ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Музика Німеччини 16 століття

1 2 34

У німецькій музиці Відродження домінує вплив нідерландських поліфоністів. У спадкоємного зв'язку з нідерландської школою розвиваються найрізноманітніші жанри і напрямки, в тому числі «італійський» мадригал і «французька» поліфонічна пісня, не кажучи вже про еволюцію інструментальної музики, від органної до лютневої. У числі видатних майстрів XVI ст. були один з основоположників школи поліфонізму в Німеччині, виходець з Нідерландів Г. ІЗААК (1450-1517) і його учень Л. Зенфль (1486-1542). Улюблений композитор Лютера, який не тільки високо цінував музику, а й сам складав духовні піснеспіви, Зенфль славився хоралами. Він широко використовував у них обробку співучих мелодій, включаючи фольклорні. Хорали Зенфля (як і його продовжувачів) відрізнялися простотою багатоголосся і чіткою ритмічною структурою. На відміну від католицької традиції, текст пісень був німецьким, а не латинською. Ці твори виконувалися всієї церковної протестантської громадою. Деякі хорали і ряд пісень, створених професійними композиторами, з часом перетворилися на надбання німецької народної культури.
Загальний рівень музичної культури в Німеччині був високий. У багатьох містах діяли об'єднання мейстерзингеров, при дворах - капели (у Мюнхені багато років капелою герцога Баварського керував прозваний «князем музики» Орландо Лассо.) Широке поширення набуло побутове музикування, де найулюбленішим інструментом була лютня. До кінця століття, як і в Нідерландах, зростає роль сольного співу, інструментальна музика відокремлюється від давніх зв'язків зі словом і вокалом, починається розквіт мистецтва органістів, їх майстерень імпровізацій. Підсумок музичним досягненням і традицій XVI ст. підводить володіє універсальною широтою творчість найбільшого композитора Генріха Шютц (1585-1672). Воно, однак, належить вже нової, барокової епохи, світосприйняття і стиль якої висловила музика Шютц.

Висновок

З другої половини XIV ст. в Європі починається той історичний період, який отримав згодом назву епохи Відродження.
Одним з проявів духу Відродження є гуманізм, що становить альфу і омегу світогляду ренесансного людини. Іншим - рафінований індивідуалізм, вирощений на грунті протесту проти десятівекового приниження особистості, здійснюваного усіма соціальними інститутами середньовіччя відповідно до догматами християнського віровчення. Духовна диктатура церкви була зламана; германські народи у своїй більшості прямо скинули її і прийняли протестантизм.
Це був найбільший прогресивний переворот з усіх пережитих до того часу людством, епоха, яка потребувала титанів, яка породила титанів за силою думки, пристрасті і характеру, по багатосторонності і вченості.
Якщо ж говорити про внесок мислителів Відродження в розробку теоретичної культурології, то його слід визнати досить скромним, особливо в порівнянні з їх досягненнями в інших областях суспільної думки. Як не парадоксально, гуманісти Ренесансу, проявляючи пильну увагу до проблеми людини, до питань його виробничої діяльності, досліджуючи питання, пов'язані з розумінням законів природи, практично не зверталися до теоретичного осмислення світу культури.
Головне, що зробили мислителі Відродження в цій області, полягає в тому, що вони відновили в правах розуміння культури як пайдейї. Для них культура перестає бути результатом Божественного промислу, якимось феноменом, створеним Господом і перебувають поза часом і простором, елементом світоустрою, існуючим спочатку і до часу Страшного суду. Подібно античним мислителям вони інтерпретують культуру як щось твориться і творить, як результат цілеспрямованого виховного впливу.

Література

1. Велика Російська енциклопедія. Стаття Відродження. 1995
2. Гуревич А.Я. Проблеми середньовічної народної культури. - М., 1991
3. Історія культури країн Західної Європи в епоху Відродження (Под. ред. Брагиной Л.М.). - М.: Вищ. школа, 1999
4. Полікарпов В.С. Лекції з культурології. - М.: «Гардарика», «Експертне бюро», 1997
5. Реутін М.Ю. Народна культура Німеччини: Пізніше середньовіччя і Відродження. - М., 1996.
6. Шендрик А.І. Теорія культури: Учеб. посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Єдність, 2002.

1 2 34