ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал
Игровые автоматы с быстрым выводом Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими Целительная привычка Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Тренинг уверенности в себе Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Как слышать голос Бога Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной 
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д. Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу. Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар. | Позамовні засоби ділового спілкування Ефективність ділового спілкування визначається умінням правильно інтерпретувати візуальну інформацію, тобто погляд партнера, його міміку, жести, а також тембр і темп мови. Однак не кожен повною мірою може контролювати власні жести, міміку, пози. Очі, рухи часто видають людину, є своєрідними каналами інформації. Психолог Альберт Мерабян дійшов висновку, то людське спілкування тільки на 7% с вербальним (слова і фрази), на 38% вокальним (інтонація, тон голосу, інші звуки) і на 55% невербальним. Професор Бердвістл також наголосив на важливості невербальних комунікативних сигналів. Він стверджує, що пересічна людина вимовляє слова всього 10—11 хвилин щоденно, а середнє речення звучить не більше 2,5 секунд. Професор Бердвістл наполягає, що вербальне спілкування складає всього 35%, а 65% інформації передається невербальними шляхами. У процесі ділової комунікації кожен учасник «спостерігає за спостерігачем», стежить за невербальним поводженням партнера і тим враженням, яке на нього справляються сказані слова. Паралінгвістика Паралінгвістика (грецьк. рага— біля) вивчає сукупність невербальних засобів, які включені до мовленнєвого повідомлення І разом з вербальними засобами передають значеннєву інформацію. Розрізняють три види паралінгвістичних засобів: • фонаційні, до яких відносять тембр і силу голосу, темп мовлення, типи заповнення пауз (с-с-е..., м-м-м й ін.), особливості вимови звуків; • кінетичні, до яких відносять жести, тип обираної пози, міміку; • графічні, до яких відносять — почерк, способи графічних доповнень до букв, їх замінники, символи. Уміння «зчитувати» невербальні сигнали дає людині такі переваги: 1) можливість розпізнати перешкоди, які виникають на рівні особистих стосунків у момент їх зародження, перехопити і знешкодити відповідні сигнали, перебудувати розмову з урахуванням цих сигналів, змінити такт проведення бесіди; 2) можливість переконатися у правильності своєї інтерпретації сигналів, а також отримати підтвердження або заперечення словесної інформації. Усе це позначається на ефективності взаємодії. От реальна історія. Якийсь радник протягом кількох тижнів вів переговори з однією фірмою. Йшлося про інвестиції у його власне підприємство на 200 000 колишніх німецьких марок. На вирішальній зустрічі, у той момент, коли радник вимовив слово «вартість», він чітко помітив відразу кілька оборонних сигналів партнера: по-перше, той відвів очі убік; по-друге, різко відкинувся на спинку стільця і, по-третє, повернувся на ньому вбік від радника. Радник був недосвідчений, тому він «зрозумів» усі три сигнали як протест проти такої вартості. Він поклався на свою інтуїцію і, не спробувавши проконтролювати Істинність свого висновку за допомогою зворотного зв'язку, квапливо зробив застереження, що якщо вартість зависока, то її можна трохи знизити. І через те, що у цей момент партнер повернув стілець назад, знову з інтересом подався вперед І, поглянувши на радника, запитав: «Тож на скільки ви знизите?» — радник дійшов висновку, що зробив правильний хід. Контракт був укладений, але при ньому радник утратив чотири відсотки. Як з'ясувалося пізніше, втрата була даремною: він просто переоцінив своє розуміння мови тіла. Насправді, як розповідав потім представник фірми, почувши слово «вартість», він з жахом згадав, що забув надіслати обіцяну документацію одному діловому партнерові, і його першим бажанням було відразу зателефонувати і дати розпорядження про відправлення матеріалів. Шопенгауер зауважив: «Знання про людину — область,у якій ніколи не можна досягти досконалості, і навіть досвідчена людина знову і знову припускається помилок».