ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Особливості добору естрадного репертуару.

12 3 4

Підбір репертуару є одним з вирішальних чинників, який стимулює художнє та технічне зростання співаків-ансамблістів, тому має конче велике значення.

Репертуар вокального ансамблю залежить цілковито від керівника ансамблю, його смаку, поставлених педагогічних завдань і будується в межах вокальних можливостей його учасників. Підбираючи репертуар, викладач повинен керуватися принципом поступовості та послідовності в оволодінні художньою і технічною майстерністю ансамблевого виконання. В залежності від рівня підготовки кожного окремого складу ансамблю, можуть бути обрані твори різного рівня складності. У зв'язку з цим ретельний підбір творів для виконання ставить питання забезпечення роботи класу вокального ансамблю відповідною музичною літературою.

Репертуарний план вокального ансамблю складається у такій послідовності, спираючись на принцип поступового зростання технічних і художніх завдань:

— дует для однорідних голосів з супроводом;

— дует або тріо для мішаних голосів з супроводом;

— дует або тріо у формі канону з супроводом;

— ансамбль без супроводу;

— поліфонічний ансамбль;

— віртуозний ансамбль.

Оволодіння ансамблями різних типів сприяє розвитку здібності чути вокальні партії своїх партнерів і свою партію в сукупному звучанні відповідно до загального плану виконання твору; допомагає оволодінню всіма виражальними засобами, спеціальними прийомами і навичками співу в ансамблі (єдність манери співу всіх партнерів ансамблю, нюансування тощо), ознайомленню з різними жанрами — оперою, кантатою, оперетою, романсом, піснею. Співак повинен глибоко відчувати специфіку жанру вокального ансамблю і бути справжнім популяризатором високого музичного мистецтва.

Особливої уваги при формуванні ансамблів потребує вокально-технічний і художній рівень їх учасників. Цей рівень в кожному окремому ансамблі бажано мати приблизно рівним, оскільки тоді можливо ставити однакові завдання для всіх співаків ансамблю, а саме:

— чути звучання всього ансамблю і оцінювати загальний динамічний баланс;

— добиватися тотожності виконання всіх елементів музичного твору, штрихів, манери звукоутворення;

— співати в одному темпі і відчувати спільність руху;

— працювати над єдністю художнього задуму, емоційно-образною сферою твору і втілювати її у процесі спільного виконання.

Специфічність роботи над вокальним ансамблем полягає в тому, що вона в повній мірі залежить від досягнень кожного співака класі з фаху, від володіння вокальною технікою, диханням, голосовими барвами, динамікою. Це змушує викладача до ретельного індивідуального підбору репертуару, а студентів до великої вдумливої роботи над художнім втіленням рекомендованих творів. Робота в класі вокального ансамблю вищого навчального закладу має деякі особливості, які пов'язані зі змінами складу ансамблів протягом циклу навчання і тому важливою складовою роботи викладача є компонування голосів в ансамблі, що у значній мірі впливає на вокально-технічний та художньо-образний розвиток студентів.

Компонування ансамблів за типом голосу є дуже важливим, оскільки ансамблі можуть бути як з однорідними голосами (жіночими або чоловічими), так і мішаними. На початковому етапі навчання слід віддавати перевагу ансамблям з однорідними голосами і більш простим дуетам. У подальшому необхідно формувати ансамблі з мішаними голосами і ансамблі більших складів (тріо, квартети, квінтети тощо).

Не менш важливе місце у формуванні ансамблів посідає підбір голосів за:

а) рівнем вокально-технічної підготовки;

б) тембральними та динамічними особливостями;

в) за манерою звукоутворення.

