ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Середня група (4-5 років).

123 4

Завдання навчання:

1. виховувати у дітей інтерес і бажання займатися; активність під час занять, природність рухів, безпосередність;

2. привчати дітей до сприйняття показу як засобу самостійного виконання вправи; правильно і з більшим напруженням виконувати основні елементи вправ;

3. приймати різні В.П., досягаючи чіткості;

4. дотримуватися напрямку руху окремих частин тіла за допомогою наочних орієнтирів, без них. За вказівкою вих-ля;

5. починати і закінчувати вправу за сигналом, вказівкою, зберігати заданий темп;

6. виконувати відомі вправи, розповідати про послідовність, спосіб виконання важливих елементів найбільш простих вправ.

Вправи аналогічні тим, що і в мол.гр., але збільшується кількість вправ з різними посібниками:

- збільшується різноманітність вправ для ніг і м’язів черевного пресу;

- приділяється увага вправам на дихання;

- Збільшується кількість підскоків (15-20);

- В.П. різні – лежачі на спині, животі; сидячі, руки перед грудьми, до плечей тощо);

- структура ускладнюється – складається з 4 частин: «метод» руки в сторони, колові рухи зігнутих рук, в сторони, вниз.

- темп чіткий і різноманітний;

- Порід з імітаційними і образними вправами з’являються аналітичні (як правило, з посібниками – підняти палицю перед собою, торкнутися коліном тощо).

Організація дітей. Поряд з вільним шикуванням (посібники підготовлені попередньо) і шикуванням в коло вводиться шикування в колону по 2, 3, 4, або діти перешиковуються самостійно в ланки. Основним є шикування в 3 колони або 3 ланки.

Методи і прийоми навчання. Перед розучуванням вправи вих.-ль називає її, потім показує, як правильно виконувати вправу. Інколи показує дитина. Під час навчання нової вправи показ повинен бути виконаний технічно грамотно в повну силу, виразно, без зупинки, ритмічно з чітким В.П. показ вправи без пояснення вих.-ль здійснює 1-2 рази, потім з повільнішим виконанням окремих частин вправи і відповідним поясненням. Після закінчення виконання вправи, вих.-ль дає коротку позитивну оцінку

Знайомі дітям вправи розучуються поглиблено:

- спочатку вправа називається, потім відбувається показ, що супроводжується поясненням;

- дається команда до прийняття В.П. і перевіряється правильність його прийняття дітьми;

- команда на початку вправи;

- розпорядження по ходу виконання вправи;

- указівки до якості виконання.

Після розучування вправи, діти можуть виконувати їх самостійно, але на перших етапах вихователь супроводжує дії дітей указівками. В сер.гр. вводиться музичний супровід, що впливає на якість виконання рухів. Слід пам’ятати, що після кожної вправи з різними В.П. дитині потрібно надати можливість відпочити, розслабитись, зробити паузу.

Старша група (5-6 років).

Завдання навчання:

1. чітко приймати різні В.П.;

2. робити вправи з різною амплітудою руху;

3. вірно виконувати вправу і деякі елементи техніки руху;

4. точно дотримуватися різних напрямків руху окремих частин тіла, відповідно до зразку, пояснення вихователя, або тільки за його вказівкою;

5. рухатися відповідно до заданого темпу, витримувати ритм руху під час музичного супроводу, рахунку, переходити з одного темпу до іншого;

6. уміти вгадувати знайомі вправи, розповідати про послідовність і способи виконання окремих їх частин, вчитися оцінювати якість виконання рухів своїх і інших дітей;

7. ВИКОНУВАТИ РУХИ ВИРАЗНО У ВІДПОВІДНОСТІ ДО ХАРАКТЕРУ МУЗИКИ;

8. ПРОСТІ ВІДОМІ ВПРАВИ ВИКОНУВАТИ САМОСТІНО.

Збільшуються інтенсивність і дозування вправ, уводяться колові рухи рук вперед і назад, ривкові рухи назад прямих і зігнутих рук. Структура вправ така сама, як і в середній групі, але підвищуються вимоги до точності напрямку та узгодженості рухів. За формою – вправи аналітичного характеру. Багато вправ проводяться в парах, підгрупами.

