ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Охарактеризуйте післявоєнну відбудову і розвиток України в 1945-пер.пол.50 –х.рр.

1 2 345

Війна призвела до небаченого руйнування економіки України. Після війни її промислово-виробничий потенціал становив 48% проти рівня 1940 р.Відбудова господарства починалася відразу ж після визволення українських земель, а вже в травні 1945 р. було відбудовано 30% зруйнованих промислових потужностей.У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла четвертий п'ятирічний план (1946-1950) відбудови народного господарства. Важливою проблемою відбудови були капіталовкладення. США відмовили у наданні кредитів Радянському Союзу, який не став учасником плану Маршалла (кредити надавалися за умови виходу комуністів із уряду).Поставки за рахунок репарацій із Німеччини, допомога з-за кордону були незначними. Основним джерелом інвестицій були внутрішні резерви.Відбудова господарства розпочалася з важкої промисловості. При цьому уряд керувався політичними мотивами: створити воєнно-промисловий комплекс.В Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес і великі теплові електростанції, металургійні заводи. Розвиток важкої промисловості відбувався за рахунок легкої, сільського господарства, науки і культури, які фінансувалися по залишковому принципу. Посилилися диспропорції в розвитку промисловості на користь галузей воєнно-промислового комплексу. В СРСР досягнення науково-технічного прогресу впроваджувалися повільно. Підприємства працювали за старими технологіями, надзвичайно високими були енерго- і матеріаломісткість виробів. Цим було обумовлене технічне відставання Радянського Союзу від Заходу.Важливим джерелом відбудови став героїчний ентузіазм народу. 90% працюючих були охоплені різними формами соціалістичного змагання.Відбудова сільського господарства проходила в надзвичайно складних умовах: скоротилися посівні площі, не вистачало робочих рук, техніки, коней; важким було становище селян: мізерна оплата праці, високі податки на підсобне господарство, селяни не мали паспортів, на них не розповсюджувалося пенсійне забезпечення, виплати по тимчасовій непрацездатності; ситуацію ускладнила посуха 1946 р. і голод взимку 1946-1947 р.р., від якого в Україні померло більше 800 тис. чоловік. Але головною причиною голоду стала не посуха, а позиція держави і комуністичної партії - непомірно високі плани хлібозаготівель не були зменшені, зерно і продукти тваринництва великими обсягами вивозилися за кордон. Здійснювалася політика "ножиць цін" по відношенню до сільського господарства. Державні заготівельні ціни залишилися на рівні 1928 р., хоча ціни на промислову продукцію зросли у 20 разів.З метою зміцнення фінансів (скорочення грошової маси, випущеної під час війни) у грудні 1947 р. було здійснено грошову реформу. Ії проводили конфіскаційними методами.Щодо суспільно-політичного , то тут утвердився режим одноособової влади Сталіна, культ його особи досяг апогею. Україна не мала ніяких прав для здійснення самостійної політики.

Відсутність демократії і свобод громадян, зловживання владою, посилення масових репресій. В Україні пік репресій припав на 1947 р., коли ЦК КП(б)У очолював найближчий соратник Сталіна - Л.Каганович.З 1946-1947 р.р. під керівництвом секретаря ЦК ВКП(б) Жданова почалася ідеологічна кампанія по "наведенню порядку" в галузінауки, культури, літератури і мистецтва.Метою "ждановщини" в Україні було придушення національно-визвольного руху, будь-яких проявів української самостійницької ідеї. Розгорнулася нищівна критика інститутів історії України та історії української літератури Академії Наук, творчих спілок, редакцій ряду газет і журналів. Здійснювалися кампанії проти видатних діячів української культури - письменників М.Рильського, В.Сосюри, Ю.Яновського, композитора В.Данькевича, кінорежисера О.Довженка та інших, яких звинувачували в "ідеологічних помилках" і "українському буржуазному націоналізмі".Отже, в 1950 р. важка промисловість перевершила, а легка - ледве досягла 80% довоєнного рівня. Сільське господарство не досягло довоєнного рівня

Таким чином, історичний розвиток України в 1945-1953 р.р. відбувався в умовах посилення сталінського тоталітарного режиму.

23.Охарактеризуйте становище Західноукраїнських земель у 20-30ті рр.. ХХ ст.. Дайте оцінку ОУН.

