ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Взаємодія музики і образотворчого мистецтва на заняттях з дошкільниками.

123 4

Взаємодія фарб і звуків, музики і живопис існує як в природі, так і в мистецтві. Ще Арістотель писав про те, що кольори за красою і гармонією можуть співвідноситися між собою подібно до музичних співзвучань. В Стародавній Індії існував рід живопису на музичні теми – ваника, в якій сім звуків гами зіставлялися із сімома кольорами, а мелодія з певною графічною формою. Намагаючись зробити музику видимою, абат Кастель в ХVIII столітті створив так званий «кольоровий клавесин».

У дев'ятнадцятому столітті з'явився художній напрям у живописі, пов'язаний з музикою і театром - імпресіонізм. В живописі імпресіонізм характеризувався тонкою передачею миттєвих вражень, мозаїчними штрихами чистих фарб, особливою увагою до колориту. В музиці імпресіоністів та ж фіксація невловимих настроїв, «туманні переливчасті звучання», барвистість звукових плям, чисті тембри. Музичні пейзажі К. Дебюссі – блискучі приклади імпресіоністського звукопису («Море», «Місячне світло», «Аромати і звуки у вечірньому повітрі розвіваються» і ін.). На ХIХ—ХХ століттях під впливом пошуків Р. Вагнера, А. Скрябіна, М. Чюрленіса, С. Эйзенштейна і ін.

Існує семантична спорідненість між колоритом в живописі і тембром в музиці. Показово, що колорит є одним з найважливіших засобів емоційної виразності в живописі; в музиці ж колорит /тембр/ — один з головних чинників образотворчої.

Приклади взаємозв'язку звуку і кольору є численними як в музиці, так і в живописі. Так, В.Кандінський співвідносив з певним кольором той або інший музичний тембр: блакитний асоціювався у нього з тембром флейти, червоний — труби, синій — віолончелі.

Видатні композитори Н. А. Римський-Корсаков і О.Скрябін володіли так званим «кольоровим слухом». Кожна тональність уявлялася забарвленою в певний колір і у зв'язку з цим мала той або інший емоційний колорит. Так, до-мажор у Римського-Корсакова — білий; до-мінор — багряний, трагічний; мі-мажор — похмурий, сіро-синюватий. Проте синопсія /кольоровий слух/ не є єдиною формою взаємодії звуку і кольору. У деяких композиторів зорово-колірні уявлення настільки сильні і яскраві, що приводять до створення звукових, музичних образів. Наприклад, надихання зримими фарбами властиве творчій індивідуальності Е.Денісова. Деякі його твори виникли від споглядання фарб заходу над Ладогою — переливами кольору, грою світла в повітрі і на воді.

Зіставлення музики і живопису не обмежуються лише областю колориту, тембру. Ж.-Ж. Руссо уподібнював мелодію в музиці до малюнку в живопису; Б.Асафьєв «душу музики» бачив в мелодії, «душу живопису» — в малюнку.

Ритм також є основою не тільки поезії і музики, але і невід'ємним компонентом архітектури і живопису. Семантично споріднені, вважає І. І. Іоффе, ритми струнких, висхідних ліній в архітектурі і живописі, струнких висхідних голосів в музиці, висхідних ліричних відчуттів в літературі. Це дозволило И. Гете дати чудове визначення архітектури як застиглої музики, а Ф. Шлегелю визначити музику як рухому архітектуру.

Двосторонній зв'язок існує також і між слуховим і зоровим сприйняттям. Музика здатна викликати у слухача яскраві зорові уявлення, що дозволяє композиторам створювати «музичні картини» («Світанок на Москві-річці» М. Мусоргського, «Ранок» Е. Гріга, «Місячне світло» Дебюсі, «Гра води» М. Равеля і ін.). У живописі певні поєднання ліній, кольори можуть викликати у глядача відчуття звуку («звучний живопис»). Живопис може зображати звуковий спокій (І. Левітан «Тиша») або відтворювати відчуття, що викликаються музикою. Так, мистецтвознавець А. Алпатов говорить про живопис А. Рубльова, що колір у нього не дзвенить, а швидше співає.

· «Ранок» Е. Гріга

Колірно-звукові відчуття характерні не тільки для композиторів, художників, мистецтвознавців. Вони можуть виникнути у будь-якої дорослої людини, і у дитини. Музикознавець і психолог Е. В. Назайкинський наводить приклад, коли дитина розкладає олівці від темного до світлого і при цьому співає гамму у висхідному напрямі. Однією з форм безпосереднього відгуку дитини на музику може бути дитячий малюнок. Дослідники дитячого малюнка відзначають, що малюнок дитини – це її розповідь, «виконана в образній формі, яку необхідно уміти прочитати» (Е. З. Романова, О. Ф. Потьомкіна). Взаємодія музики і образотворчого мистецтва на інтегрованих заняттях з дошкільниками здійснюється в двох формах:

1) поєднання сприйняття витворів музичного і образотворчого мистецтва на основі спільності їх настрою, стилю, жанру;

2) художньо-мистецька діяльність дітей, діти «малюють музику».
Інтегровані заняття включають слухання музики, віршів і художньої прози, проглядання відеозаписів і діапозитивів, різні види дитячої художньої творчості: музичний рух, малювання, аплікацію, ліплення «по мотивах» музичних творів, що прослуховуються.

