 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Схеми цифрової обчислювальної техніки
Елемент цифрової техніки – цифрова або мікропроцесорна мікросхема, її елемент або компонент; цифрова мікрозборка, її елемент або компонент. Визначення цифрової та мікропроцесорної мікросхем, їх елементів та компонентів – по ГОСТ 17021.
Найбільш розповсюдженими в цифровій техніці є двійкові логічні елементи. Двійковий логічний елемент – елемент, який реалізує функцію двійкової алгебри логіки, наприклад логічний елемент &(И), тригер, дешифратор, суматор. Умовні графічні позначення елементів цифрової техніки зображують в вигляді прямокутників, до яких підводять лінії виводів. Лінії відводів і контурів УГП мають однакову товщину. УГП елемента може містити основне та два додаткових поля, що розміщуються по обидві сторони від основного (рис.10.11). У верхній частині основного поля УГП вказують функціональне призначення елемента. Позначення функції складають з великих літер латинського алфавіту, арабських цифр і спеціальних знаків, що записуються без проміжків (число знаків у позначенні функції не обмежується). Позначення основних функцій та їх похідних наведені у табл. 10.2. Справа до позначення функції допускається додавати додаткові дані – технічні характеристики елемента та ін. Наприклад, набір резисторів опором 100 Ом можна позначити в основному полі *R100, оперативну пам’ять (RAM) ємністю 16 Кбайт – RAM16К, оперативну пам’ять динамічного типу (D) – RAMD. Знак «*» ставлять перед позначенням функції в тому випадку, коли всі виводи елемента є нелогічними. При позначенні складних функцій використовують комбіновані позначення, які складають з простих. Наприклад, двійковий лічильник (код СТ2) з дешифратором (DС) позначають СТ2DС, управління (СО) пам’яттю (М) – СОМ, управління записом (WR) – СОWR.
а – основне поле; б – основне поле з лівим додатковим полем; в – основне поле з правим додатковим полем; г – основне поле з додатковими полями, які розділені на зони; зображення груп елементів у одній колонці: д – суміщено, е – несуміщено. Приклади УГП логічних елементів показані на рис. 10.13. Розміри УГП елемента (прямокутника) визначаються: а) по ширині – належністю додаткових полів, числом знаків, розміщених в одному рядку всередині УГП, розміром шрифту; б) по висоті – кількістю вхідних або вихідних ліній, кількістю інтервалів між групами вхідних або вихідних ліній та числа рядків інформації в основному та додаткових полях, розміром шрифту. Всі розміри УГП по висоті повинні бути кратні постійній величині С. При цьому відстань між горизонтальною стороною прямокутника та найближчою вхідною (вихідною) лінією, а також між сусідніми вхідними (вихідними) лініями повинна бути не менш С. При розподілі груп вхідних (вихідних) ліній інтервалом величина останнього повинна бути не менше 2С.
– при ручному виконанні УГП не менш С=5 мм (або кратна цій величині); – при автоматизованому не менш за інтервал між рядками (не менше 4 мм). Згідно з Держстандартом ширина основного поля повинна бути не менше 10 мм, додаткових – не менше 5 мм (при великій кількості знаків, позначок та позначень функції елемента ці розміри відповідно збільшують). Відстань між виводами та горизонтальними сторонами позначень (або межею зони) – не менше 2,5 мм та кратна цій величині (рис 10.14). При необхідності дозволяється повертати позначення на кут 90° за годинниковою стрілкою, тобто розміщувати входи зверху, а виходи – знизу (рис.10.15). Інформаційні виводи елементів цифрової техніки розділяють на статичні та динамічні, які, в свою чергу, можуть бути прямими та інверсними. Виводи елементів повинні мати умовні позначення, які виконують у вигляді покажчиків. Максимальний розмір (діаметр) покажчика входу (виходу) повинен бути не більше 3 мм (при виконанні схем вручну), при автоматизованому – рівний розміру шрифту. Покажчики проставляють на лінії УГП або на лінії зв’язку біля лінії контуру УГП з боку лінії виводу. Покажчики нелогічних виводів не проставляють на виводах УГП у тому разі, коли вони проставлені перед символом функції. У табл.10.2 наведені позначення виводів встановлених стандартом. Таблиця 10.2
Допускається як позначки використовувати позначення функцій (табл. 10.3), порядкові номери, а також вагові коефіцієнти розрядів. Для нумерації розрядів у групах виводів до позначення позначок додають номери розрядів. Літерні позначення позначок допускається не проставляти, якщо має місце однозначне розуміння УГП, наприклад, інформаційний вхід третього розряду – D3 або 3. Замість номера розряду можна проставляти його вагові коефіцієнти з ряду Р n, де Р – основа системи числення, n – номер розряду з натурального ряду, наприклад, у двійковій системі числення, де ваговий ряд має вигляд 20, 21, 22, 23, 24, … = 1, 2, 4, 8, 16, …, інформаційний вхід нульового розряду позначається D1 або 1, інформаційний вхід третього розряду – D8 або 8. Для зменшення кількості символів у позначках дозволяється замість вагових коефіцієнтів використовувати ступінь основи вагового коефіцієнта, що проставляється після знака “↑” або “Λ”, наприклад D↑3 або ↑3. Якщо необхідно пронумерувати групи та розряди усередині груп, тоді позначення кожного виводу містить номер групи та номер розряду у