 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Валентність і психологічне поле
Залежність валентності від потреби особистості і характеру (особливостей) цільового об'єкта Залежність сили мотивації від валентності і психологічної відстані до мети (цільового об'єкта) „Польова " поведінка Модель особистості Системи напруження в моделі особистості Квазіпотреби 1. Поняття „психологічне поле" і „життєвий простір" На противагу З.Фрейду, який вказував на вплив дитинства і далекого минулого на поведінку і мотивацію особистості, К.Левін досліджував ситуативні чинники поведінки, взаємодію людини з її безпосереднім оточенням у даний мікроінтервал часу. Минулий досвід, на думку К.Левіна, може впливати на суб'єкта лише в тому разі, якщо зберігається його актуальність „тут і тепер". Основне поняття в теорії К.Левіна — це поняття психологічного (динамічного) „поля". Психологічне поле — це сукупність актуальних („тут і тепер") спонук активності суб'єкта, тобто сукупність тих чинників (предмети, люди), які впливають на нього в конкретний проміжок часу. Наприклад, до психологічного поля людини, котра перебуває в кімнаті, належать лише ті предмети і люди, які активізують її, впливають на неї; все інше, що фізично оточує її, але позбавлене безпосереднього впливу на неї, в психологічне поле цієї людини не включається. Всю сукупність факторів, які впливають на суб'єкта в конкретний проміжок часу, Левін назвав життєвим простором. Життєвий простір — це особистість і середовище в їх взаємодії. При цьому К.Левін підкреслював, що середовище в його теорії — це „зовнішнє поле конкретних сил і впливів", а особистість — це „внутрішнє поле" систем напруження. Усі фізичні й соціальні фактори можуть включатись у „життєвий простір" у міру того як вони впливають на людину і її стан у даний момент. Ті об'єкти і фактори, які не впливають на людину у конкретний проміжок часу (тут і тепер), до її життєвого простору не належать. 2. Валентність і психологічне поле Індивід діє в деякому середовищі, одні райони (чи предмети) якого притягують його, а інші відштовхують від себе. Цю властивість об'єктів притягувати або відштовхувати К.Левін назвав валентністю. Валентність може бути позитивною (коли об'єкт притягує до себе) і негативною (коли об'єкт або пункт поля відштовхує від себе). Наприклад, картина може мати позитивну валентність для людини (притягує до себе і зумовлює прагнення людини розглянути чи проаналізувати її); а підручник чи книга з математики має для декого з вас негативну валентність (відштовхує, викликає відразу тощо). Положення К. Левіна щодо існування світу речей з позитивною і негативною валентністю відображено у науковому фільмі „Ханна сідає на камінь" (1928). У ньому розповідається про півторарічну дівчинку, котра намагається сісти на камінь. Дівчинка кружляє навколо каменя, притискається до нього, плескає по ньому ручками, але не сідає. Учений пояснює: камінь, на який хоче сісти дитина, має для неї позитивний характер (тобто притягує, приваблює її), а для того, щоб сісти на камінь, необхідно здійснити дії, протилежні цій позитивній валентності, тобто відвернутися від каменя. Дитина не може сісти на камінь тому, що не в стані подолати силу його притягання. Валентність речей К.Левін продемонстрував також у такому досліді: людей запрошували до кімнати, де на столі були розкладені різні предмети: дзвіночок, книга, олівець, аркуш паперу. Обстежуваного, якого запросили ніби з метою дослідження його інтелекту або пам'яті, просили хвилинку зачекати. Експериментатор виходив з кімнати, а сам спостерігав через скло Гізела за тим, що буде робити людина, котру залишили наодинці. Всі без винятку піддослідні проводили деякі маніпуляції з предметами: калатали дзвіночком, перегортали книгу тощо. Виникало питання: чому ж дорослі поважні люди здійснювали такі маніпуляції? Левін пояснював це тим, що в ситуації, коли суб'єкт не займається осмисленою дією (тобто коли у нього не формувалося наміру), поведінка ставала „ситуативно зумовленою", тобто „польовою". К.Левін стверджував: психологічне „поле", що оточує суб'єкта, викликає дії в напрямку предмета з позитивною валентністю і спонукає уникати, відходити від предмета з негативною валентністю. Це означає, що особистість з її внутрішніми зарядженими системами і навколишня ситуація („психологічне оточення") складають одне ціле. |