Тільки за допомогою уточнюючих питань можна перевірити ще раз істинність інтерпретацій, тож цією можливістю в діловому спілкуванні не варто нехтувати. Засоби невербальної комунікації До засобів невербальної комунікації відносять, як правило, такі; 1. Тактильний контакт, що виражається в різноманітних формах — поштовхи, поплескування, погладжування і т.п. 2. Дистанція між співрозмовниками. Відстань між учасниками дідового спілкування свідчить про його формальність або неформальність, про ставлення партнерів один до одного, про ступінь зацікавленості в розмові. 3. Орієнтація, тобто просторове положення партнерів щодо один одного: обличчям, боком тощо. Орієнтація може змінюватися в залежності від ситуації і свідчить про ступінь суперництва або співробітництва. 4. Зовнішній вигляд. Основна мета тут — повідомити про себе. Через імідж ділові партнери інформують навколишніх про свій соціальний стан, вид діяльності, самооцінку і т.п. 5. Поза тіла. Поза звичайно вказує на певні міжособистісні стосунки, на соціальне становище партнера. Вона може змінюватися в залежності від настрою й емоційного стану людини. Однак при інтерпретації необхідно враховувати культурний потенціал людини І загальноприйняті етикетні умовності, яких варто дотримуватися у певних конкретних ситуаціях. 6. Кивок головою — використовується для схвалення або підтвердження чого-небудь, а також як сигнал, що дає партнерові підстави почати або продовжити діалог. 7. Вираз обличчя (міміка) — дає можливість для широкої інтерпретації, приховання або демонстрації емоцій, допомагає зрозуміти Інформацію, передану за допомогою слів, сигналізує про ставлення до когось або чогось. 8. Жести— можуть бути не дуже виразні, наприклад, рухи голови або тіла, але використовуються паралельно з мовленням, аби виділити у ньому певні елементи, підкреслити, а Іноді й замінити. 9. Погляд — дозволяє зчитувати найрізноманітніші сигнали: від прояву інтересу до когось або чогось до демонстрації абсолютної зневаги. Вираз очей тісно пов'язаний з комунікацією. 10. Паравербальні й екстравербальні сигнали. Зміст висловлювання може змінюватися в залежності від того, яка інтонація, ритм, тембр були використані для його передачі. Мовні відтінки впливають на зміст висловлювання, сигналізують про емоції, стан людини, її впевненість або сором'язливість. Таким чином, мова сама по собі є різновидом паралельного мовлення, що супроводжує в основному висловлювання людини і охоплює всі її рухи, у тому числі несвідомі, душевні (психомоторні). Той факт, що людина здатна мовчати, але не може цілком контролювати рухи свого тіла, дає діловому партнерові, який уміє «зчитувати» невербальну інформацію, феноменальний інструмент, що дозволяє йому адаптувати власну комунікативну тактику відповідно до реакції (рухів) співрозмовника. Поведінка Руки зчеплені на грудях | Трактування Захисна позиція | Висновок Переговори не завершені | Легке постукування по столу | Нетерплячка | Переговори слід завершити | Молитовно складені долоні, пальці трохи розставлені | Відчуття переваги, співрозмовник вважає себе хитрішим | Переконатися, що немає підступу, можливо, переговори треба завершити | Співрозмовник потирає очі | Недовіра | Подумати | Гризе нігті | Невпевненість, страх | Умови приймає, але невдоволений | Легкий нахил голови набік | Спокій, задоволення | Переговори можна завершувати | Підняття голови та погляд вгору. Рух головою та насуплені брови | Почекай хвилинку, поміркую Не зрозумів, повтори | Контакт припинити Посилення контакту | Посмішка, можливо, легкий нахил голови | Розумію, мені нічого додати | Підтримка контакту | Ритмічне кивання головою | Ясно, зрозумів, що тобі потрібно | Підтримка контакту | Довгий нерухомий погляд в очі співрозмовнику | Хочу підкорити собі | Діяти за обставинами | Погляд убік | Нехтування | Ухилення від контакту | Погляд у підлогу | Страх та бажання втекти | Ухилення від контакту | Практична робота № 21 Тема:Створення власного висловлювання. Мета:узагальнити знання про типи і стилі мовлення, навчитись самостійно добирати і систематизувати матеріал відповідно до теми та основної думки висловлювання,будувати логічно правильне і композиційно завершене висловлювання;збагачувати словниковий запас і граматичну будову писемного мовлення;розвивати вміння самостійно і творчо працювати над вираженням власних думок. Обладнання:теми доповідей План: 1.