ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Дайте оцінку гетьмана П.Скоропацького.Чи мав він шанс на перемогу.

123 4 5

Павло Скоропадський - нащадок гетьмана початку XVIII століття Івана Скоропадського, один із найбільших українських землевласників, з 1912 року - генерал-майор російської армії, ад'ютант Миколи ІІ. У 1917 році брав участь у створенні загонів вільного козацтва.Гтьман і його уряд перебували у повній залежності від німецько-австрійського окупаційного режиму.Замість УНР була проголошена Українська держава, республіканська форма правління замінена на монархічну (гетьманат). Гетьман зосередив у своїх руках всю повноту влади - законодавчу, виконавчу, судову. Демократичний режим змінився авторитарним.Створювалася регулярна українська армія. Уряд видав закон про загальну військову повинність. Гетьман передбачав відродити козацтво як стан українського суспільства. Але план створення армії реалізований не був.Успішною була діяльність уряду в культурній сфері: українізація шкіл, відкриття нових гімназій, університетів, Української Академії Наук, Національного архіву та інших культурно-просвітницьких центрів.Здійснювалася активна зовнішня політика. Українську державу П.Скоропадського визнало 30 країн світу, у 23 країнах вона мала своїх представників. Було укладено договір про добросусідські відносини з Росією.Гетьманський переворот, хоч і відбувся досить спокійно, масового схвалення не дістав. Уряд гетьмана не визнали соціалістичні партії, селянський союз, інші політичні та громадські організації.Втративши іноземну військову підтримку, гетьман переорієнтувався на Антанту і білогвардійців, сподіваючись на їх допомогу. 14 листопада у грамоті "До всіх українських громадян" П.Скоропадський заявив про федерацію України з небільшовицькою Росією і про "відновлення Великої Росії". Суверенність Української держави скасовувалася.У відповідь на гетьманську грамоту Директорія оголосила початок повстання проти гетьманського режиму. Повстанський рух охопив майже всю Україну.28 листопада з ініціативи КП(б)У було створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України на чолі спочатку з Г.П'ятаковим, а згодом – Х.Раковським. На допомогу українським більшовикам знову прийшла Росія, відкривши Український фронт. Протягом листопада-грудня 1918 р. більшовикам вдалося відновити радянську владу на частині української території. Уряд гетьмана опинився у безнадійній ситуації, 14 грудня війська Директорії зайняли Київ. Цього ж дня П.Скоропадський зрікся влади і покинув місто.

Гетьманський уряд передав владу Директорії, яка заявила про відновлення УНР.

Директорія була з самого початку свого правління у стані війни з Радянською Росією.

4.Охарактерезуйте особливості розвитку Галицько-Волинської даржави.Чи можна вважати її країнською державою.

Віддаленість Галичини і Волині від Києва забезпечувала відносну незалежність і самостійність цих земель. З розпадом Київської Русі над Дністром виникло Галицьке князівство а над Бугом - Волинське князівство з центром у Володимирі.Галицьке князівство спочатку було більш сильним. Зміцнення Галичини відбулося за князя Володимирка та його сина Ярослава Ярослав був наймогутнішим галицьким князем, за великий розум і спритність його прозвали Осмомислом.Волинське князівство, відділившись від Києва, спочатку розпалося на дрібні князівства, які ворогували між собою. Забезпечити єдність Волинської землі вдалося талановитому князю Роману Мстиславовичу який у своїй об’єднавчій політиці зробив ставку не на бояр, а на служиле дворянство і городян. Роман Мстиславович забезпечив внутрішню стабільність Волинського князівства, що дозволило йому розпочати активну боротьбу за розширення своїх володінь. В результаті у 1199 році Роману Мстиславовичу вдалося вперше об'єднати Волинську і Галицьку землі, врятувавши останню від зазіхань польських і угорських феодалів.Так утворилася Галицько-Волинська держава.Утворення такої могутньої держави дозволило йому вести успішну боротьбу з половцями, угорськими і польськими князями, зі своїм непокірним боярством, сприяло економічному піднесенню князівства, розвитку міст, ремесел, торгівлі.Князь загинув у бою з поляками.

