Поняття та види туроператорської та турагенської діяльності Зміст Вступ…………………………………………………………………………………….3 Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти туроператорської та турагенської діяльності………………………………………………………………………………..5 1.1. Поняття та види туроператорської та турагенської діяльності………………5 1.2. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні…………………....10 1.3. Сучасні напрямки туристичної діяльності в Україні………………………...12 Висновок до першого розділу……………………………………………………….16 Розділ 2. Дослідження сучасної нормативно-правової бази регулювання туристичної діяльності в Україні…………………………………………………….17 2.1. Матеріали дослідження…………………………………………………………..17 2.2. Методи дослідження……………………………………………………………..18 2.3. Організація дослідження…………………………………………………………19 2.4. Результати дослідження………………………………………………………….22 Висновок до другого розділу…………………………………………………………23 Розділ 3. Напрямки вдосконалення сучасної нормативно-правової бази регулювання туристичної діяльності в Україні……………………………………..24 3.1. Міжнародний досвід регулювання туристичної діяльності…………………...24 3.2. Підвищення ефективності регулювання туристичної діяльності в Україні….30 Висновок до третього розділу………………………………………………………..34 Висновки……………………………………………………………………………….35 Список використаних джерел………………………………………………………...38 ВСТУП Актуальність теми.Загальновідомий той факт, що в останні роки одне з головних місць в економіці більшості країн стала займати індустрія туризму. Туристський продукт (турпродукт), вироблений нею, включає в себе великий і різноманітний комплекс послуг і товарів, які можуть споживатися людьми при подорожах, а також під час відпочинку, розваг, лікування, підвищення освітнього і професійного рівня, здійснюваних у рамках туризму. У зв'язку з реформуванням економіки України, активною зовнішньоекономічною діяльністю, виходом на міжнародні ринки, в тому числі і на ринки туристичних послуг, виникає необхідність підвищувати експортний потенціал туристичної галузі та її конкурентоспроможність, що, в свою чергу, неможливо без забезпечення належного правового регулювання діяльності в сфері туризму. Різні аспекти досліджуваної проблеми знайшли відображення в працях таких авторів, як О.М. Большаков, М.Б. Біржаков, Г.А. Бондаренко, Н.І. Волошин, З.М. Горбильова, Н.І. Кабушкин, Д.В. Каленик, Р. Клімович, С.В. Максименко, Т.М. Сергєєва, Ю.А. Чеченов і ін. Тематика курсової роботи. Обрана тема «Удосконалення сучасної нормативно-правової бази регулювання туристичної діяльності в Україні (туроператорська та турагенська діяльність)» характеризується власною метою та завданням дослідження, об’єктом дослідження та предметом, із використанням методологічної основи. Виходячи із цих положень, мета даної курсової роботи полягає у характеристиці сучасної нормативно-правової бази регулювання туристичної діяльності в Україні. Завдання дослідження: 1. Обґрунтувати суть поняття та види туроператорської та турагенської діяльності. 2. Дослідити правове регулювання туристичної діяльності в Україні. 3.Визначити сучасні напрямки туристичної діяльності в Україні. 4. Дослідити сучасну нормативно-правову базу регулювання туристичної діяльності в Україні. 5. Охарактеризувати матеріали і методи дослідження. 6. Проаналізувати результати дослідження. 7. Обґрунтувати міжнародний досвід регулювання туристичної діяльності. 8. Надати пропозиції з підвищення ефективності регулювання туристичної діяльності в Україні. Об’єктом дослідження є туристична діяльність в Україні. Предметом дослідження є особливості сучасної нормативно-правової бази регулювання туристичної діяльності в Україні (туроператорська та турагенська діяльність). Методи дослідження. В основі дослідження закладено загально філософські методи, додатково використовувалися порівняльно-правовий, діалектичний та спостереження і аналіз, методи моделювання. Структура курсової. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють обрану тематику, висновків та списку використаних джерел. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТУРОПЕРАТОРСЬКОЇ ТА ТУРАГЕНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Поняття та види туроператорської та турагенської діяльності В Україні після прийняття 15 вересня 1995 року Закону України «Про туризм» [2], а також відомчих нормативних актів в аналізованому напрямі склалася сфера туристичної діяльності, відповідна соціально-економічній та правовій ситуації в країні. При цьому, особливої уваги заслуговує саме дефініція поняття туристичної діяльності (туроператорської та турагенської діяльності). На даному питанні потрібно зупинитися більш детально. У роботах А. Н. Большакова, М.