 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Суб'єкти цивільних правовідносин
Цивільне право
1. Предмет, метод та основні функції цивільного права 2. Поняття цивільного законодавства, дія у часі, в просторі та за колом осіб 3. Поняття, суб’єкти та об’єкти цивільних правовідносин 4. Межі здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків 5. Поняття, види та умови цивільної відповідальності 6. Основні види та організаційно-правові форми юридичних осіб 7. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин 8. Поняття, види особистих немайнових прав фізичної особи, їх характеристика 9. Поняття, види та форма правочинів 10. Поняття недійсності правочину, правові наслідки. Нікчемні правочини. 11. Представництво за довіреністю, види і форма довіреності 12. Підстави та порядок виникнення та припинення представництва за довіреністю. 13. Поняття та види строків позовної давності. 14. Перебіг строків позовної давності. Зупинення та переривання перебігу строку позовної давності 15. Поняття речових прав на чуже майно, основні види. 16. Способи забезпечення виконання зобов’язання. 17. Поняття та класифікація цивільно-правових договорів 18. Поняття, форма та зміст договору ренти та довічного утримання 19. Поняття та зміст договору лізингу 20. Договір будівельного підряду: поняття, сторони, зміст 21. Поняття та зміст договору перевезення 22. Поняття та предмет договору доручення. 23. Договір позики: поняття, предмет та зміст 24. Договір факторингу: поняття, сторони та форма 25. Загальні положення про недоговірні зобов’язання. 26. Загальні положення про зобов’язання із відшкодування шкоди. 27. Спадкування за заповітом, види заповітів 28. Виконання заповіту 29. Спадкування за законом 30. Оформлення права на спадщину
1. Предмет, метод та основні функції цивільного права Цивільне право - одна з фундаментальних галузей правової системи України, це найбільше правове утворення держави, що являє собою систему правових норм, регулюючих майнові, немайнові пов'язані з майновими та окремі особисті немайнові відносини нерозривно пов'язані з особою. Предметом цивільного права є: 1) майнові відносини, пов'язані з використанням товарно-грошової форми: а) відносини власності, що закріплюють існуючий в суспільстві розподіл матеріальних цінностей (благ), вони виражають статику майнових відносин, ознакою яких є те, що власник як уповноважена особа має абсолютне право щодо володіння, користування і розпорядження належним йому майном; б) відносини, що виникають під час здійснення товарообігу, тобто товарно-грошові, які виникають у сфері товарного виробництва і відображають рух товарів від виробника до споживача, при цьому перехід матеріальних благ від одних суб'єктів до інших здійснюється через опосередковану вартість. Ознаками цих відносин є: - майнова відокремленість учасників відносин; - еквівалентний о платний характер відносин. Норми цивільного права в окремих випадках регулюють відносини у галузі товарообігу і на безоплатній основі, що має місце при даруванні, благодійництві, меценатстві тощо. Цивільне право регулює не всі майнові відносини. Так, відносини, що виникають: - у зв'язку із платою податків - регулюються нормами податкового права, що є підгалуззю фінансового права; - зі сплатою митних зборів - нормами митного права; - зі сплатою адміністративних і кримінальних штрафів - нормами адміністративного і кримінального права; - з конфіскацією майна - нормами кримінального права, тощо; 2) відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності, і які базуються на інституті авторського права чи права промислової власності. Ці відносини пов'язані зі створенням, використанням та охороною результатів інтелектуальної діяльності (творів науки, літератури, мистецтва, товарних зразків, фірмових найменувань, винаходів, тощо). Результати творчої діяльності є товаром, що перебуває у цивільному обігу та створює власний ринок духовної і науково-технічної продукції. 3)особисті немайнові відносини, що пов'язані із: а) захистом честі і гідності, ділової репутації фізичних і юридичних осіб; б) охороною інтересів фізичної особи, зображеної в творах образотворчого мистецтва; в) правом фізичної особи на життя, здоров'я, особисту свободу, на недоторканість житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, на невтручання в особисте і сімейне життя, на свободу пересування, на свободу і вільне вираження своїх поглядів і переконань, свободу світогляду і віросповідання... Метод цивільного права це певний прийом (спосіб) за допомогою якого цивільно-правова норма впливає на поведінку суб'єктів цивільно-правових відносин. Цивільно-правовий метод характеризується: - юридичною рівністю сторін; - вільним волевиявленням суб'єктів (автономією їх волі); - майновою самостійністю сторін; - диспозитивністю сторін, тобто їх правом самостійно визначати характер своїх відносин у межах чинного законодавства; - особливим способом вирішення спорів між учасниками цивільних правовідносин (судовим); - наявністю майнової відповідальності сторін. Цивільне право і цивільне законодавство базується на засадах: - неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя людини; - неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України; - свободи договору; - свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; - судового захисту цивільного права та інтересу; - справедливості, добросовісності та розумності (ст. З ЦКУ). 