ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальна характеристика і основні положення проекту Кримінального процесуального кодексу України

12 3 4

Основними напрямами реформування кримінального судочинства відповідно до проекту КПК є:

1. Забезпечення процесуальної рівності та змагальності сторін у кримінальному провадженні, підвищення гарантій захисту прав підозрюваних і обвинувачуваних та інших учасників кримінального провадження

Основним завданням проекту КПК є створення рівних можливостей для кожної із сторін у кримінальному процесі та реальне впровадження у кримінальне судочинство принципу змагальності, за якого результат розгляду судом конкретного випадку притягнення особи до кримінальної відповідальності залежатиме виключно від обґрунтованості позиції сторін.
З цією метою сторонам кримінального провадження пропонується надати рівні права щодо подання доказів безпосередньо до суду. Слідчий та прокурор відповідно до положень проекту КПК позбавляються фактично "монопольного" права на подання доказів, оскільки кожна із сторін кримінального провадження матиме рівні можливості у збиранні доказів, отриманні допомоги суду у збиранні доказів при наявності труднощів їх отримання, а також наданні зібраних доказів суду для доведення винуватості або невинуватості особи у вчиненні злочину.
Проект КПК пропонує вирішити проблему змагальності вітчизняного кримінального судочинства також шляхом запровадження нового порядку, згідно з яким суд зможе ґрунтувати свої висновки виключно на тих показаннях, які він безпосередньо отримав від сторін кримінального провадження у судовому засіданні, або які були надані слідчому судді у судовому засіданні під час досудового розслідування.
Такий підхід дасть змогу одночасно вирішити питання, повязані із підвищенням захисту прав особи на стадії досудового розслідування, оскільки у результаті запровадження таких новацій зникне сенс отримання показань слідчим чи прокурором із застосуванням насильства або погроз, адже такі відомості за законом не будуть доказами.
Підвищенню гарантій прав підозрюваних та обвинувачених сприятиме також удосконалення процедури судового розгляду, перетворення суду на незалежного та обєктивного учасника кримінального процесу, а також скасування інституту повернення справи на додаткове розслідування.
Проектом КПК приділяється увага також забезпеченню поваги до людської гідності осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, та недопущенню дій, які принижують їх в очах суспільства.
Станом на сьогодні місця для тримання підсудних у залі судового засідання обладнуються стаціонарними металевими загородженнями, які відокремлюють їх від складу суду та осіб, присутніх у залі судового засідання.
Такий порядок не узгоджується з вимогами Загальної декларації прав людини (статті 5, 11), Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (статті 3, 6), а також з правовими позиціями, які викладені у низці рішень Європейського суду з прав людини.
З метою виправлення існуючої негативної практики положеннями проекту КПК передбачається, що місця для тримання підсудних відділяються від іншої частини зали судового засідання загородженням із скла чи органічного скла.
Проектом КПК пропонується суттєво підвищити рівень захисту прав й інших учасників кримінального провадження. Потерпілому надається обсяг процесуальних прав, що дає змогу більш ефективно відстоювати свою позицію в провадженні та відновлювати порушені права. Такі заходи забезпечення провадження, як привід, арешт майна, грошове стягнення за невиконання процесуальних обов'язків, можуть бути застосовані до учасників кримінального провадження лише судом.

2. Удосконалення загальних засад досудового розслідування

Згідно із запропонованою у проекті КПК процедурою кримінального провадження процесуальне керівництво розслідуванням здійснюватиме прокурор, який даватиме доручення слідчим (співробітникам органів внутрішніх справ України, служби безпеки України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства) та прийматиме або погоджуватиме ключові процесуальні рішення (повідомлення особі про підозру, звернення з клопотаннями до слідчого судді, складення обвинувального акта тощо).
Крім того, функцію з представництва державного обвинувачення у суді по конкретній справі буде покладено саме на того прокурора, який здійснював нагляд за дотриманням законів органами, які проводили досудове розслідування.
Також проектом пропонується об'єднати нині відокремлені стадії дізнання та досудового слідства в одну досудове розслідування, яке розпочинатиметься з моменту надходження інформації про вчинений злочин до правоохоронних органів, яка обовязково вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Необхідність прийняття формального акта для порушення кримінальної справи (нині постанова про порушення кримінальної справи) проектом КПК також не передбачена.
Оперативно-розшукова діяльність, повязана з розслідуванням злочину, та слідство здійснюватимуться в рамках єдиного процесу розслідування, а всі процесуальні дії (оперативно-розшукові та слідчі дії) зможуть проводитись лише після початку кримінального провадження у справі.

