 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Основи систематики декоративних рослин
Потреба систематизувати рослини в людей виникла у зв'язку з пізнанням та викори-станням рослинного світу. Це був єдиний шлях, по якому йшли дослідники, щоб вивчити ту величезну кількість рослин, які населяли і населяють земну кулю. Становлення систематики супроводжувалося збільшенням знаньпро внутрішню і зов-нішню будову рослин, їх історію, поширення, господарську цінність. Якраз господарське ви-користання рослин і спричинило утворення так званої утилітарної систематики. Потім сфор-мувалася штучна систематика, яка ґрунтувалася на довільно взятих морфологічних ознаках, та натуральна (природна) систематика, побудована на сумі морфологічних ознак. В даний час найдосконалішою є еволюційна, або філогенетична, систематика рослин. В її основу покладено положення еволюційного вчення. Після виходу в світ праці Ч. Дарвіна «Походження видів» (1859 р.) систематика стала філогенетичною наукою, яка прагне об'єк-тивно відобразити історичний розвиток світу і встановити споріднені зв'язки між окремими групами рослин та на їх основі побудувати філогенетичну систему. Першою філогенетичною систематикою рослин була систематика рослин німецького ботаніка О. Брауна (1864 р.). У 1887 р. з'явилася систематика А. Енглера, який поділив рос-линний світ на 17 відділів: шістнадцять відділів покритонасінних та один - голонасінних. Крім того, відомі філогенетичні системи рослин, які розробили Б.М. Козо-Полянський, О.А. Гроссгейм, А.Л. Тахтаджян. Для побудови еволюційної систематики рослинного світу (ботаніки-систематики ви-користовують морфологічний, анатомічний, палеоботанічний, ембріологічний, морфогео-графічиий, біохімічний, гібридологічний та експериментальний методи, а також метод фізіо-логічного імунітету та ін. Щоб пізнати складний процес еволюції та встановити споріднені зв'язки між окремими групами рослин вони користуються комплексом різних методів. За сучасною філогенетичною систематикою всі дерев'янисті рослини поділяють на го-лонасінні і покритонасінні. Голонасінні з'явилися на нашій планеті раніше, ніж покритона-сінні. Це був силурійський період палеозойської ери. Голонасінні поділяють на шість класів, два з яких - птеридосперми і кордаїти - вимерли, а два класи - саговникові та гінкгові - вими-рають. Найпоширеніші на земній кулі представники класу хвойних. Проміжне місце між хво-йними і покритонасінними займає клас гнетові, які мають обмежене поширення. Голонасін-них налічується близько 800 видів, з яких 560 видів хвойних. Голонасінні представлені ли-ше деревними рослинами. Покритонасінні, або квіткові рослини - найбагатший відділ рослинного світу. Він охоплює 240 тис. видів. З'явилися вони на Землі близько 120 млн. років тому в крейдовий період як окрема гілка в еволюції насінних папоротей. Покритонасінні швидко поширилися на суші, виявляючи виняткову мінливість та пристосованість до умов зростання, внаслідок чого з'явилися покритонасінні рослини різних розмірів та з різною тривалістю життя. До покритонасінних належать одно-, дво- і багаторічні трав'янисті рослини, напівкущі, кущі та дерева, які живуть до 4 тис. років. У сучасну геологічну епоху покритонасінні рослини ростуть в усіх кліматичних зонах і в найрізноманітніших екологічних умовах - від тропіків до арктичних зон, на суші та у воді, на болотах, рівнинах і в горах, бідних і родючих ґрунтах тощо. Основною таксономічною одиницею в систематиці рослин є вид. Види об'єднують у роди, роди - в родини, родини - в порядки, порядки - в класи, а класи - у відділи. Існують і проміжні таксономічні одиниці. Наприклад, між видом і родом може бути секція, підрід, а між родом і родиною - підродина. Для садово-паркового будівництва велике значення мають внутрішньовидові систе-матичні одиниці, які помітно відрізняються від типової форми, характерної для виду. Нез-начні відхилення від типової форми виду називають лузусами. Наприклад, лузусами є різні за розміром і формою листки, плоди. Значні відхилення від типової форми називають абер-раціями. Це, наприклад, куляста, повисла, конічна, циліндрична форми крони, рослини зі скрученими гілками, пістряве, червоне, золотисте та інше забарвлення листя. Деревні рослини поділяють на вічнозелені та листопадні. Листопадні рослини щороку скидають листя наприкінці вегетації, а у вічнозелених листя (хвоя) живе від 2-3 до 13-15 ро-ків і обпадає неодночасно. Тому рослина завжди залишається в облиствленому стані, хоча старі гілки залишаються без листя і втрачають декоративність. Вічнозелені та листопадні рослини є також серед хвойних і листяних деревних видів. Однак серед хвойних дерев переважають вічнозелені, а серед листяних - листопадні.
|
