Підвищення ефективності регулювання туристичної діяльності в Україні Туризм є загальновизнаною галуззю економіки, здатної забезпечити збільшення податкових надходжень до бюджету, сформувати нові робочі місця, сприяти вирішенню спектра соціально-культурних завдань для міського та сільського населення, орієнтованої на відновлення і розвиток фізичних і психологічних сил людини, підвищення її працездатності, здоров'я, збільшення тривалості життя за умови дотримання принципів системності, комплексності, пріоритетності та збалансованості. На основі аналізу стану туристично-рекреаційних ресурсів, спостерігаються такі тенденції розвитку туризму: - створення великих діючих цілорічно туристично-рекреаційних комплексів з єдиною інженерною інфраструктурою, транспортною доступністю, широким спектром послуг; - вивезення туристами грошових коштів за кордон у зв'язку з відсутністю туристського продукту високої якості; - підвищення інтересу туристів до продуктів внутрішнього туризму; - зростання популярності природно-рекреаційного потенціалу та мережі лікувально-оздоровчих закладів і затребуваність в туристських послугах; - збільшення обсягу надання послуг по транзитному туризму у зв'язку з близькістю розташування рекреаційних зон Карпатського регіону, на базі яких планується інтенсивний розвиток особливих економічних зон; - збільшення попиту на послуги організації активних та екстремальних видів туризму, спортивного та аматорського полювання і рибалки [20, с. 10-11]. Проблеми використання природних ресурсів як об’єктів розвитку туризму: - недостатній обсяг наданих послуг у сфері оздоровлення, відпочинку, екскурсійного обслуговування, полювання, риболовлі та активних видів туризму; - брак засобів розміщення та невідповідність матеріальної бази якістю затребуваних послуг, міжнародним і національним стандартам; - недостатня підтримка туристичного бізнесу органами місцевого самоврядування; - відсутність муніципальних програм розвитку туризму; - неефективне використання особливо охоронюваних природних територій; - втрата територій, придатних для створення туристично-рекреаційних об'єктів, з причини їх забудови об'єктами для особистих потреб; - відсутність повноцінної державної статистичної інформації про стан туристичної індустрії [29, с. 8]. На основі проведеного аналізу виявлено, що морально застарілі туристично-рекреаційні об'єкти, побудовані більше 30 років тому, використовуються не ефективно, не можуть надавати послуги, у відповідності з попитом, що призводить до скорочення обсягу надання туристичних послуг. Погіршення позицій у розвитку туризму обумовлюється зростаючою конкуренцією інших держав по активному розвитку туристично-рекреаційних комплексів, що веде до втрати туристичних потоків для Українського туристичного бізнесу, а відсутність системності та комплексності у вирішенні туристських проблем веде до створення туристських об'єктів, що не відповідають міжнародним стандартам, що веде до зниження кількості туристів, скороченню можливих доходів бюджетів та бізнесу. Для поліпшення ситуації необхідне використання комплексної системи освоєння туристських ресурсів на основі підвищення ефективності використання української території в туристично-рекреаційних цілях: створення туристично-рекреаційних парків цілорічної дії і туристських об'єктів пріоритетного розвитку. Критерієм відбору територій може виступати їх значущість з точки зору природно-рекреаційного потенціалу та досягнення цілей соціально-економічного розвитку області в цілому і туристського комплексу зокрема. Розвиток туризму та залучення туристичних потоків має гармонійно поєднуватися з власними туристськими ресурсами, об'єктами і продуктами, з уже сформованими інтересами і потоками внутрішніх і міжнародних туристів. Можна виділити наступні напрями підвищення ефективності використання природних ресурсів як об’єктів розвитку туризму: 1) комплексний розвиток рекреаційних територій; 2) залучення цінного природного та історико-культурного потенціалу в господарське використання зі створенням умов для його збереження; 3) підвищення транспортної доступності місць відпочинку і туристських об'єктів; 4) підвищення якості надання туристичних послуг; 5) позиціонування України, як держави, сприятливої для розвитку туризму, підтримка іміджу Карпатського краю як великого туристичного центру України; 6) підвищення конкурентних позицій Карпатського краю як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках туристських послуг; 7) розширення експорту туристичних послуг. 8) створення сучасних інституційних умов розвитку туризму [19, с. 210]. Вище зазначені напрями можуть бути реалізовані за допомогою: 1. Оцінки нових інвестиційних проектів у сфері туризму, що пропонуються до реалізації на території України. 2. Залучення цінного природного та історико-культурного потенціалу в сферу туризму зі створенням умов для його збереження, рекреаційного освоєння. 3. Створення туристських об'єктів на рекреаційних територіях. 4. Створення музейних центрів і туристських комплексів, об'єднаних в єдину систему туристських маршрутів. 5. Сприяння формуванню нових туристичних продуктів на базі мисливських і рибальських ресурсів, ефективному використанню діючих туристських об'єктів. 6. Сприяння розвитку мережі автодоріг з твердим покриттям, що забезпечують доступність до об'єктів туризму і відпочинку, в першу чергу, на рекреаційних територіях. 7. Відображення інформації про туристські маршрути, пам'ятки природи, заказники та інші об'єкти туристського показу на місцях розміщення та відпочинку (кемпінгах, санаторіях та ін.), в атласах доріг, путівниках, картах, і інформаційних покажчиках на автошляхах. 8. Сприяння розробці та впровадженню на туристському ринку сучасних технологій, інноваційних методів обслуговування туристів і засобів розміщення, що відповідають міжнародним стандартам і класифікації, розвиток сучасної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів усіх рівнів у сфері туризму. 9. Участь органів місцевого самоврядування в спеціалізованих туристських виставках-ярмарках, розробка інформаційної продукції про туристську привабливість (каталогів, буклетів, плакатів, карт, СД-дисків та іншої продукції туристської тематики). 10. Вдосконалення та розробка нормативних правових актів, що стосуються створення туристично-рекреаційних парків і туристських об'єктів пріоритетного розвитку, заходів державної підтримки інвесторів у сфері туризму; 11. Сприяння розробці та реалізації муніципальних програм розвитку туризму, міжмуніципальних програм освоєння єдиного туристично-рекреаційного ресурсу. 12. Сприяння розширенню державно-приватного партнерства у сфері туризму, формування системи моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення туристської діяльності. Таким чином, підвищення ефективності регулювання туристичної діяльності можна досягти через співпрацю державного апарату, державних органів та приватного сектору туристичних послуг, активну інформаційну діяльність та підтримку туристичного іміджу країни та окремих областей. |