ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці

1 2 3 45

На початку XX століття лідери провідних держав дійшли висновку про необхідність спільного вирішення проблем у сфері праці. Тому з метою визначення сфер і напрямів, що потребують спільного вирішення, та формування механізму їхньої співпраці було вирішено створити відповідні організації.

Міжнародна міжурядова організація - це об'єднання держав, створене на основі міжурядової угоди. Міжнародна неурядова організація - це будь-яка міжнародна організація, заснована не на підставі міжурядової угоди, цілі та функції якої за своїм характером не є урядовими. Як міжнародні міжурядові, так і неурядові організації створюються для виконання визначених цілей, мають власну систему органів, що функціонують на постійній основі, володіють міжнародною правосуб'єктністю.

Міжнародні міжурядові організації у сфері охорони праці за колом учасників та територіальною сферою діяльності поділяються на:

- універсальні - членами таких організацій є переважна більшість держав світу, а тому їхня діяльність охоплює усі географічні регіони. Яскравими прикладами цієї категорії суб'єктів є Організація об'єднаних націй (далі - ООН), МОП, ВООЗ. Незважаючи на універсальний характер, структура цих організацій побудована з урахуванням особливостей конкретних регіонів. У структурі МОП функціонує декілька регіональних офісів, а саме: регіональні офіси для Африки, Латинської Америки і країн Карибського басейну, арабських країн, Азії та Тихоокеанського регіону, Європи та Центральної Азії;

- регіональні - їхніми членами є держави певного географічного регіону. Наприклад, такими організаціями є Рада Європи, Європейський Союз;

- субрегіональні - членами цих організацій є держави, розташовані у межах конкретної території певного географічного регіону. Наприклад, Північна рада була утворена у 1952 році і складається із представників держав Північної Європи - Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії, Швеції, Гренландії - та територій - Фарерських та Аландських островів. Північна рада займається питаннями безпеки та гігієни праці й екологічними проблемами, розробляє рекомендації щодо токсичних і небезпечних речовин, техніки безпеки атомної енергетики, захисту від радіації тощо;

- міжрегіональні - членами цих організацій є держави, що розташовані у різних географічних регіонах. Наприклад, членами Арабської організації праці є держави, що розташовані в Північній Африці та Західній Азії.

Кожна міжнародна організація має власні мету, завдання і структуру та використовує властиві їй механізми. Але особливістю міжнародного співробітництва, зокрема з охорони праці, є те, що, незважаючи на таку різноманітність, діяльність більшості міжнародних організацій відбувається у таких напрямах:

- формування спільних міжнародних стратегій, політик і програм, спрямованих на просування основних прав людини, поліпшення умов праці та умов проживання;

- створення міжнародних трудових стандартів, які ґрунтуються на унікальній системі нагляду щодо їхнього впровадження;

- запровадження програм міжнародного технічного співробітництва, які допомагають державам-учасницям ефективно впроваджувати у національну систему міжнародні трудові стандарти, політики та програми;

- проведення навчання, освіти та дослідницької діяльності з питань охорони праці, збір, обробка та поширення інформації, пов'язаної з охороною праці.

До міжнародних організацій, рішення яких є важливими у сфері охорони праці, належить передусім Організація Об’єднаних Націй. Вона була створена з метою розвитку дружніх відносин між націями, підтримання міжнародного миру та безпеки, міжнародної співпраці у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру, заохочення та розвитку поваги до прав людини. ООН покликана бути центром узгоджених дій націй для досягнення поставлених перед нею завдань.

Зокрема, Комітет з економічних, соціальних і культурних прав ООН надає допомогу у розгляді звітів держав-членів про виконання Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. На 38-й сесії, що відбулася ЗО квітня - 16 травня 2007 року, Комітет розглянув п'ятий звіт України про виконання Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, відзначив позитивні зміни національного законодавства та практики, але також вніс декілька пропозицій і зауважень, спрямованих на ефективне виконання пакту. Стосовно забезпечення умов праці, які відповідають вимогам безпеки і гігієни праці, Комітет рекомендував розглянути питання підвищення розміру штрафів за порушення законодавства про охорону праці, особливо за випадки, в результаті яких настав виробничий травматизм, ратифікації конкретних конвенцій МОП із безпеки та гігієни праці.

Система органів ООН з охорони праці також включає:

- спеціалізовані установи, зокрема: МОП, ВООЗ, Міжнародну морську організацію, Організацію об'єднаних націй з промислового розвитку, Організацію ООН з питань продовольства і сільського господарства, Міжнародне агентство з атомної енергії;

- агентства, програми та фонди, зокрема: Програму ООН з навколишнього середовища, Програму розвитку ООН.

