 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Тема 8. Казка та казкові герої в музиці.
С.Майкапар. Фортепіанний цикл «Бірюльки»: Семимильні чоботи,Маленька казочка С. Прокофєв. Казочка. П.Чайковський. Баба Яга. С.Сломінський. Дюмовочка,Марш Бармалея. Е.Гріг. Хода гномів. М.Глінка. Марш Чорномора. М.Мусоргський. Хатинка на курячих ніжках Найулюбленішою темою для дошкільників будь-якого віку завжди залишається тема «Казка в музиці». Казка, будучи важливим засобом розумового розвитку дитини, розвиває її фантазію, допомагає зрозуміти музику. Але і музика «наповнює казкові образи живим биття серця і трепетом думок. Музика вводить дитину в світ добра» (В. Сухомлинський). Казка дає могутній поштовх розвитку найдобріших відчуттів у маленькій людині. У музичних казках духовно-етичний зміст посилюється музичним супроводом, емоційною дією. Певний настрій, установка на сприйняття сприяє пробудженню в слухачах інстинкту співпереживання, співучасті, співтворчості. У роботі з молодшими дошкільниками по цій темі використовують нескладні п'єси. Наприклад, «Нянчина казка», «Мама» з «Дитячого альбому» П. І. Чайковського, «Хід коників» С.Прокофьєва, «Вечірня казка» А. Хачатуряна.Малюки емоційно відгукуються на музику, чують її загальний настрій, темпові, динамічні особливості, деякі виділяють мелодію. За допомогою педагога вони висловлюються про характер музики, вигадують казки, намагаються в малюнках і елементарних рухах передати музичні образи, погоджувати дії відповідно змінам частин музичного твору. На музичних розвагах з малюками слухають, розігрують музичні казки: «Кіт, півень і лисиця», В. Герчик, «Теремок» музика Т. Попатенко, «Маша і ведмідь» музика Е. Тілічеєвої, «Кіт в чоботях» музика В.Сосніна. В них звучать і інструментальна, і вокальна музика, що набагато полегшує малюкам цілісне сприйняття музичних образів. Для роботи із старшими дошкільниками за темою «Казка в музиці» можна розробити цикли інтегрованих тематичних занять, що можуть включати різні види художньої діяльності дітей (слухання музики, віршів, народних казок; перегляд відеоматеріалів; музичні імпровізації (рух і гра на музичних інструментах; малювання). «Чарівне озеро» – цикл з інтегрованих занять для дітей старшої групи включає музичні твори А. Лядова «Чарівне озеро», П.І. Чайковського «Баба Яга», М.П. Мусоргського «Хатинка на курячих ніжках». Цикл з інтегрованих занять «Казка про три королівства» (знайомство з жанрами) – П.І. Чайковского «Марш дерев'яних солдатиків», 3-тя частина фортепіанного концерту П.Чайковського (українська веснянка „Вийди, вийди, Іванку”), Вальс Штрауса, Полька Глінки. Тематичні заняття «Казковий світ Едварда Гріга» («В печері гірського короля», «Хід гномів»). Із старшими дошкільниками слухають і розігрують музичні казки, використовуючи кращі зразки класичної музики. Дуже цікаво проходить музична розвага за мотивами казки Г.Х. Андерсена «Дюймовочка», де діти можуть виконувати танцювальні імпровізації під музику К. Сен-Санса «Акваріум», Ф. Шопена «Ноктюрн», Е. Гріга «Норвезький танець» і «Ранок», потім відобразити свої враження в малюнках. Музична казка «Сніжна королева» (за мотивами казки Г.Х. Андерсена) може бути показана дітьми на новорічному святі. Тут може прозвучати музика Е. Гріга «В печері гірського короля», «Танець Анітри», М.Глінки «Вальс-фантазія», І. С. Баха «Менует» соль-мажор, В. Ребікова «Вальс» з опери «Ялинка», Ф. Шопена «Вальс». Музичні казки з використанням невеликих інструментальних п'єс або уривків з великих музичних творів є перехідною сходинкою до розуміння таких складних жанрів як опера і балет. Дітей знайомлять з оперою М. Римського-Корсакова «Казка про царя Салтана», М.