Більше уваги приділяється розвиткові косих м язів живота, для чого застосовують вправи з поворотами тулуба в сторони (крім зазначених вище вправ на прямі і бокові м'язи тулуба). До цих вправ включають уже не два, а три-чо-тири елементарні рухи. Збільшується питома вага вправ, які виконують з дрібним обладнанням. Дітей навчають правильно держати предмети, діючи з ними, дбати про правильне положення. Крім звичайних положень для тулуба — стоячи, сидячи, лежачи — додається ще сидячи «по-турецькому» і лежачи на боці, а також нові положення для рук і ніг, зокрема: руки перед грудьми, до плечей, за голову, ноги разом, одна попереду, п'ятки разом, носки нарізно.

Проте і в цих групах найчастіше використовують основну стойку як вихідне положення до вправ. Для вихованців старше п'яти років вона така: голова і плечі прямі, вигини хребта природні, лопатки розміщені симетрично, плечі розведені (але без зайвого напруження), живіт підтягнутий (дихання не затримується), п'ятки разом, а носки нарізно, руки опущені вздовж тулуба.

Організація дітей. Новим є шикування в декілька кіл біля посібників, шикування в шаховому порядку. Шикування в одне коло використовується для вправ з м’ячем, скакалкою. Збільшується роль слова: більше використовуються вказівки, розпорядження, команди, менше – предметні орієнтири.

Методи і прийоми.

При проведенні цих вправ вихователь користується показом одночасно з поясненнями, образними порівняннями, використовує зорові орієнтири. Темп проведення цих вправ можна змінювати. В роботі з молодшими ритм дихання не враховується, вправи виконуються повільніше, у старшому віці рухи погоджуються з вдихом і видихом. Багато вправ, які проводилися в сер.гр. повторюються або з відомих елементів складаються нові комбінації. Окремі знайомі дітям елементи вправи не пояснюються, а лише називаються. Більш складні елементи розкриваються докладніше. Прості, знайомі вправи діти виконують самостійно за командою, розпорядженням. У процесі оволодіння рухом необхідно комбінувати наочні і словесні методи навчання, демонструвати показ всієї вправи з поясненням, частковий показ з поясненням, опис вправи без показу. Вправи виконуються у музичному супроводі або під рахунок. Оцінка виконання дітьми руху повинна бути короткою, конкретною, з відзначенням деяких помилок під час виконання вправи, або одразу після закінчення. Слід уникати оцінок загального характеру.

Формування правильної постави та запобігання плоскостопості — одне з найважливіших завдань в процесі фізичного виховання

Правильна постава характеризується прямим положенням голови і тулуба (із збереженням нормального шийного, грудного, поперекового і крижового вигинів) , симетричним розташуванням плечового пояса і таза відносно хребта, постановкою ніг з носками, трохи розставленими назовні.

Природні вигини хребта потрібні: шийний вигин — для амортизації голови (різні поштовхи, ривки тіла пом'якшуються, досягаючи голови), вигини в грудній порожнині, поперековий і крижовий — для рівноваги, амортизації тіла під час рухів.

Порушення постави можуть бути викликані: спадковістю, захворюваннями, порушення режиму; невідповідні за розміром меблі; тісний одяг; пружинне ліжко, на якому дитина спить у зігнутому положенні; плоскостопість, звичка неправильно ходити і сидіти.

Для формування правильної постави слід рішуче уникати впливу несприятливих факторів, суворо додержуватись режиму, користуватись меблями, одягом, взуттям тільки нормальних розмірів. А основне — це систематичний вплив на дітей фізичних вправ і рухливих ігор: ходьби, бігу, стрибків, метання.

У формуванні статичних реакцій (тримання тіла) дуже важливими є вправи на розвиток рівноваги, вправи у прорізанні, вправи на випрямлення хребта, лазіння по парканчику, драбині.