3.Розширення судового контролю на стадії досудового розслідування

Виключно за рішенням слідчого судді пропонується здійснювати: обрання запобіжних заходів та продовження їх строків; негласні слідчі дії, що обмежують конституційні права осіб; накладення арешту на майно; примусовий привід; накладення грошового стягнення за невиконання процесуальних обовязків; відсторонення від посади тощо.
Для забезпечення незалежної процедури призначення слідчих суддів проектом Кримінального процесуального кодексу України пропонується внести зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів@ та встановити, що слідчі судді обираються у місцевих судах зборами суддів відповідного суду.

4.Оптимізація системи запобіжних заходів

Чинний кримінальний процесуальний закон передбачає досить широкі можливості для надмірного та невиправданого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з положеннями проекту Кримінального процесуального кодексу України зазначений запобіжний захід має винятковий характер. Для його застосування сторона обвинувачення повинна довести у суді, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної поведінки підозрюваного.
У якості альтернативи запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою проектом Кодексу пропонується розширити можливості для застосування інших заходів, система яких істотно вдосконалена.
Основна ідея, яка проходить через весь проект КПК полягає у тому, що як засоби для забезпечення належної поведінки особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, та забезпечення виконання нею своїх процесуальних обовязків мають використовуватися в першу чергу запобіжні заходи, які не повязані з позбавленням волі.

5.Вдосконалення судового провадження

Одним з основних напрямів реформування у цій частині стала ліквідація можливості відправлення справи на додаткове розслідування, що наразі призводить до необгрунтованого затягування розгляду справ.
Крім того, у порівнянні з чинним законодавством, яке надає широкі можливості суду апеляційної інстанції повертати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, проект містить обмежений перелік підстав для прийняття такого рішення апеляційним судом. Повернення справи на новий розгляд апеляційним судом розглядається проектом КПК не як важлива складова повноважень апеляційного суду, а радше як виняток із загального правила.

6.Зменшення строків кримінального провадження

У проекті пропонується скоротити процесуальні строки, насамперед шляхом дебюрократизації кримінального процесу, яка передбачає: усунення необхідності складення багатьох "формальних" документів, широке застосування технічних засобів для проведення окремих процесуальних дій (наприклад, допит у режимі відеоконференції), запровадження спрощених видів провадження, скасування інституту додаткового розслідування, позбавлення судів першої інстанції повноважень визначати подальшу долю апеляційних скарг, суттєве обмеження підстав для призначення нового розгляду у суді першої інстанції за результатом апеляційного перегляду тощо.
Суттєвому зниженню тривалості кримінального провадження сприятиме також судовий контроль за здійсненням досудового розслідування, що дасть змогу зекономити час, пов'язаний із розглядом скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування.

7. Вдосконалення порядку проведення негласних слідчих дій

Важливим завданням, на виконання якого спрямований зміст всіх положень нового Кримінального процесуального кодексу України, є недопущення порушень конституційних прав і свобод особи під час проведення негласних слідчих дій (оперативно-розшукової діяльності).
З метою унеможливлення випадків отримання доказів шляхом порушення конституційних прав громадян проект КПК встановлює чіткий перелік негласних слідчих дій, а також порядок їх здійснення. При цьому передбачається, що всі негласні слідчі дії, повязані з обмеженням конституційних прав громадян, можуть здійснюватися при розслідуванні лише тяжких або особливо тяжких злочинів.
Крім того, більшість негласних слідчих дій можуть провадитися виключно на підставі ухвали суду за клопотанням слідчого, прокурора, в якому вони зобов'язані обґрунтувати неможливість отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб.

8. Введення особливих видів провадження для забезпечення ефективного і оперативного розгляду кримінальних справ

Проект КПК України містить значну кількість положень, які мають на меті забезпечити ефективний та оперативний розгляд кримінальних справ, а саме:

а) вводиться спрощена форма розслідування та судового розгляду кримінальних проступків
Проектом пропонується ввести нову категорію "кримінальні правопорушення", яка буде поділятися на злочини та кримінальні проступки за критерієм тяжкості. Проект КПК України, запроваджуючи поняття "кримінального проступку" не дає визначення та складу цього різновиду кримінального правопорушення, що має стати предметом регулювання окремого закону, а лише детально прописує процедуру розгляду таких правопорушень, у тому числі й спрощені процедури.
Зокрема, у разі, якщо підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден із розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, суд за клопотанням прокурора матиме право розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду у судовому засіданні;

б) запроваджується кримінальне провадження на підставі угод
Проектом передбачена можливість укладення угоди між прокурором та обвинувачуваним про визнання винуватості та угоди про примирення між потерпілим та обвинувачуваним, що дасть змогу скоротити час кримінального провадження, оскільки одразу після досягнення угоди провадження невідкладно надсилається до суду для її затвердження;

в) суттєве розширення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до проекту провадження по цій категорії може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. При цьому проект передбачає досить широке коло складів злочинів, щодо яких застосовується приватне обвинувачення, використовуючи як критерій для їх виокремлення той факт, що такі злочини в основному завдають шкоди переважно приватним інтересам особи і не заподіюють безпосередньої шкоди державі.