Глинки «Руслан і Людмила», балетами П.И. Чайковського «Лускунчик», «Спляча красуня», С.Прокофьева «Попелюшка». На музичних заняттях з ознайомлення дітей з оперою або балетом, читаючи чудові казки і розглядаючи ілюстрації до них, а також картини відомих художників, потрібно завжди прагнути зберегти пріоритет музики. Всі засоби, що використовуються на заняттях, повинні допомогти дитині краще зрозуміти музику, глибше проникнути в її зміст. Знайомство з музикою опери або балету навіть з дітьми одного віку необхідно проводити по-різному, залежно від складності, а головне – від музичного і загального розвитку дітей. По-різному відбувається знайомство з літературним матеріалом (читання казки або використовування музично-літературної композиції цієї казки), відрізняються форми проведення занять. Після знайомства з операми «Казка про царя Салтана» М.Римського-Корсакова і «Руслан і Людмила» М.Глинки з дітьми бажано провести знайомство з «Театралізованою казкою» (за казками А.С. Пушкіна). Тут звучать вірші, танцювальні композиції і імпровізації, гра на дитячих музичних інструментах, але найголовніше – тут звучить прекрасна знайома музика: «Увертюра» до опери «Руслан і Людмила» М.Глінки; «Три дива», «Політ джмеля», танець маленьких лебедів з «Лебединого озера» П.І. Чайковського, дитячий оркестр виконує «Марш Чорномора» М.Глінки). · «Три дива», «Політ джмеля» М.Римського-Корсакова · танець маленьких лебедів з «Лебединого озера» П.І. Чайковського · «Марш Чорномора» М.Глінки Підсумком великої роботи є постановка музичних спектаклів. Колектив дитячого закладу із старшими дітьми може підготувати музичні спектаклі «Лускунчик», «Спляча красуня» (на музику П. І. Чайковського), «Сніжна королева» за мотивами казки Р. Х. Андерсена (з використанням танцювальної імпровізації і музикування). Роботу над кожним спектаклем потрібно проводити протягом двох місяців. Вихователі мають читати казки дітям, обговорювати кожного героя, намагатися розібратися в мотивах їхньої поведінки, переживаннях і відчуттях, переказувати разом з дітьми окремі фрагменти казки. Але головне, звичайно, – музика. На музичних заняттях діти мають вчитися розуміти мову музики: чути початок і закінчення музичних фраз, цілих музичних будов, аналізувати прослухане, використовуючи комплекс засобів музичної виразності. Вчитися в рухах, пластичних етюдах, танцювальних композиціях передавати настрої, почуття героїв, створюючи цілісний музичний образ; розрізняти звучання інструментів симфонічного оркестру. Кожній дитині необхідно дати можливість висловитися, поділитися своїми враженнями і виразити їх в образотворчій творчості, а також «озвучити» грою на дитячих музичних інструментах вподобані події казки. Робота з ознайомлення дітей з інструментами симфонічного оркестру має проводитися впродовж всього часу. Малюки через симфонічну казку С.Прокофьєва «Петя і вовк» розширюють свій музичний кругозір і вчаться розрізняти звучання і струнних, і духових, і ударних музичних інструментів. З інструментами симфонічного оркестру можна познайомити дітей на заняттях гуртка «Веселі нотки» (з навчання дітей грі на дитячих музичних інструментах) в розділі «Пізнавальний розвиток». Потрібно детально говорити про історію створення різних музичних інструментів, про великих виконавців, читати казки і легенди про музичні інструменти, слухати музику. Наприклад, «Знайомий незнайомець» (фортепіано), «Історія маленької скрипки», «Рідні душі» (скрипка і віолончель), «Загадки духових інструментів» і інші.
