ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Завдання і зміст трудової діяльності в сім'ї

1 234

Трудове виховання – система виховних впливів, яка передбачає залучення дітей і юнацтва з метою їх загального розвитку до трудової діяльності. Трудове виховання притаманне всім історичним формаціям і є найстарішою формою виховання. Його конкретний характер і місце в системі виховання визначається конкретними історичними умовами. У сучасній українській школі трудове виховання здійснюється багатьма педагогічними шляхами: у процесі вивчення загальноосвітніх предметів, гуманітарного і природничо-математичних циклів, на уроках трудового навчання, у процесі самообслуговування, у позашкільній і позакласній роботі, в родині.

Постійна зайнятість дитини, захопленість її працею – це надійна гарантія того, що вона не стане порожньою, нікчемною людиною. Велику виховну роль грають колективні трудові дні сім'ї. Праця разом з дорослими дозволяє дітям засвоїти навички правильної організації свого робочого місця, раціональні прийоми роботи, правила техніки безпеки. Можна залучати дітей до благоустрою квартири, створенню умов для найбільш повноцінного відпочинку. Нарешті, завжди є потреба у впорядкуванні своєї вулиці, свого кварталу, де можна організувати колективні справи спільно з сусідами.

Трудове виховання в сім'ї закладає у дітей основу їх майбутнього життя. У людини, яка не привчена працювати, один шлях - пошук «легкого» життя. Закінчує вона, як правило, погано. Якщо батьки хочуть бачити свою дитину на цьому шляху, вони можуть дозволити собі розкіш усунутися від трудового виховання. Якому батькові не спокуситися на слова: «Ваші діти дуже охайні», «Ваші діти такі виховані», «Ваші діти дивно поєднують у собі лояльність і почуття власної гідності». Кому з них не хотілося б, щоб його діти віддавали перевагу спорту, а не цигарці, праці, а не алкоголю, напруженій самоосвіті, а не розтринькуванню часу [12].

Але для цього потрібно довго і наполегливо трудиться на ниві виховання. Найважливіше місце у сімейному вихованні займає трудове виховання. Завданням трудової діяльності дитини в сім'ї є розвиток у неї моральних, фізичних і розумових якостей, розвиток її особистості, залучення до праці. Винятково велике значення праці у моральному вихованні особистості. Багато педагогів пов'язували трудову діяльність з розвитком громадянської свідомості, патріотичних почуттів, і розуміння свого громадського обов'язку. Одним із важливих якостей, яка повинна бути розвинена і сформована у дитини є працьовитість.

Працьовитість - моральна якість, що виражає позитивне ставлення до праці, що виявляється в трудовій активності і старанності працівника, один із засобів самоствердження особистості. Праця, практична виробнича діяльність роблять благотворний вплив на фізичний розвиток людини. Фізіологічні дослідження показують, що фізична праця, пов'язана з рухами і м'язовими вправами, з перебуванням на свіжому повітрі, зміцнює сили людини та її здоров'я, підвищує його життєву енергію. Праця розвиває розумові здібності людини, її кмітливість, творчу активність. Робота на сучасному виробництві вимагає широкої освітньої та технічної підготовки, вміння швидко опановувати новою технологією, здібностей в області раціоналізації та вдосконалення трудових прийомів [9].

Праця – великий творець людської особистості, духовного багатства, моральної чистоти. І всі ми, вчителі та батьки, прагнемо до того, щоб наші діти були працелюбними, добрими. А як же цього добитися? То ж спробуємо відшукати відповідь.

Видатний педагог Антон Семенович Макаренко розробив цілу систему трудового виховання в сім’ї [21]. Він вважав, що особливо важливою для трудового виховання в сім’ї є участь дитини в господарських справах. Робота дитини виховує чесність, дбайливість, колективізм, привчає її рахуватися з інтересами інших людей. Дитяча праця розвиває бережливість, свідомість, відповідальність, уміння розпоряджатися своїм часом і планувати свою роботу. Щоденна праця привчає дітей поважати буденну, хоча не завжди цікаву, але потрібну домашню працю, цінувати і поважати працю старших.

А.С. Макаренко радив дотримуватися певних принципів трудового виховання:

1. Трудове виховання в сім’ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у суспільній праці.

2. Праця в сім’ї не повинна бути важкою, примусовою. Вона мусить бути творчою.

3. Виховання працелюбства у дітей потрібно поєднувати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей.

4. У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно.

Велику увагу трудовому навчанню дітей також приділяв Василь Олександрович Сухомлинський. «Трудове виховання – зазначав педагог, – це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно. Може і не було б потреби говорити спеціально про трудове виховання, коли б у школі та сім’ї панувала єдність трьох начал… Немає і не може бути виховання поза працею і без праці, тому що без праці в усій її складності і багатоманітності людину не можна виховувати» [26].

Тільки-но людина криком оповістить світ про своє народження, починаються її вчинки, починається її поведінка. Людина поступово відкриває світ, пізнає його розумом і серцем. Вона бачить матір, усміхається їй, і її перша невиразна думка, якщо тільки можна її назвати думкою, - це відчування того, що мати (а потім і батько) існує для неї, для її щастя. Людина спинається на ноги, бачить квітку й пурхаючого над нею метелика, бачить яскраву іграшку - і мама, і тато радіють, коли він син, радіє… Чим далі, тим більше вступає в дію закономірність: якщо поведінка, вчинки, інтереси маленької людини продовжують диктуватися тільки її потребами – людина калічиться. У неї розвивається ненормальні підвищені вимоги до життя і майже повністю відсутні вимоги до себе.