Чотири парламентські комітети написали міжнародним організаціям про «поліцейські норми» у новому КПК

Опубликовал(а): admin в: 18.05.2012Оставить комментарий (0)Перейти к комментариям

Парламентська Асамблея Ради Європи
Європейська комісія за демократію через право(Венеціанська комісія)
Комітет ПАРЄ з питань дотримання зобов’язань(Моніторинговий комітет)

Про необхідність зміни правил, що регламентують кримінальний процес, говорили давно й багато. Адже колишній КПК розроблявся ще в Радянському Союзі, і, природно, йому притаманні родимі плями тоталітарної системи. З часу здобуття Україною незалежності робилося 8 спроб прийняти новий КПК, але всі вони виявилися безуспішними, хоча це було одним із зобов’язань, які Україна взяла на себе при вступі до Ради Європи.
Як відомо, в ніч з 12 на 13 квітня 2012 року Верховна Рада прийняла новий Кримінальний процесуальний кодекс України, прийняття якого було чи не самою анонсованою та очікуваною подією у правовому полі України. Важко переоцінити вагомість цього документа для життя країни – він визначає рівень прав та свобод громадян.
Разом з тим, вже сама процедура його прийняття, не кажучи про його зміст, чітко продемонструвала: Україна перетворилась на поліцейську країну, у якій влада фактично отримала можливість призначати винного.
Нам залишається тільки співчувати мільйонам громадян, які сподіваються і мають на це закріплене в Конституції право, на неупереджене досудове розслідування та справедливий суд.

На жаль, в новому Кримінальному процесуальному кодексі норми, що регулюють досудове розслідування та судовий розгляд, значно погіршують становище людини, яка залишається беззахисною і віднині її доля буде залежати виключно від високопоставлених корумпованих чиновників та наскрізь корумпованих прокурорів і суддів.

В ухваленому Верховною Радою України новому Кримінальному процесуальному кодексі є норми, які прямо суперечать Конституції України.
Чого варте положення про те, що єдиним захисником суб’єкта відповідальності може бути тільки адвокат, до того ж тільки той, що внесений до Єдиного реєстру адвокатів та адвокатських об‘єднань.
Рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, в якому зазначено, що захисниками можуть виступати будь-які особи, які мають достатній рівень знань в області права, а також родичі обвинуваченого за його бажанням повністю проігноровано, як проігноровані і положення статті 63 Конституції України, якими гарантується право на «прямий захист», тобто захист не тільки адвокатами, а й взагалі право на захист з можливістю особисто обирати захисника. Але і це авторів Кодексу не цікавить. Тепер адвокат буде повністю підконтрольним і залежним від органів влади, а від так – від сторони обвинувачення.

Ще один момент — статус прокурора.

При приєднанні до Ради Європи Україна взяла на себе зобов‘язання, згідно з яким «роль і функції прокуратури зміняться, з перетворенням цього інституту на орган, який відповідатиме стандартам Ради Європи».

З прийняттям нового КПК прокуратура перетворюється на дуже потужний інститут, функції якого значно перевищують обсяг функцій, виконуваних прокурором у демократичній правовій державі.

Замість того, щоб підсилити позицію слідчого як самостійної процесуальної одиниці, новий Кримінальний процесуальний кодекс посилює статус прокурора, чиї повноваження і без того максимально широкі.

Таким чином, слідчий з одного боку підпорядкований начальнику слідчого управління, з іншого — прокурору. Чи може він у такій ситуації бути самостійним суб’єктом, якому ще й загрожує кримінальна відповідальність за невиконання вказівок прокурора.

І хоча фактичне процесуальне керівництво прокурора слідством несумісне з подальшим прийняттям цим же прокурором рішення про затвердження обвинувального акту, воно присутнє в КПК, і це при тому, що Конституція України не передбачає для прокурора такої ролі на етапі досудового слідства.

Таким чином, навіть позитивні надбання у новому КПК, які були підтримані експертами Ради Європи, фактично нівелюються підсиленням ролі прокуратури.