· С.Прокофьєва «Петя і вовк» Для залучення до музичної, театральної культури діти мають регулярно дивитися казки-балети «Коник-Горбоконик» Р. Щедріна, «Чипполіно», А. Хачатуряна, балет «Спляча красуня» П.І. Чайковського. Діти проникатимуться атмосферою театру, емоційно реагуватимуть на звучання симфонічного оркестру, цікаво висловлюватимуться про спектакль, про казкових героїв і, найголовніше, намагатимуться аналізувати музичні образи героїв. Інтегровані заняття із слухання музики, включення класичної музики в музичні розваги і свята, розігрування музичних казок і постановка музичних спектаклів, відвідини театрів позитивно впливають на загальний і художній розвиток дітей, формування їх музичних і творчих здібностей. А світ музичної казки є прекрасним засобом залучення дошкільників до класичної музики, розвитку емоційної сфери, формування основ музичної культури. Хто з тих, кому свого часу довелося вчитися грати на якому-небудь інструменті, не знає хоч би однієї п’єси з «Дитячого альбому» П.І. Чайковського? Але краще за всіх, звичайно, цей цикл пам’ятають ті, хто хоч трохи причетний до гри на фортепіано: «Солодка мрія», «Хвороба Ляльки», «Старовинна французька пісня», «Баба Яга» та багато інших різнохарактерних п’єс.
А чи знаєте ви, що «Дитячий альбом» композитор написав в Україні? Навесні 1878 року Петро Ілліч гостював у Каменці в сім’ї своєї молодшої сестри Олександри Іллівни Давидової. (Зараз Каменка — районний центр Черкаської області.) У листі до Н.Ф. фон Мекк від 30 квітня композитор писав: «Завтра примусь я за сборник миниатюрных пьес для детей. Я давно уже подумывал о том, что не мешало бы содействовать по мере сил к обогащению детской музыкальной литературы, которая очень небогата. Я хочу сделать целый ряд маленьких отрывков безусловной легкости и с заманчивыми для детей заглавиями, как у Шумана».
Незабаром фортепіанний цикл із 24 дитячих п’єс був написаний. Чайковський присвятив його своєму улюбленому племіннику Володі Давидову, якому на той час виповнилося сім років. Коли «Дитячий альбом» вийшов із друку, автор написав Л.В. Давидову, батькові хлопчика: «Скажи Бобику (сімейне прізвисько Володі. — Л.В.), что напечатаны ноты с картиночками, что ноты эти сочинил дядя Петя и что на них написано: «Посвящается Володе Давыдову». Он, глупенький, и не поймет, что значит посвящается!.. А Бобику, хоть ради его неподражаемо прелестной фигурки, когда он играет, смотрит в ноты и считает, можно целые симфонии посвящать».
Минули роки. 1893 року було написано Шосту «Патетичну» симфонію П. Чайковського. Вона виявилася його останнім твором і була присвячена Володимиру Львовичу Давидову, який уже виріс.
Там само, в Каменці, 125 років тому, Чайковський написав і вокальний цикл «16 пісень для дітей» на вірші А. Плещеєва. У лютому 1881 року композитор отримав у подарунок від відомого російського поета Плещеєва, з яким був знайомий ще з юності, книжку віршів «Пролісок». На книжці був дарчий напис: «Петру Іллічу Чайковському на знак поваги та вдячності за його прекрасну музику на мої погані вірші». Спочатку композитор намітив для використання в циклі кілька десятків текстів, але потім зупинився лише на чотирнадцяти Плещеєва і по одному — І. Сурикова та С. Аксакова. У жовтні 1883 року в листі до брата Чайковський пише: «Я принялся за сочинение детских песенок и пишу аккуратно по одной в день. Но это работа легкая и очень приятная, ибо я взял текстом «Подснежник» Плещеева, где много прелестных вещиц». На відміну від «Дитячого альбому», «Дитячі пісні» призначені не для виконання дітьми. Це прекрасний зразок музики для дітей у виконанні дорослих.
