ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Методи та прийом навчання фізичних вправ

12 3 4

Класифікація фізичних вправ

В основу з найбільш загальних класифікацій покладено систему засобів фізичного виховання та методи їх застосування:

Ø гімнастика: основна гімнастика та її різновид - гігієнічна та атлетична гімнастика; гімнастика із спортивною спрямованістю (спортивна гімнастика, спортивна акробатика, художня гімнастика); спеціальні (прикладні) види гімнастики.

Основна гімнастика передбачає стройові вправи (з шикування та перешикування), загальнорозвиваючі і на приладах (дошка, колода, гімнастична стінка та ін.); різні види основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, метань, лазіння, рівноваги та ін.).

Гігієнічну гімнастику виділяють як самостійний вид основної гімнастики: ранкова гімнастика (індивідуальна (вдома) та колективна), після сну.

Лікувальна гімнастика належить до загального комплексу лікувальних засобів для відновлення рухових функцій організму дитини та виправлення дефектів у розвитку окремих частин тіла. Вправи лікувальної гімнастики чітко дозуються лікарем і часто поєднуються з фізіотерапевтичними засобами.

Ø Ігри: рухливі та спортивні.

До рухливих належать ігри, які містять елементи загально-розвиваючих вправ, ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння тощо

У системі фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку широке застосування мають ігри з елементами спорту: баскетбол, футбол, бадмінтон, городки, настільний теніс, хокей.

Ø спорт,

Починаючи з 5-6 років, деякі діти залучаються до тренувальних занять у дитячо-юнацьких спортивних школах з таких видів спорту, як плавання, художня та спортивна гімнастика, фігурне катання на ковзанах та ін.

Починаючи з другої молодшої групи, дітей поступово ознайомлюють з доступними для них видами спортивних вправ, зокрема ходьбою на лижах, плаванням, катанням на велосипеді та ін. Однак це ще не зайняття спортом, які потребують систематичних тренувань, а лише початкове ознайомлення з ним.

Ø туризм – це різноманітні за формою, змістом та тривалістю походи і подорожі, спрямовані на активний відпочинок, пізнання рідного краю, всебічний фізичний розвиток та загартування дітей.

З дошкільниками проводяться пішохідні переходи (пішки та на лижах) за чітко продуманим, перевіреним та безпечним маршрутом.

Вимоги до вибору фізичних вправ розглянуті у відповідних програмах: «Я у Світі», «Дитина» тощо.

Методи та прийом навчання фізичних вправ

Метод – це система послідовних способів взаємопов'язаної діяльності педагога та дітей, спрямована на досягнення поставлених завдань навчання.

Методичний прийом – це частина методу, спрямована на реалізацію методу відповідно до конкретних завдань навчання.

У процесі фізичного виховання дошкільного віку застосовуються три групи методів навчання: наочні, словесні та практичні.

Методи навчання
Методи наочні	Методи словесні	Практичні методи
показ	розповідь	розучування частинами
демонстрація: плакатів, малюнків, діафільмів, предметних посібників (шарнірних моделей)	пояснення	розучування цілого
бесіда	практична допомога
вказівка	ігровий
звукові та зорові	оцінка	змагальний
підрахунки	команда
орієнтири	розпорядження

Наочні методипереважно базуються на «живому спогляданні», сприйманні дійсності через орган чуття (зір та слух), на свідомому відображенні цієї дійсності у вигляді образів рухових дій, предметів тощо.

Показ рухових дій вихователем або за його завданням ким-небудь з дітей є найбільш поширеним методом навчання. В основу його покладено наслідування. На першому етапі навчання він створює у дітей цілісне уявлення про вправу, загальне сприйняття її, а в подальшому спрямовується на деталізацію особливостей виконання окремих частин руху.

Показ рухів буває злитий, розчленований, імітаційний, дзеркальний та ін.

