 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| АНСАМБЛЕВЕ СПІВВІДНОШЕННЯ ТОНІВ У АКОРДІВ
В акордах мажорних і мінорних не всі тони однакові за своє значущістю. Врівноваження всіх тонів у гармонічне співзвуччя має певну градацію, залежно від значущості цих тонів у акорди. Це означає, що не всі тони співаються з однаковою силою. ОСНОВНИЙ ТОН – це база акорду, найважливіший звук, на якому будується гармонічне співзвуччя. Основний тон треба співати впевнено, твердо, достатньо голосно, але не настільки, аби заглушити інші тони. Голос, що подвоює основний тон, має звучати тихіше, бо він є додатковим. ТЕРЦІЯ АКОРДУ – інтервал, який визначає лад, тому терцію акорду треба виділити настільки, щоб ясно відчувався лад. У тому разі, коли терцевий звук міститься в середньому голоси, або в незручній теситурі, його слід співати голосніше, ніж основний тон. Якщо терція розташовується у верхньому голосі, то вона не потребує виокремлення, бо її й так буде добре чути, а акорд у мелодичному положенні терції завжди залишається ансамблевим КВІНТА – це нейтральний звук і його слід виконувати в такій динаміці, щоб надати акордові повноти звучання, але не голосніше терції і основного тону. Якщо квантовий звук міститься у верхньому голосі, то його треба співати трохи тихіше, а такий акорд вважається не дуже придатним для досягнення якісного гармонічного ансамблю, тобто не ансамблевим. СЕПТИМА надає забарвлення акордові і має бути виконана з такою самою силою, як і терція септакорду. Усі подвоєння в акорді треба співати тихіше подвоєного тону, інакше таке звучання голосів може надати акордові грубості. Розміщення акорду – широке чи тісне, академічно правильне чи з відхиленням від норми – впливає на досягнення гармонічного ансамблю. Тісне розміщення акорду зручніше для ансамблю, ніж широке, а відхилення від академічних норм, тобто мішане розміщення акорду, призводить до необхідності застосування штучного ансамблю. Природний ансамбль і ансамблеві акорди утворюються під час сполучення голосів в однакових теситурних ситуаціях. Не ансамблеві акорди й необхідність штучного ансамблю виникають в тому разі, коли поєднуються голоси, які перебувають у різних теситурних умовах. вирівнювання таких незручних у теситурному відношенні акордів ускладнюється тим, що нюанс є єдиним для всіх голосів і обов’язковим для виконання. За нерівних теситурних умов і певних нюансів один звук ледь чутиметься, а інший – звучатиме голосніше від інших, адже для одних голосів цей нюанс є природним, для інших – він незручний у цій теситурі. Невідповідність нюансу теситурним умовам являє собою серйозну технічну складність для досягнення як унісонного, так і загального гармонічного ансамблю. Якщо таке незручне розміщення акорду не є художнім прийомом, головним завданням хормейстера стане намагання врівноважити акорд штучно. У цьому разі виникає необхідність пояснити виконавцям, коли саме їх співати голосніше чи тихіше, щоб не заглушити важливіший тон в акорді або щоб він не прозвучав занадто тихо. АНСАМБЛЬ ПОЛІФОНІЧНИЙ Поліфонічна фактура – вид багатоголосся, заснований на одноголосному звучанні кількох самостійних мелодичних голосів. Особлива виражальна якість поліфонії полягає у відтворенні відчуття безперервності руху, коли один голос починає викладання нової теми, а решта – ще не закінчила попередньої. Поліфонічний виклад музичних творів протистоїть гомофонно-гармонічному, де виокремлюється головна мелодична лінія в одній із партій, а інші голоси утворюють акорди. Основна відмінність поліфонічної фактури від гомофонно-гармонічної полягає в тому, що голоси в поліфонічному творі не залежать один від одного й рідко кадансують одночасно, частіше їхні каданси не збігаються. Незбіжність кадансів і тексту, логічних наголосів і фразування в мелодичних голосах становить особливість поліфонічного викладу. Особливістю ансамблю імітаційної і контрастної поліфонії є те, що вступ кожного голосу, який веде основну тему, має виокремлюватися динамічно, тобто виконуватися дещо голосніше від інших голосів. У поліфонічній фактурі музична думка сприймається по горизонталі, як сплетіння самостійних мелодій, що утворюють по вертикалі складні співзвуччя. Рельєфність проведення теми створюється не лише засобами динаміки, а й чіткістю вступу та закінчення, виразністю вимови тексту. Отже, ансамбль у поліфонічних творах являє собою нашарування унісонних ансамблів, де основна тема завжди виокремлюється, водночас усі інші голоси приглушуються до потрібного нюансу. Виконання творів поліфонічного складу вимагає від хористів володіння виконавською самостійністю й потребує чималого досвіду співу в хорі. |
