Кризи у світовій економіці Історія світової економіки – це чергування періодів економічного буму і депресії, спаду і підйому. Класифікація криз За масштабом прояву: · загальні – охоплюють всю соціально-економічну систему; · локальні – охоплюють лише частину соціально-економічної системи. За характером: · макрокризи – доволі великі обсяги обсяги і масштаби проблем; · мікрокризи – охоплюють лише окремі проблеми або групу проблем. За структурою відносин в соціально-економічній системі: · економічні – в економіці країни або економічному становищі підприємств, фірми, регіону, галузі; · фінансові – характеризують протиріччя в стані фінансової системи або фінансових можливостей фірми; · соціальні – виникають при загостренні протиріч або зіткнення інтересів різних соціальних груп (робітник і працедавець); · політичні – в політичному устрої суспільства («криза влади), · організаційні – проявляються як кризи розподілу діяльності, розподілу функцій · психологічні – кризи психологічного стану людини, проявляються у вигляді незадоволення роботою, соціальним станом; · технологічні – кризи нових технологічних ідей, потреба в нових технологіях. За безпосередніми причинами виникнення: · природні; · суспільні - кризи суспільних відносин; · екологічні. За характером прояву: · передбачувані – як черговий етап розвитку; · неочікувані (випадкові) – як наслідок помилок в управлінні; · явні – протікають помітно і легко виявляються; · приховані – більш небезпечний вид криз; · глибокі – протікають складно і нерівномірно і часто руйнують структуру соціально-економічної системи; · легкі – протікають більш послідовно і безболісно, їх можна передбачити і ними легко управляти. За фактором часу: · затяжні – часто є наслідком невміння управляти кризою; · короткострокові. Класифікація криз має важливе значення в їх розпізнанні та в управлінні ними. Вона підказує і визначає оцінку ситуації, розробку і вибір управлінських рішень. Небезпека криз існує завжди, тому дуже важливо знати ознаки настання кризових ситуацій і оцінювати можливості їх вирішення. Успіх у подоланні кризи залежить від своєчасного розпізнання кризи. До 30-х рр. минулого ст. економісти не могли з точністю визначити причини виникнення економічних або ділових циклів і їх характер. Світова економічна криза 1929-1933 р., відома як Велика депресія гостро означила необхідність вивчення причин і рушійних сил економічних циклів. Останні можна визначити як коливання обсягів виробництва, інфляції, процентних ставок і зайнятості, які тривають як правило від двох до десяти років і характеризуються широкомасштабним розширенням або зменшенням ділової активності в більшості секторів економіки, і яке характерне для ринкової економіки. Вперше найбільшою кризою стала велика депресія – світова економічна , криза, що почалася в 1929 р. і тривала до 1939 р. (Найбільше гостро с 1929 по 1933 год). Тому 1930-е р. в цілому вважаються періодом Великої депресії. Велика депресія найбільш сильно зачепила США, Канаду, Великобританію, Німеччину і Францію, але відчувалася і в інших країнах. В найбільшій мірі постраждали промислові міста, в ряді країн практично зупинилося будівництво. Через скорочення платоспроможного попиту ціни на сільськогосподарську продукцію впали на 40—60 %. Передували Великій депресії події Біржового краху США 1929 р.: обвальне падіння цін акцій, що почалося в «чорний четвер» 24 жовтня 1929 р. Економісти не мають єдиної думки про причини Великої депресії. Існує ряд теорій на цей рахунок, однак мабуть у виникненні економічної кризи зіграла свою роль сукупність факторів. До Великої депресії, яку можна вважати першою значною кризою в світовому масштабі, в економічній науці були поширені погляди щодо саморегульованості національної економіки. Вважалося, що національна економічна система не потребує постійного і систематичного управління з метою упередження та запобігання розвитку кризових явищ та подолання наслідків тих негативних явищ або процесів, що вже відбулися. Кейнсіанське пояснення — нестача грошової маси. В той час гроші були прив’язані до золотого запасу, це обмежувало грошову масу. В той же час виробництво росло, на межі століть з'явились такі нові види товарів, як автомобілі, літаки радіо. Кількість товарів за кількістю і по асортименту, зросло багатократно. В результаті обмеженості грошової маси і росту товарної маси виникла сильна дефляція — падіння цін, яке викликало фінансову нестабільність, банкрутство багатьох підприємств, неповернення кредитів. Могутній мультиплікативний ефект вдарив навіть по зростаючих галузях. Пояснення через монетаризм — кризу викликали спроби зберегти нежиттєздатну систему золотого стандарту разом с глобальним дисбалансом золотих запасів (надлишок в США і дефіцит в Європі). Пояснення марксизму— чергова криза перевиробництва, характерна для капіталізму. Пояснення фінансистів - біржова бульбашка; інвестиції у виробництво зверх реальної необхідності. Також цьому сприяли стрімкий приріст населення; велика кількість дітей в сім'ї та зменшення смертності за рахунок медицини. Одним з факторів називають прийняття Закону Смута — Хоулі в 1930 р., що запровадив високі митні платежі на імпортне товари для захисту внутрішнього виробника уряд протекціоністськими заходами підвищив ціни на раніше дешевий імпорт. це, в свою чергу, знизило купівельну спроможність населення, а також вимусило інші країни застосувати контрзаходи, що нашкодили американським експортерам. Перша світова війна послужила однією з причин — американська економіка була спочатку насичена воєнними замовленнями уряду, які після її закінчення різко скоротились, що призвело до рецесіїу ВПК країни та в суміжних секторах економіки. Серед причин називають криза ефективності капіталу, яка пов’язана з неможливістю ефективного розвитку поділу праці в рамках тих відтворювальних контурів, які склалися у світовій економіці на той момент. Фактично, інвестиційний процес став активно уповільнюватися, оскільки приватний попит перестав забезпечувати повернення інвестицій, що посилилося крахом фінансових пузирів (1927 р. — земля, 1929 р.