ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Причини та види розладів пам’яті

123 4

Часткова або повна нездатність запам’ятовувати, зберігати спогади і відтворювати збережену у свідомості інформацію може бути викликана різними причинами. У числі основних причин розладів пам’яті:

- Стрес — емоційна або розумова втома, яка порушує здатність людини запам’ятовувати інформацію. Поряд зі стресом значний негативний вплив на здатність людини до запам’ятовування впливають депресія і тривожні розлади.

- Травми голови — оскільки мозок «відповідальний» за зберігання, обробку та відтворення отриманої інформації, будь-яка фізична пошкодження яких відділів головного мозку може призвести до втрати пам’яті. Ступінь тяжкості розладу пам’яті залежить від ступеня пошкодження головного мозку (важкі травми голови можуть призвести до незворотного порушення пам’яті). Крім того, «винуватцем» розлади пам’яті може стати пухлина головного мозку.

- Деменція (придбане слабоумство) — захворювання, пов’язане з порушенням когнітивних здібностей і спостерігається у людей похилого віку. Деменція впливає не тільки на здатність запам’ятовувати, але й на інші види розумових здібностей — увагу, концентрацію, здатність логічно мислити і так далі. Поширений представник цієї групи захворювань — хвороба Альцгеймера.

- Зловживання алкоголем або наркотиками — досить розповсюджена причина порушень пам’яті. Зокрема, ще в кінці дев’ятнадцятого століття російським вченим Сергієм Корсаковим було описано окремий розлад пам’яті на тлі сильного алкогольного отруєння, що отримало пізніше самостійну назву «корсаковський синдром».

Порушення одного з компонентів пам’яті призводить до її розладу. Розрізняють посилення (гіпермнезія), зниження і відсутність (гіпомнезія і амнезія) та спотворення пам’яті (парамнезії). Гіпермнезія, гіпомнезія та амнезія являються кількісними порушеннями пам’яті, а парамнезії – якісними.

Гіпермнезія – патологічне посилення пам’яті з напливом множинних спогадів, іноді образних уявлень, які виникають у формі сцен. Зустрічаються при афективних психозах, іноді при олігофренії, епілепсії. Хворі стають здатними цитувати цілі сторінки художніх творів, згадувати давні і незначні події свого життя, називати тисячі імен. При депресії може виникати вибіркова гіпермнезія, наприклад, маячення самозвинувачення супроводжується чіткими спогадами всіх минулих помилок. Гіпермнезія зустрічається також при епілептичних дисфоріях – пригадують найменші образи, неприємні події.

Гіпомнезія – ослаблення пам’яті або окремих її компонентів (запам’ятовування, відтворення, збереження), частіше спостерігається в осіб похилого віку. При цьому людина пам’ятає про пережиті події, але невиразно, неповно. Такий стан має певну динаміку, носить прогресуючий характер і може призводити до амнезії. Рібо виділяє 4 стадії розвитку гіпомнезії:

1. Порушення вибіркової репродукції, відтворення того, що потрібно в даний момент. Забуваються події теперішнього життя (де і що поклав, чим харчувався, тощо) у той час як минулі події відтворюються добре.

2. Важко пригадується і минулий досвід, хронологія подій. Втрачається знання мов, біографічні, наукові свідчення. Хворі неправильно локалізують спогади в часі. Зберігаються фрагментарні спогади, але добре пригадуються емоційно позитивно забарвлені події.

3. Втрачається увесь запас знань, всі дати і події. Мертвих часто вважають за живих, втрачають орієнтацію в часі, і навіть найближчому оточенні – амнестичне дезорієнтування.

4. Повна редукція пам’яті – тотальна амнезія.

Легка гіпомнезія зустрічається при неврозах, депресивній формі афективних психозів, виснаженні, втомі.

Амнезією називається порушення пам’яті у вигляді втрати здатності зберігати і відтворювати раніше набуті знання. За механізмом їх можна поділити на дві групи:

1. Фіксаційна амнезія – неможливість запам’ятовування, відсутність пам’яті на поточні події.

2. Репродуктивні амнезії. За часом виникнення поділяються на ретроградну, антероградну, антероретроградну, ретардовану та анекфорію.

Ретроградна амнезія – забуваються події, що безпосередньо передували несвідомому стану або іншому порушенню психічної діяльності. Вона може тривати від кількох годин до кількох років. При ретроградній амнезії відомі медичні психологи М. С. Лебединський та В. М. М’ясищев враховують дві пов’язані між собою можливості:

1) Перебудову під впливом захворювання фону пам’яті за рахунок порушення асоціативних зв’язків, зниження інтелекту;

2) Порушення самого механізму репродукування.