Підбір голосів за вокально-технічними можливостями нівелює різницю у звучанні між виконавцями, і сприятиме розвитку їх в однаковій мірі. Формування ансамблів за тембральними властивостями дає змогу поєднувати теплі, м'які тембри з однотипними, рівно як і дзвінкі з дзвінкими. Що стосується динаміки голосів, то тут треба теж віддавати перевагу голосам з приблизно рівною динамікою. Це дозволить ставити перед кожним співаком ансамблю приблизно рівні завдання і сприятиме більшому злиттю голосів. Манери звукоутворення вокалістів суттєво відрізняються, що значно впливає на якість звучання ансамблів. Існує два шляхи вирішення цієї проблеми. Перший — зближення манер звукоутворення в процесі роботи в класі, що значно складніше, триваліше і не завжди можливе, другий — підбір вокалістів з одного класу за фахом, де пропагується, як правило, одна манера співу.

Знання та практичні навички, що отримує студент в процесі роботи в класі вокального ансамблю збагачують кожного вокаліста. Заняття у класі повинні бути спрямовані на дбайливе ставлення до музичного і поетичного тексту, точне виконання співаками та концертмейстером усіх вимог, закладених композитором у нотному тексті, що у значній мірі залежить від рівня підготовки студента до занять, від систематичності, творчого характеру спілкування з викладачем. Важливим етапом підготовчої роботи до виконання тих чи інших творів є здобуття чітких уявлень про авторів музики і тексту, епохи, особливостей мови, її фонетики, зокрема, при виконанні творів на мові оригіналу, що відповідає сучасним вимогам.

Основні етапи роботи над музичним твором.

Першоджерелом будь-якого вокального твору є поетичний текст, який тісно пов'язаний з музичним і відіграє важливу роль у формуванні художньо-образної сфери виконавця. Добре опановані та осмислені поетичні рядки пробуджують фантазію, сприяють виникненню художніх образів і глибоких почуттів, хвилюють не тільки виконавця, а й слухача. Велика увага роботі над поетичним текстом приділяється в дослідженні І. Дабаєвої. Автор в своєму дослідженні розглядає аналіз поетичного тексту як складову частину цілісного аналізу вокального твору. Виконання вокального твору в ансамблі поєднує поетичний і музичний тексти, звучання голосів окремих партій та партії супроводу. Співвідношення поетичного і музичного текстів у більшості художніх зразків рівноцінне, тексту над поетичним завжди спостерігається, як і партій вокальних голосів над супроводом. Фундаментом будь-якого твору завжди буде поетичний текст, але він уявляє собою лише підґрунтя, на якому виникає музичне прочитання в поєднанні вокальних партій та інструментального супроводу. Музичний текст не тільки розкриває основну ідею літературного твору, але й підсилює його емоційне звучання такими засобами, як інтонаційне наповнення, ритм, фразування, агогіка, що сприяє об'ємності образів, настроїв, барв.

Таким чином, композитор, поєднуючи поетичний текст з музичним, додає нові смислові нюанси, що розширює художній простір твору. Підготовлені і відшліфовані в класі вокального ансамблю під керівництвом викладача вокальні твори різних епох і стилів та закріплені виконанням на сцені, дадуть змогу співаку в подальшому спиратись на ці здобутки в самостійній творчій діяльності.

В опануванні кожного твору співаку потрібне не тільки розуміння змісту, але й здатність помічати і враховувати різні деталі музичної мови: особливості мелодики, гармонії, метроритму, динаміки. метроритму, динамики. Вірне розуміння драматургії і композиції твору, а також вибір темпу, динаміки, артикуляції містяться саме в закономірностях музичної мови.

Початковий етап роботи над творами передбачає необхідність ансамблю поставлення і вирішення низки завдань, а саме:

— аналіз змісту літературного тексту;

— порівняння структури літературного і музичного текстів (особливості інтонаційної будови вокальних партій, співвідношення вокальних партій між собою та інструментальним супроводом, загальна композиція твору, моменти, метроритмічні та гармонічні особливості тощо);

— визначення кульмінації твору, розподілення дихання в залежності від смислових і синтаксичних акцентів, розставлення цезур;

— визначення вокально-технічного і динамічного плану виконання твору відповідно до вокальних можливостей співаків ансамблю.

У процесі роботи над твором, студентам дається інформація щодо епохи, в якій творив композитор, його стилю, жанру твору, що допомагає вірно визначити авторський задум і краще розкрити образну сферу.

