ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Тема 2. Становлення і сучасний формат глобальної економіки

123 4 5

Структура і суб’єкти світового господарства.

Світова економіка як економічна система, що сформувалася в кінці XIX ст., характеризується ієрархічністю, багаторівненістю, структурністю.

Відносини між окремими елементами світового господарства становлять рівні.

Міжнародний рівень становлять відносини між державами, він регулюється міжнародними правилами і нормами.

Транснаціональний рівень становлять відносини потоків, що виходять за межі національних границь, це сфера діяльності фірм і груп з їх внутрішніми системами інформації.

Субʼєкти світового господарства :

· Міжнародні економічні організації (МВФ и МБРР);

· Транснаціональні корпорації (ТНК) і альянси;

· Транснаціональні банки;

· Фінансово-промислові групи — обʼєднання ТНК і ТНБ;

· Біржі (особливо крупні);

· Крупні підприємці;

· Держави і прирівнені до них території, а також адміністративні одиниці даних держав і територій;

· Світові фінансові і економічні організації (включаючи крупних інвесторів і організації - обʼєднання крупних компаній, що займаються контролем певних міжнародних ринків, обʼєднання країн всередині регіону — СНД).

Структура світового господарства включає такі складові:

· національні економіки країн,

· міжнародні економічні відносини,

· міжнародні ТНК,

· МЕО.

Національні економіки

Світова економіка на сучасному етапі характеризується різноманітністю. Як уже зазначалось, до її складу входять понад двісті держав, що розмежовані майже 260 сухопутними кордонами. Кожна з держав має свої історичні, національні, культурні та інші властивості. Нації і народності, що проживають у цих країнах, розмовляють майже 2800 мовами, а в обігу налічується понад 300 найменувань національних грошей.

Національні економіки, що утворюють світове господарство, перебувають на різних щаблях цивілізації. В соціально-економічному плані світове господарство неоднорідне. Провідну роль в ньому відіграють промислово розвинені західні держави. Особливе місце посідають країни, що розвиваються, у яких багато в чому зберігається залежний характер їх економік від індустріальних (розвинених) країн.

За різними ознаками країни можна класифікувати наступним чином.

Концепція центру і периферії. Країни світової економіки поділяються на більш впливові, які становлять центр, та залежні від них – периферію.

Розподіл країн за економічною ознакою:

· промислові країни, у яких обсяг промислової продукції перевищує 50% ВВП;

· аграрні країни, в яких обсяг сільськогосподарського виробництва становить понад 50% ВВП;

· промислово-аграрні країни, де обсяг промислового виробництва перевищує обсяг сільськогосподарського виробництва;

· аграрно-промислові країни, де обсяг сільськогосподарського виробництва більший від обсягу промислового виробництва.

За критерієм технологічного розвитку:

· країни, що перебувають на етапі постіндустріального розвитку, у яких виробництво базується на інноваціях та інформації. Ознаками постіндустріальної країни є високотехнологічні галузі промисловості, розвинена наука й вища освіта, розвинені інформаційні технології, висока технічна оснащеність сільського господарства, торгівлі, туристсько-рекреаційної діяльності й таке інше. Ці країни є основними постачальниками на світовий ринок наукової продукції, різної інформації складних видів устаткування, капіталу, хоча досить активно діють на ринках сільськогосподарської продукції, легкої промисловості, масових видів машинобудування. Міста таких країн уже перестають бути індустріальними монстрами, а стають більш комфортними для життя.

· країни, які перебувають на промисловому етапі та в них досягнення НТП використовуються мало.

За ступенем розвитку ринку виділяють:

· країни з розвиненою ринковою економікою, до них належать країни Західної Європи, США, Японія, Канада, Австралія;

· країни з ринковою економікою;

· країни – нові ринкові економіки, які здійснили перехід до ринкової економіки, до них відносяться країни Центрально-Східної Європи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, Боснія і Герцеговина, Республіка Македонія, Албанія);

· країни СНД (молоді незалежні держави, що утворилися після розпаду Радянського Союзу (Російська Федерація, Україна, Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова та ін. )

· країни з командною централізовано-керованою економікою (Куба, КНДР, Китай, Лаос, В'єтнам' Монголія);

За рівнем економічного розвитку виділяють:

1. економічно-розвинені країни – країни з найбільшим розвитком економіки. Їх близько 40. Це — індустріальні або постіндустріальні держави з розвиненою промисловістю (до 2/3 промислової продукції світу) та інтенсивним високотоварним сільським господарством; ВВП на душу населення становить не менше 12 тис. доларів США за паритетом купівельної спроможності. Вони займають провідне місце у світовій економіці, виробляючи понад половину світового ВВП, на них припадає переважна частина світового товарообороту і міжнародного руху капіталів. Серед них виділяють "велику сімку", до складу якої входять США, Японія, Німеччина, Франція, Італія, Велика Британія і Канада. Більшість країн цієї групи входять до різних інтеграційних об'єднань, найбільшими серед них яких є Європейський Союз (ЄС) і Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА).