Ще в 1996 році при прийнятті Конституції України в її Перехідних положеннях було зазначено, що прокуратура продовжує виконання функції попереднього слідства максимально до п‘яти років. Як відомо, ця функція виконується прокуратурою до цього часу, тобто вже 16 років. Новим КПК функцію досудового розслідування за прокуратурою збережено ще на п‘ять років, а це можна вважати , що і на майбутні десятиліття.

Фактично з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу так і не створено нову систему досудового розслідування, як того вимагають Перехідні положення Конституції.

З прийняттям нового КПК фактично позбавлений конституційних повноважень Верховний Суд України, як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції.

Тим самим, суттєво обмежується доступ громадян до Верховного Суду України за переглядом судових рішень, що набули законної сили.

Це обмеження торкнулося підстав для перегляду, до яких законодавець включив всього два пункти: 1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Фактично до вітчизняного законодавства вводиться можливість застосування прецедентної практики, тобто: неоднакове застосування судом одних і тих самих норм закону до подібних суспільно небезпечних діянь, може призвести до перегляду судових рішень.

Іншими словами, запроваджується процесуальний казус, згідно з яким перегляд рішення Верховним Судом України є можливим тільки за наявності рішення у справи за аналогічні правопорушення. А якщо таких рішень нема, то навіть за наявності необґрунтованого чи незаконного рішення, його перегляд неможливий, тому що для порівняння такого рішення немає рішення суду щодо подібного суспільно небезпечного діяння.Але це не єдине обмеження.

Запропонований Кодексом порядок звернення до найвищого судового органу держави (після дозволу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ) не лише унеможливлює перегляд Верховним Судом України судового рішення у кримінальній справі, а й створює умови для зловживань.

Окрім того, такий підхід, за яким рішення про «допуск» (тобто можливість розгляду) приймає не сам Верховний Суд України, а той суд, рішення якого оскаржуються, суперечить принципу nemo esse debet judex in propria causa (ніхто не може бути суддею у своїй власній справі).

Сьогодні Верховний Cуд України позбавлено права контролю за судочинством, відсутня уніфікуюча роль найвищого в країні судового органу, а введення нових правил кримінальної юстиції здатне повністю розбалансувати існуючу систему судочинства.

Виходячи із запропонованої Кримінальним процесуальним кодексом концепції, залишилось тільки прийняти рішення про можливість перегляду вироків судів першої інстанції в апеляційному чи касаційному порядку тільки з дозволу тих самих судів першої інстанції. І тоді «кірєєви» та «кірєєвщина» будуть множитись у судовій системі в геометричній прогресії.

Не можна не звернути увагу і на український варіант суду присяжних, запропонований в кодексі: двоє професійних суддів і троє присяжних. Фактично це не присяжні, це – народні засідателі, як за радянських часів. Зазначений склад суду присяжних практично девальвує саму суть такого суду і фактично виключає участь громадян у правосудді, що також суперечить Конституції.

Запропонована кодексом модель та юрисдикція суду присяжних не дозволить суттєво вплинути на рівень гарантій захисту прав підсудного, оскільки суд присяжних має обмежене застосування – лише у випадку звинувачення особи у скоєнні злочину, за який передбачається покарання у вигляді довічного ув’язнення.

В Україні має бути застосована найбільш поширена та ефективна модель, за якою суди присяжних розглядають лише питання факту злочину та наявності вини, питання ж кваліфікації правопорушення та міри покарання має бути компетенцією виключно професійного суду.

При цьому застосування суду присяжних не може обмежуватися лише тяжкими кримінальними злочинами, право на суд присяжних повинні мати особи, звинувачені у скоєнні злочинів, за які передбачена міра покарання у вигляді позбавлення волі більш як на 5 років.

Запровадження в новому Кримінальному процесуальному кодексі України угоди між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) про визнання винуватості є не чим іншим як створенням корупційного механізму з метою збагачення сторони обвинувачення.

Якщо ретельно пройти по всьому тексту кодексу, можна знайти чимало положень, які навіть в порівнянні з чинним, по суті радянським КПК, суттєво обмежують права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України. Фактично з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань людина, громадянин стають беззахисними перед стороною обвинувачення, адже захищатись вона зможе лише після офіційного повідомлення про підозру, а цей термін може розтягнутися до 12 місяців.

Таким чином, абсолютно неприйнятними є як норми КПК, які суперечать Конституції, так і нинішній спосіб ухвалення кодексу, коли ігнорується думка представників опозиції, вчених, представників громадськості, зокрема правозахисних організацій, в тому числі з питань щодо відсутності на даний момент відповідних норм матеріального права (нових законів про кримінальні проступки, про державне бюро розслідувань України, про адвокатуру, про поліцію, про прокуратуру, про оперативно-розшукову діяльність та багатьох інших). Це правовий нігілізм, який цілком властивий нинішній владі, але абсолютно неприйнятний для суспільства.