А у Каменці зараз існує державний історико-культурний заповідник, до складу якого входить і Літературно-меморіальний музей О.С. Пушкіна та П.І. Чайковського
Сен-санс и его "Карнавал животных" Сен-санс начал заниматься музыкой с 2 лет, писать -с 6 лет. В его творчестве все жанры академической музыки. Он говорил про себя;"Я пишу музыку, как яблоня рождает яблоки"... Вот «Королевский марш льва» — торжественный выход царя зверей. Ах, как он любуется собой и своей внушительной поступью, оглашая окрестности грозным рычанием («рычит» фортепиано)! А вот «Черепахи». Как вы думаете, в каком темпе эта пьеса? Конечно, в очень медленном. Причем за основу взята мелодия… канкана из оперы «Орфей в аду» Оффенбаха, только в несколько раз медленнее. А в пьесе «Слоны» тяжеловесно звучит «Вальс сильфов» Берлиоза. Вот «Кенгуру». Кто бы мог подумать, что фортепиано может так «прыгать»! А в «Аквариуме» в звуках флейты, струнных слышатся переливы воды, изящные движения рыбок. «Персонаж с длинными ушами» — это именно тот, о ком вы подумали: крики «иа» забавно переданы «взвизгивающими» скрипками. «Пианисты» — камешек в огород некоторых коллег, упирающих на зубрежку гамм, без всякой «человеческой» мысли. И наконец, «Лебедь». Единственная часть, лишенная иронии. Песнь виолончели как мгновение ностальгии по сияющей синеве неба, по полету белоснежных крыльев, по самой Красоте. Включите эту музыку маленьким детям, вы увидите все это в их глазах, увидите, как они станут махать своими «крылышками» в искреннем желании взлететь над землей, а потом долго будут рисовать только лебедей. Камиль Сен-Санс творил легко, наверное, потому, что он всегда был «слишком ребенок», как писал о нем Шарль Гуно. При всей своей учености он мечтал создавать музыку, «проникающую в душу и разливающуюся там по всем закоулкам», и ему это удавалось. А закончу словами Ромена Роллана: «В современном искусстве, нервном и беспокойном, его музыка поражает своей безмятежностью, своими спокойными гармониями… своей кристальной чистотой… Он вносит в нашу тревожную жизнь немножко света и мягкости былых дней». Отдельные номера музыки Грига подчеркивают, раскрывают разные образы, ситуации драмы Ибсена: возвышенный, чистый лиризм образа Сольвейг, трагедию смерти Озе, поэзию природы, яркость фантастики. Композитор как бы выявляет богатство поэтических граней этого глубокого и сложного, насыщенного социальными и философскими обобщениями произведения. Сюжетная канва произведения Ибсена вкратце такова: Пер Гюнт, молодой крестьянский парень, изгнан из родной деревни и объявлен вне закона: он соблазнил и бросил чужую невесту. Да и все поведение Пера, фантазера и мечтателя, не согласуется с принятыми среди людей нормами морали. Пер отправляется в чужие страны. И вот Пер Гюнт, уже пожилой человек, -- обладатель несметных богатств. За плечами у него позорный промысел, работорговля, впереди -- лишь одна перспектива: выгодное использование своих богатств. Циник и эгоист, лишенный этических и нравственных идеалов, Пер Гюнт (когда-то полный духовных стремлений) готов своим золотом душить народ, борющийся за свободу и счастье. Судьба Пера полна превратностей. Он теряет свои сокровища. Движимый духом авантюризма, он достигает <<высокого положения>> среди темных арабских племен, разыгрывая из себя пророка.
Пер Гюнт возвращается на родину. Годы странствий не обогатили его: он растратил свои душевные силы, совесть его отягчена преступлениями, он нищ. Пер попадает в лес, где некогда жил он, изгнанный из родной деревни. Здесь, в избушке Пера, все эти годы ждала его возлюбленная Сольвейг. Бесконечная духовная красота и сила Сольвейг пробуждают в Пере глубокое осознание утраты своей жизни, своего человеческого <<я>>:
Она сохранила, а он расточил... О, если бы можно начать все сначала...
В образе Пера Гюнта Ибсен разоблачает людей, у которых понимание прекрасного и отрицание мелкого, косного, мечта и стремление не претворяются в действие, в борьбу за достижение жизненного идеала.
Придумать это, этого желать, Хотеть... но -- сделать? Нет, не понимаю.
