 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Характеристика сучасних тренувальних програм зі збільшення рівня спеціальної тренованості
У поурочної навчальній програмі для дитячо-юнацьких спортивних шкіл з баскетболу передбачено розподіл часовий навантаження на всі види підготовки юних баскетболістів. Далі буде розглядатися розподіл навчальних годин на навчально-тренувальну групу другого року навчання. Усього за планом передбачено 420 годин на рік. Підготовка юних баскетболістів ділиться на теоретичну частину (10 годин) і практичну частину (410 годин). У свою чергу практична частина підрозділяється на ряд розділів: загальна фізична підготовка (88 год), спеціальна фізична підготовка (92 год), техніко-тактична підготовка (146 ч.), інтегральна підготовка (62 год), інструкторська і суддівська практика (14 год) і також час відведено для здачі контрольних випробувань (8 год). Потім ці години з кожного розділу підготовки розподіляються на всі місяці роботи (навчальний рік - 10 місяців)[5, с. 65]. - Інтервальний метод. Цей метод зовні схожий з повторним методом. Але якщо, при повторному методі характер впливу навантаження визначається виключно самим вправою, то при інтервальному методі великим тренувальним впливом має і інтервали відпочинку - Ігровий метод виховання. Цей метод володіє істотним недоліком - обмежена дозування навантаження. Тобто тут виходить, що спортсмен більше застосовує це якість, ніж його виховує. Звичайно, є певне навантаження і гравець її отримує, якщо він активно бореться під щитом, вистрибуючи вертикально вгору за м'ячем, який відскочив після виконаного кидка по кільцю супротивником. І якщо баскетболіст частіше виконує кидки у стрибку, відштовхуючись двома ногами, або одній. Отже, цей метод залежить від самого ж спортсмена - наскільки він активний у грі. - Метод колового тренування, який можна проводити за методом повторних вправ. Метод кругового тренування забезпечує комплексний вплив на різні групи м'язів. Вправи підбирають таким чином, щоб кожна наступна серія включала в себе нову м'язову групу, дозволяла значно підвищити обсяг навантаження при суворому чергуванні роботи і відпочинку. Подібний режим забезпечує значний приріст функціональних можливостей систем дихання, кровообігу, енергообміну, але на відміну від повторного методу можливість локально спрямованого впливу на певні м'язові групи тут обмежена [10, с. 212]. Для розвитку стрибучості найбільш ефективними є динамічні вправи (стрибки через предмети, вистрибування після стрибка в глибину з висоту 40 - 50 см , Вистрибування з присіду і ін), що їх з невеликим обтяженнями (гантелями, свинцевими поясами, мішками з піском), які надягають на гомілку, стегно і руки. Ці вправи більшою мірою підходять для спортсменів старших віків. Стрибучість спортсмена покращується лише тоді, коли на тренуванні одночасно вдосконалюється його сила і швидкість [1, с.75]. Тому необхідно розвивати силу м'язів розгиначів стегна, гомілки, стопи, які беруть безпосередню участь у виконанні стрибка. Силові вправи повинні передувати швидкісно-силовим. Стрибкові вправи і особливо вистрибування після стрибків у глибину вельми ефективно покращують швидкісний біг [5, с. 200]. Також для розвитку швидкісно-силових здібностей використовують вправи з подоланням ваги власного тіла (наприклад, стрибки) і з зовнішнім обтяженням (наприклад, метання набивного м'яча). Вправи, направлено впливають на розвиток швидкісно-силових якостей, умовно можна розділити на два типи: вправи переважного швидкісного характеру; вправи переважного силового характеру; вправи з обтяженнями можуть бути або постійними, або мінливими. При цілеспрямованому розвитку швидкісно-силових здібностей необхідно керуватися методичним правилом: всі вправи, незалежно від величини і характеру обтяження потрібно виконувати в максимально можливому темпі [5, с. 204]. РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ВИЯВЛЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З БАСКЕТБОЛУ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ Констатуючий експеримент