Бояри прогнали малолітніх синів Романа - Данила і Василька - та взяли владу в свої руки.Під боярським пануванням земля прийшла в безладдя, чим скористалися поляки та мадьяри, які захопили Галич та Володимир і замишляли поневолити всю Галичину та Волинь.Данило Романович, розпочав боротьбу з чужинцями та галицькими боярами, спираючись при цьому на селян, міщан та служиле дворянство. У 1238 році Данило об'єднав під своєю владою Галицьку і Волинську землі, відновивши єдність Галицько-Волинського князівства. Данило знову приєднав до своїх володінь Київські землі.Але під натиском монголо-татар князь був вимушений визнати залежність від золотої орди.Але коритися Данило не думав і готував сили для боротьби проти Золотої Орди.

В руслі цієї антимонгольської політики князь:

уклав союз з угорським королем;

уклав союз з папою римським: папа обіцяв допомогу Данилу організацією хрестового походу проти монголо-татар.У 1253 році він отримав від папи римського королівську корону і став першим українським королем.організовував війська, укріпляв старі міста і будував нові - заснував Холм і Львів.

Але антимонгольська політика Данила зазнала краху. Татари здійснили похід на князівство і змусили князя знищити відновлені ним укріплення міст.князювали сини Данила Шварно (1264–1269) і Лев I (1264-1301), син Лева I - Юрій I (1301-1308), сини Юрія I - Андрій та Лев II (1308-1323). Галицько-волинські князі, визнаючи формальну залежність від Золотої Орди, фактично вели самостійну зовнішню політику. Особливе місце у цій політиці відводилося Польщі, Тевтонському ордену та Литві, підтримка яких могла забезпечити незалежність від Золотої Орди.Андрій та Лев ІІ закріпили політичні стосунки з Литвою .Юрій II Болеслав, вихований на західній культурі, здійснював прозахідну політику:

сприяв переселенню німців і поляків в українські землі, лояльно ставився до католицтва і його поширення в Україні. Невдоволені бояри отруїли князя. Смерть Юрія II була трагедією для України: він не мав спадкоємців і престол перейшов до його зятя - литовського князя Любарта.Галицько-Волинське князівство опинилося в складі Великого князівства Литовського.Боротьбу за українські землі розпочав і польський король Казимір Великий.В цю боротьбу вступила і Угорщина, яка володіла Галичиною .Таким чином, після 1340 року Галицько-Волинська держава припинила своє існування, а українські землі були поділені між сусідніми державами.Це друга велика держава в українських землях після Київської Русі, спадкоємиця Київської Русі, що продовжила її культурні традиції.Це перша власне українська держава - вона існувала лише на українському грунті і об'єднувала ⁹/₁₀ етнічних українських земель.Забезпечила високий рівень економічного та духовно-культурного розвитку українських земель.Своєю орієнтацією на Захід відкрила доступ в українські землі західноєвропейським культурним впливам.Зберегла український етнос від асиміляції з боку сусідніх держав, ставши на шляху їхньої агресії.

