ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Державна реєстрація суб’єктів господарювання

123 4 5

Державна реєстрація є загальною та необхідною для всіх суб’єктів господарювання умовою здійснення господарської (підприємницької) діяльності, незалежно від виду діяльності, організаційно-правової форми і форми власності (ст. 58 ГК України).

Державна реєстрація суб’єктів господарювання регулюються ГК України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р., що набув чинності з 01.07.2004 р. та іншими законами. Слід враховувати, що закони та інші правові акти, прийняті до набуття чинності Закону України «Про державну реєстрацію...», діють в частині, що не суперечить йому (п. 3 заключних положень цього Закону).

Чинним законодавством України передбачена єдина система державної реєстрації суб’єктів господарювання шляхом:

1) внесення до Єдиного державного реєстру відповідних записів (державного засвідчення відомостей про правовий статус юридичної особи або статус громадянина як підприємця);

2) видачі свідоцтва про державну реєстрацію;

3) здійснення відмітки на установчих документах про державну реєстрацію (тільки для юридичних осіб)

Державна реєстрація суб’єктів господарювання проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем реєстрації фізичної особи – підприємця (ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію...»). Державний реєстратор призначається на посаду та звільняється з посади міським головою міста обласного значення або головою районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації за узгодженням із спеціальним органом з питань державної реєстрації. Державний реєстратор має відповідне посвідчення та власну печатку (ч. 2 і ч. 4 ст. 6 вказаного Закону).

Для державної реєстрації суб’єкта господарювання – юридичної особи подаються наступні обов’язкові документи:

1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

2) два примірники установчих документів;

3) документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи;

4) інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб.

При реєстрації окремих організаційно-правових форм суб’єктів господарювання потрібно надати додаткові документи. Так, у випадках, встановлених законом, необхідним є подання примірника оригіналу або нотаріально засвідченої копії рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи. Таке рішення органи реєстрації можуть вимагати при створенні виробничих кооперативів і споживчих товариств.

Для реєстрації суб’єктів господарювання – юридичних осіб, відносно яких законом встановлені вимоги щодо формування статутного капіталу до реєстрації юридичної особи (акціонерне товариство, товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю, державне комерційне підприємство, комунальне унітарне підприємство), необхідно додатково надати документ, що підтверджує внесення засновниками внесків у певному розмірі (наприклад, для АТ і ТОВ).

Рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення або реорганізацію суб’єктів господарювання потрібне у випадках, коли кількісні характеристики виникаючої концентрації вимагають дозволу згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції» (ст. 24 названого Закону).

При реєстрації юридичної особи, засновником якої є іноземна юридична особа, надається легалізована виписка з відповідного торгового, банківського або судового реєстру іноземної держави про реєстрацію такого засновника за кордоном.

Для реєстрації фермерського господарства додатково надається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди. документа про право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Новелою Закону України «Про державну реєстрацію...» є інститут попереднього резервування найменування юридичної особи. Відтепер засновники майбутньої юридичної особи мають право за плату зареєструвати на строк до двох місяців (а для відкритих АТ – до дев’яти місяців) майбутнє найменування юридичної особи. Попереднє резервування найменування не є обов’язковим, але дозволяє засновникам юридичної особи уникнути несприятливих наслідків можливої відмови у державній реєстрації юридичної особи внаслідок наявності в Єдиному реєстрі тотожного найменування іншої юридичної особи. Для резервування найменування не вимагається громіздких процедур (оформлення установчих документів тощо), передбачених для реєстрації юридичної особи. Достатньо подати заяву та документ, що підтверджує внесення встановленого збору.
Реєстраційні процедури відносно громадян, що мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, піддаються спеціальному регулювання. Такі громадяни подають (особисто або поштою) реєстраційну картку встановленого зразка, яка одночасно є заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

На відміну від раніше діючого законодавства, Закон України «Про державну реєстрацію ...» не передбачає надання фотографій при державній реєстрації громадянина-підприємця. Тим самим підтверджено, що ідентифікація громадянина-підприємця повинна відбуватися на підставі виданого йому свідоцтва і паспорта.

Державному реєстраторові заборонено вимагати документи для реєстрації юридичної особи або громадянина-підприємця, не передбачені прямо законодавчими актами України. Документи, які подаються державному реєстраторові, повинні бути викладені на державній мові. Реєстраційна картка заповнюється машинописом або від руки друкарськими буквами. Засновницькі документи (статут, засновницький договір, положення тощо) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Засновницькі документи юридичної особи, а також зміни до них повинні бути складені письмово, прошиті, пронумеровані та підписані засновниками (учасниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх підтвердження. Підписи засновників (учасників) повинні бути нотаріально засвідчені (чч. 1 – 3 і 5 ст. 8 названого Закону).

