ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Тема 3. Декоративні особливості деревних рослин

1 2 345 6

Декоративні рослини(від лат. decoro - прикрашаю) - багаточисельна група культур-них і дикорослих рослин, в яку входять представники різних ботанічних родин. Їх вирощу-ють для озеленення міст і населених пунктів, оформлення садів, парків, громадських буді-вель і житлових приміщень. Вони відрізняються гарною формою і забарвленням квіток, лис-тя і плодів. По біологічних властивостях і вимогах до агротехніки декоративні рослини поді-ляють на: дерева і чагарники, багатолітники, дволітники, літники, злаки, цибулинні і інші.

До декоративних дерев і чагарниківвідносяться листяні і хвойні, вічнозелені і лис-топадні рослини, які використовують для створення парків, скверів, бульварів, озеленення вулиць. У одиночних посадках застосовуються породи з розкидистою (дуб, ясен, платан) або зонтиковидною формою крони (шовковиста акація). Рослини з плакучою формою крони (верба вавілонська, береза плакуча) є прикрасою водойм. У альпінаріях, на схилах, скелястих горах особливо гарні рослини, що стелються (кизильник горизонтальний, сосна гірська, ялі-вець). При озелененні вулиць і для створення алей висаджують дерева з пірамідальною (ки-парис, тополя), кулевидною (біла акація, липа) або конічною (ялиця, ялина) формою крони. Багатьом деревним рослинам (самшит, туя, лавр, тис, граб глід, в'яз, бірючина) шляхом об-різки надають будь-яку форму. В'юнкі рослини (плющ, ломиніс, виноград, ампелопсис) виса-джують для вертикального озеленення (стін, альтанок, терас), створення декоративних архі-тектурних споруд (пергол, трельяжів, колон). Окрім місцевих видів, зазвичай використову-ють і екзотичні рослини (завезені з інших регіонів).

Декоративні багаторічники - трав'янисті рослини, що живуть більше 2 вегетаційних періодів. Це найбільш багата видами група квітучих, орнаментально-листяних рослин і рос-лин із декоративними плодами, широко використовуваних в садах, парках, скверах. В умовах помірного клімату багаторічники поділяють на рослини, зимуючі у відкритому ґрунті і вико-пуються на зиму. Останні зберігаються у вигляді маточних екземплярів, бульб, кореневищ в сухому приміщенні при 5°С. Багаторічники відновлюються навесні з коріння, кореневищ, бульб, цибулин за допомогою бруньок відновлення. По декоративних якостях багаторічники поділяють на: гарноквіютучі (відрізняються рясним цвітінням, гарним забарвленням, фор-мою, махровістью і ароматом квітки або масою дрібних колоритних квіток, зібраних у суц-віття; орнаментальне листя - різнолистяні, ряболисті, яркоокрашені і вічнозелені; яскравого забарвлення, які при розростанні формують дернину-подушку; ліани - такі, що вються, лазять. З багаторічників формуються декоративні групи в квітниках, партерах, на газонах, галявинах парків, узліссях; висаджують багаторічники солітерами (одинично), використовуючи для цього лише великі високодекоративні рослини; багаторічники застосовують для барвистих килимових квітників, бордюрів…; в'юнкі - для фігурних споруд: альтанок, тунелів, арок, зе-лених завіс; формування букетів. Багаторічники добре ростуть на одному місці 3 - 5 років і більше. Розмножуються діленням, черенками або насінням.

Декоративні дворічники - квітково-декоративні рослини, які в перший рік життя ро-звивають розетку листя, а на другий - стебла з квітками і плодами і після дозрівання відми-рають. До цієї групи відносять і деякі багаторічники, що культивуються як дворічні рослини. До дворічників відносяться: незабудка альпійська, яку використовують для оформлення квіт-ників у відкритому ґрунті і для тієї, що зрізає; дзвіночок середній (для оформлення квітників і у відкритому ґрунті); місячник (для сухих букетів); наперстянка пурпурна (для групових посадок і зрізу); мальва, або шток-троянда рожева (для зрізу і групових посадок). Із трав'я-нистих багаторічників, що культивуються переважно як дворічники, найбільш відомі: братки і гвоздика бородата (або турецька), вирощувані у відкритому грунті; гесперіс, або нічна фіал-ка (для групових посадок, вигнала і зрізала); маргаритка використовується для посадки на рабатках, клумбах, а також для зимового вирощування в горщиках. Дворічники розмножу-ють посівом насіння в парники або відкритий грунт, а деякі - черенкуванням.

Декоративні річники - збірна назва декоративних рослин, що розмножуються по-сівом насіння, на один вегетаційний період. Більшість річників є однорічними рослинами; до їх відносяться і деякі дворічники та багаторічники, що зацвітають в 1-й рік, але не зимують у відкритому грунті (геліотроп, левовий зів, фуксія, лобелія…). Однорічні утворюють групи гарноквітуючих рослини з декоративним листям (амарант, декоративні форми капусти і ри-цини…), сухоцвітів (безсмертники), килимових, в'юнких, ампельних, букетних рослин. У по-мірному кліматі більшість річників для продовження вегетаційного періоду або для рані-шого зацвітання висівають в березні - квітні в парники або оранжереї і потім пересаджують у відкритий грунт на постійне місце вирощування. Багато річників висівають прямо в грунт. До річників відносяться деякі айстри, волошки, бальзаміни, нігтики, левкої макі, настурції, петунії, тютюн, чорнобривці, іпомеї, запашний горошок, запашна резеда. Вирощують в квіт-никах, міксбордерах, бордюрах, рабатах, скельних горах.

Декоративні злаки - рослини родини злакових, які використовуються в декоратив-ному садівництві для створення бордюрів, групових посадок, при складанні букетів із живих квітів і сухоквітів. Для одиночних і групових посадок на газоні застосовують високорослі злаки (арундо очеретяний, еріантус червоніючий, дикий цукровий очерет, пампасова трава), для створення бордюрів і групових посадок - низькорослі злаки (канаркова трава, вівсяниця, зайцехвіст, райграс високий), газонів - мятлики, вівсяниці, райграси, мітлицю.

Цибулинні декоративні рослини - рослини родини лілейних і амарилісових, що ви-користовуються в декоративному садівництві: проліски, тюльпани, нарциси, гіацинти, лілії. Гіацинти, тюльпани, нарциси і деякі інші цибулинні добре піддаються вигонці, тобто виро-щуються і квітнуть в теплицях і кімнатах. У відкритому грунті цибулинні (проліски, нарци-си) використовують головним чином для прикраси багаторічних клумб, рабаток.