Злитий спосіб показу застосовується для того, щоб дати дітям загальне уявлення про техніку рухової дії і являє собою бездоганне виконання запропонованого для вивчення руху. Він поєднується з розповіддю вихователя при вивченні рухової дії у цілому.

Розчленований показ характеризується тим, що вихователь, виконуючи рух, виділяє головну фазу чи елемент руху, щоб зосередити на них увагу дітей. Наприклад, демонструючи метання м'яча в ціль вихователь пропонує дітям уважно подивитися, яке положення ніг при метанні правою або лівою рукою.

Імітаційний показ враховує, що дошкільникам притаманне наслідування, бажання копіювати те, що вони спостерігають, про що йому розповідали, читали. Образи, що відповідають характеру руху, допомагають створювати про нього правильне уявлення. Наприклад, при виконанні стрибка у довжину з місця вихователь говорить дітям: «потрібно виконати енергійний мах руками вперед-угору, як «пташка крильцями» або «стрибати м'яко на носках, як зайчик».

Дзеркальний показ доцільно застосовувати при вивченні дітьми нескладних, в основному загальнорозвиваючих вправ. Вихователь стоячи обличчям до дітей пропонує їм виконати рух ліворуч, а сам виконує його праворуч. Наприклад, показує нахил уліво, а діти виконують у правий бік.

Вимоги до показу:

1. Показ рухів доручають найбільш підготовленим дітям у тому випадку, коли вихователь за станом здоров'я або рухової підготовленості не може чітко та правильно виконати рухову дію:

2. Вихователь показує вправу на високому технічному рівні, з оптимальною амплітудою, чітко фіксує в просторі положення тіла і його частин, дотримуючись правильних напрямів рухів.

3. Вправи показують дітям у помірному темпі, а технічно складні рухи, якщо це не порушує їх структуру, - у повільному.

4. У ході засвоєння вправ звертаються до часткового показу.

5. Під час нагадування вправи попередньо краще викликати словом її образ.

6. Під час показу вихователь займає таке положення, при якому йому було б зручно керувати групою (тримаючи всіх дітей у полі зору), а дітям бачити вправи у площині, що наочно відображає структуру рухової дії (наприклад, стоячи до дітей у профіль, їм легше показати виконання присідання з прямою спиною; під час ходьби вихователь іде назустріч дітям або поряд; під час виконання загальнорозвиваючих вправ стояти на підвищенні; вперед ставити дітей меншого зросту; стрибки, метання в різних площинах; вправи в колі – вихователь стоїть поряд з дітьми; вправи з вихідним положенням – В.п. – руки за головою, за спиною, повороти, демонструються спиною до дітей).

Демонстрація наочних посібників створює додаткові можливості для сприйняття дітьми рухових дій за допомогою предметного зображення. Демонстрація кожного виду наочних посібників має певні методичні особливості.

Плакати відображають ті моменти рухових дій, на яких важливо акцентувати увагу дітей під час показу. Ознайомлення з плакатом відбувається перед початком виконання дітьми руху, концентруючи їхню увагу на конкретному завданні. Після демонстрації плакат можна забрати, щоб не відволікати дітей, а можна залишати до кінця заняття для наступного звертання до нього.

Діафільм доцільно показувати з метою уточнення у вільний від занять час.

Предметні посібники мають порівняно обмежені дидактичні можливості. Об'ємні та площинні шарнірні моделі (ляльки) дозволяють демонструвати рухи окремих частин тіла, траєкторії та амплітуди рухових дій.

Звукові та зорові орієнтири створюють певні сигнали для початку та закінчення рухової дії, допомагають дітям засвоїти найбільш важкі елементи техніки, задають певний темп рухів, напрямок, амплітуду та ін.: удари в бубон, оплески у долоні, музичний супровід, яскраві іграшки, кубики або кеглі. Зорові орієнтири використовують після того, як у дітей вже створено загальне уявлення про рух, що вивчається.

Словесні методи.Ця група методів ґрунтується переважно на словесних поняттях про рухові дії.