2. Поняття цивільного законодавства, дія у часі, в просторі та за колом осіб Відповідно до ч.7 ст.8 ЦПК якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого — суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Необхідність у застосуванні аналогії (закону або права) обумовлена неповнотою в чинному законодавстві, вираженою у відсутності конкретного нормативного припису відносно фактичних обставин, що перебувають у сфері правового регулювання. Слід зазначити, що прогалини в праві завжди були, є й будуть навіть у найбільш стабільних законодавчих системах, оскільки об’єктивно неможливо передбачити все, що вимагає правового регулювання. Крім того, матеріальне право, що передбачає судовий порядок захисту прав, розвивається значно швидше процесуального права. Законодавець не встигає вчасно внести виправлення і доповнення в цивільний процесуальний закон. Прогалини в цивільному процесуальному законі повинні заповнюватися шляхом правотворчості компетентними державними законодавчими органами. Однак варто також мати на увазі, що суд не може відмовити в правосудді, пославшись на відсутність процесуальної норми, що регулює провадження по даній категорії справ (ч.8 ст.8 ЦПК), і тоді він зіштовхується із проблемою розгляду й вирішення справи при відсутності відповідних норм права. У цьому випадку він приймає рішення на основі аналогії закону або за аналогією права. При аналогії закону складається наступна ситуація: а) є відносини, що вимагають правового регулювання; б) відсутні процесуальні норми, що регламентують ці відносини; в) є процесуальні норми, що передбачають регламентацію подібних відносин. У той же час аналогію закону і права не можна віднести до джерел цивільного процесуального права, тому що вони офіційно не визнані державою як такі. Джерела цивільного процесу як явища об’єктивного світу існують і функціонують у відомих межах: протягом відповідного часу, на певній території (у просторі) і поширюються на певне коло осіб. Дія процесуальних норм у часі визначається правилом, відповідно до якого незалежно від часу порушення цивільної справи в суді при здійсненні процесуальних дій застосовується процесуальний закон, що діє на цей момент. Згідно з ч.3 ст.2 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов’язки, що скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі (ч.4 ст.2 ЦПК). Дія цивільних процесуальних норм у просторі визначає правило, відповідно до якого при розгляді цивільної справи, здійсненні окремих процесуальних дій і виконанні рішень суду діє процесуальний закон за місцем здійснення відповідної процесуальної дії. Дія цивільного процесуального права за колом осіб. Цивільні процесуальні норми мають обов’язкову силу для всіх громадян, державних підприємств, установ, організацій, громадських організацій і їхніх об’єднань. Цивільний процесуальний закон поширюється також на іноземців, іноземні підприємства й організації, що перебувають на території України. (220) 3. Поняття, суб’єкти та об’єкти цивільних правовідносин Цивільні правовідносини - це врегульовані нормами цивільного права майнові відносини, відносини, пов'язані з інтелектуальною власністю та особисті немайнові відносини, учасники яких виступають носіями цивільних прав та обов'язків. Суб'єкти цивільних правовідносин Правовідносини існують між особами. У цивільних правовідносинах беруть участь як мінімум два суб'єкти. Суб'єктом права називається носій прав і обов'язків. Суб'єктом цивільного правовідношення є будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами цивільного права. Учасники цивільних правовідносин поділяються на такі категорії: а) фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства); б) юридичні особи (підприємства, установи, організації); в) держава Україна; г) Автономна Республіка Крим; д) територіальні громади; є) іноземні держави; ж) інші суб'єкти публічного права (ст,2 ЦК). Можливість особи стати учасником цивільного правовідношення називається правосуб'єктністю. Складовими частинами правосуб'єктності є правоздатність та дієздатність. Якщо під правоздатністю розуміють здатність особи набувати цивільні права та обов'язки, то під дієздатністю - здатність особи своїми діями набувати для себе права та обов'язки. Деякі вчені включають у склад правосуб'єктності окрім правоздатності і дієздатності ще й такі елементи: - деліктоздатність (здатність відповідати за заподіяну шкоду); - трансдієздатність (можливість делегувати частину своїх повноважень представникові або виступити представником іншого суб'єкта); - тестаментоздатність (можливість скласти заповіт). |