Розмножують цибулинні головним чином дітками, що з'являються в основі старої ци-булини, окремими лусочками цибулини, зовнішніми повітряними цибулинами. Нерідко до цибулинних декоративних рослин відносять бульбоцибулинні рослини, схожі з ними по при-йомах культури і за зовнішнім виглядом підземних органів, так званих бульбоцибулин (гла-діолус, шафран, безвременник).

Декоративні насадження в населених пунктах покращують їх архітектурний вигляд, сприяють організації культурного обслуговування населення, знижують швидкість вітру, ре-гулюють тепловий режим, очищають і зволожують повітря, поглинають шум. З декоратив-ними насадженнями тісно пов'язане функціональне зонування міських територій, система транспортних і пішохідних магістралей, прокладання інженерних комунікацій. Вони вплива-ють на формування забудови території та художню виразність архітектурних ансамблів. Пар-ки, сади, бульвари, сквери входять до планування структури міста і є обов'язковими елемен-тами культурного ландшафту.

Насадження деревних рослин у населених пунктах та на прилеглих до них територіях - найкраще середовище для відпочинку мешканців міст і селищ. Декоративні насадження є одним з основних засобів докорінної зміни природних умов цілих районів та ефективного поліпшення умов життя міських жителів.

Для практичних цілей садово-паркового господарства важливою властивістю дерев-них рослин є швидкість їх росту у висоту, ріст крони у ширину по діаметру та ріст стовбура у товщину. За цими ознаками деревні рослини поділяють на:

- ростуть дуже швидко (приріст 1 м і більше: евкаліпти, багато видів тополі, модрини,

берези, верби, айлант високий, гледичія триколючкова, робінія псевдоакація, клен цукрис-тий, клен ясенелистий, карагана деревоподібна, бузина, чубушпики, форзиція, багато видів жимо-лостей і таволга);

- швидко (приріст 0,5-1 м: горіхи чорний і грецький, платани, тюльпанне дерево, дуб червоний, в'яз дрібнолистий, ліщина звичайна, свидина кров'яно-червона, калина звичайна, смородина золотиста, маслинка вузьколиста);

- помірно (приріст 0,3-0,5 м: дуби черешчатий і скельний, клен гостролистий, липа повстиста, дрібно- і великолиста, туя західна, ялина колюча, ялиця біла, бузок звичайний, ай-ва японська); повільно (приріст 0,15-0,3 м: груша звичайна, яблуня лісова, кедр ліванський, платикладус східний, глід, ірга, кизил, бирючина, обліпиха, магонія, ялівець звичайний та козацький); і дуже повільно (приріст до 0,15 м: самшит вічнозелений, тис ягідний, карликові форми хвойних та листяних видів.).

До декоративних якостей рослин відносять життєві форми, розміри рослин, форму та розміри крони; форму, будова, колір і тривалість життя листя; форма, будова, колір і трива-лість цвітіння квіток та суцвіть; форма стовбура й текстуру кори. Вони мінливі, динамічні й відіграють важливу роль у садово-парковому будівництві. Максимальну декоративність рос-лини мають при створенні оптимальних для них умовах росту. У одного й того ж виду рос-лин вона змінюється з віком і за сезонами року.

За декоративністю дерева, кущі та ліани розділяють на групи, оцінюючи загальний вигляд, декоративний стан окремої особини або групи особин у насадженнях.

Найчастіше декоративність рослин оцінюють у період цвітіння та дозрівання плодів, враховуючи розміри рослин, форму крони, будову, розмір і забарвлення листя, тобто деко-ративний стан рослин оцінюють за багатьма ознаками.

Загальну декоративність рослин оцінюють за шкалою:

- декоративність негативна (зовнішній вигляд рослин явно зменшує їх загальну при-вабливість);

- нульова (декоративні якості непомітні, рослини не мають своєї виразності на загаль-ному фоні насаджень);

- незначна (декоративні якості помітні, але не виразні, тому не дуже підвищують деко-ративність рослин);

- достатня (декоративні якості виразні, рослини добре виділяються на загальному фоні насаджень);

- висока (декоративні якості надають рослинам значної привабливості, зумовлюють у спостерігача сильне емоційне відчуття, захоплення).

Вічнозелені хвойні рослини в усі пори року мають приблизно однаковий вигляд, лис-топадні ж, різко змінюються по сезонах року. Навесні і влітку красу їх створюють листя і квітки; восени - плоди і яскраве забарвлення листя; взимку декоративність дерев і чагарників визначаються форма стовбура, колір кори і характер гілкування. Оцінка декоративності мо-же змінюватися і в залежності від освітлення, фону, на якому розглядаються дерева, від сусідніх рослин і предметів.

У кожного виду рослини, як правило, домінує певна декоративна ознака. Для одних дерев - це розміри, для інших - форма крони, для третіх - форма або забарвлення листя і т. д. З урахуванням основної ознаки і визначається місце рослини в тій чи іншій композиції.

Найважливішими декоративними якостями крони є її розміри та форма. Вони відіг-рають першочергову роль в архітектурних композиціях, і їх слід враховувати під час проект-тування садово-паркових об'єктів (мал.1).

Крона деревних рослин формується у двох основних напрямах - вертикальному і горизонтальному, а співвідношення між ними визначає її форму. Вертикальний розвиток крони може бути: прямим, коли гілки спрямовані вгору, а кут між ними і стовбуром гострий, та зворотним, коли гілки опущені донизу і кут між ними та стовбуром становить понад 90°. Залежно від вертикального гілкування крона у дерев може бути різної ширини, протяжності та форми.

Крону вважають широкою, якщо її діаметр перевищує 10 м (дуб звичайний, клен гостролистий), середньою, коли крона має в діаметрі 5-10 м (граб звичайний, клей польовий) і вузькою - за діаметра крони 2-5 м (горобина звичайна, черемха звичайна). У кущів широка крона має 3-5 м, середня - 1-3, вузька - 0,5-1 м.

За формою крона у деревних рослин буває розлогою (дуб звичайний, верба ламка, сосна звичайна, тополі чорна і біла), пірамідальною, або конічною (ялини, більшість ялиць, кипарис вічнозелений, тополя італійська), колоноподібною (форми туї західної, ялівця звичайного, граба звичайного, клена гостролистого), овальною (каштани кінський звичайний і їстівний, модрина європейська), яйцеподібною (дуб скельний, липа повстиста, сосна руме-лійська), зонтичною (айлант високий, сосна італійська), кулястою (форми клена гостролис-того, робінії псевдоакації, в'яза приземкуватого), плакучою, або повислою (верба вавилонська, береза повисла, форми горобини звичайної, ясена звичайного), виткою (виноград, актинідії, лимонник, плющ, деревозгубиик, ломиніс), сланкою (ялівець козацький, сосна приземкувата).

