 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Б) хімічний склад і функції слизових капсул і чохлів.
Багато мікроорганізмів на поверхні клітинної оболонки мають слизистий шар. Він буває різної товщини і конфігурації. Якщо слизистий шар товстий, міцній і має певну форму, то його називають капсулою. Якщо слизистий шар має аморфний безструктурний вигляд і легко відділяється від оболонки, його називають слизистим чохлом. Слизисті чохли часто інструктовані оксидами металів (заліза, марганцю). Мають складний хімічний склад. За анатомічною будовою поділяються на мікрокапсули - мають товщину меншу 0,2 мкм, невидимі у (світловий) оптичний мікроскоп, виявляються імунологічно; макрокапсули – мають товщину більше 0,2 мкм, видимі у світловий мікроскоп і слизисті шари - в’язкі, в багато разів перевищують розміри бактеріальної клітини. За будовою капсули поділяють на: 1) звичайні - рівномірно оточують оболонку; 2) містять поперечно - смугасті фібрили целюлози; 3) складні капсули, які складаються із ділянок полісахаридів і пептидів; 4) капсули, які мають переривчасту будову. Капсульні речовини легко відділити механічно (центригуванням), або шляхом використання розчинів. Хімічний склад капсули (98% складає вода), родо- , видо- , і штамоспецефічний. За хімічним складом капсули поділяються на капсули вуглеводневої природи, які складаються із гомополісахаридів і гетерополісахаридів капсули, які складаються із поліпептидів і полісахаридів. Капсула утримується на поверхні клітинної оболонки в основному за рахунок іонних зв’язків, у деяких бактерій - ковалентними. В утворенні капсул бере участь цитоплазматична мембрана. Основна функція капсули - захисна. Вона захищає бактеріальну клітину від дії несприятливих факторів навколишнього середовища, захищає від механічних пошкоджень, від висихання, створює додатковий осмотичний бар’єр, служить перешкодою для проникнення токсичних речовин, фагів. Капсула захищає клітини від фагоцитозу, від високих концентрацій кисню (токсичних для стрептококів), забезпечує оптимальну аерацію. Капсула може поглинати і акумулювати із оточуючого середовища катіони, які необхідні для бактерій, для деяких бактерій служать джерелом запасних поживних речовин (азотобактер). Капсули, слизисті шари, чохли, не є життєво необхідними компонентами бактеріальної клітини. в) будова, характер розміщення джгутиків на поверхні бактеріальної клітини. На поверхні клітин багатьох бактерій є спеціальні вирости, які називаються джгутиками. Кількість джгутиків варіює в залежності від виду мікробів, умов культивування. Так у спірил може бути від 5 до 30 джгутиків, протея звичайного 1 - 2 - 3, а у збудника правця - 50 – 1000 джгутиків. Джгутики є дуже тонкі, їх не видно у світловий мікроскоп, їх товщина 10-20 нм - звичайні прості джгутики і складні - 40 - 60 нм (джгутики оточені чохлом). Довжина джгутиків - від 3 до 15 мкм. Джгутик складається із нитки, гачка і базального тільця, яке вмонтоване в цитоплазматичну мембрану і клітинну оболонку. Нитка джгутика являє собою порожнистий циліндр, який складається із скоротливого білка - флагеліну. Нитка джгутика прикріплюється до гачка, який є зігнутим білковим циліндром довжиною 30 - 90 нм.
За розміщенням і числом джгутиків на поверхні клітини бактерії поділяються на: 1) моно полярні монотрихи - клітина має один джгутик на одному із полюсів; 2) моно полярний політрих - лофотрих (холерний вібріон) -клітина несе пучок джгутиків на одному полюсі; 3) біполярний монотрих - амфітрих (паличка синьо - зеленого молока) - клітина несе по одному джгутику на обох полюсах (спірили); 4) біполярний політрих - клітина несе по пучку джгутиків на обох полюсах; 5) перетрих - бактерії з великою кількістю джгутиків, розміщених по всій поверхні клітини (наприклад: протей, кишечна паличка).
Іноді джгутики розміщаються латеральне, на боковій стороні клітини. Число джгутиків і їх розміщення на поверхні клітини постійні для кожного виду бактерій і є діагностичними ознаками мікробів. За функціями джгутики є органами руху. Вони є типовими для плаваючих паличковидних і звивистих форм бактерій, дуже рідко зустрічаються у кулястих. У деяких видів бактерій джгутики можуть існувати лише на певній стадії життєвого циклу (наприклад: сінна паличка у молодому віці має перитрихальне джгутикорозгалуження). За здатністю пересуватися всі бактерії діляться на дві групи -рухомі і нерухомі. Рух бактерій видно у світловий мікроскоп. Відомо два типи рухливих бактерій: повзаючі і плаваючі. До повзаючих належать міко -і сіркобактерії. Механізм повзаючого руху повністю не розкритий. Вважають, що мікроорганізми можуть ковзати по поверхні в результаті хвилеподібних скорочень, які викликають періодичні зміни форми тіла. Повзаючі бактерії мають в клітинній стінці білковий шар, який складається із впорядковано розміщених фібрил, які аналогічні ниткамджгутиків, але розміщені в середині клітинної стінки. Більшість повзаючих бактерій виділяє слизь, необхідність якої для даного типу руху поки що повністю не вияснена. Плаваючі паличковидні бактерії рухаються за допомогою джгутиків, їх рух може бути поступальний і обертальний. Обертаючий тип руху характерний для звивистих форм бактерій (спірохет). Швидкість руху бактерій відносно велика, а абсолютні величини переміщення бактерій дуже малі. За 1 секунду бактерія може пройти шлях, який вдвоє більший від величини самої бактерії. Якщо би людина могла переміщатися з такою ж відносною швидкістю, то рухалася приблизно з швидкістю 20 - 25 км/год. Рухомі бактерії можуть здійснювати направлені переміщення -таксиси, які зумовлюються різними зовнішніми факторами.
|