6.Дайте характеристику ОУНУПА 1945-1950 р.р.До початку війни ОУН співробітничала з німцями.ОУН розраховувала на сприяння Німеччини у відновленні української державності.Проте спроба проголошення у Львові 30 червня 1941 р. самостійної української держави не була підтримана Німеччиною. Гестапо заарештувало керівника ОУН С.Бандеру.Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь ОУН почала створювати партизанські загони, які у жовтні 1942 р. об'єдналися під назвою Українська повстанська армія (УПА) на чолі з Р.Шухевичем. ОУН-УПА не припиняла також антирадянської і антипольської діяльності.УПА розраховувала лише на власні сили і підтримку місцевого населення.Оунівці прагнули стати своєрідною "третьою силою", що об'єднає противників як гітлеризму, так і сталінізму. Слід зауважити, що в ОУН не було єдності щодо стосунків з німцями.Чисельність УПА за різними даними становила від 30-40 тис. до 100 тис. бійців.Таким чином, Україна була охоплена масовим рухом Опору, але через глибокі ідеологічні суперечності між двома його течіями точилася жорстока боротьба. З приходом Червоної армії в Західну Україну, ОУН, залишаючись на платформі незалежності, оголосила війну сталінському режиму. Радянське командування для боротьби з УПА створило окрему армію НКВС. Боротьба сторін продовжувалася до середини 50-х років і носила надзвичайно жорстокий, кровопролитний характер.Лише за період 1946-1948 р.р. за "зв'язок з УПА" було вислано до Сибіру понад 500 тис. західних українців, переважно селян.Діяльність УПА почала занепадати після загибелі у 1950 р. її головнокомандуючого Р.Шухевича. Окремі загони повстанців діяли до сер. 50-х років.Але і після цього опір тоталітарному режиму не припинявся. Він почав набувати інших форм.

5.Доведіть антиукраїнський характер політики російського царизму.Після перемоги в Полтавській битві, Петро I здійснює заходи по ліквідації автономного устрою України. Ось лише деякі з них:У 1709 р. цар призначив до Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльність гетьмана;У 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську мову.У 1722 р. створюється Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом.З 1724 року - після смерті наказного гетьмана Павла Полуботка (1722-1724) - Лівобережною Україною правила лише Малоросійська колегія.Щодо України здійснюється відверто колоніальна економічна політика. Вільна торгівля фактично скасовується. Українцям забороняється займатися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.Після смерті Петра I (1725 р.) російські імператори послідовно намагалися обмежити українське самоврядування. Але, із зміною імператорів і міжнародної ситуації політика "залізної руки" щодо України інколи дещо пом'якшувалася.У 1762 р. престол зайняла Катерина II, прибічниця централізму, рядом заходів остаточно ліквідувавши автономний устрій України:у 1764 р. ліквідовано гетьманство, вся повнота влади зосередилася в руках Малоросійської колегії;у 1775 р. знищено Запорозьку Січ. Ії землі були роздані царським фаворитам, вельможам, генералам;у 1781-82 р. ліквідовано поділ України на полки і створено губернії;у 1783 р. запроваджено кріпосне право в Україні. Цього ж року було ліквідоване українське козацтво як стан. Замість козацьких полків створювалися полки російської регулярної армії. Козаків перевели в селянський стан, а приблизно 10 тис. заможних козаків отримали грамоти дворян і офіцерські чини в російській армії.Таким чином, в результаті політики російського царизму на Україні було ліквідовано гетьманство, Запорозьку Січ, полковий військовий і адміністративно-територіальний устрій. Україна стала звичайною провінцією Російської імперії.

