 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Класифікація форм банківського відсотка
ТЕМА 5. УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕНТНИМ РИЗИКОМ Досягти багато неможливо без сміливості та ризику, і невдачі при цьому неминучі. Діонісій Галікарнаський (з листа до Помпея) 1. Сутність процентного ризику і фактори його визначення. 2. Основні методи управління процентним ризиком. 3. Інструменти хеджування процентного ризику.
Література [ 1,2, 4, 6, 9, 13, 14, 18, 35, 37, 43, 47, 52, 58, 64].
Сутність процентного ризику і фактори його визначення Сучасні економісти позиковий відсотокрозглядають як ціну капіталу, взятого в кредит. Відсоток є адекватною формою відплатних відносин кредитора і одержувача позики. Суть цих відносин в тому, що кредитор продає тимчасове користування грішми і отримує, таким чином, зростання вартості грошей у відсотку, а одержувач позики купує гроші в тимчасове користування і оплачує придбання збільшенням вартості платежу при поверненні грошей. Відсоток встановлюється в таких видах кредитних відносин: 1) у разі надання кредитів банками (банківський відсоток) і в тому числі НБУ; 2) у разі залучення депозитів банками та іншими депозитними установами (депозитний відсоток); 3) у разі залучення позикових коштів шляхом випуску боргових цінних паперів (насамперед, облігацій); 4) у разі здійснення комерційного кредитування.
Доцільно розглянути деякі вихідні положення, що визначають класифікацію банківського відсотка. В умовах ринку платність кредитних відносин банків поширюються на взаємини: а) з юридичними і фізичними особами, які можуть виступати в ролі кредиторів банку, постачаючи кредитні ресурси; б) з іншими банками, у результаті чого виникає відсоток грошового ринку, ринку МБК. При цьому відносини між банками носять двосторонній характер – кредитора і одержувача позики; в) з Національним банком України. При цьому можуть застосовуватися такі різновиди відсотка: обліковий, ломбардний і ставка рефінансування.
З погляду можливості зміни процентної ставки в процесі реалізації кредитного або депозитного договору банком із клієнтом банківський відсоток може бути: ‑ фіксованим; ‑ плаваючим ‑ це ставка, що за умовами кредитного або депозитного договору підлягає періодичному коректуванню за чітко визначеними конкретними механізмами.
Таблиця 5.1 Класифікація форм банківського відсотка
Механізм зміни процентної ставки передбачає вибір як базовий елемент для корегування певного, найчастіше макроекономічного, показника (базової процентної ставки). У зарубіжній практиці базова ставка є орієнтиром для більшості внутрішніх процентних ставок у країні, причому кожен банк встановлює свою власну базу, виходячи з якої, розраховуються інші ставки. Необхідно відзначити, що у вітчизняній практиці під плаваючої процентною ставкою часто розуміють фіксовану процентну ставку, за якою у кредитному договорі передбачена імперативна можливість зміни останньої за певних обставин (збільшення розміру облікової ставки НБУ, зниження розрахункової вартості придбання банком кредитних ресурсів тощо). Беручи за основу Положення «Про кредитування» Національного банку України зразок кредитного договору, деякі банки передбачають внесення зміни в договір відповідно до збільшення розміру відсотка за використання кредиту. Практичне використання плаваючої процентної ставки в такому розумінні, за якою процентний ризик перекладається на одержувача позики, не відповідає характеристикам рівноправності та добровільності, що разом з іншими характеристиками є сутністю кредиту як економічної категорії. Національний банк України встановлює дисконтну ставку НБУ, ставку рефінансування і ставку за депозитами овернайт.
Дисконтна ставка НБУ– один з монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості притягнутих і розміщених коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах і на грошово-кредитному ринку. Ставка рефінансування – процентна ставка, за якою НБУ надає банкам на певний період кредити рефінансування. Ставка за депозитами овернайт – процентна ставка, за якою НБУ залучає тимчасово вільні кошти банків строком на один робочий день.
За кордоном встановлюються такі ставки, як: ‑ базова ставка (в межах окремого банку) – її встановлюють адміністративним шляхом з періодичним корегуванням. Як правило, базові ставки банків збігаються. Базова ставка застосовується як база для короткострокових позик (овердрафтів), коротко- і довгостроковим позик фізичним особам і за іпотечними кредитами; ‑ американська «прайм рейт» ‑ еквівалент базової ставки у Великобританії (у наш час вона становить 3,25%); ‑ LIBOR (London Interbank Offered Rate) – ставка, за якою здійснюється міжбанківське кредитування на короткий строк (один день, тиждень, місяць, 3, 6, 12 місяців) на лондонському грошовому ринку. Основною вважається тримісячна LIBOR, на яку орієнтуються базові ставки банків. Крім того, вона може бути базою при встановленні плаваючої процентної ставки за короткостроковими кредитах. За довгостроковими позиками як правило як базу використовують ставку за держборгом; ‑ LIBID – це ставка за короткостроковими депозитами одного банку іншому. LIMEAN – це середній рівень між LIBOR і LIBID.