Західноукраїнськими землями в міжвоєнний період володіли інші держави. Під польською окупацією впродовж 1919-1921 р.р. опинилися Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя. Війська Румунії наприкінці 1918 р. окупували Північну Буковину і Бесарабію. Закарпаття (під назвою “Підкарпатська Русь”) у 1920 р. було приєднане до Чехословаччини.Окупація українських земель Польщею, Румунією та Чехословаччиною відбулася за підтримки західноєвропейських країн та США.

Окупаційні власті не мали жодного наміру поступатися українськими землями. Навпаки, вони проводили політику колоніального гноблення, асиміляції українського народу.Українські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини не мали власного автономного устрою. Уряди цих країн прагнули до посилення контролю над українськими територіями. Польський уряд намагався витравити такі поняття, як “Україна” та “українці”.У 1924 р. видано закон про заборону вживання української мови у всіх державних установах.. Урядові кола розгортають репресії проти українців, здійснюють політику жорстокої асиміляції. Польський уряд розділив країну на дві території - Польщу "А" і Польщу "Б". До першої входили корінні польські землі, до другої - переважно західноукраїнські і західнобілоруські. Сприяючи розвитку промисловості в Польщі-"А", уряд у той же час свідомо гальмував промислове будівництво в Польщі-"Б". 85% підприємств Сх. Галичини були дрібними, на кожному з них працювало менше 20 чоловік. Господарство краю розвивалося відповідно до інтересів польської економіки. Переважали ті галузі, які забезпечували високі доходи без значних капіталовкладень, а саме: нафтодобувна, деревообробна, харчова, промисловість по переробці мінеральної сировини.

Румунська влада здійснювала щодо українського населення політику тотальної румунізації, вдаючись до відкритих насильницьких дій. З 1919 по 1928 рік на території Буковини існував воєнний стан. У 1920 р. заборонено вживання української мови. Українців не визнавали окремою нацією. Була заборонена українська преса, здійснювалася румунізація православної церкви. Буковина була відсталою окраїною Румунії. Буковинська економіка залишалася напівкустарною, найбільшу питому вагу в економіці складала харчова промисловість.Уряд Чехословаччини здійснював більш помірковану політику щодо Закарпаття. Але і ця політика була спрямована на те, щоб утримати українські землі під владою Чехословаччини. Власті намагалися переконати українське населення, що в нього немає батьківщини, що українська мова є для нього “чужою”.

Боючись зростання національної свідомості українців, іноземні уряди всіляко перешкоджали розвитку освіти: закривалися українські школи, діяла норма прийому до вузів української молоді (у Львівському університеті вона складала 5%, причому студентами могли бути лише ті, хто присягнув на вірність Польщі). Освіту мали лише 40% дорослих громадян Закарпаття, 30% - Галичини і Волині, 20% - Буковини.Отже, внаслідок колонізаторської політики, економіка України перебувала в застої.

