 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Мистецтво Відродження в Німеччині
Мстецтво відродження в німеччині. Творчість дюрера Найбільш драматичним і короткочасним був розквіт мистецтва Відродження у Німеччині. У XV ст. повільно проявлялися світські життєствердні риси у живописі (Лукас Мозер, Ханс Мульчер, Мартін Шонгауер), які увібрали в себе вплив як Нідерландів, так і Італії. Роздробленість Німеччини, спізнення розвитку міст не сприяли змінам у країні. Тільки з початку XVI ст. у Німеччині починається могутнє піднесення. Тези глави німецької Реформації Мартіна Лютера проти феодальної церкви у 1517 р. стали, за відомим висловом, запалом, подібним до удару блискавки в бочку пороху. Революційний рух у Німеччині зазнав поразки вже у 1525 p., але час селянської війни був періодом високого духовного піднесення і розквіту німецького гуманізму, світських наук, культури. З цим часом збігається творчість найвидатнішого художника та теоретика мистецтва німецького Відродження Альбрехта Дюрера (1471 – 1528 pp.), який створював вівтарні картини, портрети, гравюри, екслібриси. Дюрер – перша в німецькому мистецтві людина лише ренесансного складу як по особливостях своєї творчості, так і по широті інтересів. У живописі він звертався до самих різних жанрів і тем: писав традиційні для німецької художньої культури вівтарні композиції і картини на євангельські сюжети, створив велику кількість портретів (Рис. 8.). Йому ж належать виконані аквареллю прекрасні пейзажі, зображення рослин, тварин і птиць («Молодий заєць», «Шматок дерну», «Млини на річці Пегніц» і т.д.). Ще ширше його діапазон в гравюрі, де до всього додаються міфологічні сцени і образи, побутові сюжети, алегорії. Дюрер розв'язав ряд професійно-художніх проблем: співвідношення предметів у просторі, існування людської постаті у просторі й пейзажі. Художник залишив після себе значні теоретичні праці про пропорції та перспективу в живописі, про зміцнення і захист міст. Його художня спадщина – 80 станкових творів, понад 200 гравюр, більш як 1000 малюнків, скульптури. Головна цінність дюрерівського художнього всесвіту – людина. Із загостреною увагою вдавався майстер до живого спостереження різних людських характерів, допитливого вивчення будови людського тіла («Адам», «Єва»). Останньому завданню присвячена спеціальна теоретична праця "Чотири книги про пропорції людини" (1528 р.), забезпечений безліччю малюнків, аналітичних схем і креслень. Відомі і інші теоретичні трактати художника. Наукове збагнення світу — найважливіша сторона творчого кредо Дюрера. Дюрер писав і традиційні вівтарні картини. За замовленням патриціанського сімейства Паумгартнерів ним був написаний триптих Алтар Паумгартнера, 1500 р. для однієї з церков в Нюрнберзі. На центральній його частині змальовано "Різдво". До середньовічної іконографічної схеми відноситься масштабування людей на картині. Маленькі фігурки сім'ї замовників вівтаря, не рівні по масштабу з основними героями картини — уклінною Марією і Іосифом, що дивляться на Немовля. Сцена відбувається в руїнах величної старої будівлі, перспектива якої вирішена в строгій відповідності з її науковими законами.Насичені тони одягу головних фігур, так само як і світлі тони пейзажу в глибині, свідчать про вплив робіт італійських майстрів.