Б. Біржакова, Ю.А. Чеченова туристична діяльність представлена як надання відповідних послуг громадянам-споживачам на договірній основі [10, с. 34]. Г.А. Бондаренко, А.П. Дурович, Т.М. Сергєєва представляють туристичну діяльність як діяльність, пов'язану з організацією всіх форм виїзду людей з місця постійного проживання в оздоровчих цілях, для задоволення пізнавальних інтересів або в професійно-ділових цілях без зайняття оплачуваною діяльністю в місцях тимчасового перебування [23, с. 17]. На думку Н. І. Волошина, котрий використовує у своїй дефініції термін «туристична діяльність» – це сфера туризму. А саме: діяльність по формуванню, просуванню і реалізації туристичного продукту (туроператорська діяльність), а також інша діяльність з організації подорожей (ліцензування, стандартизація цієї діяльності, сертифікація туристських послуг, послуг готелів і ін.). Більш того, він відзначає, що туризм, будучи сферою економіки, в повній мірі сприймає регулюючий вплив норм різних галузей права: адміністративного, екологічного, страхового, митного, захисту прав споживачів та інших, які відносяться до невизначеного кола юридичних і фізичних осіб [12, с. 5-6]. Туристична діяльність, вважає С. В. Максименко, полягає в забезпеченні ефективного використання наявної та створення нової матеріально-технічної бази туризму, збільшення валютних надходжень до бюджету держави, кооперування коштів суб'єктів туристичної діяльності, зайнятості населення, задоволенні його різноманітних потреб. З цього судження випливають такі основні завдання суб'єктів туристичної діяльності: створення туристичного продукту; формування ринку туристичних послуг; вдосконалення інфраструктури туризму; надання туристичних послуг; розвиток внутрішнього та іноземного туризму [22, с. 147]. При цьому, кажучи про туризм, доцільно скористатися теоретичним підходом, запропонованим З. М. Горбильовим, Н. І. Кабушкин, Д. В. Каленик. Відповідно до даного підходу, туризм розглядається як вид економічної діяльності, що складається з ряду багатоаспектних процесів виробництва туристичного продукту (послуги), спрямованого на задоволення інтересів споживача [19, с. 208]. У соціально-правовому аспекті визначення туристичної діяльності викладено в деклараціях міжнародних організацій. Зокрема, Всесвітня туристична організація дане поняття трактує як діяльність, що має велике значення в житті народів з безпосереднього впливу на соціальні, культурні, освітні та економічні сфери життя держав і їх міжнародних відносин [13]. У наведених визначеннях, по-перше, не зазнали руйнувань теоретичні аспекти, пов'язані з співвідносними термінів «туристична діяльність» і «туризм». Саме відсутність теоретичних підходів в уже згадуваному напрямку ускладнює визначення місця туристичної діяльності в системі туризму. По-друге, туристичну діяльність складно назвати виключно підприємницькою, так як даний вид діяльності не завжди пов'язаний з систематичним отриманням прибутку, що, в свою чергу, є однією з основних ознак підприємницької діяльності. Як доказ сказаного може служити соціальний туризм, тобто організація поїздок за кордон на оздоровлення для дітей, що живуть в зонах радіоактивного забруднення. По-третє, що крім систематичного отримання прибутку туристична діяльність може бути організована з метою відвідування друзів або родичів, задоволення релігійних потреб і досягнення інших особистісно-мотиваційних цілей. З законодавчої точки зору нормативне визначення туристичної діяльності базується на вимогах Закону України «Про туризм» , згідно з яким туристична діяльність – це туроператорська та турагентська діяльність [2]. Наведене визначення потребує вдосконалення в силу наявності в ньому термінів, які потребують подальшої деталізації. Зокрема, турагентська діяльність – підприємницька діяльність юридичних осіб або індивідуальних підприємців (турагентів) по реалізації турів, сформованих туроператорами, а також з надання консультаційно-інформаційних послуг, пов'язаних з організацією подорожі. В свою чергу, туристичний агент – це фізична особа-підприємець або юридична особа, яка на основі ліцензії здійснює діяльність із реалізації і просування туристичного продукту (сформованого туристичним оператором туру) [14, с. 24]. В залежності від спеціалізації, туристичні агенти