Розповідь застосовується вихователем під час навчання нових фізичних вправ та організації ігрової діяльності.

Пояснення – це стисле, зрозуміле і образне розкриття техніки виконання рухової дії, що поєднується з показом дітям засвоюваного руху.

Бесіда застосовується переважно у старших дошкільників у вигляді запитань і відповідей, коли вихователь з'ясовує інтереси дітей, їх знання, ступінь засвоєння техніки виконання певних вправ, правил рухливої гри. Бесіда сприяє уточненню та узагальненню знань, уявлень про техніку виконання фізичних вправ, спираючись на попередній досвід дітей.

Проводять бесіду як під час занять, ігор, прогулянок, екскурсій, так і після їх закінчення.

Вказівка – це короткий, чіткий, без зайвих пояснень вислів вихователя з метою уточнити завдання (попереднього інструктажу), нагадати основні елементи руху, попередити помилки або виправити її (зауваження щодо якості). Вказівки можна давати до початку руху, під час його виконання та після нього.

Оцінка є результатом аналізу вихователем виконання рухової дії. Вона сприяє уточненню уявлень дітей про техніку фізичної вправи, взаємозв'язків між ними, допомагає формувати вміння помічати помилки у себе та у однолітків.

Оцінки можуть бути індивідуальні та групові. Категорії оцінки мають вираження у різних висловах вихователя: «добре», «правильно», «так», «погано», «неправильно» та ін. Ці короткі зауваження за необхідності більш широко мотивуються вихователем.

Команда – це наказ виконувати або припинити певні рухові дії. Команду подають у наказовій формі, вона має бути точною, зрозумілою і короткою: «Рівняйсь!», «Стій!» та ін. Розрізняють попередню (голосно і протяжно, щоб діти зрозуміли, яку дію їм пропонують виконати) і виконавчу команди (подається після паузи, голосно і чітко, вона вказує на момент дії). Наприклад, «Кроком руш!» (команда «кроком» - попередня, а «руш» - виконавча). Стройові команди застосовуються для дошкільників старших груп.

Розпорядження – це наказ, висловлений у довільній формі, коли діти ще не спроможні виконувати команди, їх формулює сам вихователь. Наприклад, «повернись - до вікна», «пішли за мною» та ін. Розпорядження часто застосовується, коли дітям дають завдання підготувати фізкультурний інвентар для заняття або забрати його на місце.

У молодших та середніх групах під час занять з фізичної культури застосовують розпорядження.

Підрахунок дозволяє задавати дітям необхідний темп виконання рухової дії. Здійснюється він декількома прийомами: голосом із застосуванням підрахунку («один-два-три-чотири»), підрахунку у поєднанні з вказівками («один-два - руки вгору», «три-чотири – руки вниз»); тільки підрахунок з чіткими вказівками («вдих-видих», «присіли-встали» та ін.). Підрахунок при виконанні циклічних рухів (ходьба, біг), загальнорозвиваючих та танцювальних вправ замінюють музичним супроводом.

Практичні методи. Практичні виконання фізичних вправ (вправлення) – це основний метод навчання, який базується на активній руховій діяльності дітей. Він безпосередньо формує рухові вміння і навички, розвиває фізичні якості шляхом багаторазового повторення рухової дії. У практиці фізичного виховання дошкільників використовують такі методи і прийоми вправлення: розучування вправи за частинами, цілісний метод розучування вправи, практична допомога, ігровий і змагальний методи.

Метод розучування вправи за частинами полягає в тому, що дітей навчають рухової дії за окремими елементами. Він використовується переважно під час вивчення складних рухових дій, таких як, стрибки з розбігу, плавання, ходьба на лижах та ін.

Для кращого й швидкого розучування складних рухових дій широко застосовують підвідні вправи, простіші за структурою але координаційно-схожі з рухом, який вивчається.

При застосуванні цілісного методу навчання фізичну вправу вивчають повністю. Це стосується порівняно нескладних щодо координації рухових дій або тих, окремі фази яких не можна вичленити (вправи з рівноваги, пролізання в обруч, підлізання під дугу та ін.).