Эти слова Пера Гюнта являются ключом к пониманию его образа. Пер -- носитель обличительной идеи-- трактован Ибсеном многопланово. Пер -- фантазер и мечтатель, почти поэт, ведь силой своего воображения он умеет заставить людей перенестись в вымышленный им мир. Пер понимает чистоту, душевную красоту Сольвейг и, любя ее, бежит от нее, потому что совесть его отягчена многими проступками. Пер -- циник, не признающий критериев нравственности и долга, его поступками движет лишь чувство эгоизма.
Богатому сложными переживаниями образу <<не нашедшего самого себя>> Пера Гюнта противостоит в драме скромный и возвышенный образ Сольвейг -- воплощение душевной чистоты, любви, силы духа.
Эти основные герои даны Ибсеном на жизненно разнообразном и стилистически разноплановом фоне: здесь и реалистически-яркие, сочные зарисовки норвежской деревни, и гротескные, остро сатирические типы современного буржуазного общества, и фантастика, смело вторгающаяся в реальный план драматической поэмы, и, наконец, символика, помогающая обобщить, сконцентрировать философские выводы автора.
Григ очень любил это произведение Ибсена и понимал его во всей его глубине. В 1903 году Григ писал об этой пьесе: <<Только в последние годы обнаружилось, насколько потрясающим было изображение, созданное поэтом в качестве национальной характеристики. Ибсен безжалостно раскрыл опасную сторону нашего народа>>. Но <<для себя>>, для воплощения в музыке он выбрал лишь те мотивы и образы, которые были близки ему и которые находили отклик в его творческом воображении.
<<Пер Гюнт>> Грига получил широкое признание в виде двух оркестровых сюит. В первую сюиту включены <<Утро>>, <<Смерть Озе>>, <<Танец Анитры>>, <<В пещере горного короля>>. Светлые и радостные чувства (<<Утро>>), трагедия конца жизни (<<Смерть Озе>>), изящная жанровая зарисовка (<<Танец Анитры>>), <<буйная>> фантастика (<<В пещере горного короля>>) -- таковы контрастные образы сюиты.
В пьесе << Утро >> яркая красочная живопись природы соединяется с тонким лиризмом. <<Утро>> -- вступление к четвертому акту пьесы Ибсена, рассказывающему о странствовании Пера в Африке. По меткому замечанию О. Левашевой, <<Утро>> -- скорее послесловие к первым, <<норвежским>> актам драмы, нежели вступление к <<арабскому>> акту. Пьеса строится на вариантном развитии одной пентатонной мелодии. Звучащая вначале поочередно у флейты и гобоя, она воспринимается как перекличка наигрышей свирели и рожка. Это создает ощущение широкого пространства, воздуха: С. Прокоф'ев. Петя і Вовк У С. Прокофьева є симфонічна казка для оркестру і читця під назвою “Петя і Вовк». Читець розповідає текст казки, пояснюючи слухачам, зміст музичного твору. Цей текст написав сам композитор. У казці розповідається про те, як відважний піонер Петя за допомогою маленької пташки спіймав страшного вовка. Є тут і свої дійові особи: Петя, його Дідусь, Пташка, Кицька, Качка, Вовк та Мисливці. Але оскільки твір не театральний, а тільки для концертного виконання, то дійові особи не з'являються перед нами, не розмовляють і не співають. Зате кожного з них характеризує певна музика, тобто кожна дійова особа має свою музичну тему. Для змалювання персонажів композитор дуже вдало використав звучання різних інструментів. За кожною дійовою особою він немов «закріпив» певний інструмент: музика кожного персонажа завжди звучить у виконанні одного й того ж інструмента чи оркестрової