 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Герберт Спенсер як фундатор еволюціонізму
Соціологічна система Спенсера (1820–1903) ґрунтується на трьох основних елементах: еволюційній теорії, органіцизмі та вченні про соціальні організації – інститути. Найбільш значними його творами є: "Основні начала", "Основи біології", "Основи психології", "Основи соціології", "Основи етики". Еволюційна теорія Спенсера була однією з найпопулярніших у ХІХ ст. Еволюція – це поступовий процес безперервної інтеграції матерії, що перетворює її з невизначеної безлюдної однорідності у визначену різнорідність, багатоманітність. Спенсер розрізняє два типи еволюції: Ø просту, сутність якої полягає в кількісній інтерпретації елементів, Ø складну – коли відбуваються різноманітні зміни, внаслідок чого інтегровані елементи породжують нові якості і зумовлюють перехід від однорідності до різнорідності, ускладнення структури, диференціації функцій тощо. Еволюція відбувається всюди однаково, але вона має три різні фази: неорганічну, органічну, надорганічну (суперорганічну). Предметом дослідження Г.Спенсера стало вивчення таких соціальних інститутів, як сім'я, політика, економіка та релігія. Він розуміє суспільство як цілісну структуровану систему, що підпорядкована об'єктивним законам еволюційного розвитку. Міркування та висновки Спенсера про рівновагу, гармонію, стабільність у суспільстві, а також зворотні суспільні процеси: розпад суспільства, регрес, дисгармонія, деструкція тощо.
Соціологічні погляди Карла Маркса Найвизначнішим опонентом О.Конта був Карл Маркс (1818-1883 рр.). К. Марксом було написано велику кількість робіт (деякі у співавторстві з Ф. Енгельсом), де у той чи інший спосіб розроблялася соціологічна проблематика. До них слід віднести: "Класова боротьба у Німеччині", "Громадянська війна у Франції”, "Критика Готської програми", "Капітал". У цих та інших роботах К.Маркс широко використовував емпіричні соціологічні дослідження. К.Маркс не застосовував назви "соціологія", хоч деякі його твори можуть бути взірцем соціологічного мислення. Це пояснюється, насамперед, тим, що сам термін, яким позначали назву нової науки, ще міцно не увійшов у науковий обіг, а також тим, що між К. Марксом та його непримиренним опонентом О. Контом існували політичні, ідеологічні та міжособистісні розбіжності. К. Маркс є ü автором вчення про матеріалістичне розуміння історії, ü економіка є головним рушієм суспільних процесів, суспільного розвитку та суспільних змін. Для викладу даної концепція К. Маркс розробив спеціальний категоріальний апарат. Він включає у себе наступні поняття: • суспільно-економічна формація - певний історичний тип суспільства, що засновується на відповідному способі виробництва. За К. Марксом, існує п'ять суспільно-економічних формацій, які послідовно змінюють одна одну, зумовлюючи прогресивний розвиток людства: первісна (родова), рабовласницька, феодальна, буржуазна, комуністична; • спосіб виробництва - історично обумовлений спосіб здобування засобів для людського існування, який, у свою чергу, складається з двох складових: виробничих відносин та продуктивних сил; • виробничі відносини - сукупність об'єктивних відносин, що складаються у матеріальному виробництві, основу яких утворюють відносини власності - володіння, розпорядження та використання; • продуктивні сили - люди як активні суб'єкти процесу виробництва вкупі із засобами виробництва, за допомогою яких можливий сам процес виробництва; • економічний базис - сукупність продуктивних сил та виробничих відносин даного суспільства; • надбудова-сукупність політичних, ідеологічних, правових, релігійних, філософських та інших форм суспільної свідомості, які є відображенням економічного базису; • класова боротьба - стан відносин, що складається між різними класами, інтереси яких є полярними, непримиренними (антагоністичними). За К. Марксом, класова боротьба є рушійною силою історичного процесу. Соціальна революція - корінний, якісний злам усієї системи суспільних відносин, у результаті якого відбувається соціальний прогрес суспільства. У світовій соціології матеріалістичне розуміння історії, викладене К. Марксом, інколи називають конфліктною парадигмою, яка поряд з його теорією додаткової вартості зумовила значний вплив на світовий розвиток XX століття. За даними Інтернет-опитування, що проводилося БІ-Бі-СІ наприкінці 90-х років, К. Маркс був названий у десятці найвидатніших людей, котрі суттєво вплинули на розвиток суспільних процесів XX століття. У довіднику із соціології, складеному американськими вченими під редакцією Н. Смелзера, ім'я К. Маркса згадується 49 разів і є домінуючим разом з іменами ще чотирьох видатних мислителів: М. Вебера, Т. Парсонса, Р. Мертона, Е. Дюркгейма.
|