За проведення державної реєстрації стягується реєстраційний збір у розмірі 170 грн. для юридичних осіб і 34 грн. для громадян (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію...»). Державна реєстрація суб’єктів господарювання – юридичних осіб здійснюється в строк не більш 3-х робочих днів, а громадян-підприємців – не більш 2-х робочих днів з дня подачі необхідних документів. Після державної реєстрації відповідний орган зобов’язаний протягом наступного робочого дня видати суб’єктові господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію (ст.ст. 25 і 43 Закону України «Про державну реєстрацію...»). На печатках і штампах суб’єкта господарювання повинен вказуватися ідентифікаційний код (номер), за яким цей суб’єкт включений у державний реєстр.

Звертає на себе увагу, що Закон України «Про державну реєстрацію...» передбачає створення Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців, в якому враховуються відомості про юридичних осіб і громадян-підприємців. Ці відомості формуються шляхом внесення різного роду записів:

1) про проведення реєстрації відповідної особи;

2) про реєстрацію припинення юридичної особи;

3) про припинення підприємницької діяльності громадянина;

4) про внесення змін до установчих документів юридичної особи;

5) про відособлені підрозділи юридичної особи;

6) про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

У той же час даний реєстр не скасовує Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) та Єдиний державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів. Два останні реєстри є підставою для внесення до свідоцтва про державну реєстрацію кодів юридичних осіб і номерів громадян-підприємців.
Для отримання дозволу на виготовлення печаток і штампів суб’єкт господарювання або його уповноважена особа надає відповідному органу внутрішніх справ свідоцтво про державну реєстрацію, затверджені власником (засновниками) зразки такої печатки і штампів (у 2-х екземплярах) і документ про сплату плати за видачу вказаного дозволу.

Свідоцтво про державну реєстрацію необхідне суб’єкту господарювання для відкриття банківського рахунку, а також у багато інших випадках, починаючи від процедур ліцензування господарської діяльності та закінчуючи оформленням картки обліку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності в митних органах. Відомості про державну реєстрацію суб’єкта господарювання, про внесення змін до реєстраційних даних підлягають публікації реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур’єр» та / або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб’єкта господарювання протягом 10 днів з моменту проведення державної реєстрації суб’єкта господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію... », Законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об’єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.. Наприклад, державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. Окрім вищезгаданих установ та організацій спеціальні правила державної реєстрації встановлюються для засобів масової інформації, установ вищої освіти, охорони здоров’я, страхової діяльності тощо.

Підставами для відмови у проведенні державної реєстрації суб’єкта господарювання згідно зі ст.ст. 27 і 44 Закону України «Про державну реєстрацію...» є:

а) для юридичної особи:

- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці, відомостям, які містяться в інших документах, поданих для проведення державної реєстрації юридичної особи;

- відсутність в установчих документах відомостей, що вимагаються законом, а також недотримання вимог ч. 3 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію...» (наприклад, установчі документи господарського товариства не містять відомостей про склад його органів управління);

- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлений законом (наприклад, наявність обмежень на заняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які вказані як посадові особи органу управління юридичної особи);

- невідповідність відомостей про засновників або учасників юридичної особи відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

- наявність обмежень щодо здійснення засновниками або учасниками юридичної особи або уповноваженими ними особами юридичних дій (наприклад, якщо юридична особа – засновник знаходиться у стадії ліквідації);

- наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, тотожного найменуванню юридичної особи, яка має намір реєструватися;

- використання в найменуванні юридичної особи повного або скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, похідних від цих найменувань, історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України);

б) для фізичних осіб:

- невідповідність відомостей, вказаних у реєстраційній картці, відомостям, які містяться в інших документах, поданих для проведення державної реєстрації;

- наявність обмежень на заняття підприємницькою діяльністю, встановлених законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про те, що заявник вже є підприємцем.

Відмова в проведенні державної реєстрації суб’єктів господарської діяльності (юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців) з інших підстав не допускається (ч. 1 ст. 27 і ч. 1 ст. 44 названого Закону). Відмова в державній реєстрації суб’єкта господарювання може бути активною, тобто супроводжуватися прямим повідомленням заявника, або пасивним, що підтверджується фактом відсутності державної реєстрації у встановлений термін. За наявності підстав пасивна або активна відмова в державній реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку (ч. 12 ст. 58 ГК України).