Аналогічні засоби застосовані в картині «Поклоніння волхвів». У своїх творах художник вільно вирішує різні жанрові і композиційні завдання – від погрудного портрета ("Портрет молодої венеціанки", 1505 р.) до великої багатофігурної вівтарної картини ("Свято чоток", 1506 р.). "Свято чоток" ("Свято вінків з троянд") - робота, виконана для однієї з венеціанських церков. Майстер звернувся до досить рідкої теми, що дозволяє об'єднати в одному картинному просторі легендарні фігури і реальних осіб. Він створив свого роду груповий портрет сучасників, де серед змальованих можна побачити і імператора Максиміліана, і Папу Римського, і самого художника. У 1510 роки в Дюрера починають переважати графічні листи. Він створює декілька серій ксилографій і знамениті гравюри на міді — Лицар, Смерть і Диявол, Святий Ієронім і Меланхолія (1513 – 1514 рр.). У них відбилися філософські роздуми майстра про сенс буття, про час і про себе, про Німеччину, що стрясається бурею Реформації і селянських повстань, про складність ідейних і духовних колізій. Дюрер був першим німецьким художником, хто став працювати одночасно в обох видах гравюри - на дереві і на міді. В кінці 90-х рр. Дюрер створив ряд чудових ксилографій, у тому числі один зі своїх шедеврів — серію гравюр на дереві «Апокаліпсис» (1498 р.), що є вдалим поєднанням готичної художньої мови і стилістики італійського Відродження. У 1526 р. Дюрер створює своє останнє живописне полотно – "Чотири апостоли", станкове за формою, але справді монументальне за величністю образів. Деякі дослідники бачили в ньому зображення чотирьох характерів, чотирьох темпераментів. Дюрер порушив канон і на передній план у лівій дошці висунув не Петра, особливо шанованого католицькою церквою, а Іоанна – апостола, філософа, найближчого художнику за світоглядом. В апостолах, в різних їх характерах він оцінював усе людство, віддаючи перевагу мудрості і гуманності, які повинні бути притаманні тим, хто веде людей за собою. Лу́кас Кра́нах Ста́рший (1472 – 1553 рр.) був художником і графіком І пол. XVI ст. курфюрстів Саксонських і писав картини на різноманітні теми. В жанрову палітру його творчості входять: портрети, релігійні і міфологічні картини, алегорії. У ранніх живописних творах «Розп'яття», «Відпочинок на шляху до Єгипту» та інших намагається подолати пізньоготичні традиції умовностей та орнаментальності і створити реалістичні образи, пройняті духом гуманізму. Риси Відродження і традиції готики переплітаються у зображеннях Мадонни, біблійських і міфологічних персонажів. Як і більшість майстрів того часу, він увагу приділяв релігійній тематиці: «Мучеництво святої Катерини» (1510 р.), «Заручини святої Катерини» (1516 – 1518 р.), «Адам і Єва» (1526 р.). Проте його святі – це одягнуті в розкішне вбрання придворні (Рис. 7.). Кранах часто намагався передати почуттєві ефекти, для чого писав картини, персонажами яких були невідповідні одне одному любовні пари: «Закохана стара і юнак» (1520 – 1522 рр.), «Непідходяща пара» (1522 р.). Кранах був одним з найкращих портретистів свого часу. Серед його клієнтів були придворні і члени правлячої родини, наприклад «Портрет курфюрста Фрідріха Мудрого у зрілому віці» (1525 р.). Багато портретів Кранах написав з молодої дружини спадкоємця Саксонського престолу, а пізніше – курфюрста Йоганна Фрідріха, Сибілли Клевської: «Юдиф» (1530 р.), «Саломія» (1530 р.). У них алегорично передана жіноча влада над чоловічою силою. В портреті Куспініана художник не приховував несолідності нового ректора Віденського університету. На значущість особи вказували лише розкішні шати, коштовний фоліант в руках та алегорії в небі. Ганс Гольбейн Молодший (1497 – 1543 рр.) був одним з найвидатніших портретистів свого часу. Його портрети були парадними, це не лише зображення замовника, а й демонстрація його соціального статусу. Одними з перших відомих робіт Гольбейна були парні портрети бургомістра м. Базеля і його дружини: «Портрет бургомістра Якоба Мейєра цум Хазена» (1516 р.), «Портрет дружини бургомістра Мейєра Доротеї Конненгайссер» (1516 р.). Для цієї родини він написав