8.Охарактеризуйте становище в Україні у 1 світовій війні.Світова війна велася між Троїстим, згодом Четверним союзом і Антантою.Для всіх сторін війна мала загарбницький, несправедливий характер.Характеризуючи положеня України у війні, необхідно виділити такі обставини:Західна і Наддніпрянська Україна опинилися по різні сторони фронтів, оскільки Росія і Австро-Угорщина належали до протилежних блоків. Українці, мобілізовані в армії цих країн, вимушені були битися один проти одного. Війна розколола українські політичні сили і, тим самим, ослабила український рух. У ставленні до війни українські партії зайняли різні позиції:Партії Західної України активно підтримували уряд Австро-Угорщини і Німеччини у війні з Росією, сподіваючись, що у разі поразки Росії держави-переможці допоможуть українцям створити самостійну державу. Уже в перший день війни - 1 серпня 1914 р. - вони об'єдналися в Головну Українську Раду - ГУР з метою мобілізувати сили українців для війни з Росією. На заклик ГУР 6 серпня 1914 р. з добровольців сформований легіон Українських Січових Стрільців.Партії Наддніпрянської України поставилися до війни неоднозначно:більшість українських партій підтримали Росію у війні;частина пропонувала українцям дотримуватися у війні нейтралітету;частина засудила війну і виступила за поразку Росії;найбільш вороже настроєні щодо Росії соціалісти емігрували до Західної України і створили у Львові 4 серпня 1914 р. Союз Визволення України - СВУ. Своєю метою СВУ проголосила утворення самостійної української держави і для її досягнення вирішила співробітничати з Німеччиною та Австрією проти Росії.У роки війни значна частина України перетворилася в район запеклих бойових дій.Це призвело до значних жертв серед мирного населення, занепаду промисловості, сільського господарства, зубожіння народу.Держави ігнорували українські національні інтереси, прагнули використати воєнне положення, щоб назавжди покінчити з національно-визвольним рухом українців.Плани сторін щодо України:Австро-Угорщина мала намір приєднати до своїх володінь Волинь і Поділля.Німеччина – прагнула створити у ході війни Пангерманський союз, включивши до нього і Україну.Росія – планувала приєднати до імперії Західну Україну.Політика сторін щодо України:Росія, окупувавши в 1914-1915 р.р. Зах. Україну, утворила тут нове генерал- губернаторство на чолі з реакціонером Г.Бобринським, за наказом якого було закрито всі українські школи, культурні установи, періодичні видання. Особливих переслідувань зазнала греко-католицька церква. Ії митрополита А.Шептицького було депортовано до Суздаля.Австро-Угорщина, повернувшись у травні-червні 1915 р. в Західну Україну, звинуватила українців у своїх поразках і розгорнула проти них репресії.

10.Охарактеризуйте становище в Україні після смерті Б.Хмельницького.І.Виговський, досвідчений і не позбавлений таланту державний діяч, припустився ряду серйозних політичних прорахунків, що обумовило різке загострення соціально-політичної боротьби в Україні.По-перше, обрання його гетьманом відбулося спочатку не на Генеральній козацькій раді, а на старшинській, що викликало невдоволення простого козацтва.По-друге, шляхтич за походженням, гетьман взяв курс на підтримку інтересів старшини і шляхти, нехтуючи інтересами козаків, селян і міщан.По-третє, помилковими і згубними для держави були спроби І. Виговського схилити Москву для боротьби з непокірними.Створювалися умови для втручання Москви у внутрішні справи України.По-четверте, для боротьби з опозицією І.Виговський скористався допомогою Кримського ханства. У травні-червні 1658 р. гетьманське і татарське військо здійснило похід на Полтавщину, де знаходився центр опозиційного руху. У бою під Полтавою опозиція зазнала поразки, М.Пушкар був убитий.Вперше в історії України татари залучались не для захисту від зовнішньої небезпеки, а для боротьби із старшинською опозицією і повсталим народом!Союз із Кримським ханом викликав обурення серед населення, відштовхнув від гетьмана багатьох із його оточення.У протистоянні з Росією І.Виговський взяв курс на зближення з Річчю Посполитою і повернувся до ідеї входження козацької України до складу королівства.У вересні 1658 р. між сторонами було укладено Гадяцький договір.Російський уряд оголосив І.Виговського зрадником і навесні 1659 р. розгорнув наступ на Україну 150 тис. армії. У червні 1659 р. під Конотопом армія гетьмана завдала нищівної поразки російській армії.Посилився антигетьманський рух,рятуючи життя, І.Виговський зрікся булави і вирушив до Польщі.У вересні 1659 р. Військова козацька рада обрала гетьманом Ю.Хмельницького, сподіваючись, що він продовжить справу свого батька.У жовтні 1659 р. у Переяславі між гетьманом і російським урядом були підписані договірні статті, які суттєво обмежували автономні права України: обмежувалися прерогативи гетьмана, український уряд позбавлявся права на зовнішню політику, київська метрополія підпорядковувалася московському патріарху.Восени 1660 р. після невдалих віськових операцій проти Польщі, Ю.Хмельницький пішов на укладення угоди з польським урядом. У жовтні 1660 р. сторони підписали Слободищенський трактат, за яким Україна поверталася під владу Речі Посполитої на автономних засадах.Більшість козацтва і старшини Лівобережної України, де переважали проросійські орієнтації, виступили проти угоди і відмовилися визнавати владу Ю.Хмельницького. Спроби гетьмана поширити свій вплив на Лівобережжя виявилися невдалими. Усвідомлюючи свою політичну неспроможність, Ю.Хмельницький склав булаву.