Інститут відмови в державній реєстрації суб’єкта господарювання потрібно відрізняти від інституту залишення документів заявника без розгляду, передбаченого ч. 11 ст. 24 і ч. 5 ст. 42 Закону України «Про державну реєстрацію...». Залишення документів заявників без розгляду проводиться за зовнішніми ознаками дефектності поданих документів (документи подані в неналежне місце реєстрації, документи подані не в повному об’ємі, документи складені не на державній мові, не прошиті тощо). Відмова в державній реєстрації заснована на перевірці змісту поданих документів на предмет відповідності закону.

Закон прямо не передбачає можливості судового оскарження неправомірних дій державного реєстратора із залишення документів заявника без розгляду. Проте, право на таке оскарження випливає з ч. 2 ст. 53 Закону України «Про державну реєстрацію...» як право на оскарження дій або бездіяльності державного реєстратора. Зміни реєстраційних даних про суб’єкта господарювання також вимагають державної реєстрації. У процесі діяльності зареєстрованого суб’єкта господарювання нерідко потрібно змінити реєстраційні дані про нього. При цьому потрібно розрізняти:

1) внесення змін до відомостей про юридичну особу (ст. 19 Закону);

2) державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (ст.ст. 29 – 31 Закону);

3) внесення змін у відомості про фізичну особу – підприємця (ст. 45 Закону).

Внесення змін до відомостей про юридичну особу відрізняється від процедури реєстрації тим, що для її здійснення не потрібні які-небудь інші документи, окрім нової реєстраційної картки. Такими відомостями може бути, наприклад, зміна прізвища, імені та по батькові керівника юридичної особи.

Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи здійснюється з наданням підтверджуючих документів. Необхідність такої реєстрації виникає тоді, коли відомості про юридичну особу тягнуть внесення змін до її установчих документів. Наприклад, це відбувається при зміні організаційно-правової форми, форми власності або найменування юридичної особи, при зміні розміру статутного капіталу (фонду), складу засновників юридичної особи.

На відміну від раніше чинного законодавства, Закон України «Про державну реєстрацію...» не містить відмінностей між перереєстрацією та державною реєстрацією змін до установчих документів юридичної особи. Органи юридичної особи для проведення таких змін повинні подати державному реєстратору нову реєстраційну картку, документи, що підтверджують внесення змін до установчих документів юридичної особи, оригінал установчих документів і документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору.

В окремих випадках Закон України «Про державну реєстрацію...» вимагає надання додаткових документів. Наприклад, при внесенні змін до установчих документів, пов’язаних із зміною найменування юридичної особи, повинен бути наданий оригінал свідоцтва про державну реєстрацію. Замість цього свідоцтва після процедури реєстрації видається нове свідоцтво, що містить уточнені дані про юридичну особу.

Державна реєстрація змін у відомостях про фізичну особу – підприємця необхідна в двох випадках:

1) при зміні її прізвища, імені або по батькові;

2) при зміні місця її реєстрації.

Така реєстрація схожа з процедурами державної реєстрації громадянина-підприємця і вимагає подання заявником нової реєстраційної картки, свідоцтва про державну реєстрацію та документа про сплату реєстраційного збору. Внесення змін до відомостей про громадянина-підприємця в спрощеному режимі (шляхом надання лише нової реєстраційної картки) законом не передбачається.

Суб’єкти господарювання – юридичні особи мають право відкривати філії, відділення, представництва, які за юридичною природою не володіють статусом юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів не вимагає їх реєстрації. Суб’єкт господарювання лише повідомляє про їх відкриття реєструючий орган шляхом внесення додаткової інформації до своєї реєстраційної картки (ч. 2 ст. 58 ГК України і ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію...»).

Юридична особа повинна внести до реєстраційної картки точні дані про створений відособлений підрозділ, зокрема: інформацію про рішення створити відокремлений підрозділ, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу (відповідну довідку видають органи статистики); його повне найменування та місцезнаходження, інші дані, потрібні ст. 28 вищезгаданого Закону. На відміну від структурних підрозділів вітчизняних суб’єктів господарювання, представництва та філії іноземних компаній підлягають акредитації на території України (ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію...»). На сьогодні відповідні процедури знаходяться у веденні Міністерства економіки України.

123 4 5