, щодо якої вживаються заходи спостереження, належними гарантіями захисту, оскільки воно не передбачає обов’язку повідомляти особу про заходи спостереження, які було застосовано щодо неї. Навіть якщо особи, до яких вживаються такі заходи, дізнаються про втручання в їх право на повагу до їх кореспонденції, як це сталось у цій справі, право оскаржити законність такого рішення, гарантоване національним законодавством, на практиці виявилось обмеженим»[20].

У ході досудового розслідування засекречуванню підлягають матеріальні носії інформації, зокрема і процесуальні документи, у яких містяться відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії і відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці. До таких документів належать: постанова слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій; клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії; ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та додатки до нього; протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо.

Відповідно до Закону України «Про державну таємницю» під засекречуванням матеріальних носіїв інформації слід розуміти введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання відповідного грифа секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації (ст. 1)[21].

Правом засекречування зазначеної вище інформації при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій наділені: слідчий; прокурор, який здійснює нагляд у формі процесуального керівництва, у конкретному кримінальному провадженні; співробітник уповноваженого оперативного підрозділу; слідчий суддя шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (Розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу грифа секретності.

Матеріальні носії інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості, що становлять державну таємницю, підлягають реєстрації в режимно-секретному підрозділі у встановленому чинним законодавством порядку без розкриття відомостей про особу, стосовно якої заплановано проведення негласної слідчої (розшукової) дії, та виду цієї слідчої дії. Такі носії інформації повинні містити: гриф секретності (реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації); номер примірника; статтю Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (пункт Розгорнутого переліку відомостей, що становлять державну таємницю), на підставі якої здійснюється засекречування матеріального носія секретної інформації; дату засекречування; підпис, його розшифрування та посаду особи, яка надала гриф секретності.

Відповідно до вимог чинного законодавства передбачено окремий порядок зберігання матеріальних носіїв інформації щодо організації негласних слідчих (розшукових) дій. Такі матеріали (постанови, клопотання, ухвали, доручення), результати проведення цих дій (протоколи та додатки до них), а також відповідне службове листування (листи, доповідні, рапорти тощо) зберігаються в окремих номенклатурних справах «Документи (постанови, клопотання, ухвали, доручення, листи, доповідні, рапорти тощо) щодо організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій». Ведення та зберігання номенклатурних справ з організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій здійснюється з дотриманням вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці щодо секретного діловодства співробітниками (працівниками), доцільність яких безпосередньо стосується організації та проведення цих заходів.

При проведенні негласних слідчих (розшукових) дій відповідальними за забезпечення охорони державної таємниці та дотримання вимог законодавства про державну таємницю є слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва у кримінальному проваджені, оперативні працівники, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії. У наказі Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4 гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» вказано, що на прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, покладено обов’язок реєструвати клопотання, постанови про проведення негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до правил таємного діловодства. Також вони зобов’язані дотримуватися вимог режиму таємності, вживати заходи щодо забезпечення захисту відрозголошення данихпро факт, методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відомостей про особу, місце чи річ, щодо яких проводяться такі дії (п.п. 10.7, 10.8)[22]. Тому, ознайомлюючись з матеріальними носіями секретної інформації, прокурор зобов’язаний дотримуватися режиму секретності, вживати заходи щодо захисту отриманих даних від розголошення. За відсутності у прокуратурі необхідної апаратури для ознайомлення з матеріальними носіями секретної інформації, одержаної під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, прокурор може ознайомитися із вказаною інформацією у органі, який проводив такі дії, як самостійно, так і за участю спеціаліста, який має доступ до державної таємниці. Процесуальний порядок дослідження відповідної інформації визначено у ст. 266 КПК України.

Беручи до уваги те, що негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих дій, основним їх призначенням вважається отримання (збирання) доказів або перевірка вже отриманих доказів, тобто забезпечення конкретного кримінального провадження доказовою інформацією. Водночас, саме на прокурора покладено обов’язок щодо вжиття заходів зі збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які він планує використати у кримінальному провадженні. До результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які можуть бути використанні при доказуванні, належать протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, а також вилучені під час їх проведення речі і документи чи їхні копії.

З урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів, після проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України, грифи секретності матеріальних носіїв інформації щодо їх проведення підлягають розсекреченню. Процес розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації полягає у знятті в установленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом скасування раніше наданого грифа секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації.