9.Проаналізуйте кризові явища у соц.-економ. житті Укрїни протягом 60-80х років.Переведення підприємств на госпрозрахунок;оцінку діяльності підприємств не по валовій, а по реалізованій продукції;створення на підприємствах фондів матеріального стимулювання і т.п-сме це стало початком кризових явищ.Реформа не торкалася основ адміністративно-командної системи, мала не комплексний характер, не змінювала структурної, інвестиційної політики.Партійно-державний апарат не міг, та й не хотів відмовитися від звичних методів управління економікою.З поч. 70-х років темпи економічного зростання уповільнюються. Економіка продовжувала розвиватися екстенсивним шляхом, намітилося стійке відставання в науково-технічному і технологічному процесі від розвинених країн Заходу. Командна система не змогла повністю вписатися в умови, запропоновані НТР, що стало однією із ключових причин затухаючого економічного розвитку. Продуктивність праці була нижчою, ніж у США: в промисловості - у 2 р., в сільському господарстві - у 5 разів!Низькою була якість вітчизняних товарів. У 1986 р. лише 15,9% промислових виробів досягли вищої категорії якості. Щорічно апарат управління зростав на 300-350 тис.осіб, досягнувши у 80-х роках 18 млн. Лише у 1975-1985 р.р. кількість союзно-республіканських і союзних Міністерств, відомств і державних комітетів збільшилася приблизно на 20%. З’являється “культ сірості” в управлінні державою.Посилилися безгосподарність і безвідповідальність, все більше заявляли про себе корупція, організована злочинність і "тіньова" економіка.Таким чином, у 70-80-і роки народне господарство вступило у смугу кризи.Ці явища дуже негативно впливали на розвиток України вцілому,але вони тимулювали її на певні зршення.

12.Рух опору в Україні в 2 Світовій війні. Коли було утворено УПА. Оцінка її діяльності. В українському антифашистському русі Опору існувало дві течії: 1.Радянський рух Опору (партизани і підпільники), який прагнув до відновлення статусу України в складі СРСР.Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 800 партизанських загонів. Форми боротьби партизан:- диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв'язку, доріг, мостів; розгром ворожих штабів; диверсії на залізницях. Влітку 1943 р. розгорнулася операція "рейкова війна"; -рейди в тил ворога (найбільш відомий Карпатський рейд С.Ковпака). 2. Національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН, який прагнув до відродження незалежної української держави . До початку війни ОУН співробітничала з німцями. В німецькій армії був утворений "Легіон українських націоналістів" Проте спроба проголошення у Львові 30 червня 1941 р. самостійної української держави не була підтримана Німеччиною. Гестапо заарештувало усіх членів новоствореного уряду на чолі з Я.Стецьком, керівника ОУН С.Бандеру. Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь ОУН почала створювати партизанські загони, які у жовтні 1942 р. об'єдналися під назвою Українська повстанська армія (УПА) на чолі з Романом Шухевичем. Основними об’єктами партизанських дій з юоку УПА були: -німці та їх союзники, -формування армії Крацової та польське населення, - радянські партизанські загони, підрозділи Червоної армії. Таким чином, Україна була охоплена масовим рухом Опору, але через глибокі ідеологічні суперечності між двома його течіями точилася жорстока боротьба. Так, знаменитий Карпатський рейд партизанського з’єднання С.Ковпака влітку 1943 р. призвів до кривавих боїв між оунівськими і радянськими партизанами. З приходом Червоної армії в Західну Україну, ОУН, залишаючись на платформі незалежності, оголосила війну сталінському режиму. Радянське командування для боротьби з УПА створило окрему армію НКВС. Боротьба сторін продовжувалася до середини 50-х років і носила надзвичайно жорстокий, кровопролитний характер.