Тяжким було і соціальне положення населення: низький життєвий рівень, жорстока експлуатація, високий рівень безробіття, захворюваності, смертності.Складне соціально-економічне положення обумовило еміграцію із західноукраїнських земель (переважно із Галичини). За 1919-1939 роки еміграція склала 190 тис. чоловік.На відміну від співвітчизників у Радянській Україні, західні українці все ж таки не зазнали таких драматичних соціально-економічних змін.У зв’язку з такою політикою уряду піднімається національна свідомість українців. Національно-визвольний рух очолювали різні політичні сили, погляди яких на майбутнє України не співпадали, а іноді були протилежними. Найбільш активною була діяльність Організації українських націоналістів (ОУН). Вона утворилася у 1929 р. Організатором і керівником ОУН протягом 1929-1938 років був Є.Коновалець. Ідеологією ОУН став "інтегральний націоналізм" розроблений Дмитром Донцови:проголошувалася перевага національних інтересів над індивідуальними, стверджувалося, що вищою метою боротьби є досягнення державної незалежності будь-яким способом. Мета ОУН - утворення соборної української незалежної держави з багатоукладною економікою. Політична система майбутньої держави мала грунтуватися на владі однієї націоналістичної партії. На чолі руху і держави мав стояти лідер, наділений необмеженою владою. Будівництво незалежної України мало завершитися вигнанням з українських земель усіх окупантів. Методи боротьби - пропагандистські, агітаційні, організаційні, диверсійні і терористичні. Після вбивства Є.Коновальця (1938 р.) серед членів ОУН посилилися суперечності щодо тактики боротьби, внаслідок чого стався розкол. Виникли два напрямки: революційне крило очолив С.Бандера (ОУН-Б), помірковане крило очолив А.Мельник (ОУН-М). Значний вплив на активність українського населення мала греко-католицька церква. Її глава, митрополит А.Шептицький, який користувався великим авторитетом серед західних українців, виступав проти приєднання українських земель до Польщі, всіляко сприяв процесам національного відродження. У 1923 р. А.Шептицького було заарештовано. Отже,в історії українського національно-визвольного руху діяльність Організації Українських Націоналістів посідає особливе місце. Це один з найорганізованіших й наймасовіших етапів боротьби українського народу за власну державність.Кожен член ОУН складав присягу на вірність українській нації,. Кожен член ОУН мав бути готовий віддати життя за ідеал самостійної і соборної України. Побудована на засадах глибокої ідейності та суворої дисципліни, ОУН змогла не тільки встояти перед жорстоким терором з боку окупаційної влади, а й вести ефективну роботу. Якщо взяти до уваги, що активність похідних груп ОУН поширювалася на всі українські етнічні землі, а збройний опір ще довго не припинявся й після закінчення Другої світової війни, то можна зробити однозначний висновок: ОУН і націоналістичний рух стали незаперечним свідченням невмирущості національної ідеї та готовності українського народу зі зброєю в руках відстоювати ідеал національної самостійності.

