ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Розвиток мислення, мови, спостережливості учнів.

Мислення являє собою процес опосередкованого і уза­гальненого відображення людиною предметів і явищ об'єк­тивної дійсності в її істотних властивостях, зв'язках і відношеннях.

Основними розумовими операціями є: порівняння, ана­ліз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація та ін.

Порівняння — це встановлення схожих і відмінних ознак, властивостей певних об'єктів. У навчальній роботі учнів порівняння є засобом аналізу (мисленого розчленування об'єктів сві­домості, виділення в них окремих частин, елементів, ознак і властивостей) і синтезу (мисленого об'єднання окремих частин, сторін, ознак і властивостей об'єктів в єдине ціле), абстрагування й узагальнення. При вивченні приро­дознавства вчитель вдається до порівняння досить широко під час організації спостережень, проведення дослідів, бесід, демонстрування наочності, роботи з підручником.

При формуванні природничих понять порівняння най­частіше, виступає у формі:

- протиставлення, де відбувається чітке розмежу­вання суттєвих і несуттєвих ознак (Чим відрізняються між собою дерево, кущ і трав'яниста рослина);

- зіставлення, де створюються передумови для виділення і узагальнення спільних суттє­вих ознак (Які стовбури у сосни і яли­ни за формою, за кольором? яка хвоя? як вона розташована на гілках у сосни, у ялини? які шишки?). Після такого зіставлення дітям легко встановити, чим схожі і чим відрізняються ці дерева.

Порівняння нерозривно пов'язане з іншою розумовою діяльністю — абстрагуванням. Навчити дітей абстрагу­вати — означає виробити в них уміння бачити загальні іс­тотні ознаки певних предметів. Молодші школярі недос­татньо володіють операцією абстрагування. У зміст при­родничих понять вони часто включають як основні, так і другорядні їхні ознаки. Наприклад: «Плоди смачні, їх їдять, вони утворюються з квітки, у них є насіння»,— так визначають діти поняття «плід». У цьому разі великого значення набуває предметна діяльність молодших школя­рів. Наприклад, вирощування овочевих рослин допоможе учням виділити такі істотні ознаки поняття «плід», як наявність насіння, розвиток плода з квітки. Застосування схематичних малюнків (наприклад, при формуванні понять «дерево», «кущ», «трав'яниста рослина», «ріка» та ін.) також допоможе вчителю акцентувати увагу на головному, істотному.

Процес навчання потребує систематичного поєднання абстрагування і конкретизації, тобто переходів від абст­рактного, загального до конкретного, поодинокого. Так, до конкретизації належать розпізнавання на малюнках або під час екскурсій певних форм поверхні, визначення лінії горизонту, певних видів тварин тощо. Молодші школярі часто зустрічаються з труднощами в конкретизації певних природничих понять, наприклад, рослини вони відносять до неживої природи, комах не вважають тваринами. Це пояснюється недостатньою увагою вчителя до конкретиза­ції певних теоретичних положень, відірваністю навчання природознавству від самої природи.

Узагальнення — уявне об'єднання предметів і явищ на основі подібності їх істотних ознак. Воно дає нам змогу відносити предмети і явища до їх груп, класів, рядів і т. д. Така операція називається класифікацією. Мисленнєва дія класифікації виконується за допомогою ряду аналітико-синтетичних операцій (порівняння, абстрагування й узагальнення, включення і розчленування класів).

У мисленні школярів велике значення мають умови­води з аналогії, при яких від схожості предметів за одними ознаками роблять висновок про можливу схожість цих предметів за іншими ознаками. Користуючись анало­гією, учні будують різні докази, пояснення. Наприклад, при вивченні теми «Термометр» у III класі діти роблять дослі­ди, з яких довідуються, що вода при нагріванні розши­рюється, а при охолодженні стискується. Спостерігаючи за змінами стовпчика ртуті (чи спирту) в термометрі, за аналогією вони можуть зрозуміти, що причиною цього яви­ща є зміна температури.

Уміння учнів по­рівнювати, узагальнювати, систематизувати предмети і явища і т. д. знаходить своє словесне оформлення, сприяє розвитку логічності, чіткості, образності як усної, так і писемної мови дітей.

Розвитку мови молодших школярів сприяє також опис ознак об'єктів, за якими діти ведуть спостереження серед природи, під час екскурсій, демонстрування дослідів та ін. При цьому встановлюється зв'язок між словом і обра­зом, слова наповнюються відповідним змістом.

Спостережливість — риса особистості, яка полягає в пос­тійній спрямованості на сприймання певного явища при­роди, суспільного життя та ін.

Щоб розвивати спостережливість у дітей слід навчити їх спостерігати природу, бачити її взаємозв'язки, встановлювати причини природних явищ. Розвиткові спос­тережливості сприяють:

- практична діяльність учнів;

- керівництво спостереженнями з боку вчителя (під час демонстру­вання дослідів, перегляду кіно- і відеоматеріалів та спряму­вання їхньої уваги на істотні ознаки чи причини того чи іншого явища).