Для впливу на положення тулуба треба застосовувати не тільки симетричні рухи рук, а й несиметричні (одна рука вбік, друга вгору, потім зміна цього положення), вправи на рухи симетричних частин тіла, що не збігаються в часі — наприклад, спочатку відставити вбік одну ногу і приставити її, потім другою виконати такий самий рух. Дуже корисні вправи на розвиток м'язів тулуба (нахили, повороти).

На зміцнення правильного положення таза добре впливають вправи з рухами ніг в положенні стоячи і в положенні лежачи.

Щоб забезпечити позитивний вплив на формування постави у дітей, слід додержуватись деяких вимог щодо використання фізичних вправ: використовувати різноманітні вправи, які добре впливають на різні органи і системи дитячого організму; виконувати вправи з правильних вихідних положень, не допускати тривалих статичних положень, які швидко втомлюють дітей, добираючи вправи і регулюючи темп їх виконання, вихователь повинен подбати про сприятливі умови для дихання, інакше може розвинутися сутулість.

Важливо запобігти виникненню відхилень у поставі, з яких найнебезпечніші: сколіоз (бокові викривлення хребта), кіфоз (надмірний вигин його грудної частини назад — «сутула спина»), лордоз (надмірний вигин поперекової частини вперед — «сідлоподібна спина» та ін. *

Спеціальні коригуючі вправи на виправлення відхилень в поставі завжди дають разом з комплексами вправ, які всебічно впливають на дитячий організм.

Типові вправи, що допомагають виправляти сутулість і кіфоз:

сидячи на стільці, притиснутись лопатками і сідницями до спинки, піднімати руки вгору і відводити назад або «ховати» руки за спинку стільця;

стоячи біля гімнастичної стінки або дверей, притиснутись до них усім тілом, піднімати руки через сторони вгору;

лежачи на спині, відводити руки в сторони, вгору.

Типові вправи на виправлення лордозу:

нахили тулуба вперед (із збереженням прямого положення ніг);

лежачи на спині, робити рухи ногами «жучок», «велосипед»;

сидячи на підлозі і випроставши ноги, робити нахили вперед;

стоячи на нижньому щаблі гімнастичної стінки і тримаючись руками за щабель на рівні грудей, відтягувати тулуб назад;

їздити на велосипеді,

Типові вправи на виправлення сколіозу:

повзати по-пластунськи;

лежачи на животі і спираючись передпліччями (збоку від тулуба), дотягуватись коліном зігнутої ноги до ліктя однойменної руки.

Запобігання плоскостопості. Плоскостопість виникає з різних причин: спадковість, внаслідок захворювання на рахіт, від слабкості м'язів, взуття тісне або без каблука, передчасне виконання зіскоків із значної висоти.

Щоб запобігти плоскостопості, треба насамперед подбати про взуття з еластичною підошвою і невеличким каблуком для дитини, а також привчити її систематично виконувати різноманітні фізичні вправи, особливо для ніг. Найкращий ефект дає ходьба звичайна, а також на носках, на п'ятках, на внутрішньому і зовнішньому краях склепіння стопи, ходьба по гімнастичній палиці, шнуру, обручу (з круглим обідом), по рейці гімнастичної лави, перекочування, стоячи на палиці, з п'ятки на носок і навпаки, з п'ятки на зовнішній край склепіння і навпаки; в положенні сидячи — захватування і перекладання пальцями ніг різних дрібних предметів, стрибки на носках тощо. Проте треба пам'ятати, що всі ці вправи дають ефект, якщо їх виконувати регулярно.

Запобігання травматизму.Виконання рухів пов'язане з небезпекою Травм, тому обов'язковою умовою правильної організації фізичного виховання є запобігання їм.

Профілактика травматизму забезпечується науково обгрунтованою організацією навчання, яка визначається систематичністю, доступністю, послідовністю у підвищенні вимог, у правильно визначеному дозуванні фізичних вправ та ігор, що їх добирають для занять. Висока дисциплінованість дітей під час виконання вправ також є запорукою того, що травмування може траплятися лише як виняток, Запобіганню травматизму допомагає ї правильно організоване страхування під час виконання вправи.

123 4