ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Наслідки скасування усиновлення

1 2 3 45

Скасування усиновлення, як і визнання його недійсним, провадиться виключно за рішенням суду. У ч. 1 ст. 238 СКУ визначені його підстави. Однак на відміну від підстав визнання усиновлення недійсним їх не можна обмежити чітко визначеними рамками. Закон виходить насамперед з того, що усиновлення скасовується, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання.

Усиновлення має бути визнане таким, що суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, якщо суд встановить, що усиновлювач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводиться з нею; є хронічним алкоголіком або наркоманом; вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування і бродяжництва; засуджений за вчинення умисного злочину щодо дитини. Крім того, усиновлення може бути скасоване й за відсутності протиправної поведінки усиновлювач . [16 ; c. 17]

На думку деяких авторів, якщо усиновлювач надає переконливі докази того, що продовжувати жити з усиновленим для нього нестерпно, усиновлення має бути скасоване. З урахуванням таких поглядів у ч. 1 ст. 239 СКУ зазначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо дитина страждає недоумством, на психічну або іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення, а також якщо між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які унеможливлюють їх спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

Оскільки норми сімейного законодавства допускають у виняткових випадках усиновлення повнолітньої особи (ч. 2 ст. 208 СКУ), допустимим є і його скасування. Суд може скасувати усиновлення такої особи за взаємною згодою усиновлювача й усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися (ч. З ст. 238 СКУ). Обставини, що свідчать про це, є підставами для скасування усиновлення. Такими обставинами судом можуть бути визнані, зокрема, зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, створення умов, неможливих для спільного проживання, факти насильства щодо усиновлювача, усиновленого чи інших членів сім'ї тощо [14; с 256].

Справи про скасування усиновлення повнолітньої особи, порушені на вимогу усиновлювача або усиновленого, суд має розглядати за правилами, встановленими цивільно-процесуальним законодавством для справ окремого провадження. Згідно з ч. 4 ст. 238 СКУ усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.

У ст. 239 СКУ передбачені правові наслідки скасування усиновлення. За загальним правилом усиновлення припиняється з моменту набрання чинності відповідним рішенням суду. З цього моменту права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, припиняються на майбутнє. Водночас відновлюються права та обов'язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.

У разі скасування усиновлення дитина може бути передана за бажанням батьків або інших родичів їм. Однак це може бути здійснене не у всіх випадках. Зокрема, якщо батьки або інші родичі дитини невідомі, оголошені померлими, визнані судом недієздатними чи обмежені у дієздатності, позбавлені батьківських прав, а також у деяких інших випадках суд визнає, що така передача суперечитиме інтересам дитини. Важливим правовим наслідком скасування усиновлення є право усиновленої дитини на поновлення актового запису про її народження у тому разі, якщо вона не бажає надалі іменуватися прізвищем, ім'ям та по батькові, одержаними нею у зв'язку з усиновленням. Згідно з наказом КМУ Про затвердження правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання на підставі рішення суду про скасування усиновлення вноситься виправлення до актового запису про народження усиновленої дитини і поновлюються відомості, записані до її усиновлення, про що має бути зазначено у рішенні суду. Після набрання чинності рішенням суду про скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати його копію до органу РАЦСУ за місцем реєстрації народження дитини. У разі скасування усиновлення з підстави, зазначеної у п. 1 ч. 1 ст. 238 СКУ, коли дитина не передається батькам, суд може постановити рішення про стягнення аліментів на неї з особи, яка була її усиновлювачем, але лише за умови, що останній може надавати матеріальну допомогу. Стягнення аліментів на дитину у такому разі має провадитись судом за правилами, встановленими ст. 269 СКУ для стягнення аліментів з осіб, у сім'ї яких вона виховувалась.

Отже скасування усиновленя відбувається здебільш , якщо усиновлена дитина так і не отримана належного сімейного виховання. Тобто усиновлювач не впорався з покладеними на нього обов’язками. Законодавство слідкує за тим щоб права усиновленої дитини не порушувались, і робить все для того щоб припинити правопорушеня і задовільнити інтереси дитини.

ВИСНОВКИ

Усиновлення є однією із важливих форм влаштування дітей, що позбавлені батьківського піклування.

Усиновлення – акт великої соціальної ваги, прояв гуманізму та жертовності, а також реалізація природної потреби материнства і батьківства та водночас захист від самостійності. Усиновлення не може вважатися актом, який задовольняє «виключно» інтересам дитини. Вона відповідає інтересам й усиновлювачів. Більше того, усиновлення покликане служити інтересам і майбутніх поколінь, забезпечуючи їм можливість бути, як усі: мати, не лише мати і тата, але і бабусю та дідуся, мати родину.

Відповідно статистичним даним в Україні , більше 50% кандидатів в усиновлювачі, не зважаючи на власний вік, бажають взяти у сімю дитину не старше одного року. Ще 17 % погодились би стати батьками малюкам до трьох років, 8 % від трьох до п’яти років і всього 2% бажають стати батьками для дітей старше шести років.

Як ми бачемо проблема полягає в тому що більшість сімей які прагнуть стати усиновителями ( батьками) бажають усиновити малу дитину, це зрозуміло адже дитина яка не страше одного року ще не усвідомлює свого становища і нова сімя дійсно стане для неї єдиною її родиною. Діти у віці від шісти років вже більш розумію хто вони і хто їх батьки ( як щотакі існують) тому новим батькам потрібно більше прикладати зусиль , щоб ця дитина важала їх своєю справжньою сімєю.

Але на мою думку незважаючи на вік кожна дити повина мати сімю. Скільки би не було дитині років вона хоче і прагне до того щоб за нею доглядали, щоб її любили і піклувалися про неї.

