Основні методи управління процентним ризиком Управління процентним ризиком є однією з найважливіших ланок управління банком у цілому. Тому необхідно уявити повну картину відносин і зв'язків, що виникають при управління процентним ризиком, визначити сферу застосування різних методик управління ним. До принципів управління процентним ризиком належать: ‑ комплексне управління портфелями активів і пасивів; ‑ урахування інших ризиків (особливо, ризику ліквідності); ‑ оцінювання всіх операцій (активних, пасивних, позабалансових). Недостатній вплив управління процентними ризиками в Україні визначався такими факторами, як: 1) значно менші строки розміщення коштів у порівнянні з розвиненими країнами, що знижує ймовірність істотних втрат внаслідок будь-яких кардинальних зрушень в економіці. 2) у разі значної зміни кон'юнктури на кредитному ринку ризик зміни процентних ставок часто перекладається на клієнта внаслідок того, що банки завбачливо закріплюють у кредитних угодах своє право змінити процентну ставку. Мета управління ризиком процентних ставокполягає у контролі над рівнем процентної маржі, тобто вона є основним джерелом прибутку банку. До комплексних методів управління (аналізу і контролю) відносять аналіз і контроль гепу, а також аналіз і контроль дюрацій. Оцінка процентного ризику за допомогою процентної маржі та процентного спреду.Коефіцієнт фактичної процентної маржі може розраховуватися як у цілому по банку, так і за окремими активними операціями. Цей показник розраховується таким чином: , (5.1) де ДохА – процентні доходи за активними операціями банку; РасхП ‑ процентні видатки за пасивними операціями банку; АР – робочі активи (вартість активів, що приносять процентний дохід ). Ступінь ризику визначається на основі динаміки такого коефіцієнта і порівняння його з коефіцієнтом достатньої процентної маржі (КПМД). Цей коефіцієнт визначається виходячи з умови необхідності покриття процентних витрат банку, а також формування необхідного розміру прибутку. Про підвищення ступеня процентного ризику свідчать такі ознаки, виявлені під час моніторингу: ‑ коефіцієнт фактичної процентної маржі в цілому по банку нижчий за рівень коефіцієнта достатньої процентної маржі (КПМ < КПМД); ‑ рівень процентної маржі за окремими активними операціями нижчий за середній для банку коефіцієнта достатньої маржі (КПМj < КПМД); ‑ падіння фактичного рівня процентної маржі(∆КПМ <0); ‑ нульова або негативна процентна маржа за окремими активними операціями (КПМj ≤ 0). Іншим широко вживаним способом оцінки процентного ризику є моніторинг коефіцієнта процентного спреду. Цей коефіцієнт пов'язаний з таким фактором процентного ризику, як погодженість процентної політики за позиковими і депозитними операціями банку. Методика його розрахунків полягає в наступному: , (5.2) де ПР – середній залишок у періоді депозитних ресурсів, за якими банк має процентні витрати. Фактичне значення такого коефіцієнта необхідно порівнювати з його необхідним рівнем, встановленим банком (Кспредн). Орієнтиром при цьому є його рекомендоване значення у світовій практиці – 1,25%. Необхідно відзначити, що зміна процентних ставок не може бути однозначним свідченням зниження чистих процентних доходів банку. Вирішальним елементом такого ризику є структура чутливих до такої зміни активів і пасивів. Оцінка процентного ризику на основі геп-аналізу.Актив або пасив вважається чутливим до зміни процентної ставки, якщо має такі характеристики: 1) дата перегляду плаваючої процентної ставки втримується в зафіксованому інтервалі часу; 2) у цьому інтервалі настає строк погашення активу або пасиву; 3) у цьому інтервалі настає строк проміжного або часткового погашення основної частини боргу. Саме поняття «геп»походить від анлг. «gap», що в перекладі означає «розрив, дисбаланс» і характеризує різницю між величиною активів і пасивів, чутливих до зміни процентних ставок на ринку. Геп-Аналіз дозволяє зробити висновки про напрями зміни чистого процентного доходу банку у подальшому при загальному зниженні або підвищенні рівня ринкових процентних ставок, дає можливість приймати досить аргументовані рішення про хеджування процентної позиції та попереджати утворення негативної різниці процентної маржі. Відправною точкою процесу оцінки гепу є визначення горизонта планування (строку дії) ризику зміни процентних ставок. Таким чином, оцінка різниці між чутливими активами і пасивами визначається безпосереднього горизонтом планування. Необхідно відзначити, що при збільшенні горизонту планування знижується точність аналізу через те, що така оцінка не передбачає врахування незначних коливань ставок. Завершує цей блок оцінки визначення можливої очікуваної величини банківських процентних ставок (або сукупності сценаріїв їх значень) за інтервалами прогнозованого періоду. Слід зазначити, що на практиці групування активів і пасивів з метою проведення геп-аналізу проводиться за інтервалами часу: до 7 днів; від 8 до 31 дня; від 32 до 92 днів; від 93 до 183 днів; від 184 до одного року; більше одного року. Таким чином, прогнозування зміни процентних ставок проводиться в рамках вищезгаданих періодів. Групи чутливих до зміни процентних ставок активів і пасивів банку подано в табл. 5.2. Далі розраховується показник абсолютного гепу: . (5.3) При цьому абсолютний геп або різниця між величиною активів у певному періоді (t), чутливих до зміни процентних ставок, і аналогічних зобов'язань того ж періоду, може бути таких типів: 1) позитивний геп, коли в банку більше активів такого строку, ніж пасивів, тобто АЧПt > ОЧПt; 2) негативний геп, коли в банку більше пасивів такого строку, ніж активів, тобто АЧПt < ОЧПt; 3) нульовий геп (збалансована позиція), коли розрив між активами і пасивами такого строку відсутній, тобто АЧПt = ОЧПt. Таблиця 5.2. |