Цілісне розучування складних вправ полегшують на першому етапі навчання такі методичні прийоми:

ü зменшують висоту перешкоди (під час стрибків у висоту з розбігу), виконують вправу з рівноваги спочатку по дошці, яка лежить на підлозі, а потім по гімнастичній лаві (колоді): розучують спочатку основний, а потім другорядні (дрібні) елементи рухової дії;

ü звертають увагу на правильне виконання дитиною окремих елементів рухової дії. Наприклад, при вивченні метання предметів на дальність спочатку контролюють виконання замаху рукою із-за спини через плече, потім постановку ніг, перенесення ваги тіла з однієї ноги на іншу.

На заключному етапі формування рухової навички (закріплення та удосконалення її) цей метод застосовується при виконанні будь-якої рухової дії.

Практична допомога під час навчання рухових дій застосовується для уточнення положень окремих частин тіла, з метою створення правильних м'язових почуттів та подолання почуття страху.

З метою попередження падіння дитини вихователь здійснює страховку, забезпечує безпечність у виконанні вправи.

Ігровий методшироко застосовується в процесі навчання дітей різних вікових груп фізичним вправам та для розвитку в них рухових якостей.

Під час навчання рухам у молодших групах застосовуються ігрові прийоми. У старших групах цей метод широко запроваджується під час навчання основних рухів. Ознайомлюючи дітей з образом, імітація якого має бути, вихователь звертає їх увагу на найголовніше у даному русі, що відповідає навчальній меті.

Удосконалення рухових вмінь та навичок в основних рухах відбувається під час рухливих ігор.

Змагальний метод застосовується для удосконалення рухових дій у дітей старших дошкільних груп. Він має багато спільного з ігровим методом. Однак є суттєва різниця. Вона полягає в тому, що при використанні ігрового методу процес навчання в основному має сюжетний зміст. У змагальному методі цей момент відсутній, і процес виконання рухової дії повністю підпорядкований його змісту.

Змагальний метод застосовується після того, як діти добре засвоїли рухи.

Більш складні командні змагання, які частіше за все проводяться у вигляді ігор естафетного характеру або спортивних ігор. У молодших вікових групах змагальний метод не застосовується, а в середньому дошкільному віці використовуються лише елементи змагань.

Використання предметів. Характеристика предметів:

1. Брязкальця: дитина володіє ним з раннього віку, використовуються в молодшій групі, повинні бути яскраві, щоб можна було взятися;

2. прапорці: використовуються в молодшій і середній групах;

3. кубики: розміром 6Х6 см, вик-ся у мол., сер., старш. Гр.;

4. стрічки: з паличками і без – у всіх вікових групах;

5. м’ячики: різних розмірів – від 22 до 6-8 см, у всіх вікових групах;

6. султанчики;

7. гімнастичні палиці – 60-65 см. – сер.гр. і 80-85 см – ст.гр., шест – 2,5-3 м. -ст.гр.,

8. гімнастичні лави – ширина – 20 см (ст.гр), довжина – 3-4 м, висота – 20-25 см;

9. обручі різних розмірів – з сер.гр;

10. гімнастичні драбини – в усіх вікових групах;

11. скакалки – мотузки – довгі (ст.гр.) і короткі (мол.гр.).

Прийоми роздачі предметів:

1. вихователь сам підходить до дітей і роздає предмети (до шикування чи після), стоячи в колі, вихователь кидає, чи прокочує м’яч кожному; висипає м’ячі з кошика і діти за сигналом вихователя беруть м’ячі і стають на своє місце;

2. вих-ль чи черговий розставляє предмети на підлозі на певній відстані по колу, діти шикуються біля предметів;

3. вих-ль виставляє кошики з предметами і діти за сигналом виходять зі строю, беруть їх і після цього стають на своє місце;

4. предмети кладуться на стільці, лави. Діти виходять зі строю, беруть предмет і стають на своє місце;

5. чергові чи направляючі колон виходять по черзі, чи одночасно, беруть предмети і роздають їх дітям своєї колони;

6. діти виходять зі строю всі одночасно чи колонами по черзі, беруть предмети зі стойки і стають на своє місце;

7. предмети беруться під час ходьби в колоні по одному.