Дослідження проводилось на базі «10-А» та «10-Б» класів Арцизької загально освітньої школи № 5. Метою експеримента було виявити за яких умов учні швидше, легше та якісніше засвоюють навички необхідні для спортивної гри «Баскетбол».Експеримент відбувався в три етапи. Для отримання даних про рівень опанування спеціальними навичками для гри в баскедбол на першому етапі була проведена діагностика, яка включала в себе збір даних про техніку виконання кидків мяча в корзину з ближньої дистанції (двох очковий) , кидки мяча з дальньої дистанції (трьох очковий) та штрафні кидки. Метою другого етапу було дослідження комплексу вправ на уроках баскетболу який мав би на меті допомогти учням старших класів опанувати основні навики які необхідні для гри в баскедбол,а саме кидки мяча. Завданням третього етапу був аналіз результативності використаного комплексу вправ та порівняльний аналіз експериментального та контрольного класів для визначення рівня ефективності обраного комплексу вправ. Під час проведення діагностики класів були проведені уроки з теми «Баскетбол» в 10-х класах для збору даних які вказуватимуть на рівень опанування основними видами кидків в даних класах. Результати попередньої діагностики вказані в таб. 2.1 та таб. 2.2 Таблиця 2.1
Таблиця 2.2
Результати попередньої діагностики показали, що показники в більшості випадків насять випадковий характер. При розрахуванні середнього коефіцієнта в контрольному на експериментальному класах було виявлено приблизно однаковий рівень володіння кидками (ДОДАТОК 1). Формуючий експеримент
Після обробки результатів діагностики, були впроваджені методи і прийоми навчання техніки кидка, управління процесом засвоєння знань і програми виправлення помилок при виконанні кидків в кільце, використовувалися такі словесні методи: розповідь пояснення, бесіда, аналіз та обговорення. Наочні методи, використовувані в спортивній практиці, різноманітні і значною мірою зумовлюють дієвість процесу навчання. До них слід віднести правильний в методичному відношенні показ окремих вправ та їх елементів. Також застосовувалися допоміжні засоби демонстрації - навчальні фільми, макети ігрових майданчиків і полів для демонстрації тактичних схем, електронні ігри. Розучування руху в цілому здійснювалося при освоєнні відносно простих вправ, а також складних рухів, поділ яких на частини неможливо. Однак, при освоєнні цілісного руху, увага акцентувалася на раціональному виконанні окремих елементів цілісного рухового акту. При розучуванні більш-менш складних рухів, які можна розділити на відносно самостійні частини, освоєння спортивної техніки здійснювалося по частинах. Надалі цілісне виконання рухових дій призведе до інтеграції в єдине ціле раніше освоєних складових складного вправи. В контрольному класі навчання проводилось за загальноприйнятою методикою навчання (розповідь показ, виконання). Увага більше приділялася вивченню навчального матеріалу. В той час як програма роботи в експериментальному класі була складена таким чином, що 50% навчального часу приділено кидкам і вправам з кидками різного виду, весь інший час - за загальноприйнятою методикою навчання. Для експериментального класу був складений комплекс вправ які виконувалися ними під час проведення уроків з метою підвищення рівня якості засвоєння технік кидків м’яча в баскетболі з різних позицій. Нижче наведений використовуваний комплекс вправ. Комплекс вправ з баскетболу для відпрацювання кидків м’яча: 2. В.П. - М'яч біля плеча в зігнутою в ліктьовому суглобі руці. 1 - зігнути ноги, 2 - вийти вгору на носочки з випрямленням руки вперед, залишаючись на носках, поки м'яч не опуститься вниз. 3. Те ж саме тільки в стрибку, виконати випуск м'яча з високою траєкторією, щоб він приземлився у ноги партнера. Найвища точка польоту м'яча повинна перебувати між партнерами. Повторити 15-20 разів. 4. Теж з кидком у кільце, друга рука за спиною, Відстань 1 м, з правого і лівого боку кут 45 о. Повторити по 10 разів з кожної сторони. 5. Кидки з-під кільця з перешкодою. Гравець віддає м'яч тренеру, розбігається до кільця, отримує відповідну передачу, робить два кроки, перестрибуючи. Через стілець, і кидає по кільцю. Завдання: при кидку вистрибнути максимально вгору, не зачепити стілець і бути готовим до боротьби на щиті. Вправа виховує у гравців прагнення завершувати кидок з-під кільця у вищій точці стрибка, залишатися в грі після кидка і брати участь у боротьбі за відскок на чужому щиті. 6. Те ж, що і упр. 2, але тренер передає гравцеві м'яч для завершення атаки в одному стрибку. 