До основних факторів впливу на процентні ставки можна віднести такі як: Темпи інфляції в країні. Вони визначають необхідність підтримки реальних процентних ставок на позитивному рівні. Чим вищий рівень інфляції, тим більший відсоток за кредит. По суті така ситуація обумовлена неоднаковим впливом інфляційних процесів на діяльність кредитора (для якого зниження доходу є логічним результатом інфляційних процесів) і одержувача позики (якому високі темпи інфляції дозволяють погасити заборгованість знеціненими грішми). За подібних обставин для банку способом збереження доходів є підвищення ставок за позиковими операціями. Необхідно відзначити, що в умовах надвисоких темпів інфляції (наприклад, при неготовності одержувачем позики сплачувати такі відсотки) механізм компенсації не спрацьовує. Така ситуація спостерігалася в 1992 – 1992 рр., коли все кредитування звелося до короткострокового. Динаміка кон'юнктури на кредитному ринку ‑ зміни співвідношення між попитом та пропозицією на банківські позики. При цьому попит на кредити в масштабах усього народного господарства визначається фазами економічного циклу і рівнем ділової активності в країні. У разі зростання виробництва підвищується попит суб'єктів господарювання на грошові ресурси, у результаті чого зростає їхня ціна. При економічному ж спаді підприємствам стає непотрібним додатковий капітал, що обумовлює зниження відсотка за кредит. Разом з тим, пропозиція кредитів залежить від рівня розвитку кредитної системи країни і обсягу грошових накопичень підприємств та населення. Розвиток ринкових відносин і стан державного регулювання рівня процентних ставок в економіці. Регулювальні функції держави на фінансовому ринку в особі центрального банку можуть впливати і на динаміку процентних ставок відповідно до типу ГКП (рестрикційної або експансійної). Розмір бюджетного дефіциту. Необхідність покриття бюджетного дефіциту викликає підвищений попит з боку уряду на запозичені кошти, що позначається і на рівні кредитного ринку. У ситуації, коли прибутковість державних зобов'язань перевищує прибутковість кредитних вкладень банків, дія об'єктивних ринкових законів призводить до скорочення пропозиції кредитів і, отже, до зростання цін на ресурси. Динаміка валютного курсу. Цей фактор, як і темпи інфляції в країні, позначається на купівельній спроможності національної грошової одиниці.
Під ризиком зміни процентної ставки розуміють потенційний або наявний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливої зміни процентних ставок. Виділяють такі види процентного ризику (для одержувача позики або інвестора (вкладника)): ‑ процентний ризик, обумовлений збільшенням або зменшення загального рівня ставок; ‑ зміни відносних ставок – процентна ставка за одними операціями змінюється неадекватно зміні за іншими (тієї ж строковості); ‑ зміни кривої процентних ставок ‑ зміна співвідношення процентних ставок за довгостроковими і короткостроковими операціями (наприклад, ставки за короткостроковими позиками підвищуються, а за довгостроковими знижуються).
Крім того, процентний ризик може одночасно супроводжуватися валютним ризиком – ризик того, що операції в одній валюті обійдуться дорожче, ніж в іншій. Процентний ризик поділяється на: ‑ ризик, результатом прийняття ризику може бути повна або часткова втрата (капіталу, надходжень) – ризик втрати, ‑ ризик, результатом якого є неотримання вигоди, яку можна було б одержати при іншому управлінському рішенні (ризик втраченої вигоди).
Для фінансових установ, які залучають і надають кошти, процентний ризик ‑ це небезпека виникнення втрат через несприятливу зміну процентних ставок на грошовому ринку, що знаходить своє вираження в падінні процентної маржі, зведення її до нуля або негативної величини. При цьому процентна маржа – це різниця між процентними доходами від активів банку, що приносять дохід, і процентними видатками за його зобов'язаннями. Ризик зміни процентної ставки є комплексним явищем щодо його впливу на кінцевий фінансовий результат банку, який визначається декількома факторами. Так, на розмір процентної маржі в межах певного періоду впливають такі фактори: ‑ величина активів банку, що приносять процентний дохід; ‑ величина пасивів банку, за якими банк має процентні витрати; ‑ здатність банку ініціювати зміну процентних ставок за активами і частка таких активів у загальних активах, які приносять процентні доходи; ‑ здатність банку стримати зміну процентних ставок за пасивами і частка таких пасивів у загальних зобов'язаннях, за якими банк має процентні витрати.
