ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Дитяча музика. Дитячий репертуар та його класифікація.

12 3 4

Звичайно прийнято поділяти музику на програмну і непрограмну. Суть цього розподілу визначив П. Чайковський. Він писав, що не визнає музики, яка складалася б з безцільної гри в звуки. Тому, за його словами, будь-яка музика має певний зміст, програму.

Під програмною музикою в точному значенні цього слова він має на увазі таку симфонічну або іншу інструментальну музику, яка розкриває сюжет і має назву. Програмна музика може бути написана на який-небудь певний сюжет (програму), переважно запозичених з поетичних, літературних або живописних творів. Такі, наприклад, «Картинки з виставки» М. Мусоргського,де композитор музикою виражає зміст картин художника Р. Гартмана.

· «Картинки з виставки» М. Мусоргського.

Іноді програма може бути висловлена у формі невеликої розповіді («В Середній Азії» А. Бородіна) або характерної назви п'єси («1812 рік» П. Чайковського).

Програма в музиці для дітей звичайно обмежується однією назвою твору, наприклад «Хвороба ляльки» і «Нова лялька»П. Чайковського. Цим прийомом композитор спрямовує увагу дітей і полегшує розуміння музичного твору.

· «Хвороба ляльки» і «Нова лялька»П. Чайковського.

Що стосується непрограмної музики, то її зміст визначається іншими прийомами. В дитячих закладах непрограмна музика використовується рідко, оскільки дітям дошкільного віку з їх конкретним мисленням важче її сприймати.

Музичні твори для дітей повинні бути художніми, мелодійними, доставляти насолоду своєю красою. Крім того, вони повинні передавати відчуття, настрої, думки, доступні дітям.

Об'єм дитячої уваги невеликий. Тому для слухання добирають невеликі за об'ємом твори з яскравою мелодією, нескладною гармонією, ясною формою, помірні за динамікою і нешвидкі за темпом. Гучне звучання збуджує дітей, а дуже швидкий темп ускладнює сприйняття мелодії.

Для слухання вокальної музики підбираються більш важкі пісні, ніж ті, які виконують самі діти. Прослуховуючи ці пісні, діти часто починають їх співати, причому передають мелодію неправильно. Це руйнує навичку правильної передачі мелодії, яка формується в співі. У такому разі треба не дозволяти дітям співати, а запропонувати їм тільки слухати.

· Дитяча пісня для слухання „Мишка”

В піснях, виконуваних дошкільниками, як правило, є фортепіанний вступ і закінчення, які розкривають зміст твору і підводять дітей до сприйняття складнішої інструментальної музики.

· Колискова для мами

Найбільш доступні з творів інструментальної програмної музики п'єси з «Дитячих альбомів» А. Гречанінова, П. Чайковського, З. Майкапара, В.Косенка, Р.Шумана.

Діти слухають і танцювальну музику, яка не використовується в русі, наприклад «Камаринську» П. Чайковського, «Вальс» А. Гречанінова, «Польку» З. Майкапара.

· „Полька” Майкапар

Неабияке значення під час сприймання музичних творів має ознайомлення дітей із видами музичної виразності. Це може бути ритм у творі “Марш” С.Прокоф’єва, темп у творі “Козачок” українська народна музика; загальний характер у творі “Колискова” Я.Степового; форма побудови твору в “Увертюрі до опери „Кармен” Ж.Бізе тощо.

· Бизе „Галоп”

Аналіз чинних програм “Малятко”, “Дитина”, „Я у світі” свідчить про те, що основна увага в них приділяється творам народного мистецтва або творам в обробках українських композиторів. Пізніше, коли життєвий досвід дітей збагачується новими уявленнями, треба якомога більше вводити їх у світ сприймання музики українських класиків, таких як-от: С.С.Гулак-Артемовський, М.В.Лисенко, М.Д.Леонтович, К.Г.Стеценко, Я.С.Степовий.

· Стеценко „Вечірня пісня”

Під час планування роботи з дітьми потрібно спиратися на ґрунтовну спадщину класика української музики М.Лисенка (1842-1912), який особливу увагу приділяв вихованню дітей і розвитку їх сприймання. Його перший збірник для шкіл “Молодощі” (1875) охоплював 25 дитячих ігор та 13 веснянок із фортепіанним супроводом композитора, а “Збірка пісень у хоровому розкладі, пристосованому для учнів молодшого й підстаршого віку в школах народу” (1901) була цінним внеском у розвиток музичного сприймання школярів. Використані нами у роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку музичні опери “Коза-дереза”, “Пан Коцький”, “Зима і Весна” мали близьку до розуміння дітьми тематику, тому що уводили їх у світ казки.