Фактура крон дерев і кущів буває: великою пухкою (дерева і кущі з відносно великим листям, яке не дуже прилягає одне до одного: катальпи красива і бігонієлиста, тюльпанне дерево, платани, дуби, калина, скумпія, горіхи, сумах пухнастий, бархат амурський); вели-кою щільною (деревні рослини, в яких листя розміщується густо, заповнює всі просвіти у кроні: бук, каштани кінський звичайний і їстівний, клени гостролистий і несправжиьо плата-новий, граб звичайний, липа широколиста); дрібною пухкою (деревні рослини з дрібними листками, які не прилягають густо один до одного: модрини, верби, гледичія, маслинка, об-ліпиха, горобина, евкаліпти); дрібною щільною (рослини з невеликим листям, яке щільно прилягає одне до одного і заповнює всі просвіти: клен татарський, в'яз дрібнолистий, жимо-лость татарська, самшит вічнозелений, тиси, кипариси, туя, платикладус).

Фактура (малюнок) і забарвлення кронинабувають особливого значення в масових посадках, де форма крони втрачає самостійне значення. Значний ефект справляють біло-стовбурні березові гаї і мідно-червоні стовбури черемхи Маака. На декоративний вигляд рос-лин значний вплив справляє забарвлення пагонів. У безлистному стані, особливо на фоні снігу, рельєфно виділяються яскраво забарвлені пагони дерну, верби білої, метельника.

Забарвлення і фактура кори сприймаються в основному з близької відстані. Тому ці ознаки повинні прийматися до уваги при оформленні передніх планів, при створенні різних контрастних сполучень.

Для чагарників характерні: куляста, сноповидна, розлога, сланка та подушковидна форма крони.

Різне поєднання рослин за формою крони - один з істотних елементів архітектурно-художнього оформлення територій.

При підборі дерев для озеленення необхідно брати до уваги не тільки форму крони, але і її розміри. Ширококронні дерева рекомендуються головним чином для одиночних посадок на відкритих територіях, створення широких алей, розрізнених груп. Істотне значен-ня має і густота крони. Рослини з густими кронами відрізняються кращими пило- та вітро-захисними властивостями, створюють велику тінь (бук, платан). Породи з ажурними крона-ми більш придатні для одиночних посадок, створення груп і масивів. Горіх маньчжурський і клен сріблястий в одиночних посадках привабливі тим, що мають ажурну крону.

Форма, щільність і фактура крони. Форма крони, обумовлена в основному системою розгалуження, і є одним із найважливіших декоративних ознак деревних порід. Кожній дере-вній породі притаманна своя типова форма крони. Типовою слід вважати форму крони нор-мально розвиненого дерева в середньому віці. У деревних порід форма крони зазнає змін не тільки з віком, але і в залежності від умов вирощування.

Листя є додатковим елементом, що надає значний вплив на форму крони. Квіти і плоди, не змінюючи в основному форми крони, вносять короткочасні сезонні зміни у факту-ру поверхні крони та її колір і є важливою декоративною деталлю.

Розрізняють природну форму крони і штучну, отриману в результаті формування.

Крони деревних порід формуються в двох основних напрямках: у вертикальному (близькому до напрямку осі стовбура) і в горизонтальному (перпендикулярному осі стовбу-ра). Співвідношеннями розгалуження в цих напрямках і визначає форму крони (мал. 6).

Природні крони деревних рослин з практичної точки зору поділяють на:

- розлогу (в'яз, дуб звичайний, верба ламка, сосна звичайна, тополя чорна і біла, шов-ковиця біла);

- пірамідальна: конусовидна - ялина (всі види), кипарис вічнозелений (пірамідальна форма), ялиця (більшість видів);

- веретеноподібна;

- колоноподібна (тополя пірамідальна, колоновидні форми граба, клена гостролис-того, клена червоного, сосен кедрової і європейської, інших деревних порід);

- овальна (кінський каштан, каштан їстівний, клен білий, модрини сибірська та євро-пейська; її варіанти: яйцевидна - дуб скельний, липа повстяна, сосна кедрова сибірська (кедр сибірський), сосна Веймутова; оберненояйцеподібні;

- зонтична (айлант, альбіція, сосна італійська);

- куляста (в'яз перистогіллястий, горобина круглолиста, яблуня ягідна);

- штамбова;

- кущова;

- плакуча - береза бородавчаста, верба вавілонська;

- кучерява (ліаноподібна); актинідія, виноград амурський та інші види, гліцинія, жимолость, каприфоль, ломонос (різні види), плющ, троянди кучеряве;

- сланких (кедровий стланец, ялівець козацький);

- для подушки.

Наведена класифікація форм крони відноситься як до дерев так і до чагарників.

У більшості деревних порід у межах одного виду існують ботанічні форми, крони яких різко відрізняються від типової для даного виду У декоративному садівництві найбільш поширені:

- пірамідальна - pyramidalis, piramidata, fastigiata, stricta (пряма, прямостоячі, стис-нута);

- колоновидна - columnaris;

- овальна (яйцеподібна) - ovalis, ovoides, ovularis, oviformis;

- куляста (куляста, сфероїдальних) - globosa, globularis, sphaeroidea;

- зонтична - umbraculifera;

- плакуча - pendula;

- сланка (розпростерта) - prostrata.

Найбільш поширені вони у листяних листопадних і хвойних деревних порід; у вічно-зелених листяних порід вони мають набагато менше поширення.

Важливим для паркових композицій показником крони деревних рослин є її моноліт-ність (маса). Крона може бути масивною (щільною) або ж легкою, ажурною. Деревні породи із щільною кроною чітко обмежують певний простір і створюють фон для архітектурних споруд або скульптур. Крім того, такі деревні породи краще захищають від пилу і вітру і створюють тінь.

Деревні породи із нещільною, ажурною кроною, не перешкоджають прониканню со-нячних променів, збільшують гру світла і тіней в насадженнях та своїми ажурними кронами не закривають архітектурних споруд, але чудово їх доповнюють.

За щільністю розрізняють 3 типи крон (покритих листям):

- масивна, щільна (проходження променів сонця складає не більше 25 %);

- середньої щільності (проходження променів сонця складає від 25 до 50 %);

- легка, ажурна (проходження променів сонця складає 50 % і більше).

