ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Облікова політика як сукупність принципів, методів та процедур, які використовуються при управлінні підприємством

1 234

Облікова політика як сукупність принципів, методів та процедур, які використовуються при управлінні підприємством. Особливості облікової політики на підприємстві відповідно до наказу Про облікову політику

Метою формування облікової політики є одержання максимального сумарного ефекту від діяльності підприємств. При формуванні мети облікової політики необхідно враховувати фінансову, інвестиційну, амортизаційну політику конкретного підприємства. Таким чином, визначення мети облікової політики повинно конкретизуватися з огляду особливостей діяльності суб'єктів господарювання.

Облікова політика як специфічний елемент системи бухгалтерського обліку повинна створювати організаційно-методичне забезпечення виконання наступних функцій:

– надання достовірної, своєчасної, повної інформації менеджменту для здійснення управління;

– забезпечення власника релевантною інформацією, у т.ч. через створення системи внутрішнього контролю;

– забезпечення інтересів власника, у т.ч. щодо збереження майна;

– захист інтересів суспільства через загальносуспільне значення обліку.

Головне призначення облікової політики - установити оптимальні для конкретного підприємства методи обліку та на їх підставі скласти фінансову звітність, що відповідає якісним характеристикам, встановленим НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Отже, облікова політика повинна забезпечити:

- упорядкування облікового процесу на підприємстві;

- методологічне і методичне відображення господарських операцій, майна підприємства та фінансових результатів його діяльності;

- надання бухгалтерському обліку цілеспрямованості та гармонійності;

- ефективність обліку.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ та НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 07.02.2013 № 73 – облікова політика представляє собою сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства від 27.06.13 р. №635 трактують облікову політику як елемент системи організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Облікова політика – це сукупність облікових принципів, методів, процедур та заходів для забезпечення якісного, безперервного проходження інформації від етапу первинного спостереження до узагальнюючого — формування звітності.

Облікова політика дозволяє вирішувати тактичні та стратегічні завдання суб’єкта господарювання і в цьому сенсі виступає механізмом впливу укладачів фінансової звітності на рішення, що приймають на основі її інформації користувачі звітності.

Облікова політика підприємства містить основні складові: організаційний, технічний та методичний аспекти.

Організаційна складова включає об’єкти, які покликані забезпечити взаємозв’язок при організаційній побудові облікових підрозділів, визначення їх місця в управлінській та виробничій структурі підприємства:

- структура бухгалтерії;

- система обробки інформації;

- спосіб ведення обліку;

- наявність та зміст внутрішніх стандартів бухгалтерського обліку;

- взаємодія бухгалтерії з іншими структурними підрозділами підприємства тощо.

Технічна складова облікової політики містить у собі визначення наступних елементів:

- форма бухгалтерського обліку;

- робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

- графік документообігу;

- організація внутрішнього контролю, зокрема, інвентаризаційної роботи, внутрішнього аудиту тощо.

Методична складова передбачає визначення способів ведення обліку об’єктів бухгалтерського обліку, які мають альтернативні способи відображення, зокрема:

- критерії визнання елементів звітності;

- правила оцінки;

- критерії розмежування основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів;

- порядок розрахунку амортизації засобів праці;

- критерії капіталізації витрат;

- порядок обліку та розподілу комплексних витрат;

- правила формування витрат та доходів;

- інші.

Носієм облікової політики підприємства може виступати наказ, положення про облікову політику, інша організаційно-розпорядча документація, система внутрішньої документації, що визначається особливостями суб’єкта господарювання, внутрішнім розпорядком підприємства, характером питань облікової політики тощо.

Зазвичай Наказ про облікову політику підприємства встановлює методологію та технологію обліку, а Положення – додатково ще й загальні правила з питань організації та ведення обліку й внутрішнього контролю на підприємстві. Тому застосування наказу про облікову політику доцільне тільки у разі наявності на підприємстві Положення щодо організації бухгалтерського обліку.

На основі принципу послідовності облікова політика підприємства має передбачати постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільної облікової політики. Остання можезмінюватися тільки, якщо:

- змінюються статутні вимоги;

- змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій або господарських операцій в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства.

Разом з тим п. 10 П(С)БО 6 визначено, щоне вважається зміною облікової політики її встановлення для подій або операцій, які:

- відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

- не відбувалися раніше.