Вибір теми майбутнього висловлювання. 2.Визначення мети виступу відповідно до особливостей аудиторії. 3.Добір матеріалу та його систематизація. 4.Складання плану виступу. 5.Комбінація структурних частин. 6.Вдосконалення композиції виступу. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ: Створити власне висловлювання (доповідь) на одну із запропонованих тем: 1.Чи загрожує комп’ютер моїй індивідуальності? 2.Здоров’я нації-багатство держави. 3.Роль і значення книжки в добу бурхливого розвитку телебачення, кіно- ,відео- , комп’ютерної техніки. 4.Якість програм для дітей і юнацтва сучасного українського телебачення. Пам'ятка Як готувати доповідь 1. Визначити адресата мовлення і мету спілкування. 2. Вдуматися в тему, визначити основну думку майбутньої доповіді. 3. Опрацювати літературу з цієї теми, осмислити її. 4. Добираючи матеріал, звернути увагу на ті факти, які будуть цікаві аудиторії, перед якою буде виголошена доповідь. Зробити певні виписки. 5. Скласти робочий план і відповідно до нього систематизувати дібраний матеріал. 6. Узагальнити основні положення кількох джерел, внаслідок чого думки, викладені в кількох працях, звучатимуть повніше, переконливіше. 7. Записати текст доповіді повністю або частково (початок, кінцівку). 8. Виділити терміни, незнайомі слова, уточнити вимову і наголошення слів. 9. Переказати усно текст доповіді вдома (відводиться 15—20 хв.). Зверніть увагу! Під час підготовки доповіді вживайте звернення до слухачів; для встановлення контакту з ними користуйтеся словосполученнями: зверніть, будь ласка, увагу; як ви вже знаєте; на цьому вже наголошувалось; важливо підкреслити (виділити) такі питання, як...; як уже зазначалось тощо; вставні слова і словосполучення: отже, отож, таким чином, скажімо, приміром та ін. Доповідь є виступом з результатами дослідження. У доповіді з'єднуються три якості дослідника: вміння провести дослідження, вміння подати результати слухачам і кваліфіковано відповісти на питання. Відмінною рисою доповіді є науковий, академічний стиль. Академічний стиль - це абсолютно особливий спосіб подачі текстового матеріалу, найбільш підходящий для написання навчальних і наукових робіт. Даний стиль визначає наступні норми: • пропозиції можуть бути довгими і складними; • часто вживаються слова іноземного походження, різні терміни; • вживаються вступні конструкції типу "напевно", "на наш погляд"; • авторська позиція повинна бути якомога менш виражена, тобто мають бути відсутні займенники "я", "моя (точка зору)"; • у тексті можуть зустрічатися штампи і загальні слова. Загальна структура такої доповіді може бути наступною: 1. Формулювання теми дослідження (причому вона повинна бути не тільки актуальною, але й оригінальною, цікавою за змістом). 2. Актуальність дослідження (чим цікавий напрямок досліджень, у чому полягає його важливість, які вчені працювали в цій галузі, яких питань у цій темі приділялася недостатня увага, чому учням обрана саме ця тема). 3. Мета роботи (у загальних рисах відповідає формулюванню теми дослідження і може уточнювати її). 4. Завдання дослідження (конкретизують мету роботи, "розкладаючи" її на складові). 5. Гіпотеза (науково обгрунтоване припущення про можливі результати дослідницької роботи. Формулюються в тому випадку, якщо робота носить експериментальний характер). 6. Методика проведення дослідження (докладний опис всіх дій, пов'язаних з отриманням результатів). 7. Результати дослідження. Короткий виклад нової інформації, яку отримав дослідник у процесі спостереження або експерименту. При викладі результатів бажано давати чітке і небагатослівне тлумачення новим фактам. Корисно привести основні кількісні показники і продемонструвати їх на використовуваних у процесі доповіді графіках та діаграмах. 