· Лисенко „Коза-дереза”

Потрібно також активно використовувати багатий педагогічний досвід М.Леонтовича (1877-1921). Композитор прагнув не тільки викликати в дітях інтерес до музики, не тільки залучити дітей до самостійної творчості, а й навчити їх сприймати музику. Не викликає сумнівів той факт, що без цілісного сприймання, неможливо емоційно відтворити той чи інший твір. Зазначимо, що твори з посібника “Весняночка” (1925) В.Верховинця (1880-1938), успішно вирішували проблему музичного розвитку дітей шляхом залучення їх до активної ігрової діяльності.

· "Женчичок-бренчичок",

· “Вийшли в поле косарі”. Українська народна пісня, обр. М.Леонтовича

Відібравши доступні музичні твори, треба створити інтерес до виконуваної музики, підвести до її сприйняття, викликати емоційний відгук. Цьому сприяє вступне слово. Вступне слово повинне бути коротким, зрозумілим. Інколи недостатньо тільки назвати твір, наприклад, в молодшій групі сказати: «Послухайте про курочку». Маленькі діти не уміють налаштуватися на сприйняття цього образу. Проте неправильно поступить і той музичний керівник, який для створення відповідного образу стане перед слуханням малювати малюкам картину пташиного двору і розказувати про його мешканців. Така розповідь відверне увагу дітей від музичного твору.

Перед слуханням музичного твору А. Гречанінова «Котик захворів» музичний керівник може сказати дітям середньої групи: «Я вам зіграю музику, як котик захворів. Він лежав сумний на килимку, нічого не їв і навіть не рухався». (Грає п'єсу)

· А. Гречанінова «Котик захворів»

Перед виконанням іншого характерного твору педагог говорить: «Покликали до котика доктора. Він дав ліки, і котику стало краще. Він скоро видужав і почав бігати і стрибати по кімнаті». (Грає «Котик одужав » А. Гречанінова.)

· «Котик одужав » А. Гречанінова.)

Вступним словом може бути і невеликий вірш. Наприклад, перш ніж виконати для дітей 6 років п'єсу П. Чайковского «Пісня жайворонка», можна прочитати вірш В. Жуковского «Жайворонок».

· П. Чайковський «Пісня жайворонка»

Важливо враховувати безпосередні враження дітей, їх реакцію на музику. Часто деякі педагоги після виконання твору питають дітей, чи сподобалася їм музика. Звичайно діти хором відповідають: «Так». Така відповідь не завжди показує, що музика дійсно сподобалася. Ставлення дітей до прослуханого твору може бути різним. Якщо це динамічний, живий музичний твір на зразок «Сміливого вершника» Р.Шумана або «Кавалерійської», «Клоунів» Д. Кабалевського, діти тут же просять його повторити.

· «Кавалерійська» Д. Кабалевського.

Твір спокійного, ліричного характеру не відразу викликає відгук у дітей. Треба почекати якийсь час, і тоді вони попросять повторити цей твір. Так буває після слухання «Колисанки» Н. Римського-Корсакова або «Хвороби ляльки» П. Чайковського.

· Скорик „Лірник”

Іноді діти мовчать, тому що музика виявилася складною, незрозумілою або педагог невдало підвів дітей до слухання твору.

Оцінка дітьми прослуханої музики буває короткою. Зазвичай вони правильно визначають характер музики. Якщо ж відповіді окремих дітей далекі від справжнього змісту або характеру музики, треба пояснити і поправити їх. Так, після слухання п'єси «Сміливий вершник» на питання, яка це музика — весела, сумна, бадьора, спокійна, - хтось з дітей скаже, що це сумна музика. Педагог для порівняння має зіграти знайому п'єсу («Котик захворів» А. Гречанінова) і уточнити з дитиною, яка музика бадьора і яка сумна.

Слухаючи твір в перший або в другий раз, діти звертають увагу на найяскравіші місця. Надалі саме ці місця допомагають засвоїти і решту частин музики.