Рішення про розсекречування матеріальних носіїв інформації, отриманої за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, приймає прокурор, який здійснює нагляд у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у конкретному кримінальному провадженні. Процесуальне оформлення такого рішення здійснюється у вигляді постанови, яка повинна складатися із вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У вступній частині зазначається час і місце прийняття постанови, прізвище, ім’я, по батькові, посада особи, яка прийняла постанову. В мотивувальній частині обов’язково зазначається зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Таке мотивування в будь-якому випадку пов’язане із необхідністю надання результатам проведення негласних слідчих (розшукових) дій статусу доказів. У резолютивній частині прокурор обов’язково викладає зміст прийнятого рішення, а саме: необхідність розсекречування конкретного матеріального носія секретної інформації; місце та час (строки) його виконання і особу, якій належить виконати цю постанову, зокрема керівника органу, в якому здійснювалося засекречування відповідної інформації.

Постанова виготовляється на офіційному бланку за підписом прокурора, який прийняв рішення про розсекречення інформації, та погоджується у керівника органу прокуратури. Ця організаційна процедура зумовлена тим, що керівник відповідної прокуратури на основі даної постанови надсилає керівнику органу, в якому було засекречено матеріальний носій інформації, клопотання про необхідність скасування грифів секретності матеріалів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

В органах прокуратури скасування грифів секретності матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій здійснюється у тій прокуратурі, в якій було засекречено такий матеріальний носій інформації у встановленому законодавством порядку.

У клопотанні необхідно зазначити підстави для скасування грифа секретності, обліковий номер і назву матеріального носія інформації. До клопотання долучаються матеріальні носії інформації, грифи секретності яких пропонується скасувати.

Клопотання прокурора вважається підставою для створення експертної комісії з питань таємниць. Експертна комісія з питань таємниць – це група уповноважених посадових осіб відповідного органу, в якому здійснювалося засекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій для підготовки рішень про скасування грифів секретності зазначених матеріальних носіїв інформації. Така комісія створюється керівником органу, в якому здійснювалося засекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі клопотання керівника органу прокуратури про скасування грифа секретності.

Правову основу діяльності експертної комісії з питань таємниць становлять Конституція України[23], Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-XII «Про державну таємницю»[24], Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні[25], Звід відомостей, що становлять державну таємницю[26], Порядок організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях[27].

Склад комісії з питань таємниць визначається керівником органу, в якому здійснювалося засекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій. До її складу повинно входити не менше трьох осіб, фахівців, які мають відповідний рівень знань і досвід роботи у сфері охорони державної таємниці (залежно від органу: слідчий суддя, слідчий, прокурор у конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва, керівник слідчого чи оперативного підрозділу), працівники режимно-секретних підрозділів, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми.

Посадова особа, яка створює експертну комісію, визначає з її складу голову та секретаря. До обов’язків голови комісії належить: організація роботи та забезпечення умов для її виконання; визначення необхідності проведення засідання комісії та переліку питань, які мають на ньому розглядатися; призначення доповідача; забезпечення можливості висловлювати власну думку всім присутнім; підписання протоколу засідання комісії. При рівному розподілі голосів на засіданні комісії, голос голови є вирішальним.

Секретар виконує технічні завдання і за вказівками голови забезпечує скликання засідання комісії, складає протокол, акт експертної комісії, а також готує проект рішення.

Процедурні дії під час засідання експертної комісії з питань таємниць відображаються у протоколі, в якому зазначаються питання для обговорення та їх результати, запитання, зауваження і пропозиції членів комісії. При чому перелік відомостей, які можуть вноситися до протоколу, не є вичерпним, а тому у ньому зазначається будь-яка інформація, необхідна для розгляду питання по суті. Протокол підписують усі присутні члени комісії. Основною формою роботи є засідання, правомочність якого визначається присутністю не менше двох третин її членів (але не менше трьох осіб). Рішення приймається більшістю голосів. Рішення про розсекречування матеріальних носіїв інформації повинно прийматися в максимально стислі строки, не пізніше десяти діб з моменту отримання клопотання прокурора.

Для забезпечення своєї діяльності експертна комісія з питань таємниць має право отримувати від прокурора (а також за відповідними запитами – і від інших підприємств, установ, організацій та громадян) необхідні інформацію та матеріали (постанова про розсекречування матеріалів тощо). «Кожен член комісії має право внести до протоколу свою особисту думку щодо скасування грифа секретності, який розглядався на засіданні».

У разі прийняття рішення про скасування грифа секретності комісією видається акт скасування грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації та затверджується керівником органу.

Відповідно до п. 5.23 Інструкції[28] зазначений акт повинен містити:

назву матеріального носія інформації, документа або стислий зміст відомостей, що у ньому містяться, обліковий номер і дату реєстрації;

гриф секретності, статтю Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на підставі якої матеріальному носію секретної інформації надано гриф секретності;

посаду, прізвище та ініціали посадової особи, яка надала гриф секретності;

місцезнаходження матеріального носія інформації (номер справи, том, розрахунок розсилки тощо);

підставу для скасування грифа секретності;

реквізит, який наданий матеріальному носію секретної інформації.