Характер поверхні крони (її фактура) впливає і на зорове сприйняття маси крони і враховувається при використанні декоративних якостей форми крони в паркових композиці-ях. Фактура крони залежить від величини і форми листя і характеру їх розташування на гіл-ках крони.

Розрізняють типи фактур крони дерев і чагарників:

- велику пухку (тюльпанове дерево, платан, дуб, в'яз шорсткий, шовковиця, калина звичайна, калина-гордовина, скумпія, горіх волоський, горіх чорний, горіх сірий, торбах пух-настий…),

- велику щільну (каштан їстівний і кінський каштан, клен гостролистий, клен польо-вий, клен ложноплатановий, граб, липа крупно листа…),

- дрібну рихлу (верби, лох вузьколистий, гледичія, горобина, ясен, модрини…); дрібну щільну (в'яз дрібно листова, клен татарський, жимолость татарська, дуб кам'яний, са-мшит вічнозелений, тис ягідний, кипарис вічнозелений (пірамідальна форма), туя західна…).

Декоративні якості листя.Забарвлення листя деревних рослин є одним із основних засобів при побудові груп і створенні контрастних колірних рішень в паркових композиціях. Завдяки листовій поверхні посилюється ефект всієї маси крони, її розмір і щільність. Інтен-сивність забарвлення листя змінюється протягом вегетаційного періоду. Навесні майже всі рослини мають ніжний світло-зелений тон; влітку - зелений або темно-зелений; восени ж листя більшості деревних рослин забарвлюється в найрізноманітніші кольори: золотисто-жовті, оранжево-жовті, оранжево-червоні, червоні. Інтенсивність осіннього забарвлення за-лежить і від погодних умов літньо-осіннього періоду. Листя яскраво фарбуються за сухої і теплої погоди, але деякі породи до кінця листопада зберігають зелене забарвлення. Особливо гарні змішані насадження, де між деревами з багряно-жовтим листям та поодиноко, а то і групами висаджені хвойні породи. Вони вносять особливий колорит в осінній пейзаж.

Форми, величини і забарвлення листя. На загальний декоративний вигляд дерев і чага-рників значний вплив мають форма (орнамент), величина, колір і розташування листя на гілках.

Форма (орнамент) листя. По обрису листової пластинки розрізняють просте листя: округле (лист осики); овальне (скумпія); яйцеподібне (бук, граб); оберненояйцеподібне (в'яз, вільха чорна); довгасте; ланцетне (у верби); голковидне (у сосни) (мал. 7).

В залежності від ступеня цілісності листової пластинки просте листя буває: цілісним і розчленованим (мал. 8).

Серед складних листків, у яких окремі листочки прикріплені своїми черешками до за-гального черешка листка, розрізняють: трійчатоскладні, пальчатоскладні і перистоскладні (мал. 9).

Просте листя в більшості випадків створює щільність крони (липа, клен, дуб); складне - найчастіше надають кроні легкість, ажурність. Характер розташування листя (листова мо-заїка) впливає на сприйняття щільності крони. Деревні породи, яким властиво чітко вираже-не «мозаїчне» розміщення листя, мають і більш щільну крону (граб, дуб, клен гостролистий). У дерев і чагарників, у яких слабо виражене мозаїчне розміщення листя, навіть при дрібному розгалуженні і з великим листям, крона виглядає більш рихлою (мал. 10, 11).

У деревних порід нерідко спостерігаються відхилення від типової форми листя, властивої даному виду. Іноді це відхилення тимчасового характеру, пов'язані з віком всієї рослини або його частини. Так, хвойних порід (криптомерії, кипарисовиків і туй) витончена ниткоподібна або тонка й м'яка голковидна хвоя молодих одно-дворічних рослин із віком змінюється і стає типовою для даного виду грубої голчастої або плоскої лускатої хвої.

Молода, або так звана «ювенільна», форма хвої досить гарна; в декоративному садів-ництві із живців, взятих від молодих рослин, що мають ювенільну хвою, вирощують ефектні декоративні деревця і кущі.

Найбільш декоративне листя наступних форм: ланцетні або лінійні - lanceolatus, tine-aris; ниткоподібні - filiformis, tenuifolius; широколисті - latifolius; вузьколисті – angusti-folius; лопатеві - lobatus; розсічені - laciniatus, dissectus; перисті - pinnatus, plumosus; кучеряві - cri-spus; потворні - monstrosus, а також листя, схожі на листя інших видів.

За величиною листа розрізняють форми: крупнолисті - macrophylla і дрібнолисті - microphylla.

При підборі декоративних рослин у садові композиції враховують забарвлення листя (хвої) навесні, влітку і восени. На інтенсивність їх забарвлення значний вплив справляє міне-ральний склад ґрунту, на якому вирощують даний вид. Рослини з темно-зеленим листям, на бідних за родючістю ґрунтах, мають більш світлий відтінок, а з більш світлим забарвленням листя на родючих - стають темнішими. Крім того, листя навесні світліше, ніж влітку.

Величина листя відіграє істотну роль в сприйнятті його форми, будучи одним із за-собів досягнення ефектів ілюзорної (помилкової) перспективи в паркових композиціях.

За величиною листа деревні породи поділяють на категорії:

- з дуже великими листами (більше 40 см);

- з великими листками (20-40 см);

- з листям середньої величини (10-20 см);

- з дрібним листям (5-10 см);

- з дуже дрібним листям (1-5 см і менше).

Хвойні породи за величиною хвої поділяють на:

- з дуже великою хвоєю (більше 15 см);

- з крупною хвоєю (10-15 см);

- з хвоєю середньої величини (довжиною 5-10 см);

- з дрібною хвоєю (довжиною 1-5 см);

- з дуже дрібною хвоєю (довжиною (0,1-1 см).

Горіх маньчжурський, бархат амурський звертають на себе увагу головним чином ве-ликим пір'ястим листям. Ще більш оригінальна тричі пір'яста складним листям аралія мань-чжурська. Ефектні розсіченолистні форми вільхи сірої, бузини чорної, ліщини звичайної, ка-рагани деревовидної Лорберг та ін. Відсутність у місцевій флорі рослин з подібною будовою посилює їх декоративну цінність. Однак ця ознака сприймається лише з близької відстані, тому такі рослини рекомендуються для посадки поблизу доріжок.

В однієї і тієї ж деревної породи величина листя може змінюватися в залежності від віку рослини або її частини (гілки). У молодих екземплярів і на ростових гілках старих екземплярів листя зазвичай крупніше.