Всесвітня організація охорони здоров’я є спеціалізованою установою ООН, котра керує міжнародною діяльністю у сфері охорони здоров'я та координує її, відповідає за забезпечення провідної ролі у вирішенні проблем глобальної охорони здоров'я, скеровує наукові дослідження з питань охорони здоров'я, встановлює норми і стандарти, забезпечує технічну підтримку країн, а також контролює ситуацію у сфері охорони здоров'я й оцінки динаміки її змін.

Самобутньою є практика створення центрів ВООЗ, які співпрацюють із конкретних питань охорони здоров'я. З питань охорони здоров'я працівників функціонує Глобальна мережа центрів ВООЗ, які співпрацюють із питань гігієни праці.

За роки діяльності у межах ВООЗ ухвалювалися документи, що визначали політику діяльності організації та її членів із питань охорони здоров'я працівників. У жовтні 1994 року Друга зустріч центрів ВООЗ, які співпрацюють із питань гігієни праці, що відбулася у м. Пекін (Китай), затвердила Декларацію про професійне здоров'я для всіх та прийняла Резолюцію, якою ухвалила Глобальну стратегію медицини праці для всіх (Шлях до здоров'я на роботі). Остання визначила пріоритетні напрями у сфері охорони професійного здоров'я.

23 травня 2007 року 60-та Всесвітня асамблея охорони здоров'я ухвалила Глобальний план дій з охорони здоров'я працюючих на 2008-2017 роки. План визначає заходи, спрямовані на розроблення і реалізацію інструментів стратегії у сфері охорони здоров'я працівників, охорону і зміцнення здоров'я на робочому місці, підвищення ефективності роботи і розширення доступу до служб медицини праці, надання та розповсюдження фактичних даних для практичного виконання заходів, включення охорони здоров'я працівників у стратегії та програми інших секторів економічної діяльності.

ВООЗ працює і над проблемами запобігання професійним захворюванням. Особлива увага приділяється попередженню захворювань, спричинених азбестом. Всесвітня асамблея охорони здоров'я у Резолюції 58.22 (2005 р.) «Про попередження раку та боротьбу з ним» закликала держави звернути особливу увагу на ті захворювання, що спричинені впливом хімічних речовин на робочих місцях. На азбест припадає половина усіх випадків смерті від раку, спричиненого професійним захворюванням. У 2007 році Департамент ВООЗ з охорони здоров'я і довкілля та Програма МОП з безпеки й охорони здоров'я на роботі та в довкіллі ухвалили Схему розроблення національних програм з ліквідації захворювань, пов'язаних з азбестом, у якій запропоновано взірець національної програми ліквідації таких захворювань.

ВООЗ у співпраці з іншими міжнародними організаціями надає технічну допомогу державам, розробляє керівні вказівки, здійснює дослідження практичних випадків і проводить навчання з питань охорони здоров'я працівників.

Міжнародна агенція з атомної енергії (МАГАТЕ) — міжнародна організація, утворена у 1957 році з метою розвитку співробітництва у сфері мирного використання атомної енергії. її членами є 159 держав, Україна набула членства у 1957 році.

Глобальний режим безпеки, який пропагується МАГАТЕ, реалізується через систему міжнародних інструментів, частина з яких встановлює обов'язки держав, а частина таких не передбачає. Агентство не є міжнародною організацією, у межах якої ухвалюються конвенції та інші інструменти, що встановлюють конкретні обов'язки держав, зокрема і з питань охорони праці. Воно бере активну участь у реалізації відповідних документів, ухвалених іншими міжнародними організаціями. Наприклад, Конвенція ООН про ядерну безпеку від 17 червня 1994 року визнає МАГАТЕ суб'єктом, котрий виконує функції секретаріату конвенції.

Проте МАГАТЕ розробляє низку документів, які набувають усе більшого значення як механізм забезпечення ядерної та радіаційної безпеки у всьому світі. Такими є кодекси поведінки, що не є обов'язковими.

8 вересня 2003 року Радою керуючих МАГАТЕ було схвалено Кодекс поведінки із забезпечення безпеки і збереження радіоактивних джерел. Кодекс надає державам-членам рекомендації, за допомогою яких вони можуть розробити й узгодити стратегії, закони та підзаконні акти з безпеки та збереження радіоактивних джерел. Кодекс спрямований не лише на збереження радіоактивних джерел, але й на сприяння розвитку культури безпеки серед усіх фізичних осіб (зокрема, працівників) та усіх органів, які займаються поводженням із радіоактивними джерелами. 8 березня 2004 року Рада керуючих схвалила інший кодекс - Кодекс поведінки з безпеки дослідницьких реакторів, що також встановлює вимоги до захисту працівників, які використовують або забезпечують безпеку використання реакторів.