групи, тобто кожна дійова особа має не тільки свою тему, а й свій тембр. Казка починається словами читця: «Рано-вранці піонер Петя вийшов дому і пішов до лісу». І відразу в оркестрі починає звучати тема Петі. Вона весела, бадьора і нагадує піонерську пісню-марш. Цю тему виконують скрипки. Потім один за одним з'являються інші персонажі казки. «На високому дереві,— продовжує читець,— сиділа Петина знайома Пташка». «Все навкруги спокійно», — весело защебетала вона. Тему Пташки виконує флейта, її легке звучання у високому регістрі (стаккато), у грайливому ритмі нагадує пташине щебетання. Тему Качки виконує гобой. Дещо гугнявий тембр цього інструмента, повільна мелодія у середньому регістрі, з паузами і форшлагами, дуже нагадує нам Качку—незграбну, дещо кумедну, що крякає і ходить перевальцем. Наближається Кицька, вона йде майже нечутними м'якими кроками, обережно, підкрадаючись. її характеризує м'яка, тиха мелодія, яку виконує кларнет у нижньому регістрі. А ось прийшов Дідусь. Він дуже незадоволений, що Петя сам пішов у ліс,— адже там можна зустріти вовка. Дідусь бурчить, його низький хриплий голос влучно характеризує «буркотлива» мелодія фагота. Недаремно Дідусь застерігав Петю: хлопчик справді зустрів у лісі Вовка. Тему страшного хижого Вовка виконують три валторни у нижньому регістрі. І Кицька, і Качка, і Пташка — усі злякалися, та піонер Петя не злякався, він вирішив упіймати Вовка і просить Пташку допомогти йому. Поки Пташка кружляла біля Вовка, відвертаючи його увагу, Петя заліз на дерево і звідти накинув на хвіст Вовка мотузок. І саме в цей час з являються Мисливці. Вони йшли слідом за Вовком і стріляли з рушниць. Тема Мисливців — це бадьорий марш. Його виконує група дерев'яних духових інструментів, а ударні (барабан і литаври) відтворюють рушничні постріли. Петя віддав Вовка Мисливцям і просить відвести його в зоопарк. Симфонічна казка «Петя і Вовк» закінчується урочистим маршем дійових осіб. У музиці ми чуємо звучання їхніх тем. Та головна тут, звичайно, тема відважного Петі. Отже, весь твір побудовано на дуже виразних темах, якими композитор характеризує персонажів казки. Велике значення для її характеристики мають тембри тих інструментів, які виконують певну тему. Так за допомогою барв оркестру, а також мелодії, ритму, темпу композитор створив цікаву музичну казку.
Му з и ч н и й к е р і в н и к. Чи доводилось вам спостерігати, як настає вечір, а потім на землю спадає ніч? Втомлене сонечко ховається за горизонтом. Поступово темнішає. Природа готується до сну: квіти ховають свої пелюсточки, замовкають птахи, риби залягають на дно... На небі з’являються місяць і зірочки. Враз стає так тихо, що чути, як десь крадеться їжачок у травичці. Вийдеш з хати і милуєшся красою ночі: десь далеко щебече соловейко, насвистує коник. Скрізь панує ніч. (Лунає «Ноктюрн» Чайковського, фрагменту запису.) — Ми з вами почули п’єсу П. І. Чайковського «Ноктюрн», нічну музику. Петро Ілліч дуже любив світлі місячні ночі. У той час він думав про життя, пригадував минуле, мріяв про майбутнє. Місячне сяйво, тиша та свіжість наповнювали його любов’ю до навколишнього світу. Коли П. І. Чайковський був за межами Батьківщини, він сумував за рідними місцями, за своїми друзями. Він казав, що щасливим почуває себе тільки на Батьківщині. Діти, а вам подобається нічна природа? (Відповіді дітей.) — А чи можливо її намалювати? (Відповіді