24. Охарактеризуйте основні напрямки зовнішньої політики України в сучасних умовах Після проголошення Акта про державну незалежність Україна вперше стала рівноправним суб'єктом у міжнародних відносинах.5 грудня 1991 р., після Всеукраїнського референдуму, Верховна Рада звернулася з Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Україна у повній відповідності з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права.Основні підвалини зовнішньополітичного курсу, як демократичного і миролюбного, були закладені декларацією про державний суверенітет України.У липні 1992 р. Верховна Рада схвалила "Основні напрямки зовнішньої політики України". Документ визначив базові національні інтереси країни, обгрунтував засади та пріоритети її зовнішньої політики, серед яких - розширення участі в європейському регіональному співробітництві та в межах СНД, активна участь у діяльності ООН, співпраця з державами Європейської співдружності.Західний напрямок1.У 1992 р. Президент України підписав Заключний Акт наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), що сприяло інтеграції України у європейські структури. На саміті НБСЄ у листопаді 1999 р. Л.Кучма підписав Хартію Європейської безпеки на XXI століття.9 листопада 1995 року Україна стала 37 членом Ради Європи. У 1996 р. Україна приєдналася до об'єднання держав Центр Європейських ініціатив (ЦЄІ), мета якого - служити зміцненню стабільності і безпеки у цьому регіоні. Підписано угоди, в яких закріплено відсутність будь-яких територіальних претензій, з усіма європейськими сусідами України. Тим самим навколо України створено пояс безпеки і стабільності. У перспективі Україна прагне до рівноправного членства у Європейському Союзі. Прийнято стратегію інтеграції України у Євросоюз, набрала чинності і почала втілюватися в життя Угода про партнерство і співробітництво.Україна і СНД 2. Розбудова відносин з республіками колишнього СРСР, з країнами – членами СНД. Про ставлення України до СНД вже йшлося в попередньому розділі. Україна виступає проти перетворення СНД на наддержавну структуру, на суб'єкта міжнародного права. У 1994 р. Україна приєдналася на правах асоційованого члена до економічного союзу у рамках СНД. У той же час, вона не підписала Статут СНД, угоди про створення об'єднаних збройних сил, про сили спільного призначення та інші документи, які передбачали надання інститутам СНД державних функцій. Керівництво України робить наголос на економічній складовій у діяльності СНД, прагне до розширення співробітництва між країнами СНД на двосторонній основі.Україно-російські стосунки 3. Особливе значення для України має розвиток відносин з Росією, які тривалий час залишалися складними і суперечливими. Взаємовідносини ускладнювалися такими питаннями, як розподіл іноземних боргів, закордонного майна та активів СРСР, розподіл Чорноморського флоту, статус м.Севастополя, різні позиції щодо НАТО. 31 травня 1997 р. президенти України і Росії Л.Кучма і Б.Єльцин підписали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською федерацією. Договір заклав базу для вирішення всіх проблем у стосунках між країнами, надав цим стосункам нової якості.Відносини з США 4. До першочергових пріоритетів зовнішньої політики відноситься співробітництво зі США, яке поступово еволюціонізує у напрямі виходу на рівень партнерських відносин. Поліпшенню американо-українських відносин значною мірою сприяла реалізація Україною свого без'ядерного статусу. У січні 1994 р. у Москві було підписано угоду між Україною, Росією та США, згідно з якою Україна зобов'язувалася протягом семи років вивезти до Росії для розкомплектування усі ядерні боєзаряди. Наприкінці цього ж року у Будапешті під час роботи НБСЄ лідери України, Росії, США й Великобританії підписали Меморандум про гарантії безпеки України.У березні 1994 р. відбувся офіційний візит Президента України до США, під час якого було підписано низку важливих економічних угод.Економічне співробітництво 5. Виходячи із міркувань національної і європейської безпеки, Україна поглиблювала співробітництво з НАТО. У 1997 р. було підписано Хартію про особливе партнерство України і НАТО. Але на даному етапі стосунки з НАТО згорнуті. 6. Важливим пріоритетом у зовнішній політиці є економічний аспект, що пояснюється кризовим станом економіки України. Україна інтегрується в міжнародні економічні та фінансові структури. У 1992 р. вона стала рівноправним членом Міжнародного валютного фонду та Європейського банку реконструкції і розвитку. Україна налагоджує торговельні зв'язки з країнами світу, досягнуто помітних успіхів в експорті продукції авіаційної, суднобудівної, ракетно-космічної галузей. Значна увага приділяється залученню в українську економіку іноземних інвестицій. У 2008 році Україна стала членом Світової Організації Торгівлі. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.Україна все впевненіше налагоджує всебічні зв'язки з країнами світу, займає гідне її народу місце у світовому співтоваристві.

