Схема друкована. Креслення друкованих плат Друковані плати (ДП) діляться на односторонні, двосторонні, багатошарові на жорсткій та гнучкій діелектричній основі. Конструювання ДП та гнучких друкованих кабелів здійснюють ручним, напівавтоматичним, автоматизованим методами. При ручному методі, розміщення виробів електронної техніки на ДП здійснює безпосередньо конструктор. Напівавтоматичний метод передбачає розміщення навісних виробів електронної техніки за допомогою ЕОМ. Автоматизований метод передбачає кодування вихідних даних, розміщення навісних елементів за допомогою ЕОМ. Приклади виконання креслень ДП наведені на рис.10.22. Основні вимоги до креслення друкованої плати, встановлені за ГОСТ 2-417-91: 1. Креслення іменують: "Плата друкована". 2. Креслення виконують у масштабах 4:1,2:1,1:1. 3. На креслення допускається наносити прямокутну координат-ну сітку суцільними тонкими лініями з кроками 2,5; 1,25; 0,625 мм. 4. На кресленні зображують одну проекцію з друкованими провідниками та отворами. Допускається виконувати додаткові вигляди з частковим зображенням рисунка, які полегшують читання креслення. 5. На кресленні плати отвори показують спрощено – одним колом (без кола зенкування та контактної площадки). Якщо відстань між отворами кратна кроку координатної сітки, то отвори розміщують на її вузлах. Розміри отворів, їх кількість, розміри контактних площадок та інші відомості розміщують у таблиці на кресленні. 6. Окремі друковані елементи (провідники, контактні площадки тощо) допускається штрихувати. 7. Провідники завширшки менше ніж 2,5 мм зображують суцільною товстою лінією, яка збігається з віссю симетрії провідника. Дійсна ширина вказується у технічних вимогах. Провідники завширшки більше ніж 2,5 мм зображують двома лініями. 8. На кресленні плати розміри зазначають: – за ГОСТ 2.307 – 68; – нанесенням координатної сітки у прямокутній або полярній системі координат; – комбінованим методом за допомогою розмірних та виносних ліній та координатної сітки у прямокутній або полярній системі координат. Координатну сітку наносять або на всьому кресленні, або на частині поверхні ДП, або рисками по периметру її контуру. Лінії сітки повинні бути пронумеровані підряд або через визначені інтервали. За нуль у прямокутній системі координат на головному виді ДП слід приймати: – центр крайнього лівого нижнього отвору, який знаходиться на полі плати; – лівий нижній кут плати; – ліву нижню точку, створену лініями побудови сітки. 9. Зображення друкованої плати, яка має елементи, що повторюються, допускається виконувати не повністю. В цьому випадку треба вказати закономірність розташування таких елементів. Технічні вимоги на кресленні розміщують у такій послідовності: 1. Друковану плату виготовити …........ методом. 2. Друкована плата повинна відповідати ДСТУ …..........., група жорсткості… . 3. Крок координатної сітки …...... мм. 4. Розміри для довідок. 5. Покриття. Розміри кожної сторони друкованої плати повинні бути кратні: 2,5 при довжині 100 мм; 5 при довжині 350 мм; 10 при довжині більше 350 мм. Максимальний розмір будь-якої із сторін повинен бути не більше 470 мм, співвідношення лінійних розмірів сторін ДП повинне бути не більше 3:1. Кінематичні схеми Кінематичною схемою називають схему, на якій в вигляді умовних графічних позначень показані елементи виробу, які забезпечують рух, та відображені зв’язки між ними, а також зв’язки з джерелом руху (рис.10.23). Кінематичну схему можна вписати в контур зображення виробу. Кожному кінематичному елементу, зображеному на схемі, присвоюють порядковий номер, починаючи від джерела руху. Вали нумерують римськими цифрами в порядку передачі руху, починаючи від двигуна. Всі останні елементи нумерують арабськими цифрами. Порядкові номери наносять над поличкою ліній-виносок. Під поличкою вказують основні характеристики та параметри, наприклад потужність та число обертів двигуна за хвилину. Для зубчастих коліс задають модуль і число зубців, для шківів - діаметр і ширину тощо. Вали, стрижні, шатуни та інше зображують на кінематичних схемах суцільними лініями товщиною s, контур виробу, в який вписана схема,– суцільною тонкою лінією товщиною s/3. Всі інші елементи зображують лініями товщиною s/2. |