Не дарма співдоповідачі Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо України Майліс Репс і Марієтта Пурбе-Лундін попросили Президента України Януковича В.Ф. підписати цей текс Кодексу тільки після отримання від Ради Європи запевнень в тому, що він повністю відповідає європейським стандартам і нормам.

Зважаючи на те, що положення нового Кримінального процесуального кодексу України не відповідають принципу верховенства права, що значною мірою обмежує конституційні права і свободи людини і громадянина, суттєво підсилюють позиції сторони обвинувачення, руйнують принцип змагальності у кримінальному процесі, не забезпечують прозорого і неупередженого досудового розслідування та справедливого правосуддя, ми звертаємось до своїх колег по Парламентській Асамблеї Ради Європи, Європейській Комісії «За демократію через право», Моніторинговому Комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи підтримати нашу ініціативу про проведення Венеціанською комісією правової експертизи ухваленого Кримінального процесуального кодексу України на предмет відповідності його європейським стандартам і нормам.

Пояснювальна записка до проекту Кримінального процесуального кодексу України

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України, який відповідав би стандартам Ради Європи, є умовою виконання зобов'язань, взятих нашою державою перед цією міжнародною організацією. З метою підготовки акту, який відповідав би таким стандартам та, відповідно, принципово відрізнявся від запропонованих раніше проектів кримінально-процесуальних кодексів, у Національній комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (консультативно-дорадчий орган при Президентові України) у грудні 2005 року розпочато таку роботу. У вересні 2007 року проект нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – проект КПК України) отримав позитивну оцінку за результатами експертизи, яку здійснили експерти від Ради Європи Й.Геррман (Німеччина), Р.Воглер (Англія) та Ф.Кальдероні (Італія). При цьому Й.Геррман був членом експертної групи від Ради Європи, яка у 2005 році надала негативний висновок на проект Кримінально-процесуального кодексу України, що перебуває на розгляді Верховної Ради України під реєстраційним №1233 від 13 грудня 2007 року. Положення проекту КПК України повністю ґрунтуються на Концепції реформування кримінальної юстиції України, схваленій Радою національної безпеки і оборони України та затвердженій Указом Президента України від 8 квітня 2008 року №311. Під час підготовки проекту КПК України були враховані положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідні вимоги Європейського Суду з прав людини, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, досвід країн західної Європи (ФРН, Італія, Франція), східної Європи (Польща, Болгарія, Сербія, Молдова, Естонія, Литва, Латвія) і країн англо-американської правової системи (США, Велика Британія). 2. Мета і завдання прийняття акта Проект КПК України спрямований на формування кримінального процесу, який дозволить досягти, насамперед, двох цілей: 1) високої ефективності роботи органів забезпечення правопорядку, із захисту осіб та суспільства від злочинності; 2) забезпечення захисту прав людини і основоположних свобод у відповідності до вимог міжнародних стандартів. Основними завданнями проекту КПК України є: - забезпечення процесуальної рівності сторін у кримінальному провадженні; - реалізація принципу змагальності сторін протягом всього кримінального провадження; - запровадження нової, позбавленої обвинувального ухилу, процедури досудового розслідування; - удосконалення процедури судового контролю та розширення змісту прокурорського нагляду під час досудового розслідування; - запровадження розумних строків досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ; - створення нових процедур, що сприятимуть досягненню мети кримінального покарання. 3. Загальна характеристика та основні положення проекту Проект КПК України складається із 640 статей, які об’єднані в 10 розділів: 1. Загальні положення 2. Заходи забезпечення кримінального провадження 3. Досудове провадження 4. Судове провадження у першій інстанції 5. Кримінальне провадження з перегляду судових рішень 6. Особливі порядки кримінального провадження 7. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження 8. Виконання судових рішень 9. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження 10. Прикінцеві та перехідні положення Серед основних новацій проекту КПК України необхідно виділити такі. Встановлення процесуальності рівності та змагальності сторін обвинувачення і захистущодо збору доказової інформації і надання її суду. У такий спосіб реалізуються засади судочинства, визначені статтею 129 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відповідною практикою Європейського Суду з прав людини. З цією метою з проекту усунуто нинішні повноваження слідчих як представників сторони обвинувачення виконувати повноваження сторони захисту – у випадку призначення захисників або їх недопуску до участі в справі, чи суду – у випадках визнання певної інформації доказами і їх процесуальне закріплення, прийняття рішення про застосування заходів процесуального примусу до осіб (привід осіб, відсторонення від посади тощо). Удосконалення і розширення меж судового контролю за дотриманням прав людинипрослідковується у встановленні можливості обмеження прав і свобод осіб під час кримінального провадження виключно на підставі рішення суду. Йдеться про привід осіб, їх виклик, тимчасове вилучення чи арешт майна, тимчасове вилучення документів, застосування запобіжних заходів, надання дозволів на проведення негласних слідчих дій (нинішніх оперативно-розшукових заходів), продовження строків досудового розслідування, оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів розслідування. Переважна більшість зазначених рішень, за винятком об’єктивно обумовлених випадків, повинна прийматися судом за наслідками змагальної процедури із обов’язковим заслуховуванням сторін, їх представників. Відповідний судовий контроль буде здійснюватися слідчими суддями, які обиратимуться для кожної справи з числа суддів відповідного суду в порядку черговості. Спрямованість на захист прав підозрюваних і обвинувачуваних (обвинувачених, підсудних)проявляється у забороні порушувати кримінальну справу проти конкретної особи, у визнанні особою підозрюваною не на підставі формального рішення слідчого, а з моменту її фактичного затримання чи застосування одного із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених в проекті КПК України. Також встановлені механізми, які сприятимуть зведенню до мінімуму кількості випадків взяття під варту обвинувачуваних та, натомість, поширення практики застосування інших запобіжних заходів. Додержанню розумних строків досудового провадженнясприятиме встановлення конкретних (досить коротких) строків розслідування, які розпочинатимуться з моменту визнання особи підозрюваною чи висунення їй обвинувачення і судова (змагальна) процедура продовження цих строків. Відмова суду продовжити ці строки матиме наслідком закриття провадження, зняття обвинувачення з конкретної особи та продовження розслідування за фактом або звернення до суду з обвинувальним актом на підставі наявних матеріалів. Гарантується заборона двічі висувати обвинувачення за фактом одного і того ж кримінального правопорушення. Забезпечується надійний захист інтересів потерпілихшляхом запровадження ефективної моделі розслідування правопорушень проти них в найкоротші строки, визнання осіб потерпілими з моменту подання заяви про вчинення правопорушення, надання можливості підтримання обвинувачення в суді при відмові прокурора від такого підтримання, запровадження процедури укладення угод про примирення із обвинувачуваним, відмови від інституту цивільного позову в кримінальному процесі, який сьогодні перешкоджає ефективному захисту потерпілих. Розширення змісту прокурорського нагляду та удосконалення процесуального статусу прокурора під час досудового розслідування. Конституційні повноваження прокурорів щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство доповнене в проекті КПК України додатковими елементами з врахуванням пунктів 2, 21, 22 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи «Про роль публічних обвинувачів в системі кримінальної юстиції» Rec(2000) 19 від 6 жовтня 200 року. Виходячи з цього, виключно прокурор з огляду на свою майбутню позицію під час судового розгляду вирішує питання про продовження кримінального провадження чи його закриття, письмове повідомлення про підозру, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, надсилання обвинувального акту до суду. З цією метою він отримує право спрямовувати хід розслідування. Це зумовило необхідність запровадити принцип процесуальної незалежності та незмінності кожного обвинувача, згідно з яким державний обвинувач, який склав обвинувальний акт, повинен підтримувати обвинувачення в суді. Підвищення ефективності досудового розслідуванняза рахунок значного зменшення формалізму розслідування через: відмову від формалізованого порушення кримінальних справ, визнання частиною кримінального процесу процедури перевірки заяв і повідомлень про злочин, об’єднання в єдину процедуру досудового розслідування проваджень і дізнання, досудового слідства і оперативно-розшукової діяльності, зменшення обсягу процесуальних документів під час проведення слідчих дій, врегулювання процедури укладення угод про визнання вини та угод про співробітництво. Запровадження «фактичної» концепції початку кримінального провадження (за фактом отримання інформації про вчинення караного діяння) на заміну формалізованої процедури не порушуватиме прав осіб, оскільки діятимуть положення про можливість обмеження прав тільки на підставі рішення суду. Водночас такі новації зменшать «паперову» роботу органів правопорядку. Об’єднання в єдину процедуру досудового провадження, дізнання, досудового слідства і оперативно-розшукової діяльності означатиме чітке визначення їх кримінально-процесуальної спрямованості, встановлення єдиних стандартів судового захисту прав особи під час їх здійснення, пов’язаність всіх органів та їхньої відомчої статистики єдиною метою охорони суспільства від кримінально-караних посягань. Запровадження нових видів кримінального провадженняз метою процесуальної економії в діяльності органів розслідування, прокуратури і суду, та, водночас, додержання прав особи. Такими видами є: дізнання (спрощена форма розслідування) для кримінальних проступків, заочне судове провадження, наказне провадження, провадження щодо певних категорій осіб, які володіють імунітетами, провадження щодо порушень, вчинених на території консульських чи дипломатичних представництв України за кордоном чи суден України, міжнародне співробітництво. Найменування спрощеного провадження для кримінальних проступків «дізнанням» обґрунтоване тим, що цей термін використовується у Конституції України поряд із поняттям – «органи дізнання». Створення нової системи органів досудового розслідування, до якої входитимуть Національна поліція, Фінансова поліція, Військова поліція, відповідні підрозділи Служби безпеки України та Національне бюро розслідувань. Органи прокуратури будуть позбавлені функції здійснення розслідування. До створення цієї системи проводитимуть слідство органи внутрішніх справ, податкова міліція, Військова служба правопорядку в Збройних Силах України та відповідні підрозділи СБУ. Формування оновленого доказового права, складовими елементами якого стануть: встановлення стандартів переконання, необхідних для прийняття рішень різного правового характеру (про застосування запобіжного заходу, про визнання винуватим обвинувачуваного тощо); визнання доказами пояснень і показань, предметів і документів, наданих сторонами провадження безпосередньо суду; відмова від визнання доказами письмових документів, складених органами слідства під час проведення слідчих дій; встановлення правил недопустимості доказів, одержаних внаслідок порушення прав людини; запровадження доказів у вигляді показань з чужих слів. Результатом цього процесу стане значне зменшення таких ганебних явищ як отримання письмових зізнань внаслідок катувань чи жорсткого поводження із особою, пред’явлення обвинувачення особі на підставі показань, наданих нею у статусі свідка тощо. Повній реалізації принципу безпосередності дослідження доказів у справі судом сприятиме встановлення механізму ознайомлення судді перед судовим розглядом тільки з обвинувальним