Фактура листя. Характер поверхні листя, його фактура, справляють значний вплив на декоративні якості .

По фактурі листя деревні породи поділяють на групи:

- листки гладенькі, глянсові, блискучі (бархат амурський, вишня, груша, горіх волось-кий, черемха пізня, магнолія великоквіткова, лавровишня, бересклет японський, туя гігант-тська);

- листки гладкі, матові (неблискучі): із сизуватим нальотом (верба біла, дуб сизий, ев-каліпти блакитний і попелястий, сніжноягодник, спірея японська, скумпія, обліпиха, ялина колюча, ялина Енгельмана, ялиця одноколірна, сосна Веймутова, сосна Сабіна, кедр атла-ський, кедр ліванський); без нальоту (клен гостролистий, клен польовий, дуб звичайний, ли-па дрібнолиста, липа крупнолиста, горіх чорний, калина звичайна, бузок звичайна, бирючи-на звичайна, бузина звичайна);

- листки шорсткі або опушені («повстяні», «сріблясті»): береза пухнаста, в'яз листува-тий, в'яз шорсткий, дуб пухнастий, липа повстяна, горіх сірий, тополя білий, горобина круг-лолиста (горобина срібляста), калина-гордовина, лох вузьколистий);

- листки горбисті із сильно помітною мережею жилкування (калина морщинистоліст-на, гортензія крупнолиста, гортензія волотиста;

- листки із шипами (аралія колюча, магонія звичайна, магонія японська, барбарис звичайний).

Забарвлення листя в різний час року має велике значення при використанні деревних насаджень в декоративних цілях. Кожному виду деревних рослин притаманне своє харак-терне забарвлення листя. Нормальний колір листя (хвої) деревних рослин - зелений різної інтенсивності і різних відтінків (від світло-зеленого до темно-зеленого).

Колір листя деревних порід схильний віковим і сезонним змінам. У всіх деревних порід молоде листя на початку їх розвитку має більш яскраве світло-зелене (іноді навіть жовтувато-зелене) забарвлення, яке у більш старих, які закінчили свій розвиток переходить в зелений і темно-зелений колір.

Крім світлого і яскравого весняною забарвлення листя, у багатьох листопадних дерев-них порід (деяких хвойних і вічнозелених листяних) спостерігається яскраве осіннє забарв-лення.

На забарвлення листя впливають умови вирощування. У багатьох деревних порід при нестачі в ґрунті заліза (надлишок в ґрунті вапна) спостерігається світліше, іноді жовте, за-барвлення (явище так званого «хлорозу»).

За різноманітністю осіннього забарвлення листя деревні породи поділяють на групи:

- породи, у яких все листя рослин даного виду восени мають один домінуючий колір, (жовтий, червоний, коричневий різних відтінків), не порушуючи домінуючого тону;

- породи, що мають різноманітне осіннє забарвлення листя у рослин одного виду.

Яскравість осіннього забарвлення листя деревних порід і тривалість збереження його в значній мірі залежить від умов осінньої погоди. Сухої осені листя мають менш яскраве забарвлення і утримуються на деревах не довго; несприятлива та прохолодна і дощова осінь, прискорює листопад. Найбільш сприятливою для яскравості й збереженості осіннього вбран-ня дерев і чагарників у садах і парках є тривала тепла і помірно волога осіння погода.

На молодих екземплярах листки восени пофарбовані яскравіше і довше утримуються на гілках, ніж на старих.

Крім умов погоди і віку рослин, час осіннього листопаду залежить і від видових особ-ливостей деревних порід.

У небагатьох деревних порід листя зберігають зелений колір до опадання з настанням стійких ранкових заморозків.

Тривале збереження деякими деревними породами восени зеленого листя є біологіч-ною особливістю цих порід - вони не встигають закінчити вегетацію до настання осінніх заморозків, під дією яких зелене листя опадає передчасно.

При використанні деревних рослин, крім декоративних якостей, необхідно врахову-вати запах листя. Листя більшості дерев і чагарників не мають запаху. Але у деяких дерев-них рослин вони відрізняються сильним запахом. Приємний запах мають листя берези боро-давчастої, оксамиту амурського, горіха волоського, тополі запашного, тополі бальзамічної, ялівцю високого, сосни алепської, сосни піцундської та інших видів сосен. Неприємний запах мають листя Айлант.

У деяких листяних порід із запашними листям запах посилюється після дощу (тополя запашна і бальзамічна), хвойні ж породи посилено виділяють летючі ароматичні речовини в суху спекотну погоду.

При створенні садово-паркових композицій особливо цінуються сріблясто-сірі тони листя і хвої (ялина колюча срібляста, ялиця одноколірна, тополя біла, лох вузьколистий і сріблястий, обліпиха та ін.) Їх висаджують поодиноко або невеликими групами на фоні зеленого газону або темних хвойних та листяних порід.

Значний декоративний ефект забезпечують червонолистні садові форми, які відрізня-ються високою декоративністю.

Залежно від строків вегетації багаторічних квітково- і листяно-декоративні рослини відносяться до трьох феноритмотипів:

- весняно-літньозелені вегетують з весни до кінця жовтня. Відростання пагонів відбу-вається в різні строки, але закінчують вегетацію майже одночасно з наставанням перших осінніх заморозків (Aquilegia hybrida, Belamcanda chinensis, Hemerocallis fulva, Physostegia virginiana, Rudbeckia x hybrida, Salvia officinalis, Sedum spectabile).

- весняно-літньо-осінньозелені відростають в березні - квітні, протягом вегетаційного періоду створюють дві генерації листя і входять під сніг зеленими. Закінчення вегетації у них вимушене (Aster dumosus, Betonica macrantha, Heuchera sanguinea, Hyssopus officinalis, Iris germanica, Ir. pseudacorus, Ir. pumila, Lavandula angustifolia, Nepeta mussinii, Phlox divaricata, Pyrethrum cinerariifolium, P. parthenium, Ruta graveolens, Sedum kamtschatisum).

- весняно-літньо-зимозелені це - біологічно вічнозелені рослини (Cerastium biebersteinii, Dianthus plumarius, Iberis sempervirens, Sedum reflexum).

- весняно-літньо-зимозелені це - біологічно вічнозелені рослини (Cerastium bieberstei-nii, Dianthus plumarius, Iberis sempervirens, Sedum reflexum) (табл. 2.1).

