ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Соціальний діалог як принцип правового забезпечення охорони праці в Україні

123 4 5

В Україні правове забезпечення охорони праці здійснюється за допомогою комплексної системи заходів і засобів, серед яких важливу роль відіграє соціальний діалог. Він розглядається законодавцем як процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

З ухваленням у 2010 році Закону України «Про соціальний діалог» сформовано правову основу функціонування соціального діалогу, визначено його поняття та суб'єктів, систему та рівні. Соціальний діалог здійснюється на двосторонній чи тристоронній основі на національному, галузевому, територіальному та локальному рівнях.

Законодавець визначає правовий статус сторіні суб'єктів, що представляють сторони працівників, роботодавців та органів влади і місцевого самоврядування, залежно від рівня соціального діалогу, а також вводить репрезентативність сторін працівників і роботодавців як критерій, що фактично впливає на реальну можливість їхніх організацій бути учасниками соціального діалогу. Брати участь у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, у тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах можуть лише ті профспілки, їхні організації та об'єднання, організації та об'єднання організацій роботодавців, що відповідають критеріям репрезентативності.

Оцінка відповідності критеріям репрезентативності профспілок та їхніх об'єднань, організацій роботодавців та їхніх об'єднань проводиться Національною службою посередництва і примирення (на національному та галузевому рівнях) та її відділеннями (на територіальному рівні). Служба веде Реєстр сторін соціального діалогу, які пройшли оцінку репрезентативності.

Органи соціального діалогу в Україні також створюються на двосторонній чи тристоронній основі із загальним і спеціальним статусом. Органом із загальним статусом на національному рівні є Національна тристороння соціально-економічна рада, утворена Президентом України (Указ № 347 від 2 квітня 2011 року), на територіальному рівні - територіальні тристоронні соціально-економічні ради в АРК, усіх областях та містах Києві і Севастополі, на галузевому - окремі галузеві дво- та тристоронні соціально-економічні ради (при Міністерстві оборони України, Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України).

Основними формами соціального діалогу є обмін інформацією, консультації, узгоджувальні процедури та колективні переговори з укладення колективних договорів і угод. Для створення безпечних і здорових умов праці в Україні соціальні партнери використовують усі вказані форми. Але досвід соціальних партнерів із проведення колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод є більшим, ніж у застосуванні інших форм соціального діалогу.

Охорона праці є предметом правового регулювання генеральної, галузевої, територіальної угод та колективного договору. Усі генеральні угоди, що укладалися в Україні (1995 року, на 1997-1998, 1999-2000, 2002-2003, 2004-2005, 2008-2009, 2010-2012 роки), містили окремі розділи, присвячені охороні праці, в яких сторони зобов'язувалися сприяти ратифікації Україною конвенцій МОП, розробленню та ухваленню Верховною Радою України нормативно-правових актів з охорони праці. Сторони приділяли увагу питанням фінансування охорони праці, ліквідації заборгованостей із відшкодування шкоди життю і здоров'ю працівників, запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням на виробництві.

Аналогічно, укладаючи галузеві та територіальні угоди, колективні договори, сторони присвячують проблемам охорони праці окремі розділи, що конкретизують вимоги законів і підзаконних нормативно-правових актів. Колективні договори та угоди також містять додатки, присвячені окремим питанням безпеки й охорони здоров'я на виробництві.

Варто зазначити, що окрім колективних договорів і угод міністерства та інші центральні органи виконавчої влади укладають із відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці.

Цікавим для України є досвід соціально-партнерських стосунків, що склалися в Європейському Союзі (ЄС) Тут, зокрема, соціальний діалог визнається однією з опор європейської соціальної моделі та його могутності, що й відображено у законодавстві ЄС. Консультації як форма соціального діалогу були визнані Договором про заснування Європейського співтовариства вугілля і сталі (1951 р.) та Римським договором про заснування Європейського економічного співтовариства (1957 р.). Переговори як складова соціального діалогу на рівні ЄС були започатковані у 1985 році у Вадь-Дюшессі та розвинуті в подальшому у 1991 році шляхом укладення угоди між соціальними партнерами з питань соціальної політики.

Термін соціальний діалог використовується у Договорі про утворення Європейського Союзу (Маастрихтський договір, 1993 р.), який підкреслює роль соціальних партнерів і Тристороннього соціального саміту у розвиток соціального діалогу.