можуть бути багатопрофільними, тобто за запитами клієнтів здійснювати комплексне обслуговування, і спеціалізованими, що виконують певні види обслуговування (організація спортивних, ділових та інших поїздок). Водночас, туристичні агенти відповідно до форми організації можуть бути: а) підприємствами самостійними, які на основі взаємних угод співпрацюють з декількома або однією фірмою-туроператором; б) частина збутової сітки великої фірми-туроператора; в) туристичним бюро-турагентом, яке переважно забезпечує взаємодію з туристичними операторами і туристичними агентами інших видів і здійснює екскурсійне обслуговування [21, с. 116]. Загальні вимоги до послуг турагентів підрозділяють на наступні види: - Просування рекреаційного продукту; - Бронювання рекреаційного продукту; - Реалізація рекреаційного продукту; - Бронювання окремих туристських послуг, у тому числі екскурсійних; - Реалізація окремих рекреаційного послуг, у тому числі екскурсійних; - Доставка туристських документів, квитків на транспорт різних видів, квитків на розважальні, спортивно-видовищні та дозвіллєві заходи; - Надання туристам / екскурсантам необхідної та достовірної інформації про особливості рекреаційного продукту або окремих туристських послуг, умов подорожі, країни (місця) тимчасового перебування; - Інші послуги [24, с. 25-27]. Туроператорська діяльність – підприємницька діяльність юридичних осіб (туроператорів) по формуванню і реалізації турів, в тому числі сформованих іншими туроператорами, а також з надання консультаційно-інформаційних послуг, пов'язаних з організацією подорожі. Туристичний оператор – це фізична особа-підприємець або юридична особа, яка на основі ліцензії здійснює діяльність по просуванню, формуванню та реалізації туристичного продукту, в тому числі й рекреаційних послуг [23, с. 42]. У свою чергу, туристичні оператори поділяються на наступні категорії: - туристичні підприємства (організації), які пропонують своїм клієнтам комплекс послуг і мають орендовані або власні засоби туристичного обслуговування; - оптові посередники між туристичними агентами і підприємствами туристичної індустрії, в число яких входять зайняті обслуговуванням туристів , організації і фірми, які до напряму туризму не відносяться, проте є представниками інших галузей економіки. Зокрема, підприємства громадського харчування, транспортні компанії, страхові фірми, культурні, спортивні заклади та ін. [28, с. 109]. В широкому розумінні туристичні оператори, в залежності від туроперейтингу можна поділити на рецептивних та ініціативних. Для останніх характерно те, що вони за домовленістю безпосередньо з туристичними підприємствами або з приймаючими операторами відправляють туристів в інші регіони або за кордон. У свою чергу, рецептивними є туристичні оператори на прийомі, тобто ті, які в місцях прийому і обслуговування туристів комплектують програми і тури обслуговування, використовуючи з постачальниками послуг прямі угоди. Профіль туроператорської діяльності – це домінуючі в асортименті туроператора види та географічні напрямки рекреаційного продукту: - Частка яких в обсязі продажів туроператора максимальна; - Продаж яких забезпечує основну частку прибутку туроператора; - У реалізації яких туроператор досяг найвищої майстерності і професіоналізму; - З якими споживач ідентифікує оператора на ринку [22, с. 318]. Кожен туроператор – це фахівець в організації конкретного виду туристичного продукту, в тому числі й рекреаційного продукту або в роботі з тим чи іншим напрямом. Профіль діяльності оператора може бути як популяризована (тобто широко відома на споживчому ринку), так і мало відома споживачам. В свою чергу, учасники туристичної діяльності – туристи, а також юридичні та фізичні особи, які мають намір замовити, замовляють або замовили туристичні послуги для цілей, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, а суб'єкти туристичної діяльності – це туроператори та турагенти. Таким чином, поняття «туристична діяльність», що складається з туроператорської та турагентської діяльностей, не враховує іншу діяльність з організації подорожей. Крім того, нормативно-правові акти, на яких базується наведене визначення, створюють сприятливі умови не для всіх вимог Глобального етичного кодексу по туризму, наприклад: підприємці та інвестори, особливо що представляють малі і середні підприємства, повинні мати вільний доступ до туристичного сектору з мінімальними юридичними і адміністративними обмеженнями. |