Узагальнені результати спостережень за ростом і розвитком декоративних рослин по-казали, що для зеленого будівництва найбільш перспективною є група вічнозелених рослин - більш 250 днів, цінні також і весняно-літньо-осінньозелені.

Декоративні якості квіток. У більшості рослин спостерігається сезонна періодичність морфофізіологічних явищ, спадково закріплена зміна періодів росту і спокою. Для кожного виду рослини властивий свій біологічний ритм, який відображає складну координацію внутрішніх фізі-олого-біохімічних процесів із зовнішніми умовами росту і має прояв у зміні фаз розвитку (фенорит-міці рослин).Річний цикл феноритміки є важливою біологічною характеристикою виду, яка вив-чається в ботанічних дослідженнях.

Цвітіння- важливий етап у житті декоративних рослин яке визначається ступенем сформованості генеративних бруньок, морфологією пагонів, умовами вирощування, погод-ними умовами… .

Види багаторічних листяно- і квітково-декоративних рослин за терміном квітування поділяють на три групи:

- рання цвіте у квітні - травні;

- середня - червень - початок серпня;

- пізня - цвіте починаючи з серпня (2 види).

Тривалість цвітіння рослин першої групи в середньому 20 - 25 днів. Найкоротший період цвітіння у Aquilegia hybrida, Iris pumila - 12 - 13днів, а найбільш тривалий – у Cerastium biebersteinii – 33 - 34 дні.

Довготривалість цвітіння представників середньої групи становить 35 - 39 днів. Найбільш довготривале цвітіння відмічено у Heuchera sanguinea - 53 дні, а найбільш коротке - у Belam-canda chinensis, Iris pseudacorus - 14 - 16 днів. У рослин пізньої групи тривалість цвітіння 32 - 33 дні. Rudbeckia x hybrida та Lupinus polyphyllus не квітували.

Час цвітіння для абсолютної більшості рослин є періодом їх найбільшої декоратив-ності. Квітучі дерева та чагарники розрізняються формою, розмірами та забарвленням квіток і суцвіть, їх ароматом, термінами і тривалістю цвітіння. У період цвітіння особливо приваб-ливі троянда і бузок. Викликають відчуття захоплення квітучі яблуні, черемха, горобина та гарно квітуючі чагарники, які цінуються не тільки за красу й достатню кількість квіток, але і за різні терміни і тривалість цвітіння, простоту вирощування… . Відповідний підбір квітучих рослин дозволяє створювати композиції з безперервним періодом цвітіння. Для декоратив-ного садівництва особливу цінність представляють рослини ранньовесняного цвітіння. Час і тривалість цвітіння - біологічна особливість того чи іншого виду, хоча в залежності від по-годних умов року в строках цвітіння спостерігаються відхилення. Не можна забувати, що яскравість забарвлення і розміри квіток, тривалість і достаток цвітіння багато в чому зале-жать від агротехніки вирощування, а інтенсивності забарвлення та освітленості (мал. 14 ).

Серед деревних рослин, які використовують у садово-парковому будівництві, є багато таких, в яких квітки не високо декоративні, а суцвіття маловиразні. До них належить біль-шість видів верби, тополі, берези, дуба, в'яза, клена, горіха, а також граб, ліщина, бук.

Запах квіток приваблює до рослин комах, сприяючи кращому їх запиленню і плодо-ношенню. За своїми якостями запах квіток може бути приємним або не дуже приємним, тому він підсилює чи, навпаки, погіршує декоративність рослин. Цю особливість запаху квіток враховують під час добору та розміщення рослин у садах і парках. Пахучі квітки є сильними антибіотиками й очищують повітря від шкідливих мікроорганізмів.

За інтенсивністю виділення летких пахучих ефірних олій та запахом рослини поді-ляють на дуже пахучі (Робіні, псевдоакація, азалія понтійська, бирючина звичайна, бузина чорна, липа серцелиста, калина чорна (форма Карлезі), черемха звичайна, бузок, чубушник тощо), пахучі, запах яких відчутний на невеликій відстані (абрикос, вишня, айва звичайна, горобина звичайна, ломиніс, троянди, софора японська), слабкопахучі, запах яких відчутний лише поблизу рослини (барбарис, аморфа, гледичія, айва японська, дейції, жимолость татар-ська, таволги).

До рослин, які мають приємний запах, належать робінія псевдоакація, айва звичайна, дейція, жимолость козяча, калини корейська і лавролиста, маслинка, магнолії великоквітко-ва і Суланжа, рододендрон жовтий, бузок звичайний, чубушник, лимонник китайський, яблу-ня. Задовільний, алене дуже приємний запах у квіток глоду, бузини чорної, шипшини жовтої. У каштана їстівного, фотинії гострозубчастої, еурії японської запах квіток непри-ємний. Такий поділ рослин за запахом квіток дещо умовний, оскільки, наприклад, запах би-рючини звичайної або черемхи звичайної одним подобається, тоді як іншим цей самий запах не подобається, а то й викликає алергію.

Під час створення садово-паркових композицій важливе значення має період і трива-лість цвітіння деревних рослин. За періодом цвітіння їх поділяють на ті, які цвітуть ранньою весною,навесні, влітку, восени та взимку.

У різних видів листопадних деревних рослин квітки можуть з'являтися до розпус-кання листя, одночасно з його появою або після облиствіння. До розпускання листя цвітуть абрикос, айва японська, кизил звичайний, персик, мигдаль, деякі ниди магнолії. Майже одно-часно із розпусканням листя розпочинають цвісти груші звичайна і маслинколиста, дейція шорстка, магнолія зірчаста, рододендрон жовтий, чубушник вінцевий. Однак більшість видів деревних рослин цвітуть після облиствіння.

За тривалістю цвітіння декоративні рослини поділяють на тривалоквітучі -період цвітіння квіток понад місяць (гортензія поникла, магнолія великоквіткова, мушмула япон-ська, ремонтантні троянди, шипшина зморшкувата, таволга Бумальда, таволга японська), рослини із середньою тривалістю цвітіння -період цвітіння до 1 місяця (гортензія дерево-подібна, бузок звичайний, смородина золотиста, таволга верболиста), рослини з коротким періодом цвітіння - 1-2 тижні (робінія псевдоакація, карагана деревоподібна, горобинник го-робиполистий, таволга середня, черемха звичайна).

Початок і тривалість цвітіння квіток у деревних рослин значною мірою залежать від кліматичних умов, у яких вони ростуть. Тому не тільки в різних географічно віддалених пунктах, а й в одному й тому самому населеному пункті у різні роки початок і тривалість цвітіння рослин дещо відрізняються. Для використання квітучих деревних рослин у деко-ративних насадженнях треба враховувати вік рослин, в якому вони розпочинають цвісти, та родючість ґрунту, від якого залежать початок і рясність цвітіння рослин.