— фондова біржа), які непрямим чином стимулювали приватні доходи. Наслідки кризи: · рівень промислово виробництва був відкинутий на рівень початку XX ст, на 30 років назад; · в індустріальних країнах з розвиненою ринковою економікою було близько 30 млн безробітних; · погіршилося становище фермерів, дрібних торговців, представників середнього класу. Багато опинилося за межею бідності; · різко знизилась народжуваність. По всій території США від 25 до 90 % дітей страждали від недоїдання. · зросла кількість прихильників як комуністичних, так і правоекстремістських фашистських) партій. В першій половині ХХ-го століття на підприємствах не існувало антикризового управління саме як концепції чи управлінської парадигми. Проте уже з другої половини ХХ-го століття термін «антикризове управління»починає все частіше вживатися для позначення особливого виду управлінської діяльності. Вивчення цієї проблеми є однією з центральних проблем макроекономіки, диктується необхідністю дослідження природи економічних циклів щоб попередити або пом'якшити їх негативні наслідки для соціально-економічного розвитку країни. В даний час існує багато теорій, що пояснюють природу цього економічного явища. Особливий науковий і практичний інтерес становить дослідження системних криз . Наукові дослідження вченими з багатьох країн дозволили узагальнити прояви кризових ознак і виділити типові характеристики рецесії: · споживчі витрати різко скорочуються, викликаючи збільшення запасів товарів тривалого користування на складах, реальний ВВП зменшується, а потім різко скорочуються інвестиції підприємств в будівлі і устаткування; · скорочується попит на робочу силу, що веде спочатку до скорочення робочого тижня, а потім до масових звільнень і росту безробіття; · росте інфляція; · різко зменшується прибуток підприємств. Масштаби і глибина світової фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр. показали, що криза означала не тільки кризу в сфері фінансів, виробництва і управління, але й кризу системи цінностей сучасних суспільств. Але її позитивний вплив має проявитися в тому, що світове співтовариство для свого розвитку повинне переглянути існуючі економічні пріоритети і цінності, мотиви людської діяльності, споживчі стандарти. Але, потрібно відзначити, що і в ХХІ ст.. на теоретико-методологічному рівні концепція «антикризового управління» ще не сформувалася остаточно. Вона є складною, та, в значній мірі суперечливою й дискусійною, що є наслідком відсутністю загальноприйнятої точки зору вчених щодо змісту, який включає дана категорія. Для складання прогнозів економічних циклів вченими були розроблені комп’ютеризовані моделі економетричного прогнозування. За створення емпіричних моделей макроекономіки Ян Тінберген і Лоуренс Кляйн отримали Нобелівську премію. Дуже важливо оцінити вплив головних факторів на природу тих чи інших циклів, з одного боку, та характер і детермінізм їх перебігу і здійснення - з другого. Економічні цикли мають універсальні риси і ознаки, що водночас не обумовлює однаковості їх перебігу в різних країнах. В сучасних умовах виділяють три основні типи турбуленцій, що впливають на економічний розвиток: · шоки пропозиції, що спрямовані насамперед на виробничо-технологічний бік економічної системи. Сюди належать технологічні нововведення, кліматичні зміни, природні стихії, отримання доступу до нових джерел сировини, коливання світових цін на основні види природних ресурсів. · політичні шоки пов'язані з діями урядів, з розробкою і реалізацією макроекономічної політики, що впливає переважно на попит шляхом регулювання грошової маси, обмінного курсу, фіскальної політики. · шоки в попиті приватного сектору на рівні фірм, підприємств та домашніх господарств можуть бути спровоковані інвестиційними змінами, коливаннями споживчого попиту, інфляційними очікуваннями тощо. Усі три види шоків можуть мати як внутрішні, так і зовнішні корені й джерела. Інформаційне забезпечення: 1. Антициклічне регулювання ринкової економіки: глобалізацій на перспектива: монографія/ Д.Г. Лук’яненко, А.М. Поручник, Я.М. Столярчук [та ін.]; за заг. ред. д-ра екон.наук, проф. Д.Г. Лук’яненка та д-ра екон.наук, проф. А.М. Поручника.- К.:КНЕУ, 2010.- 334с. 2. Глобальна економіка: підручник / за заг. ред.. Д. Г. Лук’яненко, А. М. Поручник. – К.: КНЕУ, 2015.-588с. 3. Глобальное экономическое развитие: тенденции, асимметрии, регулирование: монография /Д.Лукьяненко, В. Колесов, А. Колот, Я. Столярчук и др.; под науч. ред. проф. Д.Лукьяненко, А. Поручника, В. Колесова.-К.: КНЭУ,2013.- 466с. |