 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| СЛУЖБОВІ СЛОВА. ПРИЙМЕННИК
Службові слова – це такі слова, що не мають самостійного лексичного значення, граматичних категорій, не виконують синтаксичної функції, а використовуються як формально-граматичні засоби мови. Прийменник– це службова частина мови, яка разом з непрямими відмінками оформляє залежність одного повнозначного слова від іншого в словосполученні чи реченні й тим самим виражає відношення тих предметів, дій, станів чи ознак, які передаються цими словами. Відношення передаються як залежність керованих відмінкових форм іменників, займенників, субстантивованих прикметників чи числівників від керуючих дієслів, іменників, прикметників, займенників, числівників, прислівників; зв'язковою ланкою між ними виступає прийменник. Напр.: сиджу за столом, ваза для квітів, близький до істини, піднятий на поверхню, кожний із студентів, п'ятеро з них, далеко від хати. Кожний прийменник може вживатися лише з певними непрямими відмінками іменних частин мови. Наприклад, тільки з родовим відмінком вживаються прийменники без, біля, коло, від, для, до, з-під, крім, після, проти; прийменники над, під, понад, попід уживаються із знахідним або орудним відмінками; прийменники за, між, межи—з родовим, або знахідним, або орудним відмінками. Прийменник з іменником у тій чи іншій відмінковій формі передає певне коло смислових відношень: 1. Біля з родовим відмінком означає місце, близькість до чогось: біля дороги, білялісу, білядерева. Таке ж значеннямає прислівниковий прийменник близько: Близько ліжка своєї померлої неньки .. дітки маленькі … спали удвох (Л.Українка). 2. Від (од) з родовим відмінком уживається на означення: вихідного пункту дії: одійшов від мене, від’їхав від озера; причини: помер від хвороби; Твої коси від смутку, від суму вкрила позолоть (П.Тичина); порівняння при вищому ступені прикметників: Йому (Лаврінові) й справді Балаші здавались луччими од усіх людей на світі (І.Нечуй-Левицький). Паралельно з прийменниками від (од) вживаються інші прийменники, наприклад: від п’ятої години – з п’ятої години; вищий від гори – вищий за гору. 3. До з родовим відмінком означає: кінцевий пункт напряму дії. Це значення протилежне значенню прийменника від: повернувся до полку, під'їхав до застави, підбіг до нього; Улітку, саме серед дня, пустуючи, дурне Ягня само забилося до річки напитися водички (Л.Глібов); наближеність до певного числа: Будучи снайпером, знищив до трьохсот солдат; об'єкт дії: взятися до роботи, до книжки, до науки; призначення: запасні частини до автомашини. 4. З (із, зі, зо) вживаються з родовим, знахідним і орудним відмінками. З родовим цей прийменник означає: напрям руху з якоїсь точки чи середовища: зійшов з місця, скотився з гори, вийшов з села, повернувся з фронту; матеріал (при іменниках, що виступають в ролі означень): прапор з шовку, перо з сталі, іграшки з паперу (порівн.: прапор шовковий, перо сталеве, іграшка паперова); причину: заплакав з радості, зробив з намови; Не знаєш ти, де з переляку дітись (Л.Глібов); відношення до певної галузі науки, мистецтва, техніки: статтях з ботаніки, вправи з граматики, лекції з літератури. Із знахідним відмінком прийменник з означає приблизність: перебував з місяць, прочитав книжок з п'ять, завтовшки з палець. Цей прийменник близький своїм значенням до прийменників близько, біля, коло. З орудним відмінком прийменник з означає: сукупність осіб, предметів: Іван з Федором, мати з дочкою, батько з сином, хліб з салом, їв борщ з кашею; наявність чогось у чомусь: мішок з вівсом, книжка з малюнками, робота з помилками. 5. За вживається з родовим, знахідним і орудним відмінками. З родовим прийменник за означає час (період): за минулих часів, за студентських років; за парубоцтва. Із знахідним відмінком за означає: просторові відношення: забіг за бліндаж, сів за штурвал літака, поїхав за місто, пішов за річку; річ або особу, про яку згадують: За вовка промовка, а вовк у хату (Нар.