ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Управлінський облік в системі управління рішеннями

1 2 34

Управління передбачає розробку тактики і стратегії. Завдання тактики управління - вибір найбільш оптимального рішення та найбільш сприйнятих у певній господарській ситуації методів і прийомів управління. Поточні управлінські рішення найчастіше базуються на даних оперативного, первинного та поточного бухгалтерського обліку, що організовується за центрами виникнення витрат та відповідальності. Стратегічні управлінські рішення приймаються на основі зведених даних бухгалтерського обліку за певні періоди, враховуючи закономірності розвитку підприємства та закономірності власне управління. Розроблена стратегія дозволяє зосередити зусилля на варіантах рішення, які їй не суперечать, відкидаючи непотрібні альтернативи. Після досягнення поставленої мети стратегія як напрям і засіб її досягнення перестає існувати. Нові цілі породжують нову стратегію.

Теорія і практика доводять, що управлінська ланка, що приймає оптимальні, виважені рішення, не може існувати без інформаційного продукту, який створюють бухгалтери, використовуючи спеціальні методики. Вони створюють інформацію про «вхід», тобто існуючий стан підприємства (рух активів, капіталу та зобов'язань, тобто про його «буття»), а також прогнозні стани, у які має перейти підприємство, тобто «вихід». Це дозволяє стверджувати, що облік є елементом системи інформаційної підтримки управління, інструментом збору, обробки та передачі та інтерпретації інформації про діяльність господарюючого суб'єкта з точки зору витрат і вигод (витрат і доходу).

Л. Нападовська вважає, що в постіндустріальній економіці, де в продукції надзвичайно високою є частка людського інтелекту, облік стане креативним. Є й інші назви –прогностичний, проблемний управлінський облік, економічний, стратегічний управлінський облік, соціальний, динамічний, екологоорієнтований тощо.

Для того, щоб система управління ефективно функціонувала вона повинна одержувати якісну інформацію до якої пред’являються певні вимоги, перш за все вимога про те, що вона повинна задовольняти потреби користувачів інформації, які й визначають її корисність та ставлять до неї певні вимоги:

1) своєчасність надходження інформації, оперативність збору та швидкість обробки інформації повинна відповідати темпам мінливості конкретних елементів виробництва та господарських процесів;

2) суттєвість інформації: до кожної ланки управління повинна надходити лише така інформація, яка безпосередньо стосується конкретного завдання. Адже, проходячи зайві рівні управління, в інформаційному блоці накопичується зайва інформація, яка перекручує її зміст або ж зовсім змінює його, що може призвести до непередбачуваних подій;

3) економічність інформації: у процесі інформаційного забезпечення виникає проблема вибору між оперативністю отримання інформації з одного боку та її точністю, достовірністю якістю змісту з іншого, проте, якою б важливою не була інформація, ефект від її виникнення не повинен перевищувати витрати на її одержання;

4) конфіденційність інформації: надавати внутрішньому користувачеві лише таку інформацію, яка стосується конкретного його повноважень незалежного від рівня управління та спеціалізації підрозділу. Керівнику кожного рівня управління повинна надходити інформація тільки про тіпроцеси, на розвиток яких він безпосередньо впливає і за результати яких він несе відповідальність;

5) достовірність інформації: інформація повинна бути якісною, чіткою і достатньо обґрунтованою.

Кожна ціль, що стоїть перед управлінням, вимагає своїх методологічних підходів, а кожна оцінка показника залежить від мети, що стоїть перед керівником. При його практичній реалізації Ч.Хорнгрен рекомендує підготовку інформації для прийняття “ділових управлінських рішень” здійснювати в процесі виконання п’яти кроків:

1) мета повинна бути виміряна кількістю і дозволяти мінімізувати або максимізувати будь-який показник господарської діяльності;

2) перелік інформативних, взаємно виключних засобів досягнення обраної мети;

3) розгляд можливих подій, які можуть прискорити або уповільнити досягнення мети;

4) за значенням ймовірності настання кожної з можливих подій;

5) результати, які можуть бути отримані шляхом розгляду імовірного настання однієї з можливих альтернатив.

Управлінський облік, на відміну від фінансового, — це облік не фактичної величини майна, витрат та доходів, стану розрахунків та зобов’язань, а облік факторів, обставин та умов, що впливають на виробничо – господарську і фінансову діяльність підприємства. Його мета — надати інформацію для прийняття рішень по управлінню економікою підприємства та перевірити ефективність виконання прийнятих рішень. У системі управлінського обліку відтворюється, передусім, інформація про витрати. Вони групуються і класифікуються за видами та місцем виникнення, структурними підрозділами (відділами, секціями, складами), в яких відбувається споживання ресурсів.

Необхідність виділення даних управлінського обліку в самостійну систему багато в чому пов’язана з посиленням вимог до зберігання комерційної таємниці діяльності підприємства, обставин, за яких приймаються ті чи інші рішення. Дані управлінського обліку — комерційна таємниця, і не тільки для зовнішніх користувачів, а й для управлінського персоналу самого підприємства, що не має прямого відношення до вирішення даної проблеми. Адміністрація підприємства самостійно встановлює склад, терміни і періодичність подання внутрішньої звітності. Ця облікова система практично не регламентується законодавством.

В процесі управління господарською діяльністю керівники підприємства приймають різноманітні управлінські рішення. Основні види управлінських рішень представлено на рис.

Процес прийняття управлінського рішення включає: визначення проблеми і постановку завдань; визначення можливих альтернативних варіантів дій щодо досягнення цих завдань; встановлення кількісних і якісних критеріїв для порівняння альтернативних рішень; формування інформації для оцінювання альтернатив, її опрацювання і аналіз; оцінювання альтернатив за обраними критеріями та вибір найкращого варіанту рішення; розробляння конкретних рекомендацій щодо реалізації прийнятого варіанту рішення; реалізацію управлінського рішення; аналіз результатів реалізації рішення.

Рис. 1. Загальна класифікація управлінських рішень

1 2 34