Ось вони де починаються, тонкі, ніжні корінчики, що несуть поживні соки лінощам, неробству, дармоїдству, безсердечності, байдужості до того, що для мене працюють інші люди. З роками розвивається духовна пустота, а потім зароджується й розчарування, яке переживають уже з перших кроків самостійного трудового життя ті молоді люди, дитинство й отроцтво яких було бездумним задоволенням їхніх потреб.

Працю дитини Сухомлинський В.О. розглядав у нерозривній єдності з вихованням високих моральних почуттів до батьків та інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть, щоб їхні діти виростали справжніми людьми, вони повинні забути про легке безтурботне дитинство для них. Життя дітей не мислиме без праці, без фізичної і духовної напруги. «Життя тисячу разів переконувало мене в тому, що справжнє щастя дістається тому, хто починає своє трудове життя одночасно з початком навчання у школі. Не гра в працю, а саме справжнє трудове життя» (В.О. Сухомлинський) [25;26].

Основним у сімейному вихованні є життя і робота батьків, їх громадянське обличчя, поведінка. З цього приводу В. О. Сухомлинський з пристрастю звертався до батьків: «Якою б відповідальною і складною та творчою не була Ваша робота на виробництві, пам’ятайте, що вдома на Вас чекає ще більш відповідальна, ще більш важливіша і клопітка робота — виховання людини. Будь-де Вас можуть замінити іншим працівником: від сторожа тваринницької ферми до міністра. А справжнього батька не замінить ніхто…»

Ні сім’я, ні школа, ні громадські інститути, взяті окремо, не вичерпують усього розмаїття факторів, що впливають на дитину, на її особистість. Тому цілісний, систематичний процес виховання передбачає об’єднання зусиль усіх зацікавлених сторін. Ініціатива у цих контактах по праву належить школі.

Дуже рано проявляється прагнення дитини до пізнання і творчості. Тільки-но діти починають говорити, вони засипають нас, дорослих, тисячами запитань: «Що це?», «Як це називається?», «Чому?». А з яким задоволенням вони малюють, ліплять, клеять, вирізують, створюють образи своєї бурхливої фантазії. Первинне дитяче прагнення до праці радісне і світле, і воно повинно весь час жити в людині. Це прагнення дала людині сама природа. І тут важливу роль відіграє вміння батьків уважно ставитися до прагнення дітей допомогти дорослим. На жаль, на цю обставину не завжди звертають увагу.

Другокласниця Наталка залишилася сама з молодшою сестричкою. Вже підійшла обідня пора, а мати не повертається. Маля почало плакати. Наталка вирішила сама нагодувати її обідом, хоча раніше вона ніколи цим не займалася. Пригадуючи, як робила це мама, дівчина підігріла обід, посадила сестричку на стілець, поставила на стіл тарілку з супом і нагодувала Галинку.

Наталка знала, що мама завжди після обіду миє посуд, і вирішила зробити так само. Нехай мама радіє, дивлячись на те, яка у неї хороша помічниця. Вона підігріла воду, налила її в миску, взяла мийку. Намагалася все робити, як мама. Рукави тільки не здогадалася закотити і, звичайно, намочила їх. Але тут увійшла мама. Стомлена, роздратована, не розібравшись у чому справа, вона сердито закричала: «Я так і знала! Треба було мені трохи затриматись, як усе пішло шкереберть! Що ти зробила з платтям? Ти думаєш, що я тобі кожен день купуватиму нове? Ти помиляєшся. Не умієш – не берися не за свою справу!»

Як і в наведеному прикладі батьки досить часто розцінюють таку допомогу як мало значущу, недоречну і навіть зайву. У відповідь на бажання дитини допомогти, заклопотані батьки відповідають: “Забирайся геть! Ти мені заважаєш!”, “Я поспішаю, я сам швидше впораюся!” Діти в такій ситуації відчувають себе ображеними, стають дратівливими. Досить кілька разів відмовитися від допомоги, і дитина вже боятиметься, її запропонувати. У ній зникає бажання працювати, і вона лише спостерігає, причому байдуже, за роботою дорослих.

Людина, яка в дитинстві навчилася втілювати свої духовні сили в матеріальні результати праці, стає чутливою до оточуючих. Створюючи в праці матеріальні й духовні цінності, людина створює і сама себе. Власне, людське життя починається з того часу, коли людина робить не те, що хочеться а те, що треба робити в ім’я загального блага. Чим раніше входить у людське життя поняття обов’язку, формуючи інші, вищі потреби, що випливають з нього, тим благородніша, духовно багатша, морально чистіша, чесніша буде ваша дитина. «Не бійтеся дитячого поту, мозолів, втоми!» – писав В.О. Сухомлинський.

Праця вимагає напруження фізичних і духовних сил. Щоб трудове виховання було успішним, варто використовувати пам’ятку, яка включає поради для успішного трудового виховання дітей у сім’ї (ДОДАТОК А).

1 234