 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Г) будова, типи і функції ворсинок.
Під електронним мікроскопом на поверхні бактеріальних клітин відкриті тонкі ниткоподібні структури, які дістали назву фімбрій, або ворсинок. За розмірами вони тонкіші і коротші від джгутиків. Довжина їх 0,3 - 4 мкм, а діаметр 5-10 нм. Ворсинки за будовою є прямими порожнистими циліндрами, які відходять від цитоплазматичної мембрани. Вони складаються із спеціального білку піліну. На поверхні клітини війок може бути від 1 - 2 до декількох тисяч. Війки можуть мати всі форми бактерій. Функції війок не пов’язані із рухом бактерій. За морфологією, функціями і властивостями нині описано 9 різних типів фімбрій, але найкраще вивчені фімбрії двох типів. Війки першого типу виконують функцію прикріплення клітини до поверхні субстрату, вони беруть участь у транспорті метаболітів, а також захищають бактерію від паразитів. Війки другого типу називають статевими фімбріями, або F- пілі. Статеві ворсинки беруть участь під час кон’югації бактерій. Кінець статевої війки клітини - донора, прикріплюється до білка зовнішньої мембрани клітини - реціпієнта. Вважають, що по цитоплазматичному містку через канал F- пілі, або безпосередньо по її каналу проходить передача матеріалу ДНК з клітини - донора в клітину - реціпієнт. Статеві пілі здатні відростати за 4-5 хв., і також швидко скидаються клітиною, що свідчить про активність даної структури. Ультраструктура, хімічний склад і функції цитоплазматичних мембран прокаріот. Внутрішня структура
Мембрана оточує цитоплазму бактеріальної клітини і внаслідок тургору прилягає до клітинної оболонки. У мікоплазм і L - форм бактерій цитоплазматична мембрана є зовнішньою структурою клітини. Мембрани становлять 8 - 15% сухої маси клітини, їх товщина 7-10 нм. За хімічною природою мембрани є ліпідо - білковими комплексами, в яких 50 - 75% білків і 15 - 45% ліпідів. У деяких бактерій у складі ЦПМ виявлено незначну кількість вуглеводів (до 6%). В 1972 році С. Сінгер та Г. Ніколсон запропонували рідинно -мозаїчну модель мембрани. Цитоплазматичні мембрани складаються із подвійного шару фосфоліпідів. Полярні гідрофільні головки фосфоліпідів розміщені назовні до білків, тоді як гідрофільні ланцюжки жирних кислот розміщуються в центральній частині мембрани. До складу мембран входять нейтральні ліпіди, а також виявлені гліколіпіди, каротиноїди і інші речовини. Основна функція ліпідів - підтримання механічної стабільності і надання мембранам гідрофобних властивостей. Мембранні ліпіди знаходяться в рідинно - кристалічному стані, здатні до обертання і переміщення. Подвійний шар ліпідів оточений шаром білків з кожного боку. Мембранні білки асиметрично включені у подвійний шар фосфоліпідів, частково або повністю занурені у нього, пронизують його наскрізь (група інтегральних білків), утворюють скупчення на його поверхні (група периферичних білків). Ці дві групи відрізняються за орієнтацією в мембрані і за характером зв’язку із ліпідним подвійним шаром: периферичні білки зв’язані електростатично, інтегральні - гідрофобними взаємодіями. Більшість білків є ферментами. За будовою мембрани бактеріальних, тваринних і рослинних клітин дуже подібні. Це дає змогу говорити про те, що існує універсальна елементарна мембрана, яка має рідинно - мозаїчну структуру. Функції ЦПМ – 1) виконує роль внутрішнього осмотичного бар’єру, який регулює вибіркове поступання і виділення назовні різних речовин, проникна для солей, іонів; 2) транспортна; 3) біосинтетична активність. В ній здійснюється синтез мембранних ліпідів, компонентів клітинної стінки і капсули, а також синтез білка на рибосомах; 4) енергетична і дихальна функція, володіє АТФ - азною активністю, в ній локалізовані окислювальні ферменти і ферменти транспорту електронів, весь фотосинтетичний апарат і пурпурних бактерій. 5) містить ділянки для приєднання хромосоми і плазмід, в ній є центри росту мембрани. |
