ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Поняття легалізації підприємницької і господарської діяльності та її складові

12 3 4 5

Здійснення господарської (підприємницької) діяльності допускається лише за умови її реєстрації у встановленому законом порядку та здійснення інших правовстановлючих дій. Лише суб’єкт господарювання, що виконав всі передбачені чинним законодавством умови і вимоги щодо отримання необхідних свідоцтв, ліцензій (дозволів), патентів та інших документів, має право здійснювати діяльність у законному порядку (ст. 58 ГК України), розраховувати на державну підтримку своєї діяльності (ст. 48 ГК України) і захист прав і законних інтересів (ст. 20 ГК України).

У літературі немає єдності думок про те, як називати процедуру державного підтвердження законності входження суб’єкта господарювання в економічний обіг – легалізацією або легітимацією. Традиційно дані поняття розмежовуються в конституційному і міжнародному праві, де під легітимацією розуміється процедура суспільного визнання законності державної влади, а під легалізацією – наділення певного документа або особи юридичними характеристиками. Окрім того, поняття легалізації прямо використовується в законодавстві України (на відміну від легітимації) як інститут підтвердження реєстрації громадських організацій, дійсності документів, боротьби з незаконними доходами тощо.

Стосовно господарських правовідносин можна стверджувати, що легалізація господарської діяльності означає наділення суб’єкта господарювання необхідними юридичними документами, що дозволяють йому законно здійснювати господарську діяльність, а легітимація є підтвердженням у різних ситуаціях законності здійснення господарської діяльності суб’єктом господарювання за результатами перевірки його документів, що встановлюють право, та самої діяльності на предмет відповідності вимогам законодавства. Остаточну оцінку легітимності діяльності суб’єкта господарювання може дати тільки суд. Наприклад, фіктивне підприємництво є легальною діяльністю, поки судом не буде встановлено інше (тобто поки не буде встановлена нелегітимність такої діяльності). При реєстрації суб’єкта господарювання (при легалізації) органи реєстрації видають суб’єктові господарювання свідоцтво встановленого зразка і не несуть відповідальності за відповідність його установчих документів вимогам законодавства, окрім наявності потрібних законодавством відомостей. Проте, виявлені надалі (у процесі легітимації) факти порушення закону при створенні юридичної особи, які не можна усунути, є підставою для прийняття судового рішення про припинення юридичної особи (визнання її нелігитімною) згідно зі ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р.

Таким чином, у тих випадках, коли мова йде про державну реєстрацію суб’єктів господарювання, їх ліцензування, патентування та здійснення інших дозвільних процедур, що супроводжуються видачею дозвільних документів таким суб’єктам, потрібно говорити про їх легалізацію, а не легітимацію. У літературі під легалізацією розуміється здійснення суб’єктом ряду послідовних, юридично значущих дій, направлених на набуття прав та обов’язків суб’єкта підприємницької діяльності (правосуб’єктності). І в цьому плані легалізація повинна розглядатися як сукупність двох груп правових дій: внутрішніх і зовнішніх. Відповідно, легалізація характеризується ініціативною стадією, проходить через організаційну складову та закінчується формалізацією. Здійснення господарської (підприємницькою) діяльності без відповідної легалізації спричиняє за собою господарсько-правову (ст. 240 ГК України), адміністративну (ст.ст. 160-2, 164 КУпАП) і кримінальну (ст.ст. 202 – 203 і 205 КК України) відповідальність. Так, ст. 240 ГК України в якості санкції передбачає безоплатне вилучення прибутку (доходу). Прибуток (доход), одержаний суб’єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об’єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом. Крім того, з суб’єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми. Перелік порушень, за які до суб’єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами. Ст. 160-2 КУпАП закріплює, що незаконна торговельна діяльність, тобто здійснення угод купівлі-продажу товарів чи інших предметів з ухиленням від реєстрації в установленому порядку з метою одержання неконтрольованого державою прибутку, якщо розмір цього прибутку не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, – тягне за собою накладення штрафу від п’яти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих товарів і виручених грошей. Ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності. Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої. Надання суб’єктом господарювання дозвільному органу або адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства - тягне за собою накладення штрафу від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ст. 202 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг. Здійснення без державної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах, - карається штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. Здійснення банківської діяльності, банківських операцій або іншої діяльності з надання фінансових послуг, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без набуття статусу фінансової установи чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо законом передбачено набуття статусу фінансової установи чи одержання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення зазначених видів діяльності, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах, - карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Ст. 203 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зайняття забороненими видами господарської діяльності. Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, - карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Ті самі дії, якщо вони були пов’язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності, - караються обмеженням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Ст. КК 205 України передбачає відповідальність за фіктивне підприємництво. Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. Примітка. Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Важливо враховувати, що ГК України і закони України припускають процедуру легалізації в цілому господарської, а не тільки підприємницької діяльності. І це не випадково, оскільки підприємництво розглядається як складова частина господарської діяльності – комерційна господарська діяльність (розділ 4 ГК України). Проте, іншою її частиною є некомерційна господарська діяльність (розділ 5 ГК України). Більш того, ст. 58 ГК України, Закони України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» тощо поширюють процеси легалізації на будь-яку господарську діяльність, а не тільки на підприємництво. У той же час потрібно враховувати, що не будь-яка діяльність фізичної особи у сфері господарювання є підприємництвом і вимагає легалізації даної особи як підприємця.

Виходячи з характеристики дозвільних процедур, потрібних для державного підтвердження законності входження суб’єкта в господарський обіг, легалізація суб’єктів господарської діяльності включає від 1 до 10 і більше складових:

1) державну реєстрацію суб’єктів господарювання;

2) ліцензування певних видів господарської (підприємницької) діяльності;

3) патентування деяких видів підприємницької діяльності;

4) отримання дозволу на виготовлення печаток і штампів;

5) отримання дозволу на розміщення об’єкту торгівлі, громадського харчування і послуг;

6) дозвіл (висновок) органів санітарного, пожежного та екологічного контролю, органів охорони праці та інших органів на початок експлуатації торговельно-промислових об’єктів;

7) квотування та ліцензування господарської діяльності у зовнішньоекономічній діяльності;

8) реєстрація (прийняття на облік) у податкових, митних органах, органах соціального і пенсійного страхування;

9) дозвіл органів Антимонопольного комітету на концентрацію та узгоджені дії, що обмежують конкуренцію тощо.

Перелік етапів легалізації не є вичерпним і залежить від виду та сфери господарської діяльності. Їх склад залежить від суспільних вимог до безпеки, якості та інших характеристик господарської діяльності. Так, у сфері морських перевезень додатково встановлюється порядок реєстрації морських судів, у сфері автоперевезень – реєстрація та періодичний техогляд автотранспортних засобів тощо.

12 3 4 5