7. Кидки з середньої дистанції без опору. Гравець веде м'яч від центру поля до лінії штрафного кидка, виконує кидок у стрибку, йде на підбір, у випадку промаху добиває м'яч у кільце, знову підбирає його і з веденням повертається до лінії штрафного кидка. Повторити 10-15 разів поспіль у швидкому темпі. 8. Кидки з-під кільця після проходу в трійках з перешкодою. Чотири трійки - в одного кільця. Перші номери в кожній трійці обходять стільці з веденням м'яча, виконують фінт на кидок або на прохід і йдуть в іншу сторону. Вправа носить змагальний характер: виграє трійка, яка швидше закине 15 м'ячів. При атаці кільця не можна зупинятися, виконувати кидок можна тільки в максимально високому стрибку. Вправа виховує сміливість, гравці перестають боятися зіткнень, опановують силовим проходом. За командою тренера відбувається зміна напрямку проходу (ліворуч або праворуч від перешкоди) і зміна позицій трійок. Темп виконання вправи - дуже швидкий. 9. Кидки з-під кільця з опором. Всі гравці - з м'ячами, два найкращих гравця команди по накривання кидків знаходяться в протилежних трьохсекундних зонах. Завдання нападника - подолати опір високорослого захисника і забити м'яч. Завдання захисників - чисто блокувати кидок. За завданням тренера нападаючий може отримати право на відкидку м'яча тренеру, якщо кидок по кільцю неможливий (відкидку дозволяється тільки в останній момент). У цьому випадку захисник повинен встигнути зробити кілька кроків у бік передачі. 10. «Вправа снайпера» з трьох точок у радіусі 180 см від кільця. Кидки в стрибку (кожен гравець виконує свій звичайний кидок), по десять кидків з кожної точки. 11. Те ж, що і впр. 12, але з п'яти точок у радіусі 320 см від кільця. 12 «Змагання снайперів» в парах з п'яти точок у радіусі 4,5-5 м від кільця. З кожної точки кожен гравець повинен забити три м'ячі поспіль. Виграє та пара, яка пройде всі точки, тобто заб'є 30 м'ячів. 13.Гра 1х1 без підбору. Захисник віддає м'яч нападаючому і відразу займає захисну позицію. Нападаючий може пробити по кільцю відразу з тієї точки, на якій він отримав м'яч або після одного (не більше) удару в підлогу. Проводиться як змагання: виграє той, хто більше заб'є з десяти спроб. 14. Кидки в парах. Виконується по десять кидків із середньої та дальньої достанціі. Після кожного кидка гравець робить ривок до центральної лінії поля і повертається назад. 15. Кидки в парах до 21 (31 або 51) влучення. Гравець виконує кидок (середній або далекий), підбирає м'яч і повертає його партнерові. Проводиться як змагання: виграє та пара, яка швидше набере вказане тренером кількість влучень. 16. Кидки в групах. По дві групи - на кожне кільце. Гравці, згідно амплуа, виконують кидки зі своїх позицій. Після кидка підбирають м'яч і віддають його партнерові. Визнач час або кількість влучень - 20,30,50. Можна виконувати з пасивним опором з боку подаючого м'яч гравця. 17. Кидки в парах з середньої дистанції після довгої передачі. Партнери - на протилежних сторонах майданчика. Після кидка гравець підбирає свій м'яч і робить довгу передачу партнерові на іншу половину поля. Той виконує кидок відразу після ловлі м'яча, без удару в підлогу. Проводиться як змагання: перемагає та пара, яка раніше заб'є 20 м'ячів. 18. Кидки в стрибку з середніх і дальніх дистанцій з приземленням на точці вистрибування. Виконується в четвірках двома м'ячами. Перший гравець у колоні починає на великій швидкості рух до перешкоди, перед яким різко зупиняється і б'є по кільцю в максимально високому стрибку (перешкоди - високі банкетки або манекени). Приземляючись на точці вистрибування, гравець повинен не зачепити перешкоду. Зробивши підбір м'яча, він повертає його партнерові і біжить в хвіст своєї колони. Проводиться як змагання: перемагає та четвірка, яка швидше заб'є 40 м'ячів. 19. Кидки у стрибку в трійках. Виконуються одним м'ячем. Гравець кидає по кільцю, один з його партнерів підбирає м'яч і віддає його третій гравцеві для кидка. Зміна місць відбувається після кожного кидка по колу.
