Основні ідеї Псалтиря. Різновиди псалмів. Однією з найпопулярніших книг Біблії і в світовій літературі, і в Україні був Псалтир. Назва „псалло” з грецької означає спів, що супроводжується грою на псалтирі – струнному інструменті. Псалом – жанр духовного піснеспіву, найчастіше яскраво вираженого ліричного характеру, у якому автор висловлює суб’єктивні переживання і почуття [14,13]. Найхарактернішими ознаками псалмів є щирість, простота, відкритість живого викладу, художність вислову думок, спільність змістовного спрямування (хвала Господові). Псалтир – збірник 150 релігійних гімнів, молитов-пісень, який складався староєврейською мовою з VII ст. до н.е. до І ст. н.е. Автори цих пісень невідомі: очевидно, їх було багато, хоча традиція висунула одного – царя Давида. Чому так сталося? У текстах псалмів зустрічається посилання „Псалом Давидів”. Саме ці вказівки і породили традицію називати всю книгу книгою Давидових псалмів. Тим часом Давидові [14,15] належить лише більше половини вміщених у книзі пісень (87 – у греко-слов’янському тексті Біблії). Іншими авторами псалмів називають Мойсея, Асафа, Еману. 44 псалми написані невстановленими авторами. Дослідження показує, що сучасний текст Псалтиря є результатом роботи кількох поколінь: найдавніші його частини належать до епохи, коли єврейська релігія ще не знала монотеїзму; вони зберігають залишки первісних магічних поглядів. Різними були і приводи до складання псалмів: серед них є гімни, хвалебні, подячні і благальні, повчальні і пророчі пісні, пісні-елегії. Єдність враження створюється лише загальним пристрасним тоном і грандіозністю образів. Виразність поетичної форми псалмів, стислість і закінченість окремих виразів разом з широким застосуванням Псалтиря в християнському богослужебному культі забезпечили пам'ятці широку популярність у слов'ян після прийняття християнства. Тематично і жанрово псалми досить розмаїті. Переважають псалми з похвалою Богові, псалми – моління. Є також псалми з тематикою каяття, прокляття, скарги, псалми- філософські роздуми. Окремі псалми за тематикою нагадують ліричні (любовні пісні). В.Сулима пропонує поділити псалми на наступні тематичні групи: 1) в яких пригнічений горем чи тяжкою недугою автор скаржиться на заподіяну кривду, біль, страждання і просить у Бога захисту і підтримки; 2) в яких від імені народу автори звертаються до Бога з благанням в часи лихоліття, війни, голоду, мору; 3) в яких автори прагнуть розбудити віру в Бога, в Його милість та опіку; 4) твори, де висловлені почуття вдячності від окремих осіб та цілої громади; 5) гімни, що прославляють Бога; 6) псалми історично-повчального характеру; 7) псалми філософсько-медитативного характеру, де оспівуються велич і гідність, даровані людині Богом; 8) псалми, які уславлюють космічну світобудову, де небеса – це оселя Бога, Його вічні хороми [24,54]. Особливу увагу сучасних богословів привертають псалми з пророцтвами приходу Ісуса Христа, Його самопожертви і майбутнього панування у світі. Поетична мова псалмів – це мова давньої східної поезії, якій властиві специфічні засоби у передачі думок і почуттів (своєрідні образність, фразеологія, метафори). Незвичними є постійні повтори, часто це звертання до Бога. Жодну з біблійних книг не любили так часто цитувати: уже Початковий літопис раз у раз цитує Псалтир; Володимир Мономах у своєму „Повчанні дітям” розповідає, як у тяжку хвилину життя він брав Псалтир і шукав відгуку на свої почуття. Пізніше, у XVI ст., Іван Вишенський рекомендує замість хитромудрих силогізмів і „велеречивої риторики” виучувати „богоугодну Псалтирь”. Окрім культового призначення, Псалтир посів значне місце і серед книг постійного читання: по ньому набували знання церковнослов'янської грамоти, окремі місця із псалмів міцно осідали в пам'яті, стаючи ходячими формулами для виявлення почуттів і думок; по Псалтирю ворожили – є спеціальні списки „гадательних” псалтирів, де спеціальними приписками до кожного псалма вказано, як і коли даний псалом можна використати як пораду і повчання. Нарешті, Псалтир, безперечно, впливав естетично. Термін „псальма” використовувався в репертуарі мандрівних співців-лірників на позначення пісень релігійного і морально-дидактичного змісту. Поетична сторона псалмів привертала до них увагу новітніх поетів: в українській літературі до них звернувся, наприклад, Т.Г.Шевченко у своїх «Псалмах Давидових», які є чудовим зразком того, як стара форма може бути поставлена на службу новому змістові. Віршовані переклади псалмів ми знаходимо також у П.Гулака- Артемовського, П. Куліша та інших поетів XIX ст. Структура Тематично псалми поділяють на кілька груп: гімни, індивідуальні лементи, спільні лементи, пісні довіри, індивідуальні псалми подяки, королівські псалми, псалми мудрості, паломницькі псалми, літургічні псалми. За іншою типологією псалми поділяють на: пісні Сіона — псалми 48, 76, 84, 87, 122, 134, історичні літанії — псалми 78, 105, 106, 135, 136, паломницькі літургії — псалми 81, 21, літургії входу — псалми 15, 24, літургії правосуддя — псалми 50, 82, змішані типи — псалми 36, 40, 41, 68. |