11. Чому стала можлива перемога більшовиків в Україні (20-30р.р.) Політика воєнного комунізму. Ще під час наступу на Київ, у січні 1919 р., Тимчасовий робітничо-селянський уряд України встановив нову назву держави - Українська соціалістична радянська республіка (УСРР). Політичний курс щодо України розроблявся в Москві і враховував, перш за все, інтереси більшовицького центру. Маріонетковий радянський уряд України (в 1919 р. взяв назву Рада Народних Комісарів) на чолі з Х.Раковським проводив ту ж політику, що й уряд Росії - політику "воєнного комунізму":

диктатура комуністичної партії, утворення надзвичайних органів влади – ревкомів і комбідів;

націоналізація промисловості, фінансів, зв'язку;

сувора централізація управління виробництвом і розподілом товарів;

державна монополія на промислові товари, заборона приватної торгівлі і перехід до прямого товарообміну;

загальна трудова повинність;

карткова система, розподіл продуктів за класовою ознакою (робітникам - більше);

запровадження продрозкладки, що означало перехід до примусового вилучення у селян необхідного державі продовольства. Для проведення хлібозаготівель створювалися продовольчі загони, які діяли каральними методами;

"червоний терор" проти реальних і потенційних противників більшовизму.

Політика "воєнного комунізму" була викликана не лише надзвичайно складними обставинами, що виникли в ході громадянської війни, а й планами більшовиків швидко здійснити світову революцію і перейти від товарно-грошових відносин до економіки без ринку і грошей. Політика більшовиків викликала масове невдоволення населення України, розгорнувся широкий селянський рух опору, зростало невдоволення і в Червоній Армії. Тим часом наступ на Україну розгорнула білогвардійська армія Денікіна, активізувала свої дії армія УНР, захопивши 30 серпня 1919 р. Київ. Радянська влада в Україні знову (вже вдруге) впала. Але ж і Директорія змушена була капітулювати перед білогвардійцями і вивести війська з Києва.

13. Внутрішня та зовнішня політика Данила Галицького. Змужнівши, син Романа Мстиславовича, Данило Романович, розпочав боротьбу з чужинцями та галицькими боярами, спираючись при цьому на селян, міщан та служиле дворянство. У 1238 році Данило об'єднав під своєю владою Галицьку і Волинську землі, відновивши єдність Галицько-Волинського князівства.

У 1239 році Данило знову приєднав до своїх володінь Київські землі. Однак, в період, коли Данило вже відбудував свою державу, на руські землі напали монголо-татари, які після зруйнування в грудні 1240 року Києва, пішли походом на Волинь і Галичину. Данило змушений був визнати залежність від Золотої Орди і платити їй данину. Це дозволило йому захистити князівство від монголо-татарських набігів, відновлювати економіку. Але коритися Данило не думав і готував сили для боротьби проти Золотої Орди.

В руслі цієї антимонгольської політики князь:

-уклав союз з угорським королем;

-уклав союз з папою римським: папа обіцяв допомогу Данилу організацією хрестового походу проти монголо-татар, а Данило обіцяв церковну унію з Римом. У 1253 році він отримав від папи римського королівську корону і став першим українським королем.

-організовував війська, укріпляв старі міста і будував нові - заснував Холм і Львів (перша літописна згадка про м. Львів відноситься до 1256 року).Але антимонгольська політика Данила зазнала краху. Татари здійснили похід на князівство і змусили князя знищити відновлені ним укріплення міст. Це справило гнітюче враження на Данила і прискорило його смерть у 1264 році. Українська історіографія вважає Данила Галицького одним із найвидатніших українських князів. У надзвичайно складних умовах він зміг перетворити князівство у високорозвинену державу, яку поважали в Європі і ототожнювали з Руссю. Але головної своєї мети Данило не досяг - не зміг організувати боротьбу проти татар і забезпечити незалежність своєї держави. М.С.Грушевський закидає Данилу, що "його дипломатія була хаотична, його політика проти татар короткозора, непевна, уривочна".

