 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| АНСАМБЛЬ ХУДОЖНІЙ ТА ВИДИ ХУДОЖНЬОГО АНСАМБЛЮ
Приступаючи до аналізу твору хормейстер повинен пам’ятати, що теситурні умови відіграють вирішальну роль у формуванні ансамблю. Теситурні умови у свою чергу пов’язані з темпом, ритмом, динамікою й дикційними особливостями. Співвідношення у звучності між партіями має стільки форм, скільки є хорових творів. Як не має двох однакових людей, так і не має і однакового співвідношення видів ансамблю у хорових творах, яке залежить від теситурних умов, темпу, ритму й динамічних відтінків. У хоровій літературі не дуже часто трапляються твори, де партії перебувають в абсолютно рівних умовах, бо таке звучання передбачає використання тільки рівних регістрів і дещо знижує виражальні можливості хору. Використання різних голосових регістрів надає хоровому співу яскравості й емоційної виразності. Композитори послуговуються тембрами голосів і змішують їх там, як художники змішують фарби на палітрі, тому для створення образу і характеру музики може бути порушена теситурна відповідність у голосах, навіть до перехрещення. Диригент повинен вміти вирізняти художній прийом, що виражається у теситурній невідповідності для створення хорового ефекту, від окремого не ансамблевого акорду чи групи акордів, де можливе застосування штучного ансамблю. Художнє виконання хорового твору обов’язково охоплює роботу над такими видами ансамблю, як метроритмічний, темповий, динамічний, тембровий, вокальний, дикційний. У процесі роботи над художнім ансамблем, тобто над засобами художньої виразності, кожен елемент ансамблю є частиною цілого. Це означає, що, працюючи над дикцією, неможливо забувати про ритм, темп, характер звуку; під час роботи над ритмом не слід забувати про звукоутворення й динаміку, фразування й логічні наголоси і т.д. Порушення одного з видів ансамблю у виконання твору призводить до втрати художнього ансамблю. Слухачі завжди помічають найменші ансамблеві недоліки, особливо в тих творах, які чули їх в кращому виконанні. Всі перелічені види художнього ансамблю єдині як для часткового, так і для загального ансамблів, лише методи і прийоми над ними вирізняються, як вирізняються методи роботи з одним співаком від заняття з групою. Розглянемо окремо кожний вид ансамблю з одночасним аналізом вокально-хорових труднощів. АНСАМБЛЬ МЕТРУ Й РИТМУ МЕТР – це послідовне чергування сильних і слабких долей у ритмічному русі. Сильна доля утворює метричний акцент і розподіляє музичний твір на такти. Прості розміри – дводольні і тридольні - з однією сильною долею в такті легкі для виконання порівняно із складними – чотири -, шести -, дев’яти, дванадцятидольними. Велику складність являють собою мішані розміри, що охоплюють кілька неоднорідних простих, до яких належать п’яти, семи -, одинадцятидольні розміри. Найбільш ансамблеві складності з’являються у творах зі змінним розміром, особливо коли розміри змінюються майже в кожному такті. Володіння навичками творів із складними, мішаними і змінними розмірами є дуже важливим для набуття професійної майстерності колективу. Ритмічний ансамбль організує й дисциплінує співаків, бо без ритмічності не може бути подальшого злагодженого співу. Робота над ансамблем ритму пов’язана з вихованням у співаків уміння співати разом; уміння одночасно й чітко вимовляти слова; одночасно змінювати темп, разом брати дихання, разом починати й закінчувати спів. ТЕМПОВИЙ АНСАМБЛЬ Цей вид ансамблю охоплює єдність і одночасність руху. Іноді в нотах зазначено потрібний темп за метрономом, що полегшує виконавське завдання. Здебільшого у творах є тільки словесні тестові вказівки, й тому диригент сам визначає потрібний темп, спираючись на свій досвід. Правильно вибраний темп впливає на якість виконання, а неправильно трактований темп може спотворити твір невпізнанно. Темп дуже впливає на досягнення якісного ансамблю. Спокійні й помірні темпи є найзручнішими для всіх типів ансамблів: унісонного, гармонічного, гомофонно-гармонічного й поліфонічного. У спокійних і помірних темпах виконавці встигають ясно усвідомити звучання акорду, прирівняти свій голос до загальної звучності. Найважче зберегти темповий ансамбль у швидких і повільних темпах. Так, у рухливих темпах є небезпека прискорення, коли співаки не можуть співати розмірено й “женуть” темп. У повільних темпах основна ансамблева складність – це розподіл дихання й сили звука кожним виконавцем. У повільних і дуже повільних темпах співаки можуть як прискорити, так і уповільнити темп. Для досягнення темпового ансамблю велике значення має ритм. У практиці хорового виконання є негативна тенденція скорочувати великі тривалості і збільшувати короткі, від чого порушуються характер і стиль виконання. Синкоповані і пунктирні ритми викликають найбільш утруднення для збереження темпового й ритмічного ансамблів. Дуже часто співаки намагаються проспівати повільніше короткі тривалості у швидкому темпі, особливо це помітно в пунктирному ритмі, коли шістнадцяті виконуються майже як восьмі, тоді порушується не лише темповий і ритмічний ансамбль, а й утрачається характер твору. У тріольному ритмі є небезпека прискорення, а інколи звуки тріолі співають нерівно. Є твори, які засновані на збереженні єдиного темпу. Тривале збереження незмінного темпу залежить передусім від диригента, а для хору виконання такого твору є великою ансамблевою складністю. Відхилення від темпу виникають і в момент виконання тривалих рухливих нюансів крещендо і димінуендо. Підсилюючи звучання, деякі співаки в хорі мимовільно починають прискорювати темп, а зменшуючи силу звука, розслабляються й уповільнюють темп. Якщо на рухливому нюансі не вказана автором темпова зміна, то збереження єдиного темпу викликає особливу ансамблеву трудність. ДИНАМІЧНИЙ АНСАМБЛЬ Являє собою врівноважене звучання голосів у окремій хоровій партії за силою та узгодження гучності звучання в загальному ансамблі. Одночасне виконання динамічних відтінків прикрашає хоровий спів, робить його виразним і ефектним. Виконання коротких і довгих крещендо і димінуендо, раптових динамічних змін входить у поняття динамічного ансамблю.Дуже складні для виконання тривалі крещендо й димінуендо. Найпоширенішим недоліком виконання цих нюансів є те, що зміна нюансу або довго не настає, або сила звучності різко змінюється, тому перед співаками ставиться вимога вміти розподіляти дихання й силу звуку. У хорі завжди є співаки, які володіють більшою силою звуку порівняно з іншими і можуть різко виокремлювати на ff і pp, тому ці нюанси найменш зручні для якісного динамічного ансамблю. Нюанс pp порівняно з нюансом ff зручніший для ансамблю, але вкрай складний для виконання, бо вимагає великої активності дихання й не менш активної роботи артикуляційного апарата.Напрямок мелодії і нюанс нерозривно пов’язані між собою й перебувають у великій залежності від теситури в хорових партіях. Висхідний рух мелодії, висхідні стрибки в середній теситурі потребують посилення звуку й у такому нюансі виконуються легко і природно. Але не завжди таке співвідношення зберігається, бо є багато творів, у яких висхідна мелодія у високій теситурі має виконуватися співаками із затиханням, що дуже ускладнює досягнення якісного динамічного ансамблю. Виконання такого нюансу ансамблем чи хором є великою вокально-хоровою складністю і свідчить про майстерність і досвідченість виконавців. |