Розкриватися положення облікової політики підприємства та її зміни можуть двома способами:

1) в описовій формі;

2) додатком до фінансової звітності копії розпорядчого документа про встановлення або зміну облікової політики.

У разі внесення до облікової політики змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.

Облікова політика підприємства та її зміни розкриваються у примітках до річної фінансової звітності в описовій формі або прикладанням копії розпорядчого документу про встановлення і зміну облікової політики.

Порядок відображення у фінансовій звітності підприємства зміни в облікових оцінках відрізняється від порядку коригування звітності у зв’язку з переглядом облікової політики.

Як впливає вибір тих чи інших методів та способів обліку на прийняте рішення розглянемо на прикладі запасів:

Стосовно запасів в обліковій політиці необхідно зазначити одиницю бухгалтерського обліку запасів, за якою вартістю їх відображати обліку, обрати методи оцінки придбаних запасів та методи оцінки запасів, що вибули, визначити варіанти обліку транспортно-заготівельних витрат, розкрити визначення собівартості придбаних та виготовлених запасів, організацію аналітичного обліку руху готової продукції, передбачити оцінку вартості та знос МШП. Також враховуються інші аспекти, що стосуються запасів, які утримуються для подальшого продажу, перебувають у процесі виробництва або утримуються для споживання.

Перш ніж обирати певні методи обліку, підприємство має визначити, які саме запаси обліковуватимуть на підприємстві і що буде прийнято за одиницю обліку. Це необхідно і для правильної побудови облікової політики, і для розробки робочого плану рахунків підприємства. Обрання одиниці обліку запасів надає можливість визначити, як буде вестися облік за найменуваннями чи однорідними групами (видами) запасів.

У разі потреби підприємство може вводити ще більш докладну класифікацію одиниць бухгалтерського обліку запасів, наприклад, за назвою виробника. Такий докладний облік дозволить підприємству:

- своєчасно реагувати на потребу поповнювати запаси;

- уникати проблем під час проведення інвентаризації запасів;

- контролювати матеріально відповідальних осіб стосовно збереження доручених їм цінностей.

Важливим елементом первісної оцінки товарів, що має бути висвітленим в обліковій політиці підприємства, є транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ). Згідно з П(С)БО 9 "Запаси" підприємство має право обрати один з двох методів обліку ТЗВ:

− внести до собівартості придбаних товарів;

− відобразити загальною сумою на окремому субрахунку.

Для включення ТЗВ до собівартості конкретного виду запасів підприємство самостійно обирає базу розподілу витрат з урахуванням їх специфіки, порядку формування розміру витрат на перевезення. Сума ТЗВ, що узагальнюється на окремому субрахунку, щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою вибулих за звітний місяць товарів.

Наступним елементом облікової політики підприємства є оцінка запасів під час вибуття. Згідно з П(С)БО 9 для оцінки запасів під час їх вибуття застосовують методи:

− ідентифікованої собівартості;

− середньозваженої собівартості;

− собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

− нормативних затрат;

Вибір методу оцінки вибуття запасів може суттєво впливати на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, особливо в умовах інфляції. Вибір підприємством оптимального сприятиме збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що у підсумку дасть можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства.

Ще одним елементом облікової політики по запасах є вибір методу оцінки придбаних запасів. У деяких випадках оприбуткувати запаси неможливо без попередньої оцінки їх справедливої вартості. Таку оцінку проводять у разі оприбуткування:

- запасів, що надійшли без документів (коли неможливо визначиш їх первісну вартість) (п.9 П(С)БО-9);

- безоплатно отриманих запасів (зокрема, виявлених під час інвентаризації) (п.12 П(С)БО-9).

- отже, підприємство має встановити методи визначення справедливої вартості запасів, а також призначити комісію, яка займатиметься цим.

Як орієнтир можна використовувати варіанти визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів, наведені в додатку до П(С)БО-19. Згідно з цим додатком справедливу вартість деяких видів запасів визначають так:

- для готової продукції й товарів – за ціною реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію і суми націнки (прибутку), виходячи з націнки (прибутку) для аналогічної готової продукції й товарів;

- для незавершеного виробництва – за ціною реалізації готової продукції за вирахуванням витрат на завершення, реалізацію і націнки (прибутку), розрахованої за розміром прибутку аналогічної готової продукції;

- для матеріалів – за відновлювальною вартістю (сучасною собівартістю придбання).

1 234