дітей.) — А що ви намалюєте? (Відповіді дітей.) — А давайте уявимо гарну літню ніч і «розповімо» про неї фарбами! Для вас буде лунати музика П. І. Чайковського. Слухайте її та малюйте. (Діти малюють фарбами. Лунає музика Чайковського у запису. Вихователь із дітьми роздивляються малюнки.) Му з и ч н и й к е р і в н и к. Скільки цікавих, загадкових настроїв висловлюють ваші малюнки! Ніч відкриває нам свою таємницю. Не випадково Чайковському подобалось мріяти при місячному сяйві, а потім створювати чудову музику. Діти входять до зали. Їх зустрічають звуки «Вальсу» з «Дитячого альбому» Чайковського. Му з и ч н и й к е р і в н и к. Пролунав вальс Чайковського. А чи знаєте ви, що Петро Ілліч дуже любив танцювати? В молоді роки він частенько бував на балах, де танцювали польку, мазурку, галоп, вальс. Молодий композитор дуже гарно грав на роялі танцювальну музику, і друзі його запрошували до себе додому як музиканта, щоб повеселитись. Королем танців на той час вважався вальс — легкий, повільний, тарний танок. Вальс танцювали парами на святах. Деякі вальси П. І. Чайковський присвятив дівчатам: «Наталі-вальс», «Анастасія-вальс». Наближається Новорічне свято. Пригадаємо, скільки радощів, сміху ми чекаємо попереду: це і білий сніг, і ялинка, і Дід Мороз зі Снігуронькою, і подарунки. А у Чайковського є зимовий вальс із лагідною назвою «Святки». Давайте попросимо наших дівчаток потанцювати під цей вальс зі стрічками, сніжинками. (Декілька дівчаток танцюють під п’єсу «Грудень. Святки» П. Чайковського в запису.) Му з и ч н и й к е р і в н и к. Діти! А подивіться у віконечко: білі пухнасті сніжинки ніби кружляють під звуки нашого вальсу. А чи можливо їх намалювати? (Відповіді дітей.) — Тоді давайте намалюємо їх в повільному таночку-вальсі. (Діти малюють фарбами. Лунає музика «Вальсу» Чайковського. Вихователь із дітьми роздивляються малюнки.) Му з и ч н и й к е р і в н и к. Як багато сніжинок, і кожна з них виконує свій танок! Тепер я розумію, чому Петро Ілліч Чайковський любив танцювати. Діти заходять до зали під спів пташок (фонограма). В и х о в а т е л ь. Діти, а хто розгадає загадку? Синє небо угорі — Стало тепло у дворі. Сонце промінь шле землі, Прилітають журавлі, Кучерява й запашна В гості йде до нас... (весна). Му з и ч н и й к е р і в н и к. А є іще одна загадка для вас. Послухайте її. (Виконується «Пісня жайворонка» з «Дитячого альбому».) — А як ви здогадалися, що це музика про весну? (Відповіді дітей, які характеризують настрій п’єси, особливості її звучання.) — Ви почули «Пісню жайворонка» П. І. Чайковського. Петро Ілліч дуже любив весну. Він казав, що немає для нього більшої радості, ніж зустрічати її не в місті, а в селі, на природі. Як ви думаєте, чому? (Відповіді дітей.) — «Весняна радість» — таку назву має наше заняття. Про весняну радість ми можемо розповісти, проспівати, музику послухати... А можемо ми з вами весняну радість передати рухами? Уявімо собі ніжний блакитний пролісок, який виглядає з-під снігу до сонечка. А хто з дівчаток потанцює під весняну музику П. І. Чайковського? (Дві–три дівчин- ки імпровізують: танцюють вільно, легко і виразно під звуки п’єси «Пролісок» з альбому «Пори року».) Му з и ч н и й к е р і в н и к. Весною розквітає вся природа. Ми милуємось зеленою травичкою, першими листочками на деревах, гарними квітами. А як квітнуть сади, бузок, черемха! Запах весняного цвіту чутно по всій землі.