Пропонована дітям музична палітра достатньо багата і різноманітна. Вона включає твори І. С. Баха і В. А. Моцарта, А. Вівальді і Й. Гайдна, М. Глінки і П. І. Чайковського, Н. А. Римського-Корсакова і С. Прокофьєва і ін. Достатньо широко представлена і музика сучасних композиторів: Р. Свиридова, В. Гавриліна, З. Слонимського, В. Кикти, В. Агафоннікова, і ін. Вперше в дошкільній педагогіці, разом з камерною музикою, діти знайомляться з творами, в основі яких лежить органічний синтез різних видів мистецтва: оперою і балетом.

Підбір творів «наймовчазніших» мистецтв – живопис, скульптури, архітектура, яка демонструється дітям на заняттях, здійснюється на основі принципів високої художності і доступності дітям. Їм пропонуються еталонні, високо художні картини І. Левітана, І. Шишкіна, В. Серова, В. Васнецова, М. Нестерова і ін., ілюстрації И. Білібіна і В. Конашевіча, твори народно-прикладного мистецтва, художня фотографія і ін.

Витвори образотворчого мистецтва, підібрані до камерної музики, також відповідають їй за настроєм і стилем. На заняттях, де слухання музики поєднується із сприйняттям творів образотворчого мистецтва, як правило, діти спочатку слухають камерну музику або фрагмент опери (балету). Після прослуховування і елементарного аналізу музики вони розглядають картину (слайд, відеоряд). Повторне прослуховування може поєднуватися з одночасним переглядом витворів образотворчого мистецтва.

Заняття, на яких слухання музики поєднується з малюванням, будуються таким чином: дітям пропонуються для прослуховування музична п'єса або фрагмент опери (балету), яку вони слухали і аналізували на попередніх заняттях. Діти згадують музику, обмінюються враженнями, а потім «малюють її». Іноді діти утілюють в малюнках музику, з якою вони вперше познайомилися на цьому ж занятті, але і у такому разі малюванню передують бесіда про музику і її аналіз. Музика звучить і в самому процесі малювання як необхідне емоційне «живлення». Вона у жодному випадку не є просто «фоном»: добре знайома дітям і утілювана в малюнку, вона нагадує про себе, продовжує хвилювати, викликає асоціації. Діти утілюють в малюнках не тільки настрій музики, її загальний емоційний колорит, але і особливості мелодики, ритму, тембру.

Починаючи з 5-го року життя, велика увага при прослуховуванні музики приділяється аналізу мелодії. Це обумовлено тим, що, з одного боку, мелодія – основний виразний засіб – «душа музики», а з іншою – мелодійна лінія близька лінії в живописі, і найяскравіші особливості мелодики п'єс для слухання знайдуть віддзеркалення в малюнках. Це підтверджують малюнки ряду дітей. Так, світлу, витончену мелодію «Жарту» І. С. Баха дитина утілює в легких, ніжних штрихах; рівномірне чергування підйомів і спадів мелодійних фраз «Третьої пісні Леля» з опери Н. Римського-Корсакова «Снігуронька» в яскравій декоративній роботі з хвилеподібним малюнком.

· «Жарт» І. С. Баха

У малюнках дітей знаходить віддзеркалення і ритм музики. На відміну від мелодії, аналізу якої на заняттях надавалася спеціальна увага, ритмічні особливості творів, що прослуховуються, як правило, не аналізувалися. Діти «проживали» ритм за допомогою власного тілапри втіленні музики в творчому музичному русі, а потім він починав «звучати» і в їх малюнках. Найцікавішими були малюнки, в яких діти утілювали ритмічно яскраву танцювальну музику: «Вальс квітів», «Вальс сніжних пластівців». Ритм музики знайшов віддзеркалення в чергуванні в малюнках дітей колірних плям, сніжинок, хвилеподібних ліній і т.д.

· П.Чайковський «Вальс квітів», «Вальс сніжних пластівців».