З метою охорони здоров'я та зменшення загрози життю, майну, умовам праці МАГАТЕ повноважне встановлювати і впроваджувати стандарти безпеки та зобов'язане застосовувати їх у своїй роботі, держави ж можуть застосовувати стандарти, впровадивши такі у своє законодавство. Стандарти безпеки випускаються у формі основ безпеки, вимог безпеки та настанов із безпеки. Залежно від сфери поширення на усі або окремі види діяльності вимоги та настанови поділяються на загальні та спеціальні.

Одним із напрямів діяльності МАГАТЕ є реалізація програм технічного співробітництва, за допомогою яких безпосередньо надаються послуги державам-членам. Така допомога надається на національному, регіональному та міжрегіональному рівнях. Стосовно України вона надавалася у межах Міжнародного Чорнобильського проекту, спільного проекту ЄС-МАГАТЕ-України «Оцінка безпеки українських атомних електростанцій» та інших проектів.

Міжнародна організація праці (МОП) була заснована у 1919 році, а у 1946 році стала першою установою ООН зі спеціальним статусом, метою створення якої є співробітництво для забезпечення тривалого соціального миру у всьому світі й усунення соціальної несправедливості шляхом поліпшення умов праці.

МОП - єдина установа ООН, діяльність якої ґрунтується на тристоронній основі. Тристороння структура робить МОП унікальним форумом, у межах якого представники уряду, роботодавців і працівників формують міжнародні політики та стандарти у сфері праці. Сьогодні її членами є 185 держав, Україна є членом із 12 травня 1954 року.

З кожного напряму діяльності МОП ухвалює акти, які за змістом та формою є різноманітними та охоплюють широке коло питань. Такі акти не лише встановлюють обов'язки для відповідних суб'єктів, але є взірцем для національного законодавства, інформаційно-довідковим матеріалом для працівників і роботодавців, їхніх представницьких організацій та об'єднань, індикатором, що відображає рівень міжнародного консенсусу з актуальних проблем у світі праці.

У 2000 році Адміністративна рада МОП ухвалила рішення про використання в експериментальному порядку теми безпеки і гігієни праці для запровадження нового комплексного підходу у нормотворчій діяльності МОП. Його метою було підвищення узгодженості, актуальності та реального впливу МОП на впровадження міжнародних стандартів з охорони праці у національні правові системи. На 91 -шу сесію Міжнародної конференції праці (2003 р.) було подано доповідь «Нормотворча діяльність МОП у сфері безпеки і гігієни праці: поглиблений розгляд з метою розроблення плану дій у цій сфері», що ґрунтувалася на спеціально проведених дослідженнях. На основі консенсусу Конференція ухвалила Глобальну стратегію з безпеки і гігієни праці.

Важливим напрямом у реалізації завдань МОП є розвиток співробітництва та надання технічної допомоги державам. За 50 років, протягом яких впроваджувалася технічна допомога, МОП керувала 700 проектами технічної кооперації, наданими для понад 80 країн. Останні 17 років співробітництво між МОП та Україною здійснювалося у межах 30 проектів технічного співробітництва, зокрема з розбудови спроможності соціальних партнерів у сфері охорони праці, підготовки Національної стратегії та Загальнодержавної програми з безпеки та гігієни праці в Україні на 2012-2016 роки, а також розроблення та реалізації Національної стратегії тристороннього співробітництва з протидії ВІЛ/СНІДу у сфері праці.

У межах технічного співробітництва з 2006 року в Україні реалізовується Програма гідної праці для України. 12 червня 2012 року підписано Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством соціальної політики України, Всеукраїнськими об'єднаннями профспілок та Всеукраїнськими об'єднаннями організації роботодавців та Міжнародною організацією праці з Програми гідної праці для України на 2012-2015 роки. У цей період виконання роботи буде зосереджено на декількох напрямах, зокрема на удосконаленні системи соціального захисту, що передбачає не лише ухвалення Національної програми з безпеки та гігієни праці, але й вжиття конкретних заходів на її виконання.

Важливим напрямом діяльності МОП є проведення навчання, освіти та дослідницької діяльності з питань охорони праці. З цією метою у межах МОП створено систему навчальних інститутів, центрів та бібліотек, наприклад Міжнародний інститут трудових досліджень, Міжнародний навчальний центр МОП. Ядром у навчальній, освітній діяльності та діяльності з обміну знаннями МОП є Міжнародний інформаційний центр із техніки безпеки та гігієни праці, створений у 1959 році.

Європейський Союз - економічне та політичне об'єднання 27 європейських держав. Оформлення його створення завершилося у 1992 році з прийняттям Маастрихтського договору, що набув чинності 1 листопада 1993 року.

В ЄС функціонує система органів, відповідальних за впровадження політики у сфері охорони праці. Т ак, у Європейському парламенті функціонує Комітет із зайнятості та соціальних справ, а у межах Європейської комісії утворені генеральні директорати (зайнятості, соціальних справ та рівних можливостей; охорони здоров'я та споживачів; підприємництва і промисловості), секція з охорони праці, а також три комітети (консультативний, науковий та комітет інспекторів).