8. Висновки дослідження. Умовиводи, сформульовані в узагальненій, конспективній формі. Вони коротко характеризують основні отримані результати та виявлені тенденції. Висновки бажано пронумерувати: зазвичай їх не більше 4 або 5. Вимоги до оформлення письмової доповіді такі ж, як і при написанні реферату Оформлення доповіді 1.Титульний лист . 2. Зміст (в ньому послідовно вказуються назви пунктів доповіді, вказуються сторінки, з яких починається кожен пункт). 3. Вступ (формулюється суть досліджуваної проблеми, обrрунтовується вибір теми, визначаються її значимість і актуальність, вказуються мета і завдання доповіді, дається характеристика використовуваної літератури) 4. Основна частина (кожен розділ її доказово розкриває досліджуваний питання) 5.Укладання (підводяться підсумки або робиться узагальнений висновок по темі доповіді) 6. Список літератури. Практична робота № 22-23 Тема:Монологічне мовлення. Виступ з промовою. Мета: навчити студентів використовувати основні способи виступу (читання тексту промови, відтворення його по пам'яті із читанням окремих фрагментів, вільна імпровізація, відповіді на запитання, ведення полеміки); застосовувати прийоми встановлення і збереження контакту з аудиторією; закріпити вміння складативласні виступи та виголошувати їх, використовуючи різні способи спілкування, прийоми контакту з аудиторією, дотримуватися загальноприйнятих норм культури спілкування. Обладнання: доповідь План: 1.Виголошення студентами виступів. 2.Демонстрація контакту з аудиторією(вільна імпровізація, відповіді на запитання,ведення полеміки). МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ : Виступ з доповіддю Лекція, доповідь, виступ на зборах вважаються жанрами усного монологічного мовлення: говорить одна людина, її мовлення не розраховане на словесну реакцію співрозмовника. Але чи добре це? Адже слухачам теж хочеться що-небудь сказати: заперечити оратору чи погодитися з ним, попросити уточнити якусь думку, роз'яснити щось, пояснити незрозуміле слово. Чому ж не прийнято перебивати лектора, оратора? Може, тоді цікавіше було б слухати виступ? Уявіть собі, що в залі сидить 20, 50, а то й більше людей. Що вийде, коли кожний слухач (бодай тільки один раз) перерве оратора? Базар якийсь буде, а не лекція. Але досвідчений оратор розуміє, що аудиторія краще сприйматиме виступ і з більшим інтересом слухатиме його, якщо монолог переходить у діалог, але в діалог особливий, який веде сам виступаючий. Ось чому в практиці ораторського мистецтва відпрацьовані прийоми, які не тільки оживляють розповідь, надають їй виразності, а й діалогізують монологічне мовлення Кілька порад про те, як блискуче виступити перед аудиторією. • Тривалість виступу зазвичай не перевищує 10-15 хвилин. Тому при підготовці доповіді з тексту роботи відбирається найголовніше. • У доповіді повинно бути коротко відображено основний зміст всіх глав і розділів дослідної роботи. • Завчити значення всіх термінів, які вживаються в доповіді. • Не бійтеся аудиторії - ваші слухачі дружньо налаштовані. • Виступайте у повній готовності - володійте темою настільки добре, наскільки це можливо. • Зберігайте впевнений вигляд - це діє на аудиторію і викладачів. • Робіть паузи так часто, як вважаєте за потрібне. • Не поспішайте і не розтягуйте слова. Швидкість вашої мови повинна бути приблизно 120 слів на хвилину. • Подумайте, які питання вам можуть задати слухачі, і заздалегідь сформулюйте відповіді. • Якщо вам потрібен час, щоб зібратися з думками, то, наявність заздалегідь підготовлених карт, схем, діаграми, фотографії тощо допоможе вам виграти дорогоцінний часу для формулювання відповіді, а іноді і дасть готову відповідь. - Говорити нешвидко, робити паузи, дотримуватися правильної інтонації. - Виступаючи, завжди стежити за слухачами: якщо вас перестали слухати, змінити тон мовлення, навести цікавий факт, ніколи не намагатися перекричати аудиторію. - Якщо потрібно заглянути до рукопису, опустіть очі, не нахиляючи голови. - Стежити за своїм мовленням: уникати слів-паразитів, не заповнювати паузи звуками («е-е-е», «ну-ну») та ін. При дотриманні цих правил у вас має вийти цікава доповідь . |