також вівтарну картину, яка отримала назву «Мадонна бургомістра Мейєра» («Вівтар Мейєра» чи «Дармштадська мадонна») (1526 – 1529 рр.). До відомих робіт німецького періоду належать також «Портрет Еразма Роттердамського» (1523 р.) і «Портрет Георга Гісце» (1532 р.). Англійський король Генріх VIII охоче приймав при дворі видатних вчених і філософів, відомих письменників і художників. Підчас першого візиту Гольбейна до Лондона монарх розгледів його непересічний талант і вже підчас другого візиту запропонував йому стати придворним художником. Гольбейн охоче погодився. Так розпочався англійський період його творчості. Як придворний художник Гольбейн написав кілька парадних портретів короля: «Портрет Генріха VIII» (1536 – 1537 рр.), «Портрет Генріха VIII» (1539 – 1540 рр.). До творчого наробку Гольбейна входять також портрети численних дружин Генріха VIII і його дітей: «Королева Джейн Сеймур» (1536 – 1537 рр.), «Портрет Едуарда, принца Уельського» (1538 – 1539 рр.) (Рис. 6.), «Портрет Анни Клевської» (1538 – 1539 рр.). Скульптура посідає значне місце в німецькому мистецтві ХV і ХVІ ст. При цьому на ранньому етапі у більшості робіт ще господарювала релігійна тематика, зберігалася система умовних жестів і атрибутів, різко виражена експресія облич. Скульптура ХVІ ст. за тематикою і композиційними рішеннями наближається до античної спадщини. В ранній період працювали такі скульптори як Йорг Сірлін (1425 – 1491 рр.): «Птолемей» (1469 – 1474 рр.); Адам Крафт (1455 – 1509 рр.): «Рельєф будівлі міських терезів у Нюрнберзі» (1497 р.), «Оплакування Христа» (1505 – 1508 рр.). До пізнього періоду, при цьому скоріше не за часом, а за характером робіт, належать скульптори Тільман Ріменшнейдер (1460 – 1531 рр.): «Єва» (1491 – 1493 рр.), «Надгробок єпископа Рудольфа фон Шеренберга» (1496 – 1499 рр.); Петер Фішер Старший (1460 – 1529 рр.): «Статуя гробниці графа Отто фон Хеннеберга» (1488 р.), «Король Артур. Статуя гробниці імператора Максиміліана І» (1512 – 1513 рр.). У німецькій архітектурі ХV ст., не було рішучого повороту до нового образного змісту, що характеризував архітектуру Італії. В Німеччині зводилися як громадські будівлі (ратуші і т.п.), так і замки. Ратуша в Бремені (1405 – 1410 рр.) ще має сильний готичний вплив, проте ордерна аркада на першому поверсі і чергування трикутних і лучкових фронтонів є безумовно класичними. У будівлі ратуші в Ротенберзі(поч. у 1572 р.) аркова галерея першого поверху і ордерний портик головного входу органічно поєднуються з високим щипцевим дахом і традиційними готичними башточками. В ратуші в Кельні(1569 – 1573 р., арх. Вільгельм Фернуккен) до фасаду старої будівлі була зроблена прибудова у формі двоярусної аркової галереї з аркадою правильних пропорцій, коринфськими колонами і антаблементом з класичним поєднанням елементів. Замок курфюрста Отто Генріха в Гейдельберзі(1556 – 1569 рр.) має дуже насичений декором фасад (обрамлені ренесансним орнаментом вікна, статуї в нішах, пілястри, руст), але в цілому підпорядкований суворому ритмічному членуванню і правильним чітким пропорціям.
Рис. 1. Ян ван Ейк. Генський вівтар Рис.2. І.Босх. Операція видалення глупоти. Рис.3. І.Босх. Фрагмент триптиха «Сад земних насолод» Рис. 4 П. Брейгель. Сліпі. Рис. 6. Г.Гольдбейнг. Портрет короля Едварда Рис. 7. Л.Кранаах. Марія з немовлям.
Відродження в Німеччині [ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати. Зміст "1-3" Вступ ............................................ .................................................. ................ 3
Введення Історичний період, протягом якого Німеччини не існувало як цілісної держави, суттєво вплинув на формування культури німецької нації. |
