ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Ліцензування господарської діяльності

1 2 345

Ліцензування та патентування певних видів господарської (підприємницькою) діяльності є засобами державного регулювання у сфері господарювання, направленими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів (ч. 1 ст. 14 ГК України). Це означає наявність у держави (окрім податкових, фінансово-кредитних, цінових та інших заходів) можливості використання системи ліцензування, патентування та квотування певних видів господарської (підприємницькою) діяльності як заходу впливу на економіку.

Само по собі отримання суб’єктом господарювання свідоцтва про державну реєстрацію ще не означає, що одночасно він наділяється правом на зайняття всіма видами господарської (підприємницької) діяльності. На деякі з таких видів господарської діяльності суб’єкт господарювання повинен отримати ліцензії та / або патенти, та / або інші дозвільні документи (наприклад, дозвіл місцевих органів самоврядування на розміщення об’єкту торгівлі, квоту на експорт / імпорт окремих видів продукції тощо).

Найважливішими дозвільними документами у сфері господарювання є ліцензії та торгові патенти. Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГК України, правові основи ліцензування та патентування певних видів діяльності визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, незабороненої законом (ст. 42 Конституції України), а також принципів господарювання, встановлених у ст. 6 ГК України.

Потрібно розрізняти два види ліцензування господарської діяльності:

1) ліцензування діяльності всередині господарського обігу України згідно із Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р.;

2) ліцензування операцій у зовнішньоекономічній діяльності згідно із законодавством про зовнішньоекономічну діяльність.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону України від 01.06.2000 р., ліцензування – це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів, контроль за дотриманням ліцензіатами (суб’єктами господарювання, що отримали ліцензію на здійснення певного виду діяльності) ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Основні напрями державної політики у сфері ліцензування та її законодавчі основи визначає Верховна Рада України. Реалізацію державної політики у цій сфері здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України, виконавчі органи рад, спеціально уповноважені проводити ліцензування певних видів господарської діяльності. Перелік органів ліцензування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698. Наприклад, Міністерство праці України ліцензує посередницьку діяльність з працевлаштування за кордоном, Міністерство внутрішніх справ України – виробництво, ремонт і торгівлю вогнепальною зброєю та боєприпасами тощо.

Повноваження органів ліцензування визначені в ст. 6 вищеназваного Закону від 01.06.2000 р. Зокрема, орган ліцензування:

- забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування;

- затверджує ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування;

- видає та переоформляє ліцензії, видає дублікати ліцензій, приймає вирішення про визнання ліцензій недійсними;
- здійснює в межах своєї компетенції контроль за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов;

- видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- анулює ліцензії на певний вид діяльності;

- формує та веде ліцензійний реєстр.

Відповідно до цього, ліцензування – це діяльність повноважних органів державної влади і місцевого самоврядування з видачі, обліку, переоформлення та анулювання ліцензій, а також з контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов і законодавства про ліцензування.

Ліцензія – це документ державного зразка, що засвідчує право суб’єкта господарювання (ліцензіата) на здійснення вказаного в ньому виду господарської діяльності протягом певного терміну за умови виконання ліцензійних умов (ч. 3 ст. 14 ГК України і ч. 1 ст. 1 названого Закону). Ліцензії видаються органами ліцензування.

Ліцензійні умови – це встановлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при проведенні (здійсненні) видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню. Дані ліцензійні умови встановлюються органами ліцензування за узгодженням з Державним комітетом України з питань підприємництва.

Вичерпний перелік видів господарської (підприємницькою) діяльності, що підлягають ліцензуванню, наведений у ч. 2 ст. 2 і ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». До таких видів, зокрема, відносяться:

- пошук (розвідка) корисних копалини;

- виробництво, ремонт і торгівля вогнепальною зброєю, боєприпасами до неї, холодною зброєю;

- виготовлення вибухових речовин і матеріалів (за переліком, який встановлюється Кабінетом Міністрів України);

- виготовлення особливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, який встановлюється Кабінетом Міністрів України);

- видобування уранових руд;

- медична практика;

- діяльність арбітражних керуючих;

- надання освітніх послуг;

- охоронні послуги;

- інші види господарської діяльності, повний перелік яких складає понад 60 видів.

У літературі виділяються різні критерії для визначення ліцензованих видів діяльності: небезпека конкретної діяльності для необмеженого кола осіб, які не беруть участь в її здійсненні; висока прибутковість такої діяльності; ступінь впливу конкретного виду діяльності на суспільні інтереси (інтереси здоров’я та безпеки населення) та інтереси держави (державну безпеку). Згідно зі ст. 3 вищезгаданого Закону України, ліцензування не може використовуватися для обмеження конкуренції.

Звертає на себе увагу, що ліцензуванню підлягає не тільки підприємницька, але й господарська діяльність. Раніше, до прийняття Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» положення про ліцензування передбачалися в Законі України «Про підприємництво», що не відповідало реальним умовам економіки, оскільки багато суб’єктів, що не володіють статусом підприємця (наприклад, установи освіти і науки), здійснювали діяльність, до якої пред’являлися підвищені вимоги до їх якості та безпеки. Тому ліцензування було поширене в цілому на господарську, а не тільки на підприємницьку діяльність, що в черговий раз підтверджує цінність єдиного правового регулювання в рамках галузі господарського, а не підприємницького права.
Суб’єкт господарювання, який бажає займатися ліцензованим видом господарської діяльності, повинен особисто або через уповноважену особу звернутися у відповідний орган ліцензування із заявою встановленого зразка та прикласти документи, що підтверджують державну реєстрацію суб’єкта господарювання і наявність організаційно-майнової бази для виконання ліцензійних умов. Вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Такий перелік встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756.

Орган ліцензування повинен прийняти рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі в строк не пізніше 10 робочих днів з дати надходження заяви від суб’єкта господарювання про видачу ліцензії. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржене в судовому порядку. За видачу ліцензії стягується плата, розмір і порядок зарахування якої до Державного бюджету України визначається Кабінетом Міністрів України (ст. ст. 10, 11 і 15 названого Закону).

1 2 345