творчість); тимчасову чинність, непостійність, несталість дії, ознаки тощо: найнявся за чабана, був за вчителя, служив за писаря, обрали заголову; часові відношення: повернувшись за тиждень; порівняння: більший за нього, розумніший за тебе; віддалення: за п'ять кілометрів; більше, понад: йому вже за сорок перевалило. Зорудним відмінком прийменник за означає: чергування, порядок, послідовність: виступили один за другим; іде за мною; Взялися внучка за бабку, Жучка за внучку (Нар.творчість); причину: За дурною головою і ногам нема спокою (Нар.творчість). 6. На вживається із знахідним і місцевим відмінками. Із знахідним відмінком прийменник на означає: місце або предмет, на який спрямована дія: сів на віз; На галявину виходить Хо (М.Коцюбинський); мету: пішов наполювання, орати назяб, подарувати напам'ять, винести наобміркування; призначення: відро наводу, пляшка намол місцевим око, зерно напосів. З місцевим відмінком прийменник на означає: місце, де відбувається дія: жити населі, на Кавказі, косив наполі, налуці, нагорі; оточення, в якому відбувається дія (значення, близьке до значення прийменника в): бути налюдях, працювати напідприємстві, нашахті, нафабриці; час, проміжок часу, протягом якого відбувається певна дія: на днях, наканікулах, наперерві, нажнивах, наекзаменах; перебування в якомусь стані, положенні: стояти на варті, бути на утриманні; рясність чогось: слива насливі, дірка надірці, латка налатці. 7. Над (наді) вживається із знахідним та орудним відмінками. Із знахідним відмінком прийменник над означає: напрям дії, місце: полетів надморе, надгори, надполе, надліс; ступінь порівняння: Розумнішого наднього немає; іноді — більше, понад: Дідові було надсто років (З мовлення). 8. Під із знахідним і орудним відмінками означає напрям руху під низ предмета або місце під його нижньою частиною: підрізав підкорінь, поклав підкамінь, сидимо підвербою, проїхали підмостом, піднялись підхмари. З орудним прийменник під означає просторову близькість: під лісом, підКиєвом (дорівнює за значенням прийменнику біля); із знахідним— час: діло було підвесну, підНовий рік; чинність дії: танцювати підмузику. 9. По вживається із знахідним і місцевим відмінками. Із знахідним відмінком цей прийменник означає: мету: піти по воду, поїхати по снопи; межу: стоїть у воді по пояс, по шию, по вуха. З місцевим відмінком по означає: місце дії: розійшлися по хатах, покотився по полю, по луці; лунає по долинах; підставу для розпізнавання певної дії, ознаки: час угадує по сонцю, по зорях пізнає напрям, бачить по очах, помічає по настрою; спосіб дії: сказати по правді, зробити по добрій волі, по щирості, по честі; час (із значенням після): прийшов по обіді, по вечері, пороботі заспівали. 10. У (в, ві, ув, уві) вживається з родовим, знахідним і місцевим відмінками.
У з родовим відмінком означає належність: За балом бал угенерала (Т.Шевченко). Із знахідним відмінком прийменник у означає: простір, предмет, в середину якого спрямована дія: ввійшов укімнату, поїхав умісто, в'їхав усело, уліс. Словосполучення, в яких замість прийменника у вжито прийменник на, мають узагальнене, менш конкретне значення: поїхав усела (на село); новий стан особи: пішов утанкісти, впартизани; час: у вівторок, усереду; міру, вартість: вагою втри тонни, ціною вчотири карбованці. Прийменник у з місцевим відмінком означає: місце, в середині якого відбувається дія: слухати лекції в інституті, живе влісі, співає вкімнаті; час: у червні місяці, у1946 році; стан: бути всварці, перебувати утузі, ужалобі, всльозах; бачив увісні. 11. Через вживається із знахідним відмінком. Цей прийменник у сполученні з іменником, який має просторове значення, означає: рух упоперек чогось, серединою або зверху: перелізти черезперелаз, перескочити черезканаву, перепливти черезрічку, перебіг черезгород, перелетів черезліс, черезсадок; час: прийти черезтиждень, черезмісяць, черезрік; причину: все черезтебе; засіб, посередництво: переказав черезбрата; у прислівникових зворотах — надмірність: прийти черезсилу, перевалити черезміру. Таблиця вживання прийменників:
Продовження таблиці
СПОЛУЧНИК