Антероградна амнезія – втрата спогадів про події, що випливали за закінченням несвідомого стану або іншого розладу психіки. Амнезія може поширюватися на значні проміжки часу, що досягають декількох днів, місяців, можливо, років. В основі розвитку антероградної амнезії лежить блокування механізмів, що забезпечують переклад інформації з «короткої» і проміжної форм пам’яті в довготривалу пам’ять.

Антероретроградна амнезія – поєднує ретроградну і антероградну амнезію, характеризується втратою пам’яті на події, що передували розладу свідомості або хворобливому психічному стану, і ті, що відбулися потім.

Ретардована амнезія – запізніла амнезія, яка характеризується тим, що відразу після захворювання з порушенням свідомості хворий може розповісти про минулі переживання (галюцинації, страх тощо), але надалі їх забуває.

Анекфорія – порушення пам’яті, головним чином відтворення, при якому окремі події, образи згадуються тільки при спогаді про них.

Як було зазначено вище, до якісних порушень пам’яті належать парамнезії – розлади пам’яті, при яких виникають несправжні або перекручені спогади, а також відбувається змішування сучасного і минулого, реального і уявленого. Частіше вони спостерігаються у пацієнтів з органічними захворюваннями центральної нервової системи, при корсаковському і сенільному психозі у психопатологічних особистостей. До парамнезії належать конфабуляції, псевдоремінісценції, криптомнезії і фантами.

Конфабуляції – порушення пам’яті, що характеризується заповненням прогалин пам’яті вигаданими спогадами та переживаннями фантастичного змісту. При конфабуляціях хибні спогади пов'язані з подіями реального життя. Іноді може розвиватись конфабуляційна сплутаність – наплив вигадок, який супроводжується хибним впізнаванням оточення, осіб. Зустрічається при старечих психозах і входить в структуру парафренного синдрому (конфабуляторна парафренія).

Псевдоремінісценції – несправжні спогади реального змісту про події, яких не було у відрізок часу, згадуваний хворим, але вони мали місце чи могли бути у минулому. Псевдоремінісценції нерідко заповнюють у хворого прогалини пам’яті. Їх не завжди легко можна відрізнити від конфабуляцій.

Криптомнезії – викривлення пам'яті, при яких зникають відмінності між тим, що відбувалося насправді, і подіями, про які хворий почув, прочитав або, які побачив уві сні. В одних випадках усе це згадується, неначе відбувалося насправді з самим хворим (асоційовані спогади); в інших - події, що мали місце насправді, згадуються, ніби почуті від когось, прочитані чи побачені уві сні (відчужені спогади). Крипомнезія зумовлена помилками пам’яті, її не слід ототожнювати з навмисним свідомим вигадуванням, плагіатом.

Паралітичні фантазії – вигадки безглуздого змісту, що виникають у випадках виявленого слабоумства, наприклад, при прогресивному паралічі.

Фантазми істеричні – різні вигадки надзвичайних подій, яких насправді не було, прагнення поставити себе у центр уваги оточуючих. Спостерігається при істерії, істеричній психопатії. Хворий з яскравою чуттєвістю переживає своє несправжнє сприймання як щось достовірне.

Дослідження патології пам'яті та уваги важливі в теоретичному відношенні, так як вони дозволяють з'ясувати, які структури, фактори беруть участь у протіканні цих процесів, і зіставити дані про порушені ланки. Що стосується практичного вивчення даної проблеми стосовно пам'яті, то дослідження спрямовані насамперед на:

- вивчення структури порушення пам'яті, що виникають при різних по локалізації осередках ураження;

- дослідження ролі певних мозкових структур у здійсненні різних за характером мнестичних процесів;

- аналіз особливості порушення різних ланок і етапів у структурі мнестичної діяльності при різних локалізаціях осередку ураження.

При вивченні пам'яті важливу роль відіграє спостереження за поведінкою хворих, опитування, в ході якого можна визначити, як збереглися в їхній пам'яті події недавнього і віддаленого минулого. Опитування слід вести так, щоб хворий вважав, що ведеться звичайна бесіда. Існують і спеціальні методи експериментального дослідження пам'яті. Для цього застосовують набори чисел і слів, тести таблиці з зображеннями, метод підказування, впізнавання, пропонують хворому порівняти два дуже схожих малюнки. Застосування цих методів залежить від конкретних умов, стану хворого.

123 4