22 липня 2003 року було утворено Консультативний комітет з безпеки та охорони здоров'я на роботі, покликаний допомагати Європейській комісії у підготовці та впровадженні рішень, ухвалених із питань охорони праці, сприяти співробітництву між національними органами держави, профспілками і роботодавцями. Комітет також співпрацює з іншими органами, що працюють у сфері охорони праці, наприклад із Комітетом старших інспекторів праці, Науковим комітетом щодо максимально дозволених концентрацій шкідливих речовин.

Навчанням та підготовкою кадрів, проведенням семінарів та конференцій, наукових досліджень із питань охорони праці займаються також Європейська комісія з поліпшення умов проживання та праці, Європейський соціально-економічний комітет, Комітет регіонів, Європейський центр професійного навчання, Європейське хімічне агентство.

Поліпшення умов праці, зменшення травматизму на виробництві можливі у разі розбудови соціального діалогу, зростання поінформованості зацікавлених осіб, впровадження корпоративної соціальної відповідальності. Ці підходи відображені у стратегіях ЄС з охорони праці. 11 березня 2002 року Європейська комісія оприлюднила Інформаційний лист «Адаптація до змін у сфері праці і в суспільстві: нова стратегія Європейських співтовариств у сфері охорони здоров'я і безпеки праці на 2002-2006 рр.». Стратегія спрямована на консолідацію зусиль із попередження ризиків, пов'язаних із травматизмом на виробництві, за рахунок більш суворого дотримання стандартів і правил, підвищення рівня професійного навчання працівників. У ній передбачені заходи з протидії новим соціальним викликам, пов'язаним із радикальною перебудовою суспільства, перетворенням європейської економіки у конкурентоспроможну, яка опирається на угоду між соціальними партнерами.

21 лютого 2007 року Європейська комісія опублікувала Інформаційний лист до Європейського парламенту, Європейської Ради, Європейського соціально-економічного комітету та Комітету регіонів під назвою «Поліпшення якості та продуктивності на роботі: Стратегія Європейських співтовариств про охорону здоров'я та безпеку на роботі на 2007-2012 роки». її метою було зменшення до кінця 2012 року нещасних випадків на виробництві на 25 %.

Співдружність незалежних держав (СНД) - регіональна міжнародна організація, що врегульовує питання співробітництва країн Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії.

28 вересня 2001 року укладено Угоду про співробітництво у сфері забезпечення промислової безпеки небезпечних виробничих об'єктів. Угода передбачає узгоджену діяльність держав щодо встановлення вимог промислової безпеки до проектування, будівель, засобів виробництва, наближення національних процедур із підготовки та атестації працівників організацій, що експлуатують небезпечні виробничі об'єкти, обміну інформацією, проведення конференцій, семінарів та нарад, підготовки спеціалістів та підвищення їхньої кваліфікації тощо. На її виконання створено Міждержавну раду з промислової безпеки.

У межах СНД також затверджуються регіональні міжнародні стандарти з охорони праці, які мають загальний або спеціальний характер.

У межах СНД Міжпарламентською асамблеєю держав-учасниць ухвалюються модельні акти, що мають рекомендаційний характер. У сфері охорони праці розроблено модельні закони: «Про безпеку при використанні хімічних речовин на виробництві» від 29 жовтня 1994 року, «Про охорону праці» від 8 червня 1997 року, «Про промислову безпеку небезпечних виробничих об'єктів» від 6 грудня 1997 року, «Про обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань» від 15 червня 1998 року.

Щодо врегулювання спеціальних питань охорони праці переважає практика укладення міжурядових та міжвідомчих угод.

Питання на семінарське заняття:

1.Охарактеризуйте соціальний діалог в Україні та його роль у забезпеченні охорони праці.

2.Перерахуйте основні форми соціального діалогу в Україні.

3.Охарактеризуйте правові акти ЄС за правовою природою.

4.Охарактеризуйте директиви ЄС з питань охорони праці.

5.Визначте та охарактеризуйте міжнародні стандарти з охорони праці, розроблені та ухвалені МОП.

6. Опишіть основні напрямки нормотворчої діяльності МОП.

7. Що являють собою міжнародні міжурядові організації у сфері охорони праці та як вони поділяються.

8.Вкажіть основні напрями міжнародного співробітництва з питань охорони праці та наведіть конкретні приклади такої діяльності.

9.Які діють міжнародні організації, рішення яких є важливими у сфері охорони праці. Охарактеризуйте їх: ООН; ВООЗ; МАГАТЕ; МОП; ЄС; СНД.

1 2 3 45