 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Пам’ять, її функції та класифікація
План Вступ 1. Пам’ять, її функції та класифікація 2. Причини та види розладів пам’яті 3. Корсаковський амнестичний синдром 4. Судово-психіатрична оцінка розладів пам’яті Висновки Список використаної літератури Вступ У кожному з психічних процесів, як правило, існує якесь відношення особистості до світу, суб’єкта до об’єкта, свідомості до предмета. Як відомо, все, що нами сприймається, не зникає зі свідомості безслідно. Образи ми можемо подумки відтворювати, хоча самих предметів уже перед нами немає. Пам’ять являється самостійною психічною функцією, видом розумової діяльності, що спрямований на відбиття минулого досвіду, який полягає в запам’ятовуванні, збереженні й наступному відтворенні подій. Її також називають мнемічною діяльністю. Вона є важливим пізнавальним процесом, що лежить в основі розвитку особистості, навчання. Одним з найпоширеніших синдромів у клініці органічних і функціональних захворювань головного мозку є розлади пам’яті. Ця проблема завжди стояла в центрі психопатологічних і патопсихологічних досліджень. Діапазон проблем порушень цих психічних процесів при локальних ураженнях мозку досить широкий, і описи різних форм порушень (і аномалій) пам’яті та уваги при різних патологічних станах в клінічній літературі досить численні. Приблизно одна третя людей в світі коли-небудь відчувала істотне невдоволення своєю пам’яттю. Але більш поширені скарги, звичайно, можна почути від осіб похилого віку. Зазвичай порушення пам’яті пов’язані з частковою або повною неможливістю використовувати накопичену інформацію в звичайній діяльності. Розладів пам’яті дуже багато: їх можна класифікувати і по причині, які викликали ці порушення, і за специфікою запам’ятовування, і за характером змін функції запам’ятовування. Погіршення пам’яті може стати наслідком цілого ряду фізіологічних і психологічних проблем. До першої групи належать загальне старіння організму, травми головного мозку і різні захворювання. В останньому випадку, крім загальновідомого атеросклерозу, пов’язаного з патологією головного мозку, найчастіше зустрічаються такі порушення, як синдром Корсакова. До психологічних причин можна зарахувати розсіяність, погану концентрацію уваги, внутрішню налаштованість людини, її емоційний стан, особисту зацікавленість у інформації для запам’ятовування. Послаблення пам’яті і процесу запам’ятовування слід очікувати, коли людина втомилася, на неї тиснуть обставини, вона спішить, здійснює автоматичні дії, подумки захоплена іншою справою тощо.
Пам’ять, її функції та класифікація Пам’ять пов’язана з такою властивістю центральної системи, як пластичність – здатність змінюватися під впливом подразників і зберігати їх сліди. Пластичність являється вродженим і у всіх різним явищем, хоча піддається тренуванню і її можна вдосконалювати. З віком вона погіршується. Нові тимчасові зв’язки утворюються повільніше. Оскільки мозок не переобтяжений новими тимчасовими зв’язками, то відновлюються старі тимчасові. Стає зрозумілим, чому люди похилого віку так часто згадують своє дитинство, хоча не пам’ятають останні події дня, тижня. Основними функціями пам’яті є: - фіксація (зберігаюча прив’язаність людини до певних об’єктів і цілей, фаз і стадій розвитку, образів і фантазій, способів поведінки і задоволення, відносин і конфліктів, простіше кажучи, запам’ятовування); - ретенція (збереження отриманої інформації); - репродукція (відтворення); - впізнавання та забування (втрата непотрібного) інформації. Збереження залежить від утворення системи зв’язків між окремими нейронами, групами нейронів, різними аналізаторами. Відтворення інформації, як і її засвоєння, є активним когнітивним процесом, що складається з кількох етапів. По-перше, здійснюється пошук потрібного сліду. Поява нової інформації, особливо інформації, яка за своїми характеристиками близька до попередньої, робить пошук потрібного матеріалу значно складнішим. Після відшукання потрібного сліду відбувається його декодування. Потім отримана інформація звіряється з вимогами завдання. Відтворення інформації може бути активним або мати форму розпізнавання пропонованого стимулу. В останньому випадку не відбувається активного пошуку сліду і декодування інформації. Існує наступна класифікація пам’яті: - за змістом того, що ми запам’ятовуємо (рухова, емоційна, образна, словесно-логічна); - за участі волі (довільна і мимовільна); - за тривалістю збереження (короткочасна, довготривала та оперативна). Рухова пам’ять – запам’ятовування, збереження і відтворення різних рухів та їх систем. Є основою для формування різних практичних і трудових навичок, навичок письма тощо. Без пам’яті на рухи ми повинні були б кожного разу вчитися спочатку здійснювати відповідні дії. Емоційна пам’ять – пам’ять на почуття. Пережиті і збережені в пам’яті почуття виступають як сигнали, які спонукають до дії або, які стримують від дій, що викликали в минулому негативні переживання. Образна пам’ять – це збереження і відтворення образів раніше сприйнятих предметів та явищ дійсності. Образна пам’ять буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою та смаковою. Словесно-логічна пам’ять – запам’ятовування, збереження і відтворення думок, понять, роздумів, словесних формулювань. Думки не існують без мови, тому таку пам’ять називають не тільки логічною, а й словесною. Мимовільна пам’ять здійснюється без спеціальної мети, без вольових зусиль. Довільна пам'ять передбачає наявність спеціальної мети щось запам’ятати, відтворити. Довготривала пам'ять означає, що матеріал запам’ятовується на тривалий час і навіть назавжди. Короткочасна пам’ять пояснюється швидким запам’ятовуванням матеріалу і коротким строком зберігання. Оперативна пам'ять – це мнемічні процеси, які обслуговують безпосередньо здійснювані людиною актуальні дії, операції.
|