Прийоми збору предметів:

1. вих-ль збирає предмети, підставляючи корзину, кошик;

2. діти виходять зі строю, кладуть предмети в кошик, що стоїть у центрі кола чи на стільці і стають на своє місце;

3. діти виходять зі строю, кладуть предмети в стойки і стають на свої місця;

4. чергові, направляючі колон збирають предмети і кладуть їх на відповідне місце;

5. діти кладуть предмети під час ходьби в колоні по одному;

6. в сер.гр. діти самі можуть брати предмети і класти їх на місце;

7. в ст..гр. чергові самостійно готують місце для заняття.

Навчання загальнорозвивальних вправ.

Молодші дошкільники

Завдання навчання:

1. виховувати у дітей інтерес і бажання займатися;

2. привчати починати і закінчувати вправи всім одночасно за сигналом вихователя;

3. рухатися активно, природно, ненапружено;

4. вірно виконувати вправи з різних В.П. (стоячи, сидячи, лежачи на спині, животі), з різним положенням рук і ніг (наприклад, руки на поясі, за спиною, ноги розставлені трохи або ширше плечей) в узагальненому вигляді;

5. виконувати їх у тих напрямах, в яких малюкам легше орієнтуватись,— вперед, вниз, угору;

6. виконувати вправи з рухами рук, нахили тулуба вперед, випрямлення, присідання, вставання тощо, поступово сюди підключають і вправи з нахилами і поворотами тулуба в сторони

7. дотримуватися основного напряму руху окремих частин тіла за допомогою наочних орієнтирів, наслідуючи показу вихователя;

8. повторювати добре відомий рух спочатку з вихователем, потім самостійно.

Вправи повинні бути:

- прості, переважно для м’язів рук, плечового поясу, тулуба (можна для кисті руки).

- з двох елементарних рухів (наприклад, плескання в долоні перед грудьми і опускання рук), темп руху середній;

- за формою вправи представляють собою цілісний рух або імітаційний рух, або конкретні завдання з використанням посібників.

У навчанні мол.дошк. використовується така основна стойка: дитина, стоячи, злегка розставляє ноги, при цьому тулуб і голову слід тримати рівно, руки опущені вздовж боків, хребет зберігає природні вигини, лопатки симетричні.

Під час складання таких комплексів потрібно витримувати їх в одному образі, об’єднувати зальним сюжетом. Поступово переходити до вправ, де діти наслідують різні образи.

Організація дітей. Вих-ль розташовує дітей так, щоб кожному було видно виконання рухів вихователем (15-30 сек.). для виконання загально розвивальних вправ малюків краще поставити в коло або врозтіч.

Методи і прийоми навчання. Комплексне використання наочних, словесних і практичних методів і прийомів. Дітям потрібний постійний зразок для наслідування. Словесні методи і прийоми спрямовані на посилення враження від показу, створення радісного настрою, впевненості. Вправи засвоюються лише в процесі багаторазового повторення. Спочатку вихователь називає вправу, потім перевіряє готовність дітей, пропонує їм зайняти потрібне В.П., звертаючись до образних порівнянь. Пояснення носять цілісний характер: «Присісти, постукати прапорцем об підлогу, вирівнятися». Під час вправи не дається пояснення, як тримати руки, ноги, спину. Слід частіше використовувати індивідуальний підхід до кожної дитини. Вірно виконувати рух допомагають зорові орієнтири (кількість обмежена). Під час виконання вправ вих.-ль користується оцінкою, яка переважно індивідуальна і носить позитивний характер, незалежно від того, як дитина виконує рух.

12 3 4