Робота над поетичним текстом вимагає звернути увагу на структуру твору, знайти основні розділи, кульмінацію, уявити, якими вокальними засобами донести до слухача всі емоційно-образні нюанси твору.

На початковому етапі основна увага приділяється роботі над поетичним і музичним текстом, інтонуванню, фразуванню, чистоті строю ансамблю. Суттєву допомогу в такій роботі може надати використання сучасних технічних засобів навчання (запис на звуконосії). Слід запропонувати студентам проспівати твір в одній динаміці та записати його виконання на звуконосій. Потім прослухати запис з нотами в руках, роблячи нотатки за ходом виконання, позначаючи всі необхідні моменти для покращення звучання в технічному та художньому плані. Аналогічну роботу можна зробити і з регулювання темпу. Такий прийом повинен допомогти студентам почути себе, виявити свої недоліки або впевнитись у правильності вибраної інтерпретації. Цьому етапу притаманна велика кількість різноманітних недоліків, до яких слід віднести: артикуляційні, метроритмічні та інтонаційні.

Артикуляційні недоліки — найбільш поширені (але найменш усвідомлюються студентами) і суттєво впливають на голосоутворення та сприйняття слова слухачем Недбала артикуляція, неякісне вимовлення, а в окремих випадках і невимовлення деяких буквпогіршують не тільки якість звука, а й передачу виконавцями всій гами почуттів.

Розвиток співацької дикції — дуже важливе й складне завдання, яке вимагає комплексного вирішенння в процесі навчання студентів-вокалістів у класі з фаху, на уроках вокального ансамблю. Саме на початковому етапі занять в ансамблі слід

приділяти особливу увагу якості дикції. Без чіткої дикції неможливо повноцінно донести до слухача «омузикалене» слово, яке несе собі образно-смисловий, емоційний зміст твору.

Артикуляційними вправами для розвитку дикції можуть служити всі твори, які проходять у класі вокального ансамблю. Для цього слід тільки звернути увагу студентів на якісне вимовлення тексту. Постійна увага викладача до вимовлення і донесення слова до слухача студентами під час виконання творів значно покращує становище. Однак мають місце стійки недоліки дикції. В цьому разі можна порекомендувати окремі вправи, які наведені у збірці «Вокально-артикуляционные упражнения и этюды» С. Павлюченко. Метроритмічні недоліки під час співу в ансамблі на початковому етапі зустрічаються досить часто.

Для вирішення проблеми поєднання звучання голосів в ансамблі можуть бути рекомендовані такі підходи:

— робота з кожною партією окремо з метою покращення звуковедення для досягнення потрібного звучання;

— поєднання партій попарно (перша і друга, перша і третя,

друга і третя і т. д.);

— робота з ансамблем на нескладних частинах обраного твору;

— поступове пом'якшення звучання голосів, не допускаючи зняття з дихання.

Значна увага в роботі з ансамблями на завершальному етапі приділяється напрацюванню різних виражальних засобів і в першу чергу динамічним відтінкам. Рівень вокально-технічної підготовки студентів цього курсу дозволяє використовувати динамічні відтінки від piano до forte , але викладач повинен слідкувати за тим, щоб forte не було форсованим, крикливим, а piano не знятим з дихання.

Завершуючи перелік недоліків ансамблевого співу слід підкреслити, що всі проблеми, які можуть виникнути в роботі з кожним конкретним ансамблем, передбачити неможливо і тому подолання їх залежить від педагогічної майстерності викладача і здібностей студентів.

Слід зазначити, що процес роботи над музичними творами нескінченний. Кожний новий твір відкриває перед виконавцем нові обрії, ставить нові завдання, які потрібно вирішувати в процесі його втілення. Робота над кожним новим твором, сприяє накопиченню творчого досвіду, зростанню професійної майстерності виконавців, формує артистичну індивідуальність, що стане важливою основою майбутнього творчого життя.

12 3 4