14.Геополітичні зміни України у др.пол. 18 ст.У другій пол. XVIII ст. Річ Посполита переживала період глибокої економічної і політичної кризи, викликаної анархією в державному управлінні, міжусобними війнами. Цим скористалися сусідні держави - Австрія, Росія та Прусія, які розділили між собою землі Речі Посполитої, внаслідок чого польсько-литовська держава припинила своє існування.На долі українських земель поділи Речі Посполитої позначилися таким чином:за першим поділом 1772 р. до Австрії відійшла Галичина;за другим поділом 1793 р. до Росії відійшло Правобережжя (Київщина, Волинь, Поділля);за третім поділом 1795 р. до Росії відійшла Волинь (Берестейщина).До Австрійської імперії була приєднана в 1775 р. Буковина, яка перебувала до цього часу в складі Османської імперії. Під безпосереднім контролем Габсбургів перебувало і Угорське королівство разом з українським Закарпаттям. З 1867 р. Таким чином, на кінець XVIII ст. українські землі опинилися в складі двох великих імперій - Російської та Австрійської.Також зміни відбулись в результаті перемоги Росії в російсько-турецьких війнах, у 1783 р. Кримське ханство було ліквідоване і всі його території ввійшли до складу Російської імперії. Почалася активна колонізація південних земель України, які отримали назву Новоросії.Виникли нові міста - Олександрівськ (Запоріжжя, 1770), Херсон (1778), Севастополь (1783), Катеринослав (1787), Миколаїв (1789), Одеса (1794).

15. У чому виявилися спроби лібералізації України в 2 пол. 50-х – 1пол. 60 р.р. Хто такі Шістдесятники.Реформи в політичній сфері - сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя .Люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки,

-Відновилися демократичні норми діяльності КПРС (регулярне скликання з'їздів і пленумів, критика і самокритика в партії і т.п.);

-Зросла роль Рад - як в центрі, так і на місцях, але зберігалося верховенство партійних органів над державними;

-Викрито злочинну діяльність Л.Берії та його посіпак в Україні (П.Мешика та ін.), розпочалася реабілітація жертв масових репресій.

-Засуджено культ особи Сталіна. Це зробив особисто М.Хрущов на ХХ з'їзді КПРС (лютий 1956 р.) у доповіді "Про культ особи і його наслідки". З'їзд засудив репресивну політику сталінського режиму і проголосив курс на демократизацію суспільства.

Видатним явищем духовного життя стала поява нового покоління інтелігенції – шістдесятників (цей термін вживався вже на початку 60-х років). Провідними постатями серед них були письменники і поети І.Драч, Л.Костенко, М.Вінграновський, В.Симоненко, В.Стус, С.Гуцало, І.Калинець, художники А.Горська, П.Заливаха, В.Кушнір, літературні критики І. Світличний, І.Дзюба, Є.Сверстюк, діячі кінематографу С.Параджанов, Л.Осика, Ю.Іллєнко та багато інших. . Воно вимагало гарантій вільного розвитку українського народу, його культури і мови. Все це не могло не викликати незадоволення з боку влади. Шістдесятників почали звинувачувати у відході від “марксизму-ленінізму”, “формалізмі”, “космополитизмі”, обмежували їх творчу діяльність, а згодом перейшли до репресій проти них. Однак, частина нового покоління не зріклася своїх поглядів і пішла на конфронтацію з владою. Саме шістдесятники склали ядро дисидентського руху, учасники якого вимагали радикальних змін Національно-культурні процеси переходили встановлені партією рамки лібералізації і на початку 60-х років почали переслідуватися. У 1962-1963 р.р. “відлига” в національно-культурній сфері припинилася. Прикметним є той факт, що у 1959 році конгрес США прийняв закон про “Тиждень поневолених націй”, до числа яких потрапилаУкраїна.

123 4 5