25. Доведіть,що ХІХ ст.. стало передумовою становлення національного відродження в Україні Активізації національного руху сприяло зростання української інтелігенції, яка виступала ініціатором і організатором цього руху. Центрами підготовки інтелігенції стали міста, де діяли університети: Львів (у 1661 р. відкрито перший в українських землях університет), Харків (у 1805 р. відкрито перший на Наддніпрянщині університет), Київ (1834 р.), Одеса (1865 р.). В Західній Україні значну роль у національному відродженні відігравало уніатське духовенство. У той час, коли православне духовенство в Наддніпрянщині було зрусифіковане і виступало опорою російського царизму, греко-католицьке духовенство прагнуло бути разом зі своїм народом, відображати його інтереси.Національно-визвольний рух започаткувала патріотична інтелігенція, яка прагнула зберегти від вимирання українську мову, історію, культуру. У 1798р. – видано «Енеїду» І.Котляревського . Це була епохальна подія: вона поклала початок відродження української мови,перетворенню її на літературну. Справу Котляревського продовжили «Харківські романтики» - літературне об’єднання 20-40 рр., створене студентами Харківського університету Л. Боровиковським, А. Метлинським, О.Корсуном. Ідейним натхненником «харківських романтиків» був Григорій Квітка-Основяненко. Також у цей час посилюється інтерес до української історії. Набуває популярності твір «Історія русів», у якому автор доводить, що Україна має власну історію, захищає право українського народу на свободу і державу. На початку 19 ст. в Україні виникають перші таємні організації – масонські ложі. Найбільше значення мала ложа «Любов до істини»,серед членів якої були І.Котляревський, Г.Тарнавський і в якій сповідувалися ідей відокремлення України від Росії. На її базі у 1821 р. утворилося таємне «Малоросійське товариство»,члени якого виступали за державну незалежність України. В Україні засновуються такі таємні організації :«Південне товариство»(1821 1825рр.) з центром у Тульчині, очолюване П.Пестелем. Вони виступали за ліквідацію кріпосного права і самодержавства, бажали єдиної і неподільної Росії; «Товариство об’єднаних словян» (1823-1825рр.) у Новгороді-Волинському на чолі з братами Борисовими,програмою яких було: ліквідація кріпосного права, створення федерації словянських народів,однак Україна не є об’єктом федерації. У 1846-1847 рр. в Києві утворилась і діяла перша суто українська таємна політична організація – Кирило-Мефодіївське товариство(Т.Шевченко, М.Костомаров, П.Куліш,В.Білозерський). Основні цілі : ліквідація самодержавства і кріпосного права і самодержавства, національне визволення України, утворення на демократичних принципах федерації слов’янських народів з центром у Києві. Ідейним натхненником українського відродження був Т.Г. Шевченко. У 1840 р. виходе збірка «Кобзар», що утвердила українську літературну мову. В 1861-1862 рр. члени Кирило-Мефодіївського братства заснували журнал – «Основа», що знайомив читачів з життям українського народу.З кінця 50-х рр. 19 ст. розгортається громадівський рух. Громади – національні культурно – просвітницькі організації. У 1859р. відкрилася перша громада у Києві на чолі з В.Антоновичем. Найактивніші учасники: М.Лисенко, М.Старицький, П.Мирний, М.Драгоманов,П.Чубинський. Початок 70 – х рр. 19 ст. – другий етап громадівського руху. Київська громада мала власний друкований орган – «Київський телеграф». Після Емського указу Олександра ІІ громадівський рух переміщається за кордон. У 1878 – 1882р. М.Драгоманов видає у Женеві перший український журнал»Громада». У 1900р. виникає перша політична партія – Революційна Українська партія(Д.Антонович, Д.Матусевич). Спочатку вони сповідували ідею української державної самостійності, а потім висунули вимогу національно-культурної автономії України в межах Росії. Це обумовило розкол партії. Західна УкраїнаЗачинателі національного відродження в Західній Україні вийшли із середовища греко-католицького духовенства. У 1816р. Іван Могильницький заснував «Клерикальне товариство» з метою розповсюдження релігійних текстів українською мовою. Він створив «Граматику» української мови, довів,що вона є рівноправною слов’янською мовою. У 30-ті рр. центром національної свідомості стає Львів, де з 1830 по 1837рр. діяв гурток «Руська трійця»(М.Шашкевич, Я.Головацький, І.Вагилевич). За мету вони становили боротьбу проти національного гноблення, поширення знань про українську історію, традиції, перетворення української мови на літературну. У 1837р. гурток видав альманах «Русалка Дністрова». Важливий вплив на визвольний рух мала революція 1848-1849 рр. Центром революційних подій у західноукраїнських землях був Львів. У травні 1848р. створюється перша в Західній Україні політична партія – Головна Руська Рада, яка вимагала утворення української автономії в Східній Галичині. Основні підсумки революції: -ліквідація в Австрійській імперії кріпосного права,проголошення конституційного правління та громадських прав. В суспільно – політичному житті діяло три напрямки: москвофіли – реакційний,представники якого не визнавали існування українського народу та його мови, виступали за приєднання до Росії. Народовці – національний напрямок, який спрямовувався на служіння інтересам українського народу. Головною метою було розвиток укр.мови і культури. У 1868р. народовці заснували у Львові культурно – просвітнє товариство «Просвіта». У 1885 р. народовці заснували Народну Раду, яка висунула вимогу надати укр.землям автономію в межах Австро-Угорщини. Радикальний напрямок, який виник під впливом ідей Драгоманова. Радикали виступали за утворення незалежної України.У 1894 р. утворилося Наукове товариство ім. Т.Шевченка. на чолі з М.Грушевським. У кінці 19 ст. починають активно формуватися політичні партії.