Для розуміння дітьми характеру музики добре зіставляти два різнохарактерні твори. Так, дітям молодшої групи заграти колискову і народну танцювальну. Під час звучання колисанки діти сидять, закривши очі, вдаючи, що сплять, а під час танцювальної музики танцюють сидячи. Дітям старших груп виконати два твори:«Метелик» С. Майкапара і «Сміливий вершник» Р. Шумана.«Метелик літає легко, а сміливий наїзник скаче швидко і сміливо», - можна сказати, зв'язуючи зміст п'єси з елементами музичної виразності.

· «Метелик» С. Майкапара і «Сміливий вершник» Р. Шумана.

Зайві розмови з приводу прослуханої музики руйнують настрій, створений нею, дроблять цілісність вражень, заважають емоціям і відчуттям. На жаль, в дитячих закладах іноді зловживають словом. Так, при слуханні п'єси «Сміливий вершник» дітям пропонують вгадати, де скаче білий кінь (перша частина), де чорний (друга частина). Або в п'єсі «Хвороба ляльки» дітей просять визначити, де у ляльки підвищується температура — посилення в музиці, де знижується — ослаблення звучності.

У п'єсі «Камаринська» П. Чайковського дітям пропонують визначити, де грає дудочка, де балалайка, де гармоніка.

П'єсу «Жайворонок» П. Чайковського слухають на восьми заняттях: на одному згадують, що за пташка жайворонок; на іншому читають вірш; на третьому називають прізвище композитора; на четвертому згадують, які ще твори П. Чайковського діти знають; на п'ятому уточнюють трьохчастинну форму твору; на шостому визначають, чи відлетів жайворонок або залишився на місці; на сьомому взнають, яка частина твору зіграна (кінець); на восьмому діти вгадують всі знайомі їм твори П. Чайковського.

Приведені приклади показують: музичні керівники забувають, що музика — це мистецтво, яке за допомогою складного поєднання звуків викликає у слухачів різноманітні переживання, емоції, настрої. П. Чайковський вірно визначив музику як «мову відчуттів». Відчуття ж майже неможливо передати словами. Роль слова при сприйнятті музики обмежена.

Окрім слухання творів, на звичайних музичних заняттях для дітей старших груп слухання музики можна давати у вигляді концерту (тривалістю 15—20 мін).

Перед слуханням творів показати портрет композитора, розказати про деякі, найяскравіші факти його життя.

У програму таких концертів добре включити і вокальну, і інструментальну музику. Концерт можна провести і на певну тему, наприклад на тему «Пори року», або концерт творів одного композитора.

· Прокофьев „Прогулка” „Сказочка”

Діти 3—4 років найбільш легко сприймають пісні, виконані вихователем без інструментального супроводу, який спочатку заважає малюку розібратися в тексті. Спочатку дітей цікавить те, про що розказується в пісні, а музика відіграє ніби другорядну роль. Поступово вводиться слухання пісні із супроводом фортепіано або якого-небудь іншого інструмента.

· Ой на горі жито

Знайомство з інструментальною музикою можна почати з дуже коротких п'єс або окремих музичних фрагментів, таких, які імітують гру на трубі, на барабані (А. Гедіке. «Барабан і труба»), спів зозулі (А. Гедіке. «Зозуля і перепелиця»). Потім можна виконати народні мелодії, колискові пісні.

· Моцарт. Хор дзвіночків.

При правильній постановці музичного виховання можливості дітей зростають. Дітям середньої і старших груп даються п'єси, складніші за змістом, за характером, за гармонією і великі за об'ємом. Наприклад, з програмної музики можна виконати «Хворобу ляльки» П. Чайковського, «Веселий селянин» Р. Шумана, «Пташка» Е. Гріга;

· «Веселий селянин» Р. Шумана

з непрограмної музики — М. Скорик «Проста мелодія” „Дитячий альбом”

з танцювальної музики —вальси Ф. Шуберта, Л. Бетховена, польки М. Глінки.

· Рахманінов „Італійська полька”

Вибір музичного матеріалу визначається тими задачами, які ставить перед собою педагог.

Можна, наприклад, запропонувати послухати музику, щоб викликати у дитини певні відчуття і переживання, поглибити, підсилити, закріпити одержані дітьми враження, створити спокійний настрій.

· Керн „Танець дракона”

Перед виконанням знайомої музики або пісні бажано запропонувати дітям вгадати і назвати, що прозвучало.

