ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ З ПОГЛЯДУ ПОХОДЖЕННЯ

1 2 34

(споконвічна лексика)

Мета: Формувати вміння послуговуватися етимологічними словниками, виконувати етимологічний розбір слів корінної української лексики.

Теоретичні питання

1. Загальна характеристика лексики з погляду походження.

2. Поняття про споконвічну українську лексику. Шари споконвічно української лексики:

- праслов’янська лексика;

- власне українська лексика.

3. Українська лексика як джерело засвоєння іншими мовами.

(вдома виконати завдання 58, 60, 62)

Завдання 58. Опрацюйте передмову і вступну частину семитомного «Етимологічного словника української мови» 1982–2006 рр. Проаналізуйте структуру словникових статей про споконвічно українські слова.

В-1.Гривня «мідна монета в три або дві з половиною копійки; золота і срібна монета», гривна «металева прикраса на шию; [гривня Ж]», гривеник, [гривень] «п’ять копійок; п'ятнадцять копійок» Му, [гримня] «гривня» Му, [гривенний] «трикопієчний», [ремня] «гривня» Нед; – р. гривна «грошова одиниця у вигляді злитка срібла; металева прикраса на шиї», бр. грыўня, др. гривьня «намисто, каблучка, вага (золота, срібла)», п. grzуwna «штраф; монета; вага; нашийна прикраса», ч. ст. hřívna «грошова одиниця», слц. hrivna «одиниця ваги», вл. hriwna «марка», полаб. grėiw(n)ė «гріш», болг. гривна «грошова одиниця; браслет», м. гривна «браслет, каблучка», схв. грûвна «тс.», стсл. гривьна «намисто; браслет»; – псл. grivьna, похідне від griva «шия, потилиця»; первісне значення «намисто» доповнилося в окремих мовах значенням «грошова одиниця» внаслідок звичаю робити намисто з монет. – Винник 124-126; Шанский ЭСРЯ І 4, 170-171; Фасмер І 458; Преобр. І 158; Sławski I 374-375; Machek ESJČ 189; Holub–Kop. 135; Holub–Lyer 199; Schuster-Šewc 343–344; БЕР I 281; Skok I 620; ЭССЯ 7, 130-132; Bern. І 352. – Див. ще грива. (ЕСУМ, І, С. 593).

В-2. Волóшка (бот.) «Centaurea cyanus L.; [конюшина альпійська, Trifolium alpestre L.]»; – р. [волóшка], бр. валóшка; – можливо, назва зумовлена волохатим виглядом чашечок цих рослин; у такому випадку назва пов’язана з вóлóхи, псл. *volх- може продовжувати ще праслов’янську назву *volsьka-, яка могла означати все волохате, зокрема волохату рослину. – Вісюліна–Клоков 220. – Див. ще вóлóхи. (ЕСУМ, І, С. 422).

В-3. Зять, [зятній] «зятів»; – р. др. зять, бр. зяць, п. zięć, ч. zeť, ст. zĕť, слц. zať, полаб. zątĕk, болг. м. зȅт, схв. зет, слн. zèt, стсл. зять; – псл. zętь; споріднене з лит. žéntas «зять», лтс. znuôts «зять, свояк», лат. gener «зять», гр. γυωός «родич, брат», дінд. jnātíh «родич»; іє. *g’ent- «зять», пов’язане з *g’en- «плодити, родити; знати»; первісно означало приймак в роді або сім’ї на відміну від брата й сина – постійних членів родини». – Критенко Вступ 540; Фасмер – Трубачев ІІ 112; Трубачев Терм. родства 128–130; Шанский ЭСРЯ ІІ 6, 116; Преобр. І 260; Лопатин ЭИРЯ IV 43; Brückner 613; Machek ESJČ 714–715; Holub–Kop. 436; БЕР I 636–637; Skok III 651–652; Walde–Hofm. І 590-591. – Пор. знáти. (ЕСУМ, ІІ, С. 286).

Завдання 59. Порівняйте графічне вираження слів знахар, зіниця, золото представлених у різних мовах. Усно обґрунтуйте їхнє праслов’янське походження. Укажіть, яке з наведених слів має давніше (спільноіндоєвропейське) походження.

В-1. Знáхáр – р. знáхарь, бр. болг. діал. знахáр, др. знахарь, знахорь, п. znachor, слц. znachar; псл. [znaхаr, znaхorъ].

В-2. Зіниця – р. болг. зеница, бр. [зéнка], др. зѣница, зеница, ч. zenice, слц. zenícа, м. зеница, схв. зȅница, слн. zenícа, стсл. , псл. zĕnicа.

В-3. Зόлото – р. зóлото, бр. зóлата, др. золото, п. вл. нл. złoto, ч. слц. zlato, полаб. zlȧtǝ, болг. м. злáто, схв. злȃто, слн. zlató, стсл. злато; псл. *zolto.

Завдання 60 . Випишіть з «Етимологічного словника української мови» 1982 – 2006 рр. словникові статті запропонованих слів. Доведіть, що ці слова належать до споконвічно українського лексичного фонду.

В-1. Чуприна, невістка, одежа, штани, двір, зима.

В-2. Неділя, шипшина, небо, шаповал, двері, злий.

В-3. Німець, нитка, ніж, давній, земля, шум.

Завдання 61. Користуючись етимологічними словниками, з’ясуйте, які з поданих слів належать до споконвічно українського лексичного фонду.

В-1. Дача, шевелюра, зеніт, знак, шланг, шлюб, зубрити, шхуна, нуль, зоря, зебра, грінка.

В-2. Область, знамено, нонсенс, екзамен, нівечити, школа, шлейф, шезлонг, шкарпетка, кінь, книга.

В-3. Обліпиха, танк, шосе, кіт, шпиталь, ім’я, ірис, звитяга, ластовиння, молити, клумба, книжка.

Завдання 62. З’ясуйте, які словотворчі засоби є визначальниками наведених власне українських слів. Назвіть їх.

В-1. Гетьманиха, гетьманчик, гетьманонько, гетьманенко, гетьманич, гетьманівна, гетьманщина, гетьманувати, гетьманування; панисько, панище, панянка, панва, панюга, паненя, панок; хтозна-що, хлібець, пахощі, дитиночка, худюсінький, довжелезний, спатоньки.

В-2. Куркулька, куркулиха, куркулик, куркуленко, куркулівна, куркульня, окуркулитися; господаровитий, господарювання, злидарюга, злидарювання, наймитувати, травиченька, їстоньки, казна-коли, глибочезний, хлопчисько, болітце, мереживо, сидячи.

В-3. Приймачок, приймаченько, приймаченко, приймачище, приймацтво, приймацький, приймакувати; наймичка, наймитча, наймитчук, наймитюга, наймиття, наймитівський, стоячи, зілля, синоптикиня, каченя, білісінький, головиха, зміюка.

1 2 34