28.Зробіть порівняльний аналіз українського визвольного руху в складі рос. Та айстро-угорської імперії. В Росії національне гноблення набуло крайніх, жорстоких форм і найбільш яскраво проявилося у циркулярі 1863 р. міністра внутрішніх справ Валуєва, який заборонив друкування і викладання українською мовою, цинічно заявивши, що "ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може". У 1876 р. підписано Емський указ Олександра II, який заборонив ввіз літератури українською мовою, українські п'єси та пісні (їх треба було перекладати на російську), використання української мови в початкових школах, державних закладах. Назва "Україна" була заборонена.В Австро-Угорщині національне гноблення здійснювалося не в таких грубих формах. Австро-Угорщина, на відміну від Росії, була конституційною монархією (Конституції 1848 р. і 1867 р.): існували певні політичні свободи, рівність громадян, центральний парламент і крайові сейми (зокрема в Галичині і Буковині), вибори до яких здійснювалися за участю всього населення. Українська мова і культура формально не заборонялися.І хоч права українців всіляко обмежувалися - обмежувалося викладання українською мовою в школах, нею не викладали в жодному вузі, українських представників у виборчих органах влади були одиниці - все ж таки конституційний устрій сприяв зростанню активності українського населення, його організованості. В XIX ст. саме Західна Україна стала центром національного відродження.Наддніпрянська Україна-Національно-визвольний рух започаткувала патріотична інтелігенція, яка прагнула зберегти від вимирання українську мову, історію, культуру.У 1798 р. Іван Котляревський видав поему "Енеїда", вперше використавши українську народну мову в якості літературної. Це була епохальна подія: вона поклала початок відродженню української мови, перетворенню її на літературну.-“Харківські романтики” – літературне об’єднання 20-40-х років, створене студентами Харківського університету Левком Боровиковським, Амвросієм Метлинським, Олександром Корсуном та іншими.-А також розвитку укр. культури, історії та науки сприяла діяльність:Григорія Квітки-Основ'яненко. ("Малоросійські повісті),Петро Гулак-Артемовський,Дмитра Бантиш-Каменського , Миколи Маркевича,Микола Костомаров, Володимир Антонович, Олександра Єфименко, Дмитро Багалій,Михайла Грушевського.Культурницька діяльність української інтелігенції справила визначальний вплив на піднесення національної свідомості народу, на активізацію процесів національного відродження.-виникають перші таємні організації - масонські ложі. Найбільше значення мала Полтавська ложа "Любов до істини", серед членів якої були Іван Котляревський, Григорій Тарнавський, Семен Кочубей і в якій сповідувалася ідея відокремлення України від Росії.Масонські ложі започаткували організований опозиційний царизму рух в Україні.-У 20-і роки XIX ст. в Україні засновуються таємні декабристські організації:"Південне товариство" (1821-1825) з центром у Тульчині, очолюване полковником П.Пестелем."Товариство об'єднаних слов'ян" у Новограді-Волинському (1823-1825) на чолі з офіцерами братами Борисовими.-У 1846-1847 р.р. в Києві діяла перша суто українська таємна політична організація - Кирило-Мефодіївське товариство (братство). Нараховувала 12 чоловік, серед них Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський.Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства була першою спробою української інтелігенції перейти від культурного до політичного етапу боротьби за національне визволення України.-Громади підтримували зв’язки з представниками національного руху Західної України.Культурно-просвітницький рух Громад викликав тривогу серед урядових кіл. У 1863 р. міністр внутрішніх справ Валуєв видав вищезгаданий горезвісний циркуляр. Проти громадівців прокотилася хвиля репресій і в другій половині 60-х років громадівський рух пішов на спад.-Наприкінці XIX ст. відбувається політизація національно-визвольного руху. Першою політичною організацією на цьому етапі стало “Братство тарасівців”, яке діяло впродовж 1891–1893 рр.. Його засновниками були українські студенти М.Міхновський, І.Липа, В.Шемет.. -Першою політичною партією в Наддніпрянській Україні стала утворена в 1900 р. у Харкові Революційна українська партія (РУП). Засновники - Д.Антонович, М.Русов, Д.Матусевич та інші. -Народники 70-х років розгорнули широку пропаганду серед селянства (так зване “ходіння в народ”) з метою викликати протест проти властей і збройні бунти.Стосунки між національно-визвольним і загальноросійським революційним рухами були неоднозначними. З одного боку, єднанню рухів сприяла їх спрямованість проти самодержавства, на соціальні перетворення. Але ж, з іншого боку, нехтування інтересами української справи відштовхувало від загальноросійських революційних організацій учасників українського визвольного руху.Західна Україна

Зачинателі національного відродження в Західній Україні вийшли із середовища греко-католицького духовенства. У 1816 р. священник Іван Могильницький заснував у м. Перемишлі "Клерикальне товариство" з метою розповсюдження релігійних текстів українською мовою. І.Могильницький створив "Граматику" української мови, довів, що українська мова є рівноправною слов'янською мовою, а не діалектом російської чи польської мови.

· У 30-ті роки XIX ст. центр діяльності, спрямованої на пробудження національної свідомості західних українців переміщується до Львова, де з 1830 по 1837 р.р. діяв культурно-освітній гурток "Руська трійця". Його засновниками були студенти Львівського університету Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. За мету вони ставили боротьбу проти національного гноблення, поширення знань про українську історію, традиції, перетворення української мови на літературну. У 1837 р. гурток видав альманах "Русалка Дністровая", майже весь тираж якого був конфіскований. При цьому начальник поліції Львова зазначив: "... ці божевільні тут хочуть відродити давно мертвий і похований русинський народ".

1 2 345