ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Як готуватися до публічного виступу

123

1. Добре продумати тему виступу; підготувати заздалегідь матеріал, з яким збираєтеся виступати.

2. З'ясувати мету і адресата мовлення: бажання проінформувати слухачів чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважити.

3. Основа виступу — план. Згрупувати інформаційні матеріали відповідно до плану виступу.

4. Опрацьовуючи потрібну інформацію, дбати про композицію виступу (загальноприйнята композиція — вступ, основна частина, висновок).

5. Розвивати думку у своєму виступі можна по-різному, а саме: пояснювати, описувати, розповідати, доводити. Добирати відповідні мовні засоби, характерні для обраного стилю і типу мовлення.

6. Написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його.

7. Прочитати свій виступ вдома комусь із рідних або друзям. Це допомагає уточнити зміст, знайти потрібні слова і необхідний тон, інтонацію.

Практична робота № 20

Тема:Засоби активізації слухачів.

Мета:познайомити студентів із засобами активізації слухачів; застосовувати прийоми встановлення і збереження контакту з аудиторією; закріпити вміння складативласні виступи та виголошувати їх, використовуючи різні способи спілкування, прийоми контакту з аудиторією, дотримуватися загальноприйнятих норм культури спілкування.

Обладнання:

- Навчальний посібник для виконання практичних робіт з української мови (для студентів ІІ курсу)

План:

1.Енергетика мовлення.

2.Емоційність мовлення.

3.Позамовні засоби спілкування (засоби невербальної комунікації).

Риторика як складова частина культури ділового спілкування

У діловій практиці часто використовуються риторичні фігури — своєрідні емоційні мовні збудники. Вони повинні викликати в партнера по діловому спілкуванні ті або інші емоції, почуття, переживання, необхідні для досягнення визначеної мети і реалізації намірів.

Риторика(від давньогр. «говорю, ллю, течу») є наукою переконувати.

Особливе положення займає сучасна риторика серед гуманітарних наук у США. Утім, для американців це не просто наука, а предмет державної ідеології. Саме тому риторика — центральний предмет підготовки з рідної мові. Американці енергійно намагаються перетворити знання на практичне вміння.

Достеменно відомо, що більш двох з половиною тисяч років тому, у часи народження і швидкого розвитку риторики,; перші теоретики красномовства — давньогрецькі філософи-софісти — проводили весь час у бесідах. Сучасна людина проводить в усному спілкуванні 6556. свого робочого часу. За даними американських учених, витрата чистого часу на бесіди у пересічного мешканця Землі складає 2,5 роки. Це означає, що кожний протягом свого життя встигає «наговорити* близько 400 томів обсягом по 1000 сторінок. Отже, люди багато розмовляють, але часто роблять це неефективно. Приблизно 50% інформації втрачається при передачі. Причина цих втрат — невміння донести до співрозмовника повідомлення, схильність говорити самому, небажання слухати.

Теоретики риторичної педагогіки вказували на ту суть, яка робить мовлення ефективним: «Говори, аби я міг пізнати тебе» (Сократ); «Якщо хочеш стати добрим оратором, стань спочатку доброю людиною (Квінтидіан).

Узагальнюючи різні спостереження і рекомендації, можна вказати на властивості, що надають мовленню особливої енергетики:

- артистизм;

- упевненість;

- дружелюбність;

- щирість;

- об'єктивність;

- зацікавленість;

У діловому спілкуванні цінується також експресія і тональна варіативність мовлення.

Енергетика мовлення

У діловій комунікації при використанні вербальних і невербальних засобів максимального успіху досягає той, хто користується інструментами збудження емоцій і почуттів. У діловому спілкуванні важливо пам'ятати про енергетику, що її створює людське мовлення, його експресивність, тональна варіативність. Співрозмовникові імпонує, коли партнер не метушиться і вимовляє фрази впевнено і виразно, виражаючи цим свою позицію і переконання в правильності висловлюваних пропозицій і аргументів. Єдність манери поводження і мовлення створює ситуацію довіри.

Розрізняють такі характеристики людського голосу:

1. Темп мовлення. Жвава манера говорити, швидкий темп мовлення свідчать про імпульсивність співрозмовника, його впевненість у собі; спокійна повільна манера вказує на незворушність, розважливість, виваженість; помітні коливання швидкості мовлення говорять про недолік урівноваженості, непевність, легку збуджуваність людини.

У країнах, де панують індоєвропейські мови, люди говорять зі швидкістю від 200 до 500 складів на хвилину (швидкість нижча або вища за ці значення відповідно кваліфікується як. «вельми повільна» або «вельми швидка»). Виходячи з цього, можна скласти таку типологію:

менше 200 складів на хвилину — відносно повільне мовлення;

близько 350 складів на хвилину —- відносно «нормальне» мовлення;

близько 500 складів на хвилину — відносно швидке мовлення.

Фахівці з вербальної комунікації вважають, що, наприклад, для французів або Італійців «нормальна швидкість» є, як правило, вищою, ніж для німців. Тому так важко перекладати італійські або французькі кінофільми німецькою мовою: синхронізація здається майже неможливою; при перекладі з англійської мови виникає протилежна проблема.