групі, відокремлені один від одного крапкою. Наприклад, інформаційний вхід першого розряду нульової групи має позначення D0.1. На рис. 10.16 наведені приклади умовних графічних позначень елементів цифрової техніки. Елемент цифрової техніки: 1) елемент І – АБО – НІ; 2) елемент чотирирозрядний магістральний зі станом високого імпедансу; 3) RS – тригер з інверсними входами; 4) лічильник реверсивний чотирирозрядний двійково-десятковий; 5) регістр зсуву чотирирозрядний, що має виводи зі стану високого імпедансу та динамічний вхід С, що реагує на зміну сигналу з стану “логічна 1” у стан “логічний 0”; 6) дешифратор з керуванням, що перетворює три розряди двійкового коду у вісім розрядів позиційного коду; 7) селектор-мультиплексор двохрозрядний, із чотирьох напрямків в один; 8) пристрій оперативного запам’ятовування статичного типу, інформаційна ємність 2К; 9-12) набір нелогічних елементів: транзисторів структури p–n–p (9), n–p–n відповідно (10), діодів з прямою полярністю (11), резисторів, у яких частина виводів об’єднана (12). Особливості виконання схем. При великій насиченості аркушів схем поле аркуша ділиться на зони. Зверху та знизу формату тонкою суцільною лінією наносяться шкали 01, 02, 03, …, що утворюють вертикальні колонки, межі яких допускається не наносити. Праворуч та ліворуч також наносяться шкали А, В, С, …. Уявні (або дійсні) горизонтальні лінії АА, ВВ, СС, … розмежовують ряди А, В, С, …найменовані по верхній літері. Дільниці АВ, ВС, … можуть мати шкали з поділками не менш як 2 мм. При перетині рядів з колонками утворюються прямокутники – зони, позначувані при описі А01, А02, …, В01, В02, …. За ширину та висоту зон рекомендується приймати ширину та висоту основного поля найменшого УГП елемента схеми. Розпланування аркуша на зони спрощує виконання та читання схем.
Буквено-цифрове позначення допускається розміщувати над УГП. Замість буквено-цифрових позначень можна використовувати конструктивні позначення пристроїв, якщо останні однозначно визначають даний пристрій у виробі. Спрощення на схемах.
2. Безпосереднє електричне з’єднання виходів декількох логічних елементів у один ланцюг (монтажна логіка) допускається зображати на схемі у вигляді псевдоелементу монтажної логіки (рис.10.17). 3. У групі елементів, зображених сполучено, що містять однакову інформацію в основному полі УГП, дозволяється загальну інформацію розміщувати у першому верхньому елементі (рис.10.18,а), допускається відділяти такі елементи один від одного штриховою лінією (рис.10.18,б). Дві послідовні групи елементів зображують, як на рис. 10,18,в. Скорочене позначення групи з пар елементів показано на рис.10.18, г. Групу елементів з ідентичними виводами (входами та виходами), які мають загальний блок або не мають його, допускається зображати, як показано на рис.10.18, д,е. 4. Для зменшення об’єму графічних побудов допускається використовувати спрощені позначення УГП, а також спрощені зображення елементів та їх зв’язки. У схемі з однотипними елементами, що повторюються та мають велику кількість виводів одного функ
Позначення основних та похідних функцій елементів цифрової техніки подано в табл. 10.3. Таблиця 10.3
Покажчики, позначки про функціональне призначення виводів про функціональне позначення виводів наведене в табл. 10.4. Таблиця 10.4
|
При побудові УГП використовують символи «1» та «0» для ідентифікації двох логічних станів «логічна 1», «логічний 0».
У додаткових полях вказують умовні позначення входів і виходів, які називаються – покажчики та позначки. У табл.10.3 наведені позначення основних та похідних функцій елементів цифрової техніки.
На рис.10.12 наведені приклади УГП елементів цифрової техніки:
Залежно від способу виконання схеми приймають такі значення величини С:
Виводи, які не несуть логічної інформації:
Всі лінії зв’язку схеми поділяють на вхідні та вихідні. Вхідні лінії зображують починаючи з лівого та (або) верхнього краю, вихідні закінчуються на правому та (або) нижньому краю аркуша. Всім вхідним та вихідним лініям присвоюють позначення (цифрові, літерні або літерно-цифрові), які записують над лініями або на рівні ліній. Вхідні та вихідні лінії можуть перериватись та починатися усередині аркуша, можуть продовжуватись на інших аркушах; у цих випадках після позначення лінії вказують в круглих дужках адресу (зону або колону) продовження перерваної лінії.
1. На схемі дозволяється зображати у вигляді прямокутників логічні елементи з n станами, а також елементи та пристрої, що не виконують у виробі логічної функції, але використовуються у виробі (наприклад, аналогові та аналогово-цифрові елементи, діодні та резисторні складення та ін.)
ціонального призначення, дозволяється один елемент зображати повністю, а наступні повторювати скорочено. Лінії зв’язку при цьому об’єднувати в одну групову лінію й показувати (у зоні скороченої групи) позначення початку та кінця першого та останнього виводу (рис.10.19).
5. УГП елементів можуть бути зображені суміщено (рис.10.20,а). При цьому логічне з’єднання між даними елементами відсутнє. Допускається зображати УГП елементів із загальною стороною, перпендикулярною до розповсюдження інформації (рис.10.20,б).
Генератор
Пороговий елемент (тригер Шмідта)
Дискримінатор
Затримка
Підсилювач