Соціальний діалог ЄС є двох видів: двосторонній, який відбувається за участі сторони роботодавців та працівників, і тристоронній, який передбачає залучення до його проведення органів ЄС. Як правило, останній здійснюється за участі Європейської комісії, що передбачено статтями 154 та 155 Маастрихтського договору. Договір передбачає обов'язкову участь соціальних партнерів у формуванні соціальної політики ЄС, тому комісія зобов'язана проводити консультації, перш ніж вона направить пропозиції щодо ухвалення рішень із соціально-економічних та трудових питань.

Соціальний діалог ЄС у формі дискусій, переговорів, консультацій та інших спільних дій здійснюється на міжгалузевому та галузевому рівнях. Міжгалузевий соціальний діалог охоплює усі галузі економіки та усіх працівників і відбувається щодо найбільш важливих соціальних та трудових питань. Основним органом соціального діалогу на цьому рівні є Комітет з соціального діалогу, що був створений у 1992 році і покликаний сприяти співпраці представників роботодавців і працівників. Результатом цієї співпраці є ухвалення восьми міжгалузевих рамкових угод, положення яких впроваджені у життя шляхом прийняття окремих директив або через механізми, передбачені самими угодами. Ними є:

а) рамкові угоди, що впроваджуються шляхом прийняття директив:

- про відпустку по догляду за дитиною (1995 р.), переглянута соціальними партнерами у 2009 році, Що впроваджена в життя шляхом прийняття Директиви Ради ЄС 96/34/ЕС від 3 червня 1996 року;

- про неповну зайнятість (1997 р.), що впроваджена шляхом прийняття Директиви Ради ЄС 97/81/ЕС від 15 грудня 1997 року;

- про тимчасову зайнятість (1999 р.), що впроваджена шляхом прийняття Директиви Ради ЄС 1999/70/ЕС від 28 червня 1999 року;

б) рамкові угоди, що впроваджуються через механізми, передбачені самими угодами: про телепрацю (2002 р.), про стрес на роботі (2004 р.), про переслідування та насилля на роботі (2007 р.) і про всеохоплюючий ринок праці (2010 р.).

На міжгалузевому рівні соціального діалогу сторони також ухвалюють низку інших документів, що впливають на соціальну політику ЄС та відображають бачення соціальних партнерів у вирішенні тих чи інших проблем на ринку праці. Важливе місце посідають Рамкові заходи/програми дій щодо розвитку компетенції та кваліфікації впродовж життя (2002 р.) та гендерної рівності (2005 р.).

Соціальний діалог ЄС на галузевому рівні обмежується конкретними секторами економічної діяльності. Як і на міжгалузевому рівні, участь можуть брати не усі організації, що представляють інтереси працівників чи роботодавців, а лише ті, що відповідають певним критеріям (створені на європейському рівні та діють у певній галузі; до них належать організації, що є національними соціальними партнерами у декількох державах - членах ЄС; здатні вести переговори на рівні ЄС та мають необхідну структуру для ефективної участі у роботі галузевого комітету з соціального діалогу).

У 1998 році Європейська комісія ухвалила рішення про необхідність подальшого розвитку соціального діалогу на галузевому рівні та утворення галузевих комітетів із соціального діалогу та визначила правила створення і функціонування останніх. Кожний комітет ухвалює свої процедурні правила, повинен збиратися щонайменше раз на рік. Станом на травень 2013 року створено 42 галузевих комітети.

Галузевий рівень соціального діалогу ЄС є більш придатний для обговорення та вирішення конкретних питань, пов'язаних із трудовими відносинами, зокрема щодо умов праці, безпеки та здоров'я працівників, професійного навчання, змін у виробництві тощо. У його межах напрацьовано більше 500 документів, що різняться між собою за юридичною силою, особливе місце серед яких належить угодам. Із питань охорони праці було укладено декілька таких угод - Угоду про охорону здоров'я працівників шляхом правильного поводження та використання кристалічного кварцу та продуктів, що його містять (2006 р.), Європейську рамкову угоду про охорону професійного здоров'я і безпеки в перукарській галузі (2012 р.).

Проте значна частина документів, зокрема щодо створення безпечних і здорових умов праці, має характер рекомендацій та відображає бачення соціальними партнерами питань охорони праці у певних галузях загалом або з окремих питань. Наприклад, Спільна позиція Європейських соціальних партнерів про безпеку і здоров'я в ядерній промисловості (2012 p.), Спільна декларація EURELECTRIC, EPSU, EMCEF про стрес (2011 p.).

123 4 5