актом і реєстром матеріалів кримінального провадження, а всі інші матеріали зі справи надаватимуться сторонами під час засідання. Це також дозволить зменшити обвинувальний ухил в діяльності суду. Зміна ролі суду під час судового розгляду, який позбавлений повноважень інквізиційного характеру щодо направлення справи на проведення додаткового досудового слідства, надання доручень із проведення слідчих дій за власною ініціативою тощо. У випадках браку доказів вини суд буде зобов’язаний виправдати обвинувачуваного з огляду на презумпцію невинуватості, а не виконувати повноваження сторони обвинувачення. Запропонований в проекті КПК України розподіл процедури встановлення винуватості особи у вчиненні правопорушення і призначення їй покарання також дозволить зрівняти в правовому становищі сторони захисту і обвинувачення та зосередити основну увагу судового засідання на встановленні факту кримінального правопорушення і причетності обвинувачуваного до цього діяння. Запровадження суду присяжних,який прийматиме вердикт у кримінальній справі лише з питань факту, наприклад: чи мало місце діяння, чи вчинив його обвинувачений, чи винуватий він у вчиненні діяння, а головуючий у процесі – професійний суддя – на підставі вердикту вирішуватиме питання права. Створення суду присяжних є вимогою Конституції України і це рішення дозволить повернути довіру суспільства до судової системи, а також сам факт існування відповідних процедур суду присяжних кардинально реформує досудове розслідування шляхом зменшення його формалізму та демократизує функціонування системи органів забезпечення правопорядку в Україні. Удосконалення процедури оскарження судових рішеньполягає у гарантуванні здійснення апеляційного перегляду лише апеляційними судами. Суди першої інстанції будуть позбавлені рудиментарного повноваження визначати подальшу долю апеляційних скарг. Кримінальні справи, які розглядаються наразі апеляційними судами, будуть передані в юрисдикцію уповноваженихсудів першої інстанції, визначених Президентом України в кожному адміністративно-територіальному утворенні (Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) з числа місцевих судів, які функціонують в місцях розміщення слідчих ізоляторів. Цей крок надасть право апеляційного оскарження судових рішень особам, справи щодо яких в першій інстанції зараз розглядаються апеляційними судами. Проект не допускає існування «стрибаючої» касації. Верховний Суд України переглядатиме справи лише за винятковими обставинами. 4. Стан нормативно-правової бази в сфері кримінального процесу Основу нормативно-правової бази у сфері кримінального процесу становлять: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», Закон України «Про адвокатуру», Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Реалізація положень проекту КПК України після його прийняття потребуватиме прийняття нових законів чи змін до чинних законів. Так, набрання чинності проектом КПК України пов’язується із набранням чинності проектами законів України «Про правову допомогу» та «Про статус прокурорів і систему прокуратури в Україні». Не менш важливим є прийняття проекту Кодексу України про кримінальні проступки. Для створення системи органів досудового розслідування необхідно підготувати і прийняти закон України «Про статус слідчих і дізнавачів та систему органів досудового розслідування». Зміни у судовій системі стануть можливими після прийняття проекту закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні». Удосконаленню системи реєстрацій заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень також сприятиме прийняття відповідного закону. 5. Фінансово-економічне обґрунтування Реалізація нового Кримінального процесуального кодексу України вимагатиме значних витрат з Державного бюджету України. Найбільші витрати випливатимуть із необхідності запровадження суду присяжних, реорганізації органів досудового розслідування, збільшення кількості прокурорів, які залучатимуться до розслідування кримінальних правопорушення, збільшення навантаження на суддів під час досудового провадження, збільшення кількості випадків залучення захисників за рахунок коштів державного бюджету. Створення нових судів відбуватиметься в межах витрат, призначених для впровадження судової реформи на підставі Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року №361. Збільшення витрат на правову допомогу буде здійснюватися на підставі Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схваленої Указом Президента України від 9 червня 2006 року №509. Реорганізація існуючих органів досудового розслідування проводитиметься виходячи з положень вищезгаданої Концепції реформування кримінальної юстиції в Україні. Збільшення кількості прокурорів, які залучатимуться до кримінальних розслідувань, необхідно здійснити шляхом структуризації органів прокуратури, визначення провідною найнижчої ланки прокуратури (районних прокуратур) і залучення переважної більшості уже працюючих прокурорів до здійснення кримінально-процесуальних повноважень. Тим більше, співвідношення кількості прокурорів і слідчих (в тому числі дізнавачів, осіб, які здійснюють ОРД) в Україні є майже аналогічним з відповідними показниками в країнах західної Європи та США. Вказані витрати будуть покритими в значній своїй частині за рахунок економії державних ресурсів внаслідок зменшення часових нормативів розслідування кожного правопорушення через скорочення формалізму під час досудового провадження, усунення дублювання функцій і процесуальних дій, запровадження скорочених видів кримінальних проваджень. 6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України в запропонованій редакції приведе систему кримінальної юстиції у відповідність до стандартів Ради Європи з урахуванням провідного досвіду західно-європейський країн. Це дозволятиме уникати випадків порушення в нашій державі прав осіб, гарантованих Конвенцією із захисту прав людини і основоположних свобод та припинення практики прийняття Європейським Судом з прав людини відповідних рішень проти України. Створена згідно з проектом КПК України система кримінального правосуддя забезпечить ефективну протидію злочинності, додержання прав і свобод обвинувачених осіб, підвищить довіру суспільства до органів кримінальної юстиції.