Технічне вилучення інформації зі статусу секретної здійснюється працівниками режимно-секретного органу шляхом закреслення однією тонкою лінією попереднього грифа секретності та написання знизу або поруч позначки «Не таємно». Такі виправлення із зазначенням дати засвідчуються підписом начальника вказаного органу або його заступника та скріплюється печаткою. Розсекречення зазначених матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій та зняття їх з обліку в режимно-секретному органі є правовою підставою доручення їх до кримінального провадження як доказової бази. Розсекречені матеріальні носії інформації, які прокурор має намір використати як докази під час судового розгляду, зберігаються на розсуд прокурора в його службовому сейфі чи в сейфі слідчого за вказівкою прокурора. Така інформація стає частиною кримінального провадження і доступ до неї інших осіб забезпечується у порядку ст. 290 КПК України.

Після розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій службова особа, відповідальна за його здійснення, зобов’язана повідомити про це прокурора, якому такі носії передавалися. Повідомлення обов’язково має здійснюватися у письмовій формі із зазначенням:

підстави (реєстраційний номер та дата затвердження акта експертної комісії) для скасування грифа секретності;

обліковий номер;

назва матеріального носія секретної інформації, документа;

попередній гриф секретності;

наданий після перегляду реквізит[29].

На даний час чинним законодавством не врегульовано питання щодо розсекречування рішень слідчих суддів апеляційних судів про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Вказані рішення є фактичною та юридичною підставою для проведення більшості таких дій, а одержані внаслідок цього докази оцінюються судом з точки зору допустимості при розгляді справи по суті. Відповідна Інструкція, що регулює питання розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, затверджена наказами керівників Генеральної прокуратури України та інших відомств. Проте наказу або іншого документа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ чи Верховного Суду України з цього питання не існує, внаслідок чого судді не задовольняють письмові запити прокурорів щодо зняття грифа секретності з рішень слідчих суддів апеляційних судів. До нормативного врегулювання окресленого питання необхідно розсекретити всі інші наявні документи: клопотання до суду, доручення органу, який проводить негласні слідчі (розшукові) дії, протокол про результати їх проведення тощо.

Інформація, одержана за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій може бути легалізована у кримінальному провадженні у виді доказів, використовуватися з іншою метою чи передаватися або ж взагалі не використовуватися. У кожному конкретному випадку така інформація набуває відповідного правового статусу та порядку його реалізації.

Результати негласних слідчих (розшукових) дій використовуються у доказуванні на тих же підставах, що і результати проведення інших слідчих дій. Водночас згідно з ч. 2 ст. 256 КПК України особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися зі збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом[30].

Забороняється використання відомостей, речей і документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, для цілей, не пов’язаних із кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб. Якщо ж за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора.

Зважаючи на те, що проведення негласних слідчих (розшукових) дій може займати певний проміжок часу і забезпечувати одержання значного обсягу інформації, яка не завжди є потрібною для кримінального провадження, законодавець передбачив можливість знищення або повернення власнику такої інформації. Відповідальним за цей процес є прокурор. Так, інформація (відомості, речі та документи), отримана за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, яку прокурор визнає не потрібною для подальшого досудового розслідування, негайно знищується або повертається власнику, «… з урахуванням необхідності забезпечення прав та законних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження» (ст. 255 КПК України).

У постанові щодо рішення прокурора про знищення відомостей, речей і документів зазначаються відомості щодо кримінального провадження, його реєстраційний номер, стислий виклад обставин злочину, правова кваліфікація злочину, відомості про проведення негласної слідчої (розшукової) дії (щодо ухвали слідчого судді чи постанови слідчого, прокурора, одержані матеріали), які матеріали використано як докази, які підлягають знищенню, підстави, передбачені КПК України, а також співробітник режимно-секретного органу, якому доручається знищення. Крім того, у постанові наводиться повний перелік матеріалів, які підлягають знищенню, їхні реквізити, назви, ознаки тощо. У постанові також зазначаються відомості про те, що власник документів і речей не зацікавлений у їх поверненні, про що є відповідна його заява.

Знищення відомостей, речей і документів здійснюється у спосіб, що унеможливлює їх відтворення, у спеціально обладнаному режимному приміщені, визначеному наказом керівника органу, у складі якого діє слідчий підрозділ, керівника Генеральної прокуратури України, прокуратури області, прирівняної до неї. Про факт знищення комісією складається акт, у якому зазначаються реквізити речей чи документів, орган, який надав гриф секретності, відображається спосіб знищення. Вказаний акт підписують члени комісії і прокурор.

Режим секретності забезпечує таємний характер заходів, нерозголошення третім особам даних про метод і тактику проведення таких слідчих дій з метою запобігання зміні мобільних терміналів фігурантами, знищенню інформації.

1 2 3 456