Прослуховуючи п'єсу, діти зазвичай обмінюються враженнями з товаришами, вихователями, музичним керівником. Але інколи діти так занурені у почуте, що після закінчення музики наступає тиша, всі мовчать. Слова у цей момент можуть порушити враження, одержане від музики, і вихователю не слід неодмінно добиватися того, щоб діти висловлювалися.

Іноді музика викликає у дитини потребу в русі; наприклад, слухаючи веселу музику, діти плескають у долоні, підстрибують. Якщо ці рухи не заважають дитині сприймати музику, а, навпаки, доповнюють і поглиблюють її сприйняття, вихователь допускає їх.

· Шостакович „Вальс-жарт”

Первинне слухання музики проводиться без подальшого розбору для того, щоб діти безпосередньо сприймали її. В старших групах після прослуховування музики можна запропонувати дітям визначити характер музичного твору, його частин, засобів музичної виразності (сила звуку, висота).

Використання грамзапису дозволить знайомити дітей з музикою в різному виконанні: слухати сольний, хоровий спів, різні музичні інструменти (баян, скрипку, віолончель, рояль), духовий і симфонічний оркестри, оркестр народних інструментів.

· А.Хачатурян „Танець із шаблями”

Необхідно використовувати життєві ситуації. Приходячи до дитячого садка після вихідного дня, діти збираються біля вихователя і один за одним розказують про те, що вони бачили, що робили вдома. Хтось розкаже, що був з батьками на концерті і бачив там, як танцювали під певну мелодію. «Покажи, як вони танцювали», - можете запропонувати ви і поставити касету з цією мелодією. Всі будуть слухати музику, потім хтось може виконати танець; незабаром до нього приєднається решта дітей.

· Шуман „Ловітки”

У молодшій групі протягом перших місяців діти слухають тільки вокальні твори без фортепіанного супроводу. Репертуар повинен складатися з пісень, які згодом малюки зможуть співати самі, тобто це невеликі за об'ємом твори, наприклад «Півник» А. Гречанінова або пісні М. Раухвергера.

· „Півник”, „Сорока”

Надалі можна виконувати знайомі пісні на фортепіано без співу. Дітям пропонують вгадати, яку пісню їм зіграють. Після виконання мелодії ті, що вгадали, піднімають руку і говорять, яка пісня була зіграна. Потім всі діти співають цю пісню.

Під час співу можна фіксувати увагу дітей на фортепіанному вступі і закінченні пісні. Поступово маленька дитина привчається упізнавати пісню за мелодією.

Для слухання треба вибирати музичні твори з яскравою мелодією, чітким ритмом і легким, нескладним фортепіанним супроводом, оскільки сприйняття складної гармонії дітям цього віку ще недоступне.

У середній групі, так само як і в молодшій, практикується слухання пісень (виконання їх на фортепіано), передування співу дітей. Складні пісні за мелодією, ритмом, діапазоном діти слухають у виконанні дорослих, а самі їх не співають.

Перше слухання інструментальної музики супроводжується приблизно таким поясненням: «Діти, ми співали з вами пісні. Їх можна супроводжувати грою на фортепіано або іншому музичному інструменті. Але є музика без слів, її не співають, а виконують тільки на музичних інструментах. Ось таку музику (про пташку) я вам і зіграю». Після цього повідомляється назва твору. На подальших заняттях дітям пропонують самим вгадати, про що розказала музика.

Щоб привернути увагу дітей до виконуваного твору, можна навідними питаннями запропонувати пригадати аналогічні ситуації, відповідні змісту програмної музики.

Складнішим процесом є слухання контрастних за характером музичних творів. Наприклад, виконується перша п'єса — «Сиціліана» Баха і „Камаринська” П.Чайковського. Увага дітей фіксується на характері музики. На питання, що було зігране, вони називають твір і визначають, яка це музика. Звичайно діти говорять: «Музика весела», «Під цю музику танцюють», «Це, як в кіно» або «Музика сумна», «Під цю музику добре спати» і ін.

· «Сициліана» Баха

· „Камаринська” П.Чайковського

У старших групах перед слуханням називають музичний твір, звертають увагу на зміну характеру музики і пропонують наголосити на моменті зміни (ритм, темп, гучність звучання, регістр і ін.) підняттям руки або оплеском. Контрастні частини твору яскраво виражені, наприклад, в п'єсі «У печері гірського короля” Е.Гріга

· «У печері гірського короля” Е.Гріга

Нарешті, можна запитати старших дошкільників, як краще зіграти пісню: з фортепіанним супроводом або без нього? І чому?

12 3 4