Тембр музики – «найживописніший» її компонент, також може утілитися в малюнках дітей. При цьому, чим багатішою буде темброва палітра музичного твору, тим більш яскравими і насиченими за колоритом стануть дитячі малюнки. В дитячих роботах одержують віддзеркалення і тембри того або іншого інструменту. Так, дітей 5-го року життя можна ознайомити з українським народним інструментом – бандурою, розповісти про нього, показати його зображення, картини. Діти слухають, як звучить бандура (Роман Гриньків) і як фортепіано «наслідує» її звучання (п'єси О.Сарацького). Вслухаючись в красивий дзюркотливий тембр, маємо звернути увагу дітей на те, що перебори їх струн схожі на хвилі. Ці хвилі можуть з'явитися в малюнках дітей, а колорит дитячих робіт на цю тему буде відрізнятися яскравістю і багатством.

· Роман Гриньків „Гусельки”

Багатоголосе, могутнє звучання органу (І. С. Бах «Токката і фуга ре-мінор») старші дошкільники передадуть в малюнках лініями, штрихами найрізноманітніших кольорів і відтінків в насиченій колірній гаммі. Розкішній, веселковій музиці Жарптиці («Жарптиця» І. Ф. Стравінського) з переважанням прозорих тембрів арфи, дзвоників, скрипок і флейт у верхньому регістрі діти дають визначення: «сяюча», «блискуча», «виблискуюча». Казкову Жарптицю вони уявлятимуть по-різному, але малювати будуть яскравими і соковитими фарбами.

У малюнках дітей виявиться індивідуальний характер сприйняття в залежності від типу сприйняття – слухове або зорове. Якщо дітям запропонувати намалювати два малюнки на одну і ту ж тему: після знайомства з музикою, або після демонстрації картини (слайду), у дітей з перевагою зорових вражень, після знайомства з картиною (слайдом) значною мірою поміняється колірна гамма і навіть композиція малюнків. У дітей з перевагою слухового сприйняття первинне враження від музики може бути настільки сильним, що картина (слайд) не вплинуть істотно на характер малюнків.

Так, на тему «Казкова Царівна-Лебідь» дітям можна запропонувати намалювати два малюнки: перший - після знайомства з інструментальним фрагментом «Царівна Лебідь» з опери Н. А. Римського-Корсакова «Казка про царя Салтана», другий - після проглядання картини (слайду) М. Врубеля «Царівна Лебідь».

· Царівна Лебідь» з опери Н. А. Римського-Корсакова «Казка про царя Салтана» (Врубель „Царівна Лебідь”)

Пропонуючи дітям утілити в малюнку ту або іншу п'єсу або фрагмент опери (балету), необхідно враховувати їхні вікові можливості. Дітям молодшого дошкільного віку краще запропонувати «намалювати» музику, теми і образи якої більше відповідають їх можливостям. Разом з тим, діти можуть утілити у фарбах і складніші теми і образи, якщо їм відразу пояснити, що можна просто «намалювати музику», передавши її настрій за допомогою кольору, різних його поєднань і відтінків. Як правило, вони приймають цю задачу і передають настрій музики і свої враження від неї колірними плямами, переходами кольорів і відтінків, насиченістю або прозорістю колірного колориту. При цьому як дітей молодшого віку, так і старших дошкільників педагог орієнтує на те, що вони можуть малювати як той або інший казковий образ, сюжет і т. д., так і просто музику.

Перед старшими дошкільниками можна поставити складніші і цікаві задачі: наприклад, утілити в малюнках на одну і ту ж тему контрастні за настроєм і музичною мовою музичні твори («Осінь» А. Вівальді, «Осінню пісню» П. І. Чайковського, «Фею осені» С. Прокофьєва і т. д.). Діти старшого віку яскраво і виразно малюють портрети казкових персонажів, сюжети з «музичних казок», що прослуховуються.
Звучання прекрасної, багатої оркестровими фарбами музики, мольберти з великими листами паперу і різнокольоровою гуашшю, обов'язкова похвала педагогів створюють абсолютно особливу, емоційно підведену атмосферу. Діти, слухаючи музику і утілюючи її в своїх малюнках, відчувають себе творцями краси.

· «Осінь» А. Вівальді, «Осінню пісню» П. І. Чайковського

Після заняття педагог розмовляє з кожною дитиною про те, що вона намалювала, питає, чи допомагала їй в цьому музика.
Значною для дітей і дорослих подією може стати виставка дитячих малюнків, яка оформляється в групі, музичному залі або студии. Діти з радістю демонструють батькам свої малюнки, розказують про те, яку музику вони намалювали. Якщо виставка присвячена якому-небудь одному музичному твору (наприклад, «Вальсу квітів»), він може неголосно звучати на такому вернісажі.

Взаємодія музики і образотворчого мистецтва на заняттях з дошкільниками збагатить їх яскравими художніми враженнями, надасть стимулюючої дії на розвиток творчих здібностей дітей.

123 4