Таким чином, величина ризику процентних ставок залежить від ступеня впливу зміни процентних ставок на банківські активи і пасиви, а також від структури активів і пасивів, чутливих до зміни ставок.
При цьому актив або пасив є чутливим до зміни процентних ставок, якщо: ‑ дата перегляду плаваючої процентної ставки припадає на фіксований інтервал часу; ‑ строк погашення наступає в цьому періоді; ‑ строк проміжної або часткової виплати основної суми боргу припадає на цей інтервал; ‑ зміна базової ставки (наприклад, облікової ставки НБУ), закладена в основу ціноутворення активу або пасиву, можлива або очікується протягом періоду часу і не контролюється банком.
Національний банк України у своїх «Методичних рекомендаціях з організації і функціонування ризик-менеджменту в банках України» виділяє чотири види процентного ризику: 1) ризик зміни вартості ресурсів; 2) ризик зміни кривої прибутковості; 3) базисний ризик; 4) ризик права вибору.
Таким чином, в окремий вид процентного ризику виділяється можливість неоднакового впливу зміни процентних ставок за короткостроковими і довгостроковими інструментами (навіть у випадку однотипних умов договору банку із клієнтом - за інструментами із плаваючої процентною ставкою), на депозити і активи банку. Крива процентного доходу– показує, яким чином процентні ставки змінюються залежно від строку позики або (у випадку з позиками із плаваючими процентними ставками) періодичності їх перегляду. Нормальний вид кривої процентного доходу – висхідна крива (класична або позитивна). Вона означає, що довгострокові ставки звичайно вищі, ніж короткострокові. Вид кривої може бути і «зворотним». Таким чином, проявляється різна чутливість банківської процентної ставки до впливу загальних макроекономічних змін недотримання положень концепції - «паралельного зсуву кривої прибутковості». Так, наприклад, у період економічного підйому процентні ставки зростають швидше, ніж ставки за позиками, під час спаду – навпаки. У цілому, ставки за активами мають здатність змінюватися швидше, а між моментами змін існує часовий лаг.
1 – початкові криві прибутковості до зміни процентних ставок 2 – криві прибутковості у разі більшої чутливості процентних ставок за депозитами, ніж за кредитами, але з паралельним зсувом кривих; 3 – криві прибутковості у разі більшої чутливості процентних ставок за довгостроковими інструментами (депозитами і кредитами) з асиметричним зсувом кривих. Рис. 5.1 Криві прибутковості за умови впливу процентного ризику
Приклад. Підприємство прагне взяти кредит у сумі 100 тис. грн. Є дві альтернативи: ‑ кредит із плаваючої процентною ставкою з переглядом її кожні 12 місяців. Ставка на перший рік – 17%; ‑ кредит із плаваючої процентною ставкою з переглядом її кожні 6 місяців. Ставка на перший рік – 15%. У цьому випадку крива процентного доходу має спадний вигляд. При цьому для підприємства процентним ризиком є зміна кривої зі спадної на висхідну. Крім того, виділяється ризик права вибору, який виникає, якщо існує право відмови від виконання угоди, що прямим або непрямим чином є в будь-яких банківських операціях або інструментах. Таким чином, при несприятливій зміні рівня процентної ставки для клієнта банку, перший може відмовитися від подальшого виконання умов договору.
Для банків виділяють такі види процентних ризиків: 1) базисний процентний ризик – ризик використання різних видів процентних ставок (фіксованих або плаваючих) для залучення і розміщення коштів. Він обумовлений виникненням асиметрії в русі окремих процентних ставок. Так зміна базових ставок за депозитами може бути неадекватною зміні базових ставок за кредитами;
Приклад. Банк надає позику, де базова ставка становить 12% річних. Залучення депозитів здійснюється за ставкою LIBOR + 1,5%.
2) ризик часового розриву (ризик переоцінки)– виникає в тих випадках, коли банк залучає і розміщує ресурси за однаковою базовою ставкою (плаваючою або фіксованою), але з певним розривом щодо дати їх перегляду. Трансформація щодо короткострокових пасивів у більш довгострокові активи завжди супроводжується ризиком часового розриву через розбіжність моменту встановлення ціни активів і пасивів. |
