 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Правила виконання принципових схем
Принципова схема (Е3) – конструкторський документ, який визначає повний склад елементів та зв’язки між ними, які необхідні для здійснення та контролю заданих електричних процесів, а також елементи підключення (розняття, затискачі), якими закінчуються вхідні та вихідні ланцюги. Ця схема дає детальне уявлення про принципи роботи виробу (установки). Приклад принципової схеми представлений на рис.10.4. Всі електричні елементи на схемі зображуються УГП, нарис та розміри яких встановлені в стандартах ЄСКД. Елементи, що використовуються у виробі частково, допускається зображувати не повністю, а тільки частини, що використовуються.
Крім графічних позначень, всі елементи схеми мають позиційні позначення, які розміщують зверху чи праворуч від них. Позиційне позначення складається з двох частин, які записуються без розділових знаків і пропусків. Для них застосовують креслярський шрифт одного й того ж розміру. Перша частина – літерний код елементів, який визначає його вид згідно зі стандартом (одна чи кілька літер латинського алфавіту), наприклад, R – резистор, VТ – транзистор, VD – діод та ін.
Для зменшення кількості ліній на схемі та спрощення її креслення та читання рекомендується злиття окремих електричних не зв’язаних між собою ліній у лінію групового зв’язку та переривання ліній з’єднання елементів, віддалених один від одного.
Біля УГП елемента проставляють позиційне позначення. При цьому враховуються усі елементи, що входять у це з’єднання (рис.10.8,б).
Якщо до складу виробу входять однакові пристрої, що мають самостійні принципові схеми, то їх зображають у вигляді прямокутників або умовних графічних позначень з наданням позиційних позначень. Прямокутники виконують суцільною лінією, що дорівнює товщині ліній схеми. Однакові функціональні групи або однакові пристрої, що не мають самостійних принципових схем, наприклад: тригери, підсилювачі і т.п., подаються на схемах у вигляді прямокутників, зображених штрихпунктирними лініями з зазначенням присвоєного їм шифру: А1, А2, …, А7. Принципову схему такого пристрою або функціональної групи зображують всередині одного (більшого) прямокутника або на полі схеми з відповідним написом, наприклад: “Схема АБВГ.ХХХХХХ.ХХХ”. На полі схеми дозволяється розміщувати вказівки про марки, перерізи та забарвлення з’єднувальних провідників та кабелів, а також спеціальні вказівки до електричного монтажу виробу. Перелік елементів. Дані про елементи та пристрої, що зображені на схемі виробу, записують у перелік елементів (див. рис.10.1). Допускається всі відомості про елементи розміщувати поряд з їх зображенням на вільному полі схеми. Зв’язок між умовними графічними позначеннями та переліком елементів здійснюється через позиційне позначення. При виконанні переліку елементів на схемі він розміщується над основним написом на відстані 12 мм від нього. Продовження переліку розміщується зліва від основного напису, головка у цьому випадку повторюється. При виконанні переліку елементів у вигляді самостійного документа йому привласнюється літерний код «П» та шифр виду й типу схеми, до якої він виконується, наприклад ПЕ3 – перелік елементів принципової схеми (рис.10.10). При цьому в основному напису (графа 1) вказують найменування виробу, а також найменування документа «Перелік елементів». Нижче найменування пристрою повинен бути залишений один вільний рядок, вище – не менше одного вільного рядка. Документ ПЕ3 виконується на одному або декількох аркушах формату А4 з основним написом по формах 2 та 2а. Запис елементів у переліку провадиться групами в алфавітному порядку позиційних позначень за стандартом. Перелік елементів оформлюють у вигляді таблиці та заповнюють зверху вниз. У графах переліку вказують такі дані: у графі “Поз. позн.” – позиційне позначення елемента, пристрою або функціональної групи; у графі “Найменування” – найменування елемента пристрою відповідно з документом, на основі якого він застосований, та позначення цього документа (стандарт, ТУ та інш.); для функціональної групи – найменування; у графі “Кільк.” – кількість однакових елементів; у графі “Примітка” – технічні дані елемента (пристрою), що не містяться у його найменуванні.
Допускається вводити у перелік додаткові графи, якщо вони не дублюють відомості в основних графах. Наприклад, при розбитті поля схеми на зони перелік елементів доповнюють графою “Зона” (шириною 8 мм перед графою “Поз. позн.”), зазначаючи в ній позначення зони, де розміщений елемент або пристрій. Однотипним елементам дають загальні заголовки – “Резистори”, “Транзистори” і т.д. Якщо є елементи (функціональні групи), що не входять до пристрою, тоді їх записують на початку переліку без заголовків. Якщо елемент не має самостійної конструкції, тоді записують його позиційний номер, а в графі “Примітка” роблять пояснювальний напис. |
Елементи та пристрої на принципових схемах зображують суміщеним або рознесеним способами. При суміщеному способі складові частини елементів або пристроїв зображують на схемі близько один до одного. При рознесеному способі один і той же елемент зображують по частинах у різних місцях схеми. Допускається рознесеним способом креслити складові частини УГП елементів або пристроїв, наприклад: обмотки та контактні групи реле, контакти штепсельних рознімань, половинки комбінованих радіоламп та ін. Рознесені зображені складові частини УГП елементів можна з’єднувати лінією механічного зв’язку (штриховою лінією).
Друга частина – порядковий номер елементів (одна або кілька арабських цифр). Порядкові номери присвоюють елементам одного і того ж виду, яким присвоєний однаковий літерний код, наприклад, R1, R2, VТ1, VТ2 (рис. 10.5). Порядковий номер присвоюється елементам, починаючи з одиниці, і далі згідно з послідовністю розташування однотипних елементів на схемі – зверху вниз у напрямку зліва направо. Умовні графічні позначення у схемах та приклади виконання деяких елементів схем подані в табл. 10.1.
На принципових схемах характеристики вхідних та вихідних ліній виробів, а також адреси зовнішніх підключень рекомендується записувати у таблиці, що розташовуються замість УГП вхідних та вихідних елементів (рознімання, затискачі і т.д.). Кожній такій таблиці присвоюють позиційне позначення заміщених елементів (рис.10.6). Такі таблиці допускається розташовувати і при наявності на схемі УГП вхідних та вихідних елементів. В цьому випадку позиційне позначення надається самим УГП елементів (рис.10.7). Таблиці повинні мати графи: контакт, де вказуються номери чи позначення контактів (можна розміщувати не по порядку); коло – куди вносяться відповідні характеристики вхідних та вихідних ліній. При необхідності вводяться додаткові графи, наприклад: адреса – куди вносяться адреси зовнішніх підключень. Лінії зв’язку завжди підводяться до графи «Контакт». Розміри таблиці показані на рис. 10.6, але розміри графи «Коло» можна збільшувати залежно від практичних потреб.
Таблиця 10.1
При наявності у виробі декількох однакових елементів (за найменуванням, типом та номіналом), з’єднаних паралельно, можна замість зображення всіх розгалужень зобразити лише один елемент, вказавши кількість гілок за допомогою позначення розгалуження. На рис. 10.8 показано зображення кількох паралельно з’єднаних однакових елементів: а– дійсне; б – умовне.
При послідовному з’єднанні декількох однакових елементів (пристроїв, функціональних груп) дозволяється зображати та позначати (з урахуванням пропущених) тільки крайні елементи. Електричні зв’язки між ними показують штриховими лініями з зазначенням над ними загального числа однакових елементів. На рис. 10.9 показано зображення кількох однакових елементів, які з’єднані послідовно: а– дійсне; б – умовне.