2. Гучність. Гучний голос вказує на щирість радості чи обурення або є ознакою зарозумілості і самовдоволення. Неголосне мовлення характеризує стриманих, скромних, тактовних, а також слабких людей Раптові зміни сили голосу свідчать про емоційність і хвилювання співрозмовників. Як показує комунікативна практика посилення емоційності мовлення у певних випадках допомагає компенсувати відсутність логічних доказів. Прем'єр-міністр Великобританії Черчілль, готуючись до виступів, робив на полях текстів своїх промов позначки типу: «Аргументи слабкі - підсилити голос...».

3. Артикуляція. Ясна і чітка вимова слів указує на внутрішню дисципліну, потребу в ясності і на недолік жвавості; неясна» нерозбірлива вимова свідчить про поступливість, невпевненість, м'якість, млявість волі.

4. Висота голосу. Фальцет найчастіше властивий людині, у якої можливості мовлення є значною мірою інтелектуальними продуктами; низький грудний голос свідчить про те. що мислення і мовлення супроводжуються підвищеною емоційністю ,що вони природні, а не штучні; високий пронизливий голос — ознака страху і хвилювання; низький тон голосу — це розслабленість, спокій і достоїнство.

5. Режим або потік мовлення. Ритмічне мовлення (плавний потік слів з незначними періодичними коливаннями) вказує на багатство почуттів, урівноваженість, гарний настрій. Суворо циклічне, правильне мовлення означає усвідомлення пережитого, напругу волі, дисципліну, педантичність, незворушність. Уривчаста манера мовлення свідчить про тверезе, раціоналістичне мислення.

Паузи у спілкуванні. Під час комунікації іноді виникають паузи, які зумовлюються різними причинами: бажанням надати наступним словам додаткової сили; щоб виграти час для розмірковувань; з метою дати партнерові можливість висловитися; як реакція на сигнали тіла співрозмовника, які свідчать про його бажання щось сказати; тим, що мовець відволікся;

паузи у скрутному становищі, зумовлені сподіванням на те, що співрозмовник заговорить і зніме напругу, і паузи тактичні — також з розрахунку, що візьме слово партнер, але вже з інших міркувань. Якщо один з партнерів відвернувся (наприклад, хтось зазирнув до приміщення через двері), то виникає пауза, після якої йде або замислене перепитування або намагання продовжити розповідь фразами типу «Утім...», «До речі.,.». Отже, на перший погляд, пауза нібито нічого важливого не означає. Разом з тим, як показує практика ділового спілкування, вона часто несе в собі набагато більше інформації, ніж іноді слова.

Емоційність мовлення

Емоційності мовленню надають спеціальні експресивні засоби, у тому числі й риторичні тропи:

1. Метафора. Серед тропів особлива роль належить метафорі. Метафора (від грецьк. перенесення) являє собою живий, яскравий, привабливий образ. У ній певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через сутність інших за схожістю або контрастом

2. Іронія (грецьк. — вдавання) — гра значень, прямого і переносного, — також створює свіжий мовний ефект, доречний тільки тоді, коли реалізується намагання апелювати до почуттів партнера. При цьому іронія повинна бути творчим, а не руйнівним прийомом мовлення.

3. Натяк — допомагає уникнути зайвої категоричності в оцінках, у вираженнях похвали і, навпаки, несхвалення.

4. Встановити діловий і емоційний контакт зі співрозмовником, створити атмосферу гармонії і співробітництва допомагають особливі фігури мови: підбадьорення і схвалення. У діловій взаємодії також використовуються компліменти: Завжди приємно мати справу з таким партнером (після тривалих, але вдало завершилися переговорів); Ви цілеспрямована людина, і це приємно (партнерові, що настояв ш своєму) і т.д.

5. Питання. Певним етапом обговорення теми є питання. Функції питань у діловій комунікації різноманітні:

питання — зручна форма спонукання співрозмовника (Інакше кажучи, ви вважаєте?),

питання -— спосіб привернути увагу слухачів;

питання — спосіб отримати від партнера потрібну відповідь (Перепрошую, я правильно зрозумів, чи згодні налагодити контакт із нашою фірмою?). У спілкуванні використовуються різні види питань:

• інформаційні (для збору необхідних відомостей);

• контрольні (для впевненості в тому, що партнерові цікава розмова, і він стежить за її перебігам);

• орієнтаційні (щоб дізнатися, чи дотримується партнер думки, висловленої раніше);

• стверджуючі (щоб домогтися взаєморозуміння, схвалення);

• ознайомлювальні (для ознайомлення з цілями, думкою співрозмовника);

• однополюсні (повторення питання партнера на знак того, що вам зрозуміло, про що йдеться, а також щоб виграти час на обмірковування відповіді);

• зустрічні (правильно поставлені, ведуть до звуження розмови і до згоди);

• альтернативні (дають можливість вибору);

• спрямування (у випадку відхилення від теми спрямовують бесіду в потрібне русло);

• провокаційні (мають на меті установити, чого насправді хоче партнер, чи правильно він розуміє ситуацію);

• вступні (для створення у партнера зацікавленості,яка визначить сценарій розмови);

• узагальнюючі (для підведення підсумків спілкування); закриті (запитання, на які можна відповісти коротко «так» або «ніч);

• відкриті (питання, які потребують розгорнутої відповіді);

• дзеркальні (Більше ніколи не матиму справи з цим партнером! — Ніколи?).

Не слід забувати, що такий елемент, як емоційність мовлення, в цілому не властивий офіційно - діловому стилю, тож його вживання повинно бути виправдане певною комунікативною метою і вживатися у суворій відповідності до ситуації.

123