В Україні налічується майже, 8 мільйонів дітей позбавлених батьківського піклування. За даними ЮНІСЕФ 95 тисяч перебувають в інтернат них закладах. Переважна більшість із них походять із соціально вразливих сімей, де виникла проблема взловживання алкоголем, наркотиками , поганого поводження з дітьми тощо. Але такі діти не повині втрачати шанс на краще майбутне, вони повині мати сімю яка буду її любити та допомагати їй розвинутися і будувати свое майбутнє.

В Україні недостатньо досліджено питання усиновлення дітей іноземцями і це є проблемою, адже іноземні громадяни здебільшого можуть дати дітям сиротам не тільки повноціну сімю, а й квиток в щасливе майбутне.

Відповідальною за благополуччя дитини, яка залишилась одна є держава, що повина створити усі необхідні умови для її перебування в сімї. В Україні існує « попит на дітей» з боку іноземних громадян, в самій державі серед громадян панує прикра ситуація.

Моїми пропозиціями щодо вдосконалення інституту усиновлення є:

1. Переглянути питання що до усиновлення дітей іноземними громадянами.

2. Зробити все можливе для того, щоб зменшилась кількість неблагополучних сімей.

3. Більш ретельніше перевіряти сім'ї, які прагнуть усиновити дитину.

4. До вже існуючого законодавства долучини Закон України «Про усиновлення»

На мою думку в Закон України « Про усиновлення» було б доцільно скласти з таких статей:

Стаття 1. Визначення терміну «дитина», відповідно до Конвенції ООН про права дитини, ратифікована Україною в 1991 році, ґрунтується на визначення дитини частиною суспільства, тобто особу до досягнення нею віку 18 років.

Стаття 2. Встановити і закріпити на теоретичному рівні єдиний термін « усиновлювач», що визначатиме поняття особи, яка усиновила дитину.

Стаття 3. Усиновителем може бути, особа, якій виповнилося хоча б 25 років - вік, коли особа здобула вищу освіту, має постійне місце роботи,незначний але все ж таки життєвий досвід.

Стаття 4. Першечергове право на усиновлення дитини має належити її близьким родичам.

Стаття 5. Частину обов’язків подружжя (збір довідок та документів) перекласти на службу у справах дітей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28 червня 1996р. / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30. – с.53.

2. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, - 2002. - № 21-22. – с. 376.

3. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356.

4. Цивільно-процесуальний кодекс України, затверджений Законом Української РСР від 18 липня 1963 року ( в редакції станом на 29.04.2004 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1963. - № 30. - С. 132.

5. Європейська соціальна хартія. Страсбург, 3 травня 1996 року. Офіційний переклад. - Частина ІІ. - Стаття 17. – с. 8.

6. Конвенція про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах. Міжнародна угода від 22 січня 1993 року. Ратифіковано Законом від 10 листопада 1994 року № 240/94 - ВР.

7. Конвенція про права дитини. Документи ООН, схвалено на 44-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, резолюція 44/25 від 20 листопада 1989 року. Ратифіковано Постановою ВРУ від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ.

8. Європейська конвенція про здійснення прав дітей. Страсбург, 25 січня 1996 року. Офіційний переклад. [Ел. ресурс]. - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_135 ( Дата звернення: 27.11.2014).- Назва з екрану .

9. Муратова С.А. Семейное право: Учебное пособие. Нормативные акты. – М.: Юриспруденция, 2003. – С.207-221.

10. Сімейне право: Підручн. / За ред. Гопанчука B.C. – К.: Істина, 2002. – С.241-259.

11. Киренко С.П. Кримінально-правова охорона неповнолітніх: новий кодекс - старі проблеми // Право України. – 2002. – № 6. – С. 18-24.

12. Макаренко Г. Чи вирішить проблеми «рік сім’ї»?// Юридичний вісник України. – 2004. – №9. – С. 5.

13. Грабовська О.О. Проблеми застосування іноземного законодавства при вирішенні справ про усиновлення дітей іноземними громадянами // Держава і право. - 2005. - Випуск 27. - С. 397-403.

14. Білобрицька Л. Усиновлення - проблема моралі та права // Прокуратура, людина, держава. - 2004. - № 3. - С. 33-35.

15. Киренко С.П. Кримінально-правова охорона неповнолітніх: новий кодекс - старі проблеми // Право України. – 2002. – № 6. – С. 18-24.

16. Косянчук І.Р. Дитяча бездоглядність загострюється // Урядовий кур’єр. – 2002. – 264 с.

17. Макаренко Г. Знання закону – зі шкільної парти. // Юридичний Вісник України. – 2002, 19-25 січня.

18. Макаренко Г. Працюємо на зміцнення правової держави // Юридичний Вісник України. – 2003, 18-24 січня.- 583 с.

19. Макаренко Г. Чи вирішить проблеми «рік сім’ї»?// Юридичний вісник України. – 2004. – №9. – С. 5.

20. Мороз В. Умови допомоги малозабезпеченим сім’ям // Порадниця. – 2003, 2-9 січня.- 285 с.

21. Шевченко Я.М. Проблеми нового Сімейного кодексу України // Проблеми законності. – Харків, 2003. – С.5-6.

22. Головатий М,Ф. Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 34.

23. Муратова С.А. Семейное право: Учебное пособие. Нормативные акты. – М.: Юриспруденция, 2003. – С.207-221.

24. Сімейне право України: Підручник / За заг. ред. B.I. Борисової та І.В. Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 197-213.

25. Сімейне право: Підручн. / За ред. Гопанчука B.C. – К.: Істина, 2002. – С.241-259.

1 2 3 45