Весну прославляли художники, композитори, поети. (Дитина читає вірш про цвітіння бузку, черемхи тощо.) — Діти, а вам хотілося б намалювати весну? А що ви намалюєте? (Відповіді дітей.) — Пригадайте, які кольори принесла з собою весна. Взимку було все біле від снігу, а настала весна — і розмалювала природу. (Діти розповідають про весняну палітру.) — Колір природи кожен із нас бачить трішечки по-своєму. Але не забудьте про світлі ніжні кольори, тому що весна — дуже ніжна пора року. Малюйте те, що вам більше за все сподобалось весною, нехай це буде ваша фантазія. (Діти малюють фарбами. Лунають у грамзапису твори П. І. Чайковського.) Му з и ч н и й к е р і в н и к (після розгляду малюнків). У ваших малюнках стільки краси, ніжності... Весною разом із природою прокидається і наша душа: ми мріємо про любов, про щастя... Сьогодні ми слухали чарівну музику Чайковського, і ми ще яскравіше відчули весняну радість, світло сонця. Му з и ч н и й к е р і в н и к. Чи чув хтось із вас ім’я Петра Ілліча Чайковського? Петро Ілліч — один із найвідоміших композиторів. Він народився 150 років тому, Але люблять і пам’ятають його і досі. Незабаром люди всього світу відзначатимуть ювілей Чайковського. Ось і ми з вами розпочнемо подорож сторінками збірки його творів, яка називається «Дитячий альбом». Подивіться уважно: ось ця збірка музичних п’єс. Вона написана нотами. На першій сторінці вгорі зазначено: «Присвячується Во- лоді Давидову» — маленькому племінникові композитора. До речі, Володя Давидов жив в Україні, в Кам’янці. Петро Ілліч часто туди приїздив. Як весело було Володі, його братикам і сестричкам, коли Чайковський придумував для них ігри й розваги, організовував музичні вечора з танцями, коли всі разом вони подорожували до лісу, збирали гриби і ягоди, влаштовували вогнища і феєрверки! Та одного разу Чайковський вирішив зробити своїм маленьким друзям ще один подарунок — музичний. Композитор створив маленькі п’єски для фортепіано і назвав збірку «Дитячий альбом». За допомогою звуків Чайковський малював знайомий усім світ, де живуть іграшки та казкові герої... Приготувались подорожувати? Погляньте на портрет Петра Ілліча: добрими очима, лагідною посмішкою він неначе вітає нас і запрошує в гості до «Дитячого альбому» (Лунає музика п’єси «Хвороба ляльки».) Му з и ч н и й к е р і в н и к. Діти! Ця музика запрошує нас до лялькового містечка. Та який настрій панує там? А ну, прислухайтесь! В лялі голівка боліла, А я лялю пожаліла. У колисочку поклала, «Люлі-люлі» заспівала. Враз оченята закрила Ляля гарна, ляля мила: Казка сниться їй чудова, Буде знов вона здорова. Так, дійсно, лялька захворіла. Цей музичний твір навіює смуток, жаль, біль. Лунає музика п’єси «Нова лялька», і вихованці відразу помічають зміну в настрої музики. Адже вона випромінює інші почуття — радість, збудження, захоплення. Важливо звернути увагу на гнучку мелодію, що передає збудження, бурхливу радість дитини, ніби кружляє, танцюючи з подарунком у руках. П’єса «Марш дерев’яних солдатиків» пропонує подорож до казкового міста, де живуть не тільки ляльки. Жителі цього міста не люблять сидіти нерухомо, більшість із них весь час перебуває в русі — бігають, стрибають і крокують. Це дерев’яні солдатики. Для полегшення сприймання музики можна дозволити вихованцям тихенько під музику імітувати пальцями рук кроки солдатиків. Дошкільнятам відкривається ще одна сторона чудової збірки — вони потрапляють у дивовижний світ фантастики. Це п’єса «Баба Яга» — музика п’єси виразна: мелодія дикого танцю ніби уособлює темну силу, що загрожує людині. Цікавими будуть пластичні імпровізації в межах заданого образу. До складу «Дитячого альбому» входить «Неаполітанська пісенька» — весела, швидка, виконується на трубі. «Старовинна французька пісенька» навпаки написана в повільному темпі. «Дитяча пісенька» — в ній співається про дівчинку Лідочку. Вона маленька, як казкова Дюймовочка, вона спить у ліжечку з квітки кульбаби, їздить в колясці з горіхової шкаралупи. Музика легка і граційна, як дівчинка, про яку в ній розповідається. Слова пісеньки написав письменник К. С. Аксаков. Наша зустріч із казковими іграшками закінчується. Але ми незабаром знову зустрінемось із ними, з творчістю П. І. Чайковського.
|