Констатуючий експеримент
В процесі експерименту вивчалася наукова література. Аналіз науково-методичної літератури виконувався для постановки завдань вибору методів діагностики та обговорення отриманих результатів. Педагогічне спостереження за діями гравців проводилось під час навчальних занять для візуального виявлення помилок при кидках. Діагностика проводилась при виконанні учнями 3-х очкових, 2-х очкових та штрафних кидків. Броски виконувалися серіями по десять кожного виду. Враховуючи кількість попадань в кільце визначалася якість володіння тим чи іншим видом кидків. (Табл. 2.1 , 2.2) Таблиця 2.3
Таблиця 2.4
Продовження таблиці 2.4
Було вирахуване середнє арифметичне, яке розраховане як сума кількісних показників кожного учня у відношенні до кількості учнів в класі. ( ДОДАТОК 1) За час експерименту в обох класах покращились показники за всіма видами кидків. Аналіз отриманих результатів експериментального класу й порівняння їх з даними отриманими в контрольному класі дає змогу стверджувати що запропонована методика та викоричтаний комплекс вправ покращила ефективність навчання.
ВИСНОВКИ Аналіз результатів проведеного теоретико-емпіричного експерименту надав можливість сформувати ряд висновків. Вивчення теоретико-методологічної літератури показало, що проблема навчання учнів старших класів елементам гри баскетбол є досить актуальною на сьогодні зважаючи та популярність, розповсюдженість та доступність матеріальної бази для гри в школах. На основі опрацьованих джерел можна стверджувати про недостатне дослідження результативності використання існуючих методик та комплексів вправ на учнях старшого шкільного віку, що стає причиною використання неефективних методик в роботі з учнями. Емпіричне дослідження проводилося за трьома етапами: констатуючий експеримент, формуючий експеримент та контрольний експеримент. Визначено логіку емпіричного дослідження, здійснено формування репрезентативної вибірки, створено комплекс вправ, спрямований на підвищення ефективності навчання учнів старшої школи трьом видам кидків. Проведений констатуючий експеримент показав, що на момент початку роботи з класами експериментальний та контрольний класи мали приблизно однаковий рівень засвоення знань, умінь та навичок основних елементів гри баскетбол. Проведене дослідження переконливо показало доцільність застосування даного комплексу вправ для навчання учнів трьох очковим, двох очковим та штрафним кидкам. Дані педагогічного тестування показали, що ефективність виконання кидків досліджуваних класів покращилися. Порівняльний аналіз динаміки виконання кидків та використання їх під час гри значно покращився і вплинув на ефективність ігрових дій, що виразилося в достовірному підвищенні ігрової ефективності в досліджуваних класах. У результаті застосування розробленої методики виявлено достовірний приріст показників експертної оцінки техніки виконання кидків в експериментальному класі. Розроблений комплекс вправ для учнів уплинув не тільки на показники спеціальної фізичної і технічної підготовленості, але і на рівень організованості ігрових дій, що виразилося в збільшенні кількості реалізованих тактичних взаємодій у ході гри. Таким чином, розроблений комплекс вправ є адекватним для рішення завдань навчально-тренувального процесу в школах.
|