Рослини в садово-паркових композиціях висаджуються з урахуванням декоративних якостей квіток і їх аромату. Не рекомендується висаджувати далеко від доріжок рослини із запашними квітками, так само як не можливо милуватися красою квітучої катальпи з далекої відстані. Рослини з дрібними, але численними квітками добре сприймаються і зі значної від-стані. Завдяки яскравому забарвленню сильний вплив на навколишній весняний пейзаж на-дають яскраві квітки форзиція, кизилу, гамамелісу японського. В даному випадку квітка роз-глядається не окремо, а в масі. Рододендрон даурський, навпаки, для кращого сприйняття ви-саджують поблизу доріжок.

При виборі тих чи інших деревних порід для садово-паркових насаджень квітки є важливою декоративною деталлю. Особливо це відноситься до квітучих чагарників, які ви-користовують для створення галявин і бордюр уздовж паркових доріг, а також у вигляді са-мостійних груп і солітерів на газоні.

Колір квіток відіграє важливу роль в їх декоративному ефекті. Інтенсивність (яскра-вість) забарвлення залежить від інтенсивності освітлення, що впливає на концентрацію пігментного розчину. При яскравому освітленні забарвлення червоних і синіх квіток стає більш яскравим.

Не всі квітки у рослин є репродуктивними, деякі з них стерильні і виконують лише декоративні функції. Безплідні (стерильні), гарні великі білі крайові квітки у калини звичай-ної, різко відмінні від непоказних дрібних плодоносних квіток, розташованих в середині суцвіття.

Запах квіток часто використовується в зеленому будівництві. Запашні рослини є по-тужними антибіотиками, що вбивають шкідливі мікроорганізми, якими забруднене міське повітря.

Запах квіток може бути приємним, посереднім або неприємним. По силі (інтенсив-ності насичення повітря летючими ефірними маслами) запахи можуть бути: дуже сильні (від дуже запашних квіток), сильні (від запашних квіток) і слабкі (від слабо запашних квіток).

Час і тривалість цвітіння мають велике значення. По періоду цвітіння деревні поро-ди поділяють на:

- квітучі у ранньовесняний період (кінець лютого - березень): кизил звичайний, магно-лія Суланжа, форзиція поникла.

- квітучі у весняний період (квітень-травень): абрикос звичайний, акація жовта, акти-нідія коломікта, глід звичайний, бузина червона, бузина чорна, груша звичайна, дейція ви-тончена, дейція шорстка, жимолость звичайна, жимолость-каприфоль, жимолость татарська, калина звичайна, калина-гордовина, калина канадська, магнолія великоквіткова, рододен-дрон жовтий, троянди, горобина круглолиста, горобина звичайна, бузок звичайна, спірея зві-робоєлистяна, спірея острозазубрена, спірея середня, черемха звичайна, яблуня ягідна.

- квітучі в літній період (червень - серпень): альбіція ленкоранська, дейція шорстка, липа дрібнолиста, лох вузьколистий, малина запашна, лох вузьколистий, троянда собача, бу-зок угорський, спірея Бумальда, спірея Вангутта, спірея Дугласа, спірея кантонська, софора японська.

- квітучі в осінній період (вересень - листопад): гортензія волотиста, гортензія дере-воподібна, троянда зморшкувата, спірея сіреноквіткова.

- вітучі в зимовий період (грудень - лютий): акація срібляста, евкаліпт попелястий (табл. 2.2).

Різниця кліматичних умов обумовлює значні зміни термінів цвітіння одних і тих же деревних порід у різних пунктах. Але і в одному і тому ж місці спостерігаються значні коливання в термінах настання і тривалості цвітіння одних і тих же порід в залежності від кліматичних особливостей року. Тому для практичних цілей зеленого будівництва необхідно мати графіки цвітіння деревних порід, складені на підставі багаторічних фенологічних спос-тережень сезонного розвитку деревних порід в даному пункті.

Для практичних цілей зеленого будівництва важливо знати, в якому віці розпочинає цвісти та чи інша деревна порода.

У цьому відношенні спостерігається велика різноманітність: одні деревні породи зац-вітають в молодому віці (троянди, спіреї, вишні, скумпія). У інших, цвітіння наступає пізно - іноді лише у віці 10 і більше років (бархат амурський, глід звичайний, липи).

Декоративні якості плодів. Багатьом видам дерев і чагарників особливу декоратив-ність надають плоди, які надають рослинам особливу привабливість і зорово сприймаються інколи не гірше квіток. Найбільшого декоративного ефекту мають плоди листяних листо-падних порід пізньої осені та на початку зими, коли яскраві, довго зберігаються на гілках плоди оживляють сумовитий пейзаж садів і парків.

При використанні плодів в декоративних цілях враховують величину, оригінальність форми, яскравість забарвлення, плодоношення і тривалість збереження плодів на гілках.

Малюнок 3.15. Плоди деревних рослин. де: 1, 2, 17 -крилатка (в'яз, ясен, клен), 3, 12 - однокістянка (вишня, мигдаль); 4, 5, 10- біб (карагана, гледичія); 6- багатолистянка (магнолія); 7 - горіх (ліщина); 8 - жолудь (дуб); 9 -коробочка (каштан кінський); 11, 15 - яблуко (горобина, яблуня); 13 - багатогорішок (шипшина); 14 - однонасінний біб (аморфа); 16 - багатокістянка (малина). Однак смакові якості плодів не завжди сприяють збереженню декоративності рослин.

Деяким рослинам плоди додають привабливість і оригінальність в літній час. Особ-ливу увагу заслуговує скумпія шкіряна, вишня повстяна та ін. У той же час у багатьох рослин плоди знижують їх декоративність (горобинники, гортензії, бузку, спіреї, бузки). Для покращення декоративного вигляду після цвітіння їх необхідно видаляти.

Декоративні якості стовбурів дерев і чагарників.Форма стовбура, фактура і колір кори стовбура і гілок є нерідко важливим декоративним показником, який необхідно врахо-вувати, при проектуванні зелених насаджень.

У садово-паркових насадженнях форма стовбура, фактура і колір кори деревних порід сприймаються навіть у групах і стають особливо помітними в алейних насадженнях та у солітерів, розташованих поблизу доріжок.