Історія створення проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК) починає свій відлік з моменту прийняття Верховною Радою України в 1992 році постанови про схвалення "Концепції судово-правової реформи в Україні" та створення того ж року першої робочої групи з напрацювання нового КПК.

Додатковим стимулом до реформування КПК став вступ України до Ради Європи, коли вона взяла на себе зобов’язання щодо прийняття нового КПК. Ця авторитетна міжнародна організація жорстко критикувала чинний КПК.

Стимули до реформування

Радою Європи було констатовано наступні основні недоліки чинного КПК:

1. надмірну авторитарність та забюрократизованість процесу, в якому, власне, судове засідання відіграє дуже обмежену роль;

2. практично повну відсутність змагальності та усунення сторони захисту від участі у збиранні та фіксації доказів;

3. надмірність та неврегульованість повноважень прокуратури, яка головним чином відповідає за забезпечення законності, а не за проведення розслідування;

4. відсутність судового контролю за діяльністю слідчих органів та міліції;

5. сильний інституційний тиск щодо винесення обвинувального вироку.

Цілком зрозуміло, що зазначені недоліки чинного КПК не можна усунути лише шляхом внесення змін або доповнень до старого закону. Чинний КПК потребує аброгації, тобто скасування

і заміни його новим, сучасним законом (Савонюк Р.Ю. Кримінально-процесуальний кодекс України: структура, зміст і особливості розвитку (до 45-річчя прийняття і набуття чинності) // http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/ Kyuv/2009_1/1-5/27.pdf). Радикальне реформування процесуального законодавства було визначено як принцип судово-правової реформи у Концепції судово-правової реформи в Україні (Концепція судово-правової реформи в Україні // Затв. Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 426).

12 3 4