Сполучником називається службове слово, за допомогою якого поєднуються члени речення та окремі речення. Наприклад: Вийшли з хати батько й мати в садок погуляти (Т.Шевченко) — сполучник й з'єднує однорідні підмети. Гудуть сурми вітрів над поїздами, і стоїш на станції рум'яний ранок (А.Малишко) — сполучник і поєднує прості, граматично рівноправні і незалежні одне від одного речення, об'єднує їх в одне складносурядне. Сполучники, як і прийменники, не мають самостійно вираженого лексичного значення. Особливість їх як службових слів полягає в тому, що вони виражають смислові відношення між однорідними або з лексичного чи логічного боку зіставлюваними членами речення, а також між частинами складного речення, тоді як прийменники разом з відмінковими формами іменних частин мови виражають смислові відношення між неоднорідними членами речення. За характером синтаксичних зв'язків між членами речення або окремими реченнями розрізняють сполучники сурядності і сполучники підрядності. Сполучники сурядності виявляють зв'язки синтаксично рівноправних елементів мови: вони з'єднують а) однорідні члени, б) прості речення в складносурядному і за значенням поділяються на три основні групи — єднальні (і, й, та, також), протиставні (а, але, та, проте, зате, однак), розділові (або, то, чи, хоч). Сполучники підрядності служать для виявлення характеру залежності одного речення (підрядного) від другого (головного) і разом з тим для виявлення смислових взаємозв'язків між ними. До них належать: що, щоб, якщо, мов, немов, бо та ін. Але встановити чітку межу між сполучниками сурядності і сполучниками підрядності іноді буває важко, бо той чи інший сполучник може вживатись у різних за характером синтаксичних зв'язків конструкціях. Так, сполучник хоч може з'єднувати підрядне речення з головним: Хоч мороз і припікає, затекомарів немає — Нар.творчість) і однорідні члени в простому реченні: А добра всякого — хоч скотини, хочполя — чимало — (Г.Квітка-Основ'яненко). Більшість сполучників підрядності — це складні і складені сполучники, що утворилися із сполучення прислівника і займенника, наприклад: якщо, так що, тому що та ін., або з поєднання займенника чи прислівника з іншими частинами мови: щоб, якби. Простих сполучників підрядності значно менше. Деякі з сполучників підрядності — це повнозначні частини мови, вжиті в функції сполучників, наприклад, сполучник скоро. Сполучники підрядностіза значенням поділяються на кілька груп. Причинові: тому що, тим що, бо, через те що, в зв'язку з тим що; мети: щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб, затим щоб; наслідку: так що; умовні: якщо, як, коли б, раз; допустові: хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай; порівняльні: мов, мовби, немов, немовби, наче, неначе, начебто, ніби, нібито, як, що; часові: щойно, як тільки, тільки-но, ледве, скоро, в міру того як, після того як, з того часу як, поки; місця: там, тут тощо. У ролі підрядних сполучників у складнопідрядних реченнях часто виступають сполучні слова: 1) займенники: який, чий, котрий, стільки; 2) займенники в сполученні з прийменниками: від чого, від того, за що, за те, через те, через це, через що; 3) займенники, ускладнені частками: хто не, хто б не, що не, щоб не, який не, який би не, скільки не, скільки б не; 4) прислівники де, куди, звідки (відки, відкіль, звідкіль, відкіля, звідкіля), як; 5) прислівники, ускладнені частками: де не, де б не, куди не, куди б не, звідки не, звідки б не, як не, як би не. ЧАСТКИ
Частками називаються службові слова, які надають цілим реченням, словосполученням або окремим словам семантичних, емоціонально-експресивних та модальних відтінків. У порівнянні зі сполучниками і прийменниками, які мають певну службову функцію — виявляти відношення, що реально існують між явищами і предметами, — головною рисою часток в українській мові є їх семантико-синтаксична функція: виражати загальні логіко-смислові, емоційні і модально-вольові відтінки окремого слова, словосполучення або речення в цілому. За своїм значенням і функцією частки поділяються на такі основні чотири групи: 1. Частки, що виражають різні смислові відтінки слів і речень. 2. Модальні частки. 3. Емоційно-експресивні частки. 