 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Сутність поняття «сім’я» та особливості груп неблагополучних сімей
Сім'я - це мала соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, дітей (власних і прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім’я є першоосновою виховання та розвитку підростаючого покоління, підґрунтям становлення та соціалізації дитини, закладення основ духовного, морального та інтелектуального розвитку, наслідування виховних принципів батьків. “Сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку. Разом з тим сучасна сім’я і сама потребує як матеріальної, так і педагогічної та культорологічної допомоги ”. Становище сімей в умовах соціальноекономічних, політичних та культурних перетворень, дещо погіршується. Міграція одного чи двох батьків, фінансова нестабільність чи навпаки зміцнення економічного становища, що часто супроводжується культурним та духовним зубожінням, призводить до розлучень, пияцтв та практичної бездоглядності підростаючого покоління, до асоціальної поведінки сім’ї загалом. Проте сім’я як першооснова виховання дитини, інститут соціалізації, повинна дбати про зміцнення духовного та фізичного здоров’я усіх її членів, забезпечення належного матеріального, культурного та освітнього статусу, тобто належним чином виконувати свої функції у суспільстві. Сучасна сім'я зберегла і виконує такі функції: репродуктивну, виховну, економічну, рекреативну, господарсько-побутову, комунікативну, регулятивну. Сім'я складається з трьох основних підсистем: чоловік-дружина; батьки-діти; дитина-дитина, у яких визначається тип спілкування. За стилем спілкування визначають тоталітарні, ліберальні та партнерські типи сімей. Показником тоталітарних відносин у сім'ї є зловживання владою, відсутність рівноправ'я, конкурентні структури, суворі правила сімейного спілкування, що мають примусовий характер, відсутність спільних сімейних заходів, сімейної єдності та співчуття. Ліберальні відносини проявляються в сім'ї в результаті відсутності усіляких відносин: відторгненість членів сім'ї один від одного, повне небажання приймати участі у вихованні дітей і т.д. Основними ознаками партнерської сім'ї вважають відкритість сімейних стосунків, гнучкі правила розпорядку, тісна сімейна згуртованість, співчутливі стосунки, почуття захищеності. Відсутність батьківської любові, ласки, уваги, турботи породжує явище сімейної депривації, коли дитина не може тривалий час задовольнити достатньою мірою людські емоційні потреби. Депривація загострює негативні риси характеру дитини, спричиняє ураження центральної нервової системи, інші патології. Якщо відбувається перекручення або невиконання сімейних функцій, порушується якість сімейних стосунків, тоді відбувається криза сучасної сім'ї, або сім'я із статусу благополучної переходить у статус неблагополучної. Такі сім'ї належать до "групи ризику", їх називають проблемними. Сімейне благополуччя визначається високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, задоволеності емоційно-психологічних потреб усіх її членів. Воно залежить не стільки від матеріально-економічної забезпеченості сім'ї, її прибутків, скільки від гуманізму взаємин, вміння любити і поважати одне одного. У психолого-педагогічній літературі описані чотири статуси сім'ї: - соціально-економічний (матеріальне положення сім'ї, житлові умови, майнове забезпечення); - соціально-психологічний (позитивний психологічний клімат); - соціокультурний (загальна культура сім'ї, рівень освіти дорослих членів); - ситуативно-рольовий (ставлення до дитини та її проблем). Особливості соціального статусу конкретної сім'ї визначають її виховні можливості й характер батьківсько-дитячих взаємин. Об'єктом соціально-педагогічної підтримки може стати сім'я будь-якого типу. Розглянемо деякі типології сімей, які найточніше визначають особливості соціально-педагогічної допомоги, що надається конкретній сім’ї. Умовно можна поділити сім’ї, залежно від рівня готовності сім’ї до зміни життєвих обставин і, відповідно, до наявності ресурсів і мотивації, на такі категорії: 1) благополучна сім’я – сім’я самостійно вирішує складні життєві обставини, залучаючи наявні внутрішні та зовнішні ресурси; 2) сім’я соціального ризику – у сім’ї не вистачає власних ресурсів і можливостей щодо вирішення певних проблем, проте є бажання і високий рівень мотивації повернутися до соціально-прийнятого стилю життя, за умови надання зовнішньої допомоги; 3) неблагополучна сім’я /функціонально-неспроможна – сім’я, яка має комплекс складних життєвих обставин, які не може самостійно вирішити, приймає обставини власного життя як «норму», розуміння проблем і мотивації щодо їхнього вирішення немає або на доволі низькому рівні; 4) асоціальна сім’я – сім’я, яка сприймає як «норму» асоціальний стиль життя, не сприймає необхідність змін життєвих обставин, не налаштована на співпрацю з соціальним працівником. Ще один тип сімей, який називається спеціалістами-практиками – «пасивні» сім’ї – це сім’ї, які не усвідомлюють наявності проблем, або не вважають за необхідне їх розв’язувати, не готові до взаємодії і соціального супроводу, хоча мають власні ресурси. Такий тип сімей не можна визначити за певним рівнем соціальної адаптації. Першим етапом роботи з такими сім’ями має стати мотивація (зовнішня або внутрішня) членів сім’ї, формування «готовності» до зміни сімейного стилю життя. |