Прямий, стрункий стовбур правильної, округлої форми є неодмінною якістю дерев-них порід, які використовуються в алейних посадках і вуличних насадженнях.

Для алейних і вуличних посадок необхідні дерева зі стовбурами, на велику висоту вільними від гілок та сучків (з високою кроною), тоді як в невеликих групах і в одиночних посадках нерідко переважають дерева з кроною, опущеною майже до землі (ялини, ялиці).

Фактура і колір кори стовбурів і гілок. У всіх дерев у молодості кора стовбура має гладку, часто глянсувату, поверхню. З віком, у міру потовщення стовбура, кора стає товщою, покривається тріщинами або відшаровується пластинками. У деяких порід кора утворює характерні пробковидні нарости (бархат амурський, в'яз корковий, дуб корковий).

Лише деякі деревні породи зберігають до старості гладку, що не розтріскується кору; у більшості деревних порід кора в середньому віці має значні тріщини.

Тріщинуватість кори формує певний малюнок, характерний для кожного виду дерев. У деяких деревних порід на гілках, а іноді і на стовбурах можливі утворення (голки, шпиль-ки), що вносять зміни у форму і фактуру кори. Забарвлення кори у різних порід різне і разом з тріщинуватістю (малюнком) є одним із відмінних ознак кожної деревної породи, за якими її можна розпізнавати. Колір кори стовбура та гілок деяких деревних порід, особливо поміт-ний в безлистому стані, вносить особливий барвистий колорит у вигляд насаджень в осін-ньо-зимовий період.

По фактурі і малюнку кори стовбура, дерева поділяють на групи:

- дерева з гладкою корою, лише в старості злегка тріщинуватих (йлант, альбіція лен-коранська, береза паперова, береза пухнаста, бук східний, бук лісовий, вишня звичайна, граб звичайний, дуб каштанолистний, дуб червоний, клен лжеплатановий, клен сріблястий, осика, види ялиці, горобина звичайна, тополя бальзамічна, тополя біла, черемха звичайна, черешня, евкаліпт прутовидний);

- дерева з пластинчастою корою (кінський каштан, види платана, паротія перська, сосна звичайна);

- дерева з дрібнотрещіноватою корою (в'яз, гінкго дволопатеве, груша звичайна, дуб скельний, ялина європейська, каштан їстівний, клен гостролистий, липа крупнолиста, липа дрібнолиста, черемха пізня).

- дерева з глубокотрещіноватою корою (акація біла, в'яз листуватий, дуб звичайний, верба біла, верба ламка, лжетсуга Мензиса, горіх чорний, тополя канадська і чорна).

За забарвленням кори стовбура дерева і чагарники можна поділити на:

- дерева і чагарники з білою (з відтінками) корою стовбура (береза повисла (біля осно-ви стовбура - темно-сіра, глибоко тріщинуватості), береза паперова, береза пухнаста (кора біла, до основи стовбура), лох вузьколистий (на молодих пагонах кора сріблясто- біла), евка-ліпт прутовидний (влітку кора біла);

- дерева і чагарники зі світло-сірою корою (альбіція ленкоранська, бархат амурський, бук східний, клен сріблястий, липа крупнолиста, вільха сіра, горіх волоський, осика, гороби-на круглолиста, горобина звичайна, сосна Веймутова (кора зеленувато-сіра), сосна Руме-лійська, ясен звичайний);

- дерева і чагарники з темно-сірою корою (акація біла, дуб кам'яний, тсуга канадська, сосна кримська, софора японська (кора стовбура темно-сіра, гілок - зелена), черешня зви-чайна (кора сіра, блискуча, з металевим мідним відливом);

- дерева і чагарники з коричневою корою (різних відтінків) (береза Шмідта, в'яз шор-сткий, гінкго дволопатевий (кора сірувато-коричнева), клен польовий (кора буро-коричнева), липа дрібнолиста (кора коричнево-сіра), вільха чорна (кора темно-бура), сосна кедрова сибі-рська (кора темно-коричнева);

- дерева і чагарники із чорно-сірою корою (береза даурська (кора чорно-сіра, розтріс-кується), клен гостролистий (кора буро-сіра, чорнувата), черемха звичайна (кора стовбура червонувато-сіра);

- дерева і чагарники із жовтою і оранжево-жовтою корою (береза жовта (кора темна жовто-коричнева), сосна звичайна);

- дерева і чагарники із червоною корою (різних відтінків) (береза Максимовича (кора вишнево-коричнева), береза даурська); (кора червонувато-коричнева), дерен білий (кора кри-ваво-червона), дерен сибірський (кора коралово-червона), верба пурпурова (кора пурпуро-ва), троянда сиза (кора пурпурно-фіолетова), свидина криваво-червона (кора криваво-черво-на ), черемха Маака (кора стовбура оранжево-червона, гілок-світло-жовта), яблуня Недзве-цького (кора пурпурно-коричнева);

- дерева і чагарники із зеленою корою (дрок - всі види (кора гілок зелена);

- дерева із різнобарвною плямистою корою (платан східний і платан західний (кора плямиста - коричнево-сіро-жовто-зелена).

У різні пори року різноманітність декоративних якостей деревних рослин привертає до себе увагу і створює у людей особливе внутрішнє естетичне відчуття. Незважаючи на те, що красу і велич рослин різні люди сприймають по-різному, дерева, кущі та ліани за деко-ративністю можна розділити на певні групи та оцінити загальний вигляд або декоративний стан окремої особини чи групи особин у декоративних насадженнях.

Найчастіше декоративність деревних рослин оцінюють у період цвітіння й дозрівання плодів, оскільки ці фенологічні фази у багатьох видів найефективніші в декоративному від-ношенні. Однак при цьому треба враховувати розміри рослин, форму крони, будову, розмір і забарвлення листя, тобто декоративний стан рослин об'єктивніше можна оцінювати не за однією-двома, а за багатьма декоративними ознаками.

Загальну декоративність рослини оцінюють за шкалою:

- декоративність негативна (зовнішній вигляд рослин явно зменшує їх загальну при-вабливість);

- нульова (декоративні якості непомітні, рослини не мають своєї виразності на зага-льному фоні насаджень);

- незначна (декоративні якості помітні, але не виразні, тому не дуже підвищують декоративність рослин);

- достатня (декоративні якості виразні, рослини добре виділяються на загальному фоні насаджень);

- висока (декоративні якості надають рослинам значної привабливості, зумовлюють у масового спостерігача сильне емоційне відчуття, захоплення).

Тема 4. Види ґрунтових субстратів та технології їх приготування

1 2 345 6