4. Словотворчі і формотворчі частки. Частки, що виражають різні смислові відтінки слів і речень. До них належать: а). Вказівні: ось, осьде, он, онде, от, то, ото, це, оце, воно, наприклад: Каже батько: Ще у мене льотчик. От модель майструє літака (І.Нехода). б). Означальні: кількісно-означальні частки - виражають додаткові семантичні відтінки кількісної неповноти чи приблизності: майже, мало не, трохи не, ледве не, наприклад: Яке тобі від цього може бути задоволення, якщо я сам знаю, що став ледве не гірше за тебе (М.Горький); визначувальні: власне, саме, якраз, якраз саме, рівно, точно, справді, дійсно, які вживаються для того, щоб підкреслити вказівку на якийсь предмет, його ознаку, дію, тобто для уточнення в реченні смислу того слова, до якого відноситься частка, наприклад: Мотря якраз того дня полізла в піч, щоб її вимазати (І.Нечуй-Левицький); обмежувально-вивідні: тільки, лише, лиш (лишень), хоч, хоча, хоч і, хоч би, виключно, які обмежують щось єдино можливе при даних обставинах, наприклад: А у небі, як у лісі, – темнота, тільки онде біла зірочка літа (І.Нехода); підсилювально-видільні:і, й, та, таки, аж, навіть, вже, ж, же, бо, наприклад: Щодня з ранку до ночі по шляху їдуть та й їдуть люди, – то-таки свої селяни, а то й дальні – по одежі знати (А.Головко). Модальні частки. До модальних належать такі частки: модально-вольові: хай, нехай, би, б, ну, давай, годі, бодай. Частка хай (нехай) надає реченню відтінку побажання або повинності, наприклад: Хай дзвенить залізо й криця! Хайдзвенить, нехайдзвенить — веселіше буде жить! (П.Тичина). Частка би (б)— формотворча. Модальною вона буває тоді, коли надає реченню відтінку бажаної або гіпотетичної можливості, наприклад: Гарно як у полі! Так би йшов завжди! (В.Сосюра). Частка ну вживається при інфінітиві-присудку, коли треба підкреслити енергійність, інтенсивність початку дії в минулому, наприклад: Запрігши гулих, він ну поле орати (П.Гулак-Артемовський), або підсилити питання чи спонукання до дії: Ну, чого ж тебе понесло в поле? (С.Васильченко); стверджувальні: атож, еге, так, що вживаються при відповіді, яка стверджує правильність думки, наявність факту чи явища, згоду на якусь дію чи ствердження раніше висловленого, наприклад: —Еге! — мовив Морозенко та й розсівся (П.Мирний). — Так, так,—одказує чоловік, запихаючи півпирога в рот (П.Мирний); заперечні: не, ні, ані; частка не може заперечувати будь-що: предмет, явище, ознаку, дію, стан і т. д. Подвійне вживання частки не перед допоміжним дієсловом і перед інфінітивом у складеному присудку робить присудок не заперечним, а стверджувальним, наприклад: Я не міг не помітити вашої помилки. Він неміг невиразити подяки. Ти неміг незнати (З мовлення). При особливій інтонації заперечна частка не в питальному реченні, що починається питальним займенником або прислівником, також виражає не заперечення, а ствердження, наприклад: Хто не був у тому колективі? Хто тільки невивчав тут досвіду? (Згазети). Частка ні вживається для підсилення того заперечення, яке виражається заперечним дієсловом-присудком або словом нема: Ні сили на землі нема, і сили на землі не буде, щоб потягти нас до ярма (М.Рильський). Ні краплі нема води (порівн.: І краплі немає води). При повторному вживанні частки ні може і не бути слова нема, наприклад: Ні кущика, нідеревця в безмежній пустелі (З журналу). Коли ні в заперечних реченнях повторюється для перерахування, тоді воно виступає не часткою, а підсилювальним єднальним сполучником при однорідних членах, наприклад: Ні Чіпка, ніГаля не згоджувались (П.Мирний). У такій самій ролі може виступати і частка ані, наприклад: Ані горбика, анікорчика, анісліду живої душі, тільки... праліс від одного кінця обрію до другого (І.Франко). Питальні: чи, хіба, невже, що за. Частка чи в українській мові стоїть тільки на початку речення, наприклад: - Чи це ви, свахо, запилились?—запитала в Кайдашихи хазяйка (І.Нечуй-Левицький). Частки хіба і невже не тільки виражають питання, а й надають відтінку сумніву або недовір'я, наприклад: Хіба самому написать таки посланіє до себе та все дочиста розказать? (Т.Шевченко), чи упевненість того, хто питає, в протилежному: Хіба не нам краса багряна п'ятипромінної зорі? (М.Рильський). |
