 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Емоційно-експресивні частки.
До цієї групи належать: а) частки, що відтіняють емоцію висловлення, наприклад, частка що за: Що за золота у вас дитина! (А.Тесленко). Ой, щож то зашум учинився? (Нар.творчість); б) експресивно-підсилювальні частки (просто, адже, адже ж) та сполучення часток (от уже, куди тут, де там), які не надають нового відтінку тому чи іншому слову, а тільки підсилюють виразність мовлення: Насамперед мерщій простоз кузні послав Артема по Цигулю, щоб негайно йшов на нараду (А.Головко). Словотворчі і формотворчі частки. Деякі частки служать для творення нових слів або граматичних форм слова, тобто виконують функцію морфеми. Ті з них, що творятьнові слова, називаються словотворчими, а ті, що творять граматичні форми, —формотворчими. До словотворчих належать такі частки: аби-, будь-, -небудь, де-, казна-, хтозна-, -завгодно, які служать для творення неозначених займенників і прислівників, наприклад: абихто, абиякий, абикуди, будь-хто, де-небудь, дехто, казна-хто, казна-коли, хтозна-який та ін.; частки би (б), же (ж), за допомогою яких утворюються сполучники якби, щоб, якже, ніж та ін. До словотворчих належать і заперечні, частки не, ні, за допомогою яких утворюються заперечні займенники й прислівники ніхто, ніщо, ніколи, ніде. Але, утворюючи заперечні займенники (ніхто, ніщо, неабиякий), ці частки в непрямих відмінках зберігають деяку самостійність і вживаються окремо: наприклад: ні в кого, ні на чому, ні перед ким і т. п. До словотворчих належать і вказівні частки ось, он, які надають прислівникові відтінку вказівності — вказують, де саме знаходиться предмет чи особа або де саме відбувається дія: осьде, онде. До формотворчих належать частки: би, б, за допомогою яких утворюються форми умовного способу: знав би, ходила б; хай, нехай, за допомогою яких утворюється описова форма наказового способу: Хай живе незалежна Україна (З мовлення); -ся (-сь), за допомогою якої утворюються зворотні форми дієслова: збиратися, хотілось; був, була, було, за допомогою яких утворюються форми давноминулого часу: ходив був,ходила була,ходило було.
ВИГУК Вигукаминазивається особливий розряд слів, які не мають номінативної функції і служать для безпосереднього вираження різних емоцій і волевиявлень. За способом творення вигуки поділяються на дві основні групи. До першої належать первинні вигуки, утворені а) з одного голосного звука, що вимовляється з більшим чи меншим ступенем тривалості, наприклад: А! О! У! Е! та ін.; б) з двох звуків, наприклад: Ах! Ех! Ох! Ух! Ай! Ой! На! Но! Гм! та ін.; в) з трьох і більше звуків, наприклад: Ага! Еге! Ого!; г) сполученням двох і більше однакових первинних вигуків, наприклад: Ай-ай-ай! Ох-ох-ох! До другої групи належать вигуки, утворені від повнозначних частин мови, які втратили номінативну функцію і стали звичайними виразниками почуттів і волевиявлень. Такі вигуки називаються вторинними, або похідними, наприклад, вигуки, що походять а) від іменників: Жах! Дурниці!; б) від дієслів: Здрастуйте!; в) від словосполучень, що втратили свою початкову форму і злились у ціле слово: Спасибі! (від спаси бог — спаси біг). До похідних вигуків також належать слова, вживані для прикликання До першої групи належать ті вигуки, що виражають приємні почуття і переживання (радість, захоплення тощо) або неприємні чи важкі почуття, важкий або неприємний психічний чи фізичний стан, як сум, страх; вигуки, що виражають емоційне реагування на факти і явища реальної дійсності (іронію, докір, недовір'я, сумнів, роздумування тощо), наприклад: О сонце ласкаве, о сонце ясне! У нашій країні життя весняне! (П.Тичина). Ой, над нашими полками грає вітер прапорами! (М.Рильський). У ролі вигуків можуть вживатися повнозначні частини мови. У таких випадках вони втрачають своє первісне граматичне і лексичне значення, стають виразниками настроїв і почуттів людини, набувають того чи іншого емоційного або експресивного забарвлення, наприклад: Жах! Господи! Боже! Леле! Мамочко! Матінко! Лишенько! Горенько! та ін.: Матінко моя! Що ти наробив! Ой матінко!Ой лихо! лишенько(Л.Українка). Вигуками іменникового походження є також слова, що виражають емоційну оцінку чогось, стверджують поганий підсумок чи констатують поганий кінець, смерть, крах і т.п., як-от: Браво! Слава богу! Капут! Амба! До вигуків належать також слова і словосполучення, що виражають подяку, лайку, привітання, прощання та ін., наприклад: Спасибі! Добридень! Добривечір! На добраніч! До побачення! Прощавайте! Їй-богу! Їй-бо! Накажи мене бог! Чорта лисого! От тобі й маєш! Спасибі,що громаді, те й бабі (П.Мирний). До другої групи належать вигуки-імперативи, тобто вигуки, що виражають спонукання до якоїсь дії або оклик, бажання привернути чиюсь увагу: Тсс... Годі! Шабаш! Геть! Цить! Ну! Стоп! Алло! та ін. Наприклад: Гайдай: Стоп! Ясно. Смерть провокатора розплутає тебе, вас, і це не дорого, не дорого, Оксано (О.Корнійчук).
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Основна 1. Вихованець І.Р. та ін. Граматика української мови. – К.: Рад. шк., 1982. 2. Волох О.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – К.: Вища шк., 1989. 3. Грищенко А.П. та ін. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища шк., 1993. 4. Доленко М.Т. та ін. Сучасна українська мова. – К.: Вища шк., 1987. 5. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Вища шк., 1972. 6. Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища шк., 1983. Додаткова 7. Безпояско О.К. та ні. Граматика української мови. – К.: Либідь, 1993. 8. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. – Л.: Наука, 1976. 9. Брицин М.Я. та ін. Порівняльна граматика української та російської мов. К.: Вища шк., 1978. 10. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наук. думка, 1988. 11. Коваль А.П. Культура ділового мовлення.- К.: Вища школа, 1982 12. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови.- К.: Вища школа, 1987 13. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови.- К.: Либідь, 1992 14. Пономарів О.Д. Сучасна українська мова. – К.: Либідь, 1997. 15. Словотвір сучасної української літературної мови. – К.: Наук. думка, 1979. 16. Сучасна українська літературна мова. лексика і фразеологія / За ред. І.Білодіда. Морфологія. - К.: Наук. думка, 1969. 17. Сучасна українська мова. Підручник / О.Д.Пономарів та ін./ – К.: Либідь, 1991. 18. Українська практична морфологія.- Донецьк: БАО, 2006 19. Явір В., Колоїз Ж. Українська мова. Завдання для конкурсів, олімпіад, факультативів. – Сімф.: Таврія, 1994. 20. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови.- К.: Освіта, 2006. Статті 21. Арсірій А. Прислівники. Способи творення прислівників // Дивослово. – 1994. – №4. – С.58-61. 22. Біда С. Прислівник як частина мови // Дивослово. – 1997. - №3. – С.50-52. 23. Болох О.В. Морфолого-синтаксичні особливості прислівників // Мовознавство. – 1994. - №6. – С.34-39. 24. Жовтобрюх М.А. Система частин мови в українській лінгвістичній традиції // Мовознавство. – 1993. – №3. – С.3-13. 25. Загнітко А.О. Основи еволюції граматичних категорій // Мовознавство.– 1991. – №5. – С.7-13.
|