Ця група країн вирізняється високим рівнем розвитку продуктивних сил, інформаційних технологій, інтенсивними типом відтворення економіки, сформованими відносинами підприємництва, високими стандартами життя. В них провідною залишається приватна власність, за рахунок науково-технічного прогресу забезпечується високий рівень продуктивності праці, а отже, і економічного розвитку. Зростає середній клас і його роль у суспільстві, підвищується якість людського капіталу. Для цієї групи країн характерна розвинута ринкова економіка, домінуюче становище в міжнародній економіці, поступовий перехід до постіндустріального суспільства.

Саме в цих країнах найвищий рівень розвитку науки і наукомістких виробництв, значна концентрація світового капіталу, високий рівень життя населення в яких високий прибуток на душу населення і максимальний індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). В цих країнах проживає 15 % населення планети і на їх частку припадає 9/10 іноземних інвестицій. Саме економічно розвинені країни є членами Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР- нині 34 країни: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Іспанія, Ісландія, Ірландія, Італія, Канада, Корея, Люксембург, Мексика, Німеччина, Норвегія, Нова Зеландія, Нідерланди, Польща, Португалія, Словаччина, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція та Японія); Паризького клубу (неформальна організація, що об'єднує інтереси країн-кредиторів (переважно країн ОЕСР). Клуб об'єднує уряди 19 країн-кредиторів (ФРН, США, Італія, Японія, Франція, Швейцарія, Іспанія та інші), та країни «великої сімки» (США, Японія, Німеччина (ФРН), Великобританія, Франція, Італія, Канада);

2 нові індустріальні країни (НІК). До них відносять країни, що виділились з країн, що розвиваються, у 1960-х роках і характеризуються високими темпами економічного зростання, що досить швидко досягли великих соціально-економічних зрушень і практично зрівнялися з державами, які мали стабільно високі темпи економічного зростання. До них належать Гонконг, Сінгапур, Тайвань, Південна Корея, Аргентина, Бразилія, Мексика, Індонезія, Малайзія, Аргентина, Уругвай, Чилі.

2. країни що розвиваються – це частина країн Латинської Америки і Азії. Це найчисленніша група, що охоплює понад 100 країн. Але їх частка у світовій економіці незначна і має тенденцію до зниження. Країни, що розвиваються, неоднорідні за рівнем економічного розвитку. Серед них є група країн з сучасною структурою економіки і відносно високим рівнем ВВП на душу населення. Водночас для країн цієї групи характерні певні спільні риси. У них багатоукладна економіка з широким спектром форм господарювання і відповідною системою соціальних відносин. Для економіки цих країн характерною є залежність від країн-лідерів, що проявляється у відносинах підкорення економічними методами. В соціальній структурі цих країн важливе місце займають доринкові структури: класові, етнічні, релігійні, кастові та інші.

Серед них можна виділити:

· країни великого потенціалу з відносно розвиненою економікою (Індія, Пакистан, Венесуела, Єгипет, Марокко, Туніс).

· країни — експортери нафти з високим рівнем економічного розвитку (Саудівська Аравія, Оман, Кувейт, ОАЕ, Бруней, Катар, Ірак, Іран тощо).

· найме́нш розви́нені країни (НРС) - офіційний термін, що вживається в рамках ООН для означення держав, які через об'єктивні причини нездатні до сприйняття сучасного господарського прогресу, з дуже низьким рівнем життя ( рівень ВВП на душу населення менше 750 дол. США), дуже слабкою економікою, низькою тривалістю життя, яка становить 50 років, низьким індексом реальної якості життя, що включає харчування, здоров'я, освіту та грамотність дорослого населення. Ці країни умовно називаються "четвертим світом". В категорію НРС входять 48 держав, велика частина яких розташована в Африці (33 країни), в Азії (14 країн), 3 країни розташовані в Океанії та одна країна в Латинській Америці (Гаїті).

За рівнем доходу на душу населення:

· країни, де дохід на душу населення перевищує 80 тис. дол. США – Ліхтенштейн та Катар;

· країни, де дохід на душу населення перевищує 40 тис. дол. США – зокрема, Норвегія, США, Кувейт, Сінгапур, Швейцарія, Гонконг, Люксембург, Бруней, ОАЕ;

· країни, де дохід на душу населення перевищує 30 тис. дол. США, зокрема, Австрія, Австралія, Нідерланди, Німеччина, Японія, Канада, Швеція, Данія, Франція, Фінляндія, Велика Британія, Андорра, Бельгія;

· країни де дохід на душу населення не перевищує 1000 дол. – 13 найменш розвинених країн.

За рівнем розвитку людського потенціалу:

· країни з дуже високим показником ІРЛП понад 0,9 та середнім рівнем ВВП на душу населення 47391 дол. США (Норвегія, Австралія, США, Нідерланди, Німеччина);

· країни з високим рівнем ІРЛП 0,75-0,8 та середнім рівнем ВВП на душу населення 11501дол. США;

· країн з середнім рівнем ІРЛП 0,62-0,71 та середнім рівнем ВВП на душу населення 5428 дол. США;

· країни з низьким рівнем ІРЛП 0,42- 0,535 та середнім рівнем ВВП на душу населення 1633 дол. США (найгірші показники мають Нігерія та Демократична Республіка Конго).

Країни також групуються за рівнем інноваційного розвитку, показниками